печерський районний суд міста києва
757/49877/24-к
1-кс-42652/24
24 грудня 2024 року
Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Печерського районного суду м. Києва скаргу представника потерпілого ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4 на постанову прокурора другого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 від 03.10.2024 про відмову у задоволенні клопотання у кримінальному провадженні № 62023000000000442 від 31.05.2023,
У провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 надійшла скарга представника потерпілого ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4 на постанову прокурора другого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 від 03.10.2024 про відмову у задоволенні клопотання у кримінальному провадженні № 62023000000000442 від 31.05.2023.
В обґрунтування доводів скарги посилається на те, що адвокат ОСОБА_4 в інтересах потерпілого ОСОБА_3 звернувся до Офісу Генерального прокурора з клопотанням від 30.09.2024 за вих. № 20240930/3 про проведення слідчої дії - допиту свідка, однак постановою прокурора від 03.10.2024 у задоволенні зазначеного клопотання відмовлено. Особа, яка подала скаргу, вважає вказану постанову незаконною та необгрунтованою, тому просить її скасувати.
У судове засідання особа, яка подала скаргу, не з'явився, про місце і час розгляду провадження повідомлений належним чином. Адвокат ОСОБА_4 подав до суду заяву про розгляд скарги у його відсутності, вимоги скарги підтримує, просить задовольнити.
У судове засідання прокурор, процесуальне рішення якого є предметом оскарження, не з'явився, про місце і час розгляду скарги повідомлений належним чином, заяви, клопотання або письмові заперечення не були подані, про причини неявки суду не повідомлено.
Згідно з частиною четвертою статті 107 КПК України фіксація за допомогою технічних засобів під час розгляду скарги слідчим суддею не здійснювалась.
Частиною третьою статті 306 КПК України передбачено, що відсутність дізнавача, слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
Відповідно до статті 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
Зважаючи на ці положення закону, враховуючи принцип диспозитивності, слідчий суддя визнав можливим прийняти рішення по суті скарги у відсутності осіб, які не з'явились, на підставі наданих доказів.
Вивчивши скаргу, дослідивши матеріали провадження, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, дійшов такого висновку.
Інститут оскарження рішень, дій чи бездіяльності дізнавача, слідчого чи прокурора є одним з елементів судового контролю за стадією досудового розслідування кримінальних проваджень.
Частиною другою статті 22 КПК України встановлено, що сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. У відповідності до ст. 93 КПК України, збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим у порядку, передбаченому цим Кодексом.
Частиною третьою статті 93 КПК України зазначено, що сторона захисту, потерпілий здійснює збирання доказів шляхом витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, службових та фізичних осіб речей, копій документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій, актів перевірок; ініціювання проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, а також шляхом здійснення інших дій, які здатні забезпечити подання суду належних і допустимих доказів.
Ініціювання стороною захисту, потерпілим проведення слідчих (розшукових) дій здійснюється шляхом подання слідчому, дізнавачу чи прокурору відповідних клопотань, які розглядаються в порядку, передбаченому статтею 220 цього Кодексу. Частиною першою статті 220 КПК України встановлено, що клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника про виконання будь-яких процесуальних дій слідчий, дізнавач, прокурор зобов'язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав.
На стадії досудового розслідування особою, якій відмовлено у задоволенні клопотання, її представником, законним представником чи захисником можуть бути оскарженні рішення слідчого, дізнавача, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, що встановлено пунктом 7 частини першої статті 303 КПК України.
Частиною першою статті 223 КПК України визначено, що слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні. Підставами для проведення слідчої (розшукової) дії є наявність достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення її мети (частина друга статті 223 КПК України).
Як убачається з матеріалів скарги, Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань, за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62023000000000442 від 31.05.2023, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України.
На адресу Офісу Генерального прокурора надійшло клопотання адвоката ОСОБА_4 в інтересах потерпілого ОСОБА_3 від 30.09.2024 за вих. № 20240930/3 у кримінальному провадженні № 62023000000000442 від 31.05.2023, у якому останній просить про проведення слідчої дії - допиту керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури ОСОБА_6 у якості свідка у кримінальному провадженні № 62023000000000442 від 31.05.2023.
Постановою прокурора другого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 від 03.10.2024 відмовлено у задоволенні вказаного клопотання.
