Номер провадження 3/754/60/25
Справа №754/17262/24
Іменем України
07 січня 2025 року суддя Деснянського районного суду м. Києва Скляренко У.В., розглянувши матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції у м.Києві ДПП про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч.1 ст.122-2 Кодексу України про адміністративне правопорушення, -
27.11.2024 о 00 год. 14 хв. в м. Києві по вул. Братиславська, 9-В, водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Volkswagen» д.н.з. НОМЕР_1 не виконав вимогу поліцейського про зупинку транспортного засобу, завчасно подану за допомогою проблискових маячків синього та червоного кольору, а також спеціального звукового сигналу та гучномовного пристрою. Був зупинений шляхом переслідування службовим авто Toyota д.н.з. НОМЕР_2 на вул. Кубанської України, 41/28, чим порушив п.п. 2.4 Правил дорожнього руху України, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 122-2 КУпАП.
У судові засідання 23.12.2024 та 07.01.2025 ОСОБА_1 не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином (про що свідчить роздруківка трекінгу 0610218119940 з якої вбачається, що судова повістка ОСОБА_1 про виклик до суду зберігається у поштовому відділення та останнім не отримується), причин неявки суду не повідомив, заяв, клопотань щодо відкладення розгляду справи до суду не надав.
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, в даному випадку, суду. Обов'язок «повідомити» полягає у тому, щоб інформувати учасника про засідання, а не забезпечити його участь в цьому засіданні (правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18).
Відповідно до ст. 268 КУпАП при розгляді справ про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 122-2 КУпАП, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є обов'язковою.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477-VI від 23.02.2006 року, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику суду як джерело права. У п. 41 рішення Європейського суду з прав людини «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008 р. (заява № 3236/03) зазначено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
З огляду на те, що суд виконав свій обов'язок повідомити (інформувати) учасника про судове засідання, а особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, не скористалася своїм правом на участь у розгляді справи та її участь не є обов'язковою, суд доходить висновку про можливість розгляду справи за відсутності такої особи.
Дослідивши протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали в обґрунтування доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, суд встановив таке.
Згідно зі статтею 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Стаття 245 КУпАП одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення визначає своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Положеннями статті 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року № 580-VIII встановлено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до абзацу другого частини п'ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353-XII учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.
Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.
Так, відповідно до пункту 1.3 Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Згідно п.1.9. ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Пунктом 2.4 ПДР передбачено, що на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.
Частиною першою ст.122-2 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за невиконання водіями вимог поліцейського, а водіями військових транспортних засобів - вимог посадової особи військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України про зупинку транспортного засобу.
Об'єктом даного адміністративного правопорушення є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.
Об'єктивна сторона даного правопорушення виражається у невиконання водіями вимог працівника міліції, а водіями військових транспортних засобів - вимог посадової особи військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України про зупинку транспортного засобу.
Суд вважає, що вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122-2 КУпАП, зафіксовано протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №182861 від 27.11.2024. Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122-2 КУпАП підтверджується переглянутим в суді відеозаписом з відеореєстратора БК 473918.
За таких обставин, у діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122-2 КУпАП, тобто невиконання водієм вимог поліцейського про зупинку транспортного засобу.
Відповідно до положень ст. 23 КУпАП адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.
З урахуванням особи правопорушника, обставин даної справи, в тому числі обставин, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, суд вважає за можливе застосувати до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу.
Крім того, виходячи з вимог ст. 40-1 КУпАП та відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», з ОСОБА_1 в доход держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 605, 60 грн.
Керуючись статтями ч.1 ст.122-2, 245, 251, 252, 283-284, 294 КУпАП, суддя
постановив:
Визнати винуватим ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122-2 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі дев'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 153, 00 (сто п'ятдесят три) грн.
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 605, 60 грн.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Деснянський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя: У.В. Скляренко