Справа № 333/4/25
Провадження № 1-кп/333/517/25
Іменем України
08 січня 2025 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого-судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілого ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 ,
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні, в приміщенні суду в м. Запоріжжі, клопотання прокурора щодо продовження строків тримання під вартою ОСОБА_6 , обвинуваченому у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, -
07.01.2025 року до Комунарського районного суду м. Запоріжжя надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженніЮ внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024082040001563 від 17.10.2024 року, за обвинуваченням ОСОБА_6 , у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.01.2025 року, кримінальне провадження розподілено судді ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 07.01.2025 року призначено підготовче судове засідання.
У підготовчому судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 , оскільки продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, визначені в ухвалі слідчого судді при обранні та продовженні запобіжного заходу у виді тримання під вартою, ОСОБА_6 , будучи раніше засудженим за скоєння злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, судимість за який не знята та не погашена у встановленому законом порядку, на шлях виправлення та перевиховання не став, висновки для себе не зробив та знову скоїв кримінальне правопорушення в період іспитового строку.
Окрім того, обвинувачений ОСОБА_6 не має соціально струмуючих факторів, а саме міцних соціальних зв'язків (зокрема, власної сім'ї та дітей).
Також, на переконання прокурора у даному кримінальному провадженні, наявний суспільний інтерес, який полягає в необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілої сторони. При цьому належить враховувати, що саме внаслідок суспільної небезпечності таких дій є об'єктивні підстави вважати, що підозрюваний може переховуватись від суду, що в свою чергу призведе до порушення розумних строків розгляду кримінального провадження, а також належне дотримання сторонами їх процесуальних прав та обов'язків.
Реальна можливість вільної зміни свого місця проживання (перебування) та відсутність стійких соціальних зав'язків за місцем проживання, підвищує ймовірність його переховування від органів досудового розслідування та/або суду, а в сукупності з іншими обставинами кримінального провадження підтверджує наявність відповідного ризику.
Крім того, ОСОБА_6 зможе незаконно впливати на свідків та потерпілого, з метою можливої зміни ними своїх попередніх показів у суді, оскільки йому відомі анкетні дані вказаних осіб, їх фактичне місце проживання.
Також існує ризик того, що ОСОБА_6 може вчини інше кримінальне правопорушення.
Потерпілий підтримав позицію прокурора.
Обвинувачений ОСОБА_6 у підготовчому судовому засіданні проти задоволення клопотання прокурора не заперечував.
Його захисник - адвокат ОСОБА_5 у підготовчому судовому засіданні вважав, що є достатні підстави та можливості для застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою. Зазначив, що ОСОБА_6 є військовослужбовцем, тому може знаходитися в розтушуванні своєї військової частини та виконувати покладені на нього процесуальним законодавством обов'язки. Ризики, наведені прокурором у клопотанні, на думку захисника, є припущеннями, які належними доказами не підтверджено.
Заслухавши думку учасників кримінального провадження, суд дійшов наступних висновків.
При вирішенні клопотання прокурора про продовження обвинуваченому запобіжного заходу, суд виходить з наступного.
За змістом статей 131-132 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно з ч. 1 та п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, до раніше судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України.
Відповідно до ухвали слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 19.10.2024 року ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів, тобто до 15.12.2024 року включно. Підставою застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_6 було наявність обґрунтованої підозри у вчинені ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України. Так, як є всі підстави вважати, що ОСОБА_6 , підозрюючись у вчиненні особливо тяжкого злочину, може переховуватися від органу досудового розслідування чи суду, може знищити, сховати або спотворити будь-які із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки після вчинення злочину сховав знаряддя (ніж); незаконно впливати на потерпілого ОСОБА_4 та свідка ОСОБА_7 , оскільки володіє інформацією про місце проживання останніх; вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки вчинив інкримінований йому злочин, будучи на іспитовому терміні за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Згідно з ухвалою слідчого судді Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 11.12.2024 року ОСОБА_6 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів, тобто до 10.01.2025 року включно. Підставою продовження запобіжного заходу відносно ОСОБА_6 було наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України та не встановлення слідчим суддею даних про зменшення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.
