Справа № 703/5018/24
2-а/703/10/25
08 січня 2025 року м. Сміла
Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі судді Биченка І.Я., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
ОСОБА_1 звернувся до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 полковника ОСОБА_2 №918 від 07.08.2024 його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП, та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн. 00 коп. за те, що він не з'явився 01.07.2024 по отриманій ним 26.06.2024 повістці для уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів, чим порушив пп.2 п.1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Позивач стверджує, що правопорушення він не вчиняв, оскільки він не отримував повістки про необхідність явки до ТЦК 01 липня 2024 року. Відповідно, він не був обізнаний про необхідність прибуття до територіального центру комплектування саме у цей день.
Просив врахувати, що працівниками ТЦК та СП було порушено порядок розгляду справи про притягнення його до адміністративної відповідальності, оскільки він не був обізнаний про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення. Крім того, 07 серпня 2024 року він перебував на лікуванні, про що в телефонному режимі повідомив чергового ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У зв'язку з цим, ОСОБА_1 просив скасувати постанову № 918 від 07.08.2024 про притягнення його до відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП та закрити провадження у справі.
Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_3 своїм правом на подання відзиву та доказів не скористався.
Ухвалою від 23 вересня 2024 року суд поновив ОСОБА_1 строк на звернення до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області з позовом, відкрив провадження у справі та постановив розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Ухвалою від 30 вересня 2024 року суд відмовив в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін.
Частиною 5 ст. 262 КАС України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
З огляду на викладене та з урахуванням того, що позивачу було відмолено в задоволенні клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, справа розглядається в порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, на підставі наявних у справі матеріалів.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до вимог ч. 4 ст. 229 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Згідно зі ст. 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Згідно з ч.1 ст. 5 КАСУ кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у визначений законом спосіб.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Судом встановлено, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 полковника ОСОБА_2 №918 від 07 серпня 2024 року накладено на ОСОБА_1 штраф у сумі 17000 грн. за те, що він 01 липня 2024 року о 09 год. 00 хв. не з'явився по отриманій особисто ним 26.06.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів.
В оскаржуваній постанові про адміністративне правопорушення зазначено, що позивач вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною третьою статті 210 КУпАП.
Частиною першою статті 210 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, а частиною третьою статті 210 КУпАП - за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.
Вказана норма є бланкетною, тому в постанові повинно бути зазначено норму нормативно-правового акта, яку порушила особа, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Як вбачається із оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення, ОСОБА_3 інкриміноване порушення вимог підпункту 2 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487.
Так, відповідно до підпункту 2 пункту 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні: прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов'язаних та резервістів.
З наданих суду доказів вбачається, що посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_2 у оскаржуваній постанові інкриміновано позивачу неявку за повісткою (викликом) 16 червня 2024 року для уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів.
З матеріалів справи, зокрема з оскаржуваної постанови, вбачається, що копію повітки про виклик в ІНФОРМАЦІЯ_3 на 9:00 годину 01.07.2024 року ОСОБА_1 отримав особисто 26 червня 2024 року, про що написав відповідну розписку.
В матеріалах справи наявна повістка №1944 ІНФОРМАЦІЯ_2 , датована 26 червням 2024 року, відповідно до якої ОСОБА_1 необхідно було з'явитись за адресою: АДРЕСА_1 , 01 червня 2024 року о 09:00 годині, а не 01 липня 2024 року, як це зазначено в оскаржуваній постанові.
Таким чином, доказів того, що ОСОБА_1 отримав повістку про необхідність явки до ТЦК 01.07.2024 матеріали справи не містять.
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Згідно зі ст. 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Суд наголошує, що згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративному процесі, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.
На обов'язок доведення саме відповідачем як суб'єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постановах від 24.04.2019 (справа №537/4012/16-а), від 08.11.2018 (справа № 201/12431/16-а), від 23 жовтня 2018 року (справа № 743/1128/17), від 15.11.2018 (справа № 524/7184/16-а).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Частиною 3 статті 286 КАС України встановлено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Відповідачем не подано до суду доказів та не зазначено обставин, які безсумнівно підтверджують наявність складу правопорушення та спростовують пояснення позивача, викладені в адміністративному позові, та які б дозволили вказати на достовірність обставин, викладених у постанові про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, а тому будь-які сумніви з приводу наявності вини трактуються на користь особи, відносно якої винесена постанова.
Таким чином, враховуючи, що в ході розгляду справи відповідачем, на якого у даному випадку покладено обов'язок щодо доказування, не доведено правомірності прийнятого стосовно позивача оскаржуваного рішення, суд дійшов висновку про необхідність скасування оскаржуваної постанови із закриттям провадження в справі про адміністративні правопорушення за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Питання судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 139 КАС України.
Відповідно до частини першої наведеної статті при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Звертаючись до суду з наведеним позовом ОСОБА_1 приєднав до матеріалів справи документ, який має назву платіж № 1381506222 від 09 вересня 2024 року, про сплату 1211,20 грн. судового збору.
Дійсно, за положеннями абзацу 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру фізичною особою сплачується судовий збір за ставкою 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Проте, відповідно до правового висновку, який викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року в справі № 543/775/17, у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону України «Про судовий збір», які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають. З огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З урахуванням того, що законодавцем встановлені особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності (стаття 286 КАС України), а також приведеного вище правового висновку Великої Палати Верховного Суду, який має враховуватися судами відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України, за звернення до суду з наведеним позовом ОСОБА_1 належало сплатити 605,60 грн. судового збору.
Як визначено п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Відтак, слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь позивача 605,60 грн. судового збору, що не позбавить позивача права на звернення до суду з клопотанням про повернення надмірно сплаченого судового збору відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір».
В позовній заяві ОСОБА_1 просив також стягнути на його користь 12000,00 грн. понесених ним витрат на правову допомогу.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Водночас, позивачем не надано жодного доказу на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу. До матеріалів справи приєднано лише ордер адвоката серії АН №1460835 від 09 вересня 2024 року та копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю.
Враховуючи наведене відсутні підстави для відшкодування витрат на правничу допомогу.
Керуючись ст. 241-243, 246, 286 КАС України
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про оскарження рішення суб'єкта владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності задоволити повністю.
Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 полковника ОСОБА_2 №918 від 07 серпня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладення на нього 17000 грн. штрафу.
Закрити справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 605 грн. 60 коп. судового збору.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 10-ти днів з дня складення повного тексту.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст постанови складено 08 січня 2025 року.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ;
відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце знаходження: АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 .
Суддя І.Я. Биченко