Справа № 564/3916/24
02 січня 2025 року
Костопільський районний суд Рівненської області в складі:
головуючої судді Грипіч Л. А.
з участю секретаря Вознюк Ю. В.
позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Костопіль за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що в ніч з 11 серпня на 12 серпня 2024 року собака сусідки ОСОБА_2 забігла на його подвір'я та подушила 10 гусей, чим йому було завдано матеріальних збитків на загальну суму 3500 грн. 12 серпня 2024 року він звернувся до поліції з проханням вжити заходів відносно власниці собаки ОСОБА_2 , після чого отримав відповідь про те, що відносно ОСОБА_2 було складено адміністративний протокол за ч. 3 ст. 154 КУпАП. Разом з тим, працівниками поліції йому було рекомендовано звернутися до суду з цивільним позовом з метою відшкодування матеріальної шкоди. Враховуючи те, що в добровільному порядку відповідач відмовляється відшкодувати йому завдану матеріальну шкоду, тому він змушений був звернутися до суду з даним позовом. Просив суд позов задовольнити та стягнути з відповідача на його користь понесені ним матеріальні збитки, які становлять 3500 грн., а також понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Ухвалою Костопільського районного суду Рівненської області від 25.10.2024 року відкрито провадження у справі та вирішено розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, про що повідомлено сторони.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та просив задовольнити їх. Додатково пояснив, що гусенят купив в кінці травня 2024 року, вирощував їх 2 місяці і вони були вже в пір'ї. Він зрозумів, що його гусей подушила собака саме відповідачки, а не якась інша, оскільки в її дворі та на її городі було дуже багато пір'я його розірваних гусей. Крім того, собака відповідачки породи «Німецька вівчарка» постійно вільно бігає по селу без намордника та ніколи не прив'язана.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялася судом вчасно та належним чином, що підтверджується поштовим рекомендованим повідомленням з відміткою про вручення судової повістки.
Будучи присутньою в судовому засіданні, яке відбулося 25.11.2024 року, відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги не визнала та зазначила, що по їх селу бігає дуже багато собак, а тому доказів того, що це саме її собака подушила гусей позивача немає.
Суд, заслухавши пояснення сторін, показання свідка, з'ясувавши обставини справи та дослідивши письмові докази, дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
За змістом ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, серед іншого: відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
З матеріалів справи судом встановлено, що в ніч з 11 серпня на 12 серпня 2024 року собака відповідачки ОСОБА_2 самовільно забігла на подвір'я позивача ОСОБА_1 та подушила в його господарстві десять гусей, що підтверджується рапортом помічника чергового ВП №2 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області Пастушок І. В. від 12.08.2024 року (ЄО №6181).
З письмових пояснень ОСОБА_1 від 12.08.2024 року, відібраних поліцейським СРПП ВП №2 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області сержантом поліції Гергелюком В. В., вбачається, що 12.08.2024 року приблизно о 06 год. 50 хв. він виявив відсутність домашніх гусей у кількості 10 штук. Пізніше ним було помічено біля будинку пір'я та куски гусячого м'яса. Вважає, що гусей подушила собака сусідки ОСОБА_2 , оскільки дану собаку ОСОБА_2 не тримає на прив'язі, собака самовільно бігає по вулиці та подвір'ї інших сусідів. Саме ця собака вже душила його курей, однак ОСОБА_2 на зауваження не реагує.
З письмових пояснень ОСОБА_2 від 14.08.2024 року, відібраних поліцейським офіцером громади сектору взаємодії з громадами ВП №2 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області капітаном поліції Єфімцем Ю. О., вбачається, що у її господарстві є собака породи «вівчарка», якій вже близько 3-х років. Дана собака утримується на прив'язі. 11.08.2024 року її собака відв'язалась і бігала по вулиці. 12.08.2024 року у вечірню пору доби вона закрила собаку. Пізніше дізналася, що її собака подушила у сусіда ОСОБА_1 гусенят. Як це сталось їй не відомо, однак надалі зобов'язується належно утримувати собаку.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, складеного 14.08.2024 року поліцейським офіцером громади сектору взаємодії з громадами ВП №2 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області капітаном поліції Єфімцем Ю. О., відносно ОСОБА_2 , остання вчинила правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 154 КУпАП. Вказаним правопорушенням потерпілому ОСОБА_1 заподіяно матеріальну шкоду в розмірі 3500 грн.
Згідно довідки про результати розгляду звернення гр. ОСОБА_1 , виданої 20.08.2024 року поліцейським офіцером громади сектору взаємодії з громадами ВП №2 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області капітаном поліції Єфімцем Ю. О., вбачається, що при спілкуванні з ОСОБА_2 остання вказала, що її собака дійсно з 11.08.2024 року по 12.08.2024 року відв'язалась та самовільно бігала без нагляду по вулицях с. Іваничі.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 пояснила, що 12.08.2024 року о 06 год. 30 хв. прийшла до свого племінника ОСОБА_1 , принесла йому молоко. Племінник повідомив їй, що собака ОСОБА_2 вночі роздерла його гуси. Гуси були в клітці, однак собака її розвалила. У подвір'ї ОСОБА_2 вона бачила багато пір'я. Коли пішла у садок, то побачила, що гуси були розірвані і присипані землею. Собаку ОСОБА_2 ніколи не прив'язує. Через два тижні після цієї події собака ОСОБА_2 забігла до неї в двір і вкрала курку. На зауваження односельчан ОСОБА_2 не реагує, її собака постійно бігає по вулицях села.
У суду не має підстав ставити під сумнів достовірність і правдивість фактів, повідомлених свідком. Дані про її заінтересованість в результаті розгляду справи відсутні, її показання об'єктивно підтверджуються і не суперечать іншим зібраним доказам у справі.
Відповідно до п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» № 6 від 27.03.1992 року, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
Відповідно до ч.1 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.22 ЦК України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
З системного аналізу положень ст.1166 ЦК України вбачається, що остання передбачає презумпцію вини правопорушника, у зв'язку з чим на відповідача покладено тягар доказування того, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди, при цьому для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками, вини.
Згідно ст.1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.
Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У відповідності до ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
У відповідності до ст.79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Позивачем доведено належними та допустимими доказами той факт, що діями відповідача йому було завдано матеріальну шкоду.
Разом з тим, відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів відсутності її вини в заподіянні шкоди. Заперечень щодо розміру нарахованої шкоди відповідачем не надано.
Враховуючи вищезазначене, суд вважає необхідним задовольнити позовні вимоги позивача і стягнути з відповідача - 3500 грн. на відшкодування матеріальної шкоди.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 12, 13, 16, 77, 79, 80, 81, 141, 229, 258, 265, 268, 279 ЦПК України, ст. ст. 22, 322, 1166, 1188, 1192 ЦК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 - 3500 (три тисячі п'ятсот) грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі в сумі - 1211 (одна тисяча двісті одинадцять ) грн. 20 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Рівненського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Позивач:
ОСОБА_1 (житель АДРЕСА_1 ), РНОКПП: НОМЕР_1 .
Відповідач:
ОСОБА_2 , (жителька АДРЕСА_1 ).
Повне рішення складено
07 січня 2025 року.
СуддяЛ. А. Грипіч