Отже, вказана скарга подана повноважною особою у визначений законом спосіб, тобто є прийнятою для розгляду слідчим суддею на стадії досудового розгляду.
Відповідно до статті 304 КПК України скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.
При дослідженні оскаржуваної постанови встановлено, що в обґрунтування відмови в задоволенні клопотання, прокурор зазначає, що на теперішній час у кримінальному провадженні № 62023000000000442 визначено групу слідчих, які здійснюють досудове розслідування та призначений старший слідчий - слідчий Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_7 . Таким чином, необхідність проводити слідчі дії особисто прокурором наразі відсутня.
Слідчий суддя з висновками прокурора у постанові від 03.10.2024 погодитися не може, виходячи з такого.
Відповідно до статті 2 КПК України завданням кримінального провадження є, зокрема, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, забезпечення повного розслідування, з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд, як і інші органи державної влади та їх посадові особи відповідно до частини другої статті 19 Конституції України зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Однією з загальних засад кримінального провадження згідно з пунктом другим частини першої статті 7, частиною першою статті 9 КПК України є законність, що передбачає обов'язок, суду, слідчого судді, прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого, інших службових осіб органів державної влади неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Відповідно до пункту 18 частини першої статті 3 КПК України, частини п'ятої статті 21 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» завданням слідчого судді є здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні. Способи такого контролю обмежені визначеною кримінальним процесуальним законом процедурою.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 110, частини другої статті 220 КПК України постанова, крім змісту обставин, які є підставами для її прийняття, має містити мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення КПК України.
Всупереч указаній нормі, оскаржувана постанова прокурора від 03.10.2024 не відповідає вимогам, встановленим частиною п'ятою статті 110 КПК України, є невмотивованою, а відтак підлягає скасуванню.
Як зазначено у постанові Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 04.04.2019 у справі № 370/2316/18 (провадження №51 - 9929 км 18), за змістом кримінального процесуального закону загальні засади кримінального провадження спрямовані на забезпечення законності кримінальної процесуальної діяльності та дотримання прав і законних інтересів осіб, що беруть участь у такому провадженні, та не суперечать вимозі імперативності.
Частиною шостою статті 223 КПК України передбачено, що слідча (розшукова) дія, що здійснюється за клопотанням сторони захисту, потерпілого, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, проводиться за участю особи, яка її ініціювала, та (або) її захисника чи представника, крім випадків, коли через специфіку слідчої (розшукової) дії це неможливо або така особа письмово відмовилася від участі в ній.
Під час проведення такої слідчої (розшукової) дії присутні особи, що її ініціювали, мають право ставити питання, висловлювати свої пропозиції, зауваження та заперечення щодо порядку проведення відповідної слідчої (розшукової) дії, які заносяться до протоколу.
Відповідно до статті 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше право допитувати свідків обвинувачення або вимагати, щоб їх допитали, а також вимагати виклику й допиту свідків захисту на тих самих умовах, що й свідків обвинувачення.
Сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Відповідно до статті 10 КПК України не може бути привілеїв чи обмежень у процесуальних правах, передбачених цим Кодексом, за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних чи інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, громадянства, освіти, роду занять, а також за мовними або іншими ознаками, що є принципом рівність перед законом і судом. Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, що є принципом змагальності сторін.
За викладених обставин, в силу принципу змагальності сторін, стороною обвинувачення не надано належних та допустимих доказів, які б давали підстави слідчому судді дійти висновку про законність та вмотивованість рішення, а відтак слідчий суддя дійшов висновку, що таких немає, та, як наслідок, вважає за необхідне скасувати постанову від 03.10.2024, як невмотивовану.
Разом з тим, слідчий суддя відмовляє у задоволенні скарги в частині зобов'язання прокурора провести слідчу дію - допитати свідка, оскільки слідчий, дізнавач та прокурор, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог КПК України, є самостійними у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється відповідно до частини першої статті 36, частини п'ятої статті 40, частини четвертої статті 40-1 КПК України.
Керуючись статтями 2, 3, 7, 9, 10, 22, 26, 36, 42, 46, 50, 93, 110, 220, 221, 303, 304, 309 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя
Скаргу задовольнити частково.
Скасувати постанову прокурора другого відділу управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Генеральної інспекції Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 від 03.10.2024 про відмову у задоволенні клопотання у кримінальному провадженні № 62023000000000442 від 31.05.2023.
У задоволенні іншої частини вимог скарги відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1