Конституційний Суд України у рішенні від 23.11.2017 року № 1-р/2017 висловив позицію про те, що запобіжні заходи (домашній арешт та тримання під вартою), які обмежують гарантоване ч. 1 ст. 29 Конституції України право людини на свободу та особисту недоторканність, можуть бути застосовані судом на новій процесуальній стадії - стадії судового провадження, зокрема під час підготовчого судового засідання, лише за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставі та в порядку, встановлених законом.
Така позиція Конституційного Суду України узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 15.12.2016 року у справі «Ігнатов проти України» вказав, що судовий контроль на новій процесуальній стадії при продовженні дії запобіжних заходів, пов'язаних з обмеженням права особи на свободу та особисту недоторканність, має відбуватися з обґрунтуванням підстав такого продовження (п. 36).
У пункті 5 цього ж рішення зазначено, що під час судового провадження у суді першої інстанції (проведення підготовчого судового засідання та судового розгляду) прокурор як сторона обвинувачення має обов'язок підтримувати публічне обвинувачення у суді, доводити винуватість особи та необхідність продовження запобіжного заходу шляхом подання відповідних клопотань щодо цього продовження.
Відповідно до ст. 29 Конституції України, ніхто не може бути арештований або утримуватися під вартою інакше як за мотивованим рішенням суду і лише на підставах та в порядку, встановлених законом.
Згідно з п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 25.04.2003 року (із змінами) «Про практику застосування судами запобіжного заходу у виді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою на стадії досудового розслідування», тримання під вартою є найбільш суворим запобіжним заходом і застосовується лише за наявності підстав вважати, що інші запобіжні заходи, передбачені законом, не можуть забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, передбачених КПК України.
За змістом ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, суд зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів, тяжкість покарання, що загрожує особі, у разі визнання її винуватою, вік та стан здоров'я обвинуваченого, міцність соціальних зв'язків, наявність постійного місця роботи, наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, репутацію обвинуваченого, наявність у нього судимостей, дотримання обвинуваченим умов застосування запобіжних заходів у випадках їхнього попереднього застосування.
Відповідно до ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу та відповідно до ч. 3 ст. 197 КПК України про його продовження, слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчинені підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Із змісту наведених норм випливає, що завданням застосування будь-якого запобіжного заходу є забезпечення належної процесуальної поведінки особи, яка піддана кримінальному переслідуванню, а при обранні того чи іншого запобіжного заходу, достатнього і необхідного у кожному конкретному випадку, крім тяжкості звинувачення, необхідно враховувати сукупність перелічених в законі обставин.
Відповідно до ст. ст. 197, 199 КПК України, за клопотанням прокурора строк тримання особи під вартою може бути продовжений за наявності обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, строк дії ухвали суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати 60 днів.
Згідно зі ст.ст. 7-9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки він свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє «прогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства».
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Москаленко проти України» (Заява № 37466/04) від 20.08.2010 року ЄСПЛ вказував, що необхідність забезпечити належний хід провадження також є достатньою підставою для первісного тримання заявника під вартою. Суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.
Оскільки ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке відносяться до категорії особливо тяжких злочинів, може переховуватися від суду, раніше був неодноразово засуджений та є не працевлаштований, у повсякденному житті не має міцних соціальних зв'язків, у зв'язку з чим є підстави вважати, що заявлені прокурором ризики, які обґрунтовують тримання ОСОБА_6 під вартою, не зменшилися.
Мета та підстави застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначені в ухвалі слідчого судді, яка на час проведення підготовчого судового засідання не скасована, а нових підстав для застосування іншого запобіжного заходу немає.
Судом не встановлено даних про зменшення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність ризиків, які дають достатні підстави, суду вважати, що обвинувачений, може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. У зв'язку з чим запобіжний захід у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 слід продовжити.
Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_6 обґрунтоване та підлягає задоволенню, вважає необхідним продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням у Державній установі «Запорізький слідчий ізолятор», строком до 09 березня 2025 року включно.
Виконання ухвали доручити начальнику Державної установи «Запорізький слідчий ізолятор».
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. А особою, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення. Подача апеляційної скарги на ухвалу не зупиняє її виконання.
Суддя: ОСОБА_1