Номер провадження 1-кс/754/35/25
Справа № 754/17875/24
Іменем України
08 січня 2025 року слідчий суддя Деснянського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду у м. Києві клопотання представника власника майна ОСОБА_4 про скасування арешту майна в рамках кримінального провадження №12023100030003013 від 10.10.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 289 КК України, -
20 грудня 2024 року представник власника майна ОСОБА_4 звернулася до суду з клопотанням про скасування арешту майна, накладеного в рамках кримінального провадження №12023100030003013 від 10.10.2023 року ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду м. Києва від 24 жовтня 2023 року, а саме:
- автомобіль «FORD FIESTA» чорного кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 , vin-код НОМЕР_2 , відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 видане 03.06.2008 року Дн-вське ВРЕВ-1 ДАІ УМВС України в Дніпропетровській області;
- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 видане 03.06.2008 року Дн-вське ВРЕВ-1 ДАІ УМВС України в Дніпропетровській області;
- ключ від автомобіля «FORD FIESTA», державний номерний знак НОМЕР_1 .
Просить зобов'язати посадових осіб СВ Деснянського УП ГУНП у м. Києві, уповноважених здійснювати досудове розслідування у кримінальному провадженні №12023100030003013 від 10.10.2023 року, повернути зазначене майно власнику - ОСОБА_5 . Зазначає про те, що потреба в застосуванні даного заходу забезпечення кримінального провадження відпала, оскільки автомобіль «FORD FIESTA», що належить ОСОБА_5 , вже оглянутий слідчим за участю спеціаліста та судового експерта, зроблені відповідні змиви з деталей кузова автомобіля. Крім того, станом на дату подання заяви про скасування арешту майна ОСОБА_5 перебуває у статусі свідка, що прямо вказує на факт його непричетності до вчинення зазначеного кримінального правопорушення, слідчі дії у кримінальному провадженні вже тривалий час не проводяться. Вказує, що даний транспортний засіб є єдиним засобом пересування для його родини та одночасно засобом виробництва (джерелом прибутку).
Прокурор в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні клопотання представника власника майна ОСОБА_4 , посилаючись на його необґрунтованість. Зазначив, що дійсно у вересні 2024 року винесено постанову про призначення судової молекулярно-генетичної експертизи та зроблені відповідні змиви з внутрішніх та зовнішніх деталей автомобіля. Результати експертизи ще не отримані. Стверджував, що в подальшому, можливо, виникне необхідність у проведенні додаткових слідчих дій із зазначеним автомобілем, яких саме не уточнив.
Представник власника майна ОСОБА_4 та власник майна ОСОБА_5 в судове засідання не з'явились, про дату та час розгляду клопотання повідомлялись належним чином. Станом на 08.01.2025 року жодних заяв від зазначених осіб не надходило.
Зважаючи на обмежені часові рамки, визначені законодавцем для розгляду справ даної категорії, а також з огляду на закріплений ст. 28 КПК України принцип розумності строків кримінального провадження, слідчий суддя вважає за можливе проводити розгляд клопотання про скасування арешту з майна за відсутності осіб, які повідомлені належним чином, але не з'явились на розгляд клопотання, оскільки в силу приписів статей 172, 174 КПК України їх явка не є обов'язковою.
Перевіривши матеріали провадження за клопотанням представника власника майна ОСОБА_4 про скасування арешту майна, заслухавши думку прокурора, дослідивши матеріали, долучені до клопотання, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання про скасування арешту майна підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Заходи забезпечення кримінального провадження, зокрема арешт майна, мають тимчасовий характер. Так, відповідно до ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки згідно зі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Слідчим відділом Деснянського УП ГУНП в м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12023100030003013 від 10.10.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 289 КК України.
24 жовтня 2023 року ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду м. Києва накладено арешт, з поміж іншого, на автомобіль «FORD FIESTA» чорного кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 , vin-код НОМЕР_2 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 видане 03.06.2008 року Дн-вське ВРЕВ-1 ДАІ УМВС України в Дніпропетровській області; ключ від автомобіля «FORD FIESTA», державний номерний знак НОМЕР_1 , із забороною його відчуження, розпорядження та користування.
При цьому, оскільки не дивлячись на те, що кримінальне провадження №12023100030003013 внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань ще 10.10.2023 року, доказів вручення повідомлення про підозру будь-якій особі у даному кримінальному провадженні прокурором не надано, слідчі дії у кримінальному провадженні вже тривалий час не проводяться. Також слідчий суддя враховує те, що у вересні 2024 року органом досудового розслідування винесено постанову про призначення судової молекулярно-генетичної експертизи та зроблені відповідні змиви з внутрішніх та зовнішніх деталей автомобіля. Потреба у проведенні додаткових слідчих дій із зазначеним автомобілем прокурором у судовому засіданні не доведена.
Таким чином суд приходить до висновку про те, що дане обтяження у виді накладення арешту на майно перешкоджає законному праву власника володіти та користуватися своїм майном, що суперечить вимогам закону.
В силу ст. 41 Конституції України, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, ніж на користь суспільства і на умовах, передбачених Законом або загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також за умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню. Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна у відповідності до ст. ст. 94, 132, 173, 174 КПК України слідчий суддя повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу арешту майна; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального судочинства.
Водночас, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, п. п. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", п. п. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).
Статтею 28 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Критерії для визначення розумності строків кримінального провадження визначені ч. 3 ст. 28 КПК України, однак вони мають бути об'єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.
Під час судового розгляду встановлено, що незважаючи на те, що досудове розслідування в кримінальному провадженні триває протягом тривалого часу, відомості про причетність до злочину власника майна ОСОБА_5 не внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, стосовно нього не здійснюється досудове розслідування, не пред'явлено цивільного позову.
Викладені обставини свідчать, що ризики, що стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, а саме арешту майна ОСОБА_5 , відсутні, що обґрунтовано матеріалами доданими до клопотання, тоді як прокурором не наведено додаткових доводів в обґрунтування наявних ризиків, як підстави для подальшого втрачання у права особи, в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.
Слідчий суддя також бере до уваги та враховує ту обставину, що однією з засад кримінального провадження є принцип змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом, тоді як орган досудового розслідування не надав слідчому судді належних доказів для безспірного висновку щодо необхідності продовження дії даного заходу забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинно бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатись між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи. (Рішення у справі "АГОСЬ" проти Сполученого Королівства" від 24 жовтня 1986 року, серія А.№108, п.52).
За таких підстав клопотання представника власника майна ОСОБА_4 підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 174, 303, 305-307, 309 КПК України, слідчий суддя
Клопотання представника власника майна ОСОБА_4 про скасування арешту майна в рамках кримінального провадження №12023100030003013 від 10.10.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 289 КК України - задовольнити.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду м. Києва від 24 жовтня 2023 року, з автомобіля «FORD FIESTA» чорного кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 , vin-код НОМЕР_2 ; свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , виданого 03.06.2008 року Дн-вським ВРЕВ-1 ДАІ УМВС України в Дніпропетровській області; ключів від автомобіля «FORD FIESTA», державний номерний знак НОМЕР_1 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали оголошено 08 січня 2025 року о 17 годині 00 хвилин.
Слідчий суддя: ОСОБА_1