справа № 566/1247/24
провадження № 2/566/114/25
08 січня 2025 року селище Млинів Рівненської області
Млинівський районний суд Рівненської області
у складі:
головуючого - одноособово судді Лободзінського А.С.,
при секретарі судового засідання - Подолець Ю.В..,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в заочному порядку в залі судових засідань Млинівського районного суду Рівненської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення штрафних санкцій та інфляційних витрат за договором позики,-
ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила стягнути з відповідачки на її користь штраф та інфляційні втарти за договором позики від 01.09.2022 року у розмірі 50 727,58 грн. , з яких 36 692,35 грн - штраф у розмірі 2% від суми позики за період з 01.07.2023 по 01.10.2024 та 14 035 грн. 23 коп - інфляційні втрати за період з 01.12.2022 по 31.08.2024.
В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що 01 вересня 2022 року між нею і відповідачкою було укладено договір позики, згідно якого вона надала ОСОБА_2 у позику грошові кошти в сумі 181 584 грн., що на день укладення договору становило 4 656 євро. Відповідачка зобов'язалась повернути вищевказану суму грошових коштів до 01.12.2022 року. Однак, після настання строку повернення суми позики, відповідач не здійснила погашення заборгованості, у зв'язку з чим, позивач виумшена була стягувати заборгованість за договором позики в судовому порядку.
Рішенням Млинівського районного суду Рівненської області від 12.12.2023 року стягнуто з відповідачки на її користь заборгованість по договору позики, після чого розпочато виконавче провадження. Позаяк у ході здійснення виконавчого провадження заборгованість з відповідачки так і не стягнуто, позивач просить стягнути з неї штраф, розмір якого передбачено договором позики, а також інфляційні втрати за весь період з часу настання строку виконання грошового зобов'язання, тобто з 01.12.2022 року.
Позивач в судове засідання не з'явилась, водночас подала до суду заяву, в якій просила здійснювати судовий розгляд у її відсутності, проти заочого розгляду справи не заперечувала.
Відповідач в судове засідання повторно не з'явилась, хоча була викликана нележним чином судовими повістками, а також була завчасно повідомлена шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет : http://ml.rv.court.gov.ua/sud1712/, про причини неявки суд не повідомила, відзиву на позов, чи пояснень по суті справи, на адресу суду не надіслала (а.с. 48).
Відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про час і дату судового розгляду, і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Так як відповідач не з'явилась на судовий розгляд справи, хоча була завчасно повідомлена про час, місце і дату розгляду справи в суді і про причини своєї неявки суд не повідомила, крім цього, відзиву на позов у визначений ухвалою суду строк відповідач не надала, а позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд рахує за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до положень ст..ст. 526, 527, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із ч.2 ст.1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Отже, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.
Така правова позиція сформульована в постанові Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року ( справа № 6-63цс13 ) і є обов'язковою для застосування судами України.
Судом встановлено, що 01 вересня 2022 року між відповідачем ОСОБА_2 та позивачем ОСОБА_1 було укладено договір позики, у відповідності з яким ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_1 у позику грошові кошти в сумі 181 584 грн., що на день укладення договору становило 4 656 євро зі терміном повернення суми позики позикодавцю - 01.12.2022 року. Факт отримання грошових коштів підтверджується заявою, яка за своєю суттю є борговою розпискою ( а.с.13)
Оскільки відповідач своїх грошовоих зобов'язань у строки, визначені договором позики, не виконала, ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом про стягнення з відповідача бургу за договором позики у судовому порядку.
Рішенням Млинівського районного суду Рівненської області від 12.12.2023 року стягнуто з відповідачки на її користь заборгованість по договору позики в сумі 136 303 грн.44 коп., після чого розпочато виконавче провадження.
Відповдіно до ч.5 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи.
Відтак, з урахуванням положень ч.5 ст.82 ЦПК України, суд дійшов висновку про те, що матеріалами справи підтверджується наявність простроченого грошового зобов'язання ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 за договором позики від 01.09.2022 року зі строком повернення суми позики до 01.12.2022 року. Також підтверджується і той факт, що у зазначений строк ОСОБА_2 свого обов'язку з погашення заборгованості за договором позики перед ОСОБА_1 не виконала, що є свідченням прострочення нею виконання грошового зобов'язання перед кредитором.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем у порядку ч.2 ст.625 ЦК України нараховано штраф в розмірі 36 692 грн. 35 копійок з розрахунку 2% від суми боргу за кожен місяць прострочення, а також інфляційні втрати в розмірі 14 035 грн. 23 коп.
Розглядаючи обгрунтованість проведеного розрахунку нарахованих сум, як міри відповідальності відповідачки за прострочення виконання перед ОСОБА_1 грошового зобов'язання, суд враховує наступне.
Згідно п. 18. Прикінцевих і Перехідних положень Цивільного Кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Оскільки нарахування позивачем ( позикодавцем ) штрафу у розмірі 36 692 грн.35 копійок з розрахунку 2% від суми боргу за кожен місяць прострочення, здійснено у період дії правила, передбаченого п.18 Прикінцевих і Перехідних положень Цивільного Кодексу України ( з 01.07.2023 по 01.10.2024) , то правових підстав для стягнення цих штрафних санкцій немає, позаяк ОСОБА_2 звільняється від такого виду цивільно-правової відповідальності у період дії режиму воєнного стану, а відтак і від сплати нарахованого в розмірі 36 692 грн.35 копійок штрафу.
Водночас, відповідачка не звільнена від сплати інфляційних втрат в сумі 14 035 грн. 23 коп., які нараховані позивачкою за період з 01.12.2022 по 31.08.2024. Відтак, оскільки відповідач свої зобов'язання за договором позики не виконала і таке грошове зобов'язання не є припиненим, то з урахуванням наведених вище норм матеріального права, що регулюються спірні правовідносини ( ст.625 ЦК України), вбачаються правові підстави для стягнення з ОСОБА_2 індексу інфляції за весь час прострочення грошового зобов'язання, нарахованого на залишок неповернутої суми позики.
Як видно з матеріалів справи інфляційні втарти, які просить стягнути позивачка з відповідачки складають 14 035 грн. 23 коп. за період з 01.12.2022 по 31.08.2024. Обгрунтованість такого розрахунку позивачем наведено у позовній заяві та на аркуші справи-18 і відповідачкою не спростовано. А тому, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 інфляційних втрат у розмірі 14 035 грн. 23 коп.
Відповідно ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1211 грн. 20 коп.,
Вказані витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до ч.1, 2 ст.141 ЦПК України,
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 4, 10, 18, 76, 95, 133, 141, 223, 258, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 526, 527, 530, 1046, 1047, 1049 ЦК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення штрафних санкцій та інфляційних витрат за договором позики - задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; зареєстоване місце проживання: АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) інфляційні втрати за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за договором позики від 01.09.2022, а саме, інфляційні втрати за період з 01.12.2022 по 31.08.2024, в сумі 14035 (чотирнадцять тисяч тридцять п'ять) гривень 23 копійки.
Стягнути із ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ; зареєстоване місце проживання: АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі пропорційному до розміру задоволених позовних вимог у сумі 335 (триста тридцять п'ять) гривень 14 копійок.
У частині позовних вимог про стягнення 36692,35 грн штрафних санкцій у розмірі 2% від суми позики з 01.07.2023 по 01.10.2024 - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.
Заочне рішення також може бути оскарженно до судової палати з розгляду цивільних справ Рівненського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його проголошення.
Суддя