Справа №333/2277/21
Пр. 2/333/2042/24
17 грудня 2024 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді: Наумової І.Й.,
за участю секретаря судового засідання: Кунець В.В.,
позивача: ОСОБА_1
представника позивача (в режимі відеоконференції) Костіна К.М.
розглянувши в порядку загального позовного провадження, у відкритому судовому засіданні, в залі суду, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, -
Позивачка звернулася до суду з даним позовом. В обґрунтування своїх позовних вимог зазначила наступне.
21 травня 2019 року, ОСОБА_1 передала у власність 24 000 (двадцять чотири тисячі) доларів США та 900 (дев'ятсот) Євро під 1 (один) % річних ОСОБА_3 , про що свідчить письмова розписка від 21 травня 2019 року.Відповідач зобов'язувалась повернути в термін до 01 липня 2019 року суму в 24 240 (двадцять чотири тисячі двісті сорок) доларів США та 909 (дев'ятсот дев'ять) Євро.Станом на день подачі позовної заяви ОСОБА_3 не повернула борг, чим порушила виконання свого зобов'язання.На звернення, з проханням повернути гроші, Відповідачка жодним чином не реагує, чим ухиляється від виконання своїх зобов'язань, про що свідчить направлена Відповідачу вимога від 11 березня 2021 року про повернення боргу за розпискою, на яку Відповідач жодним чином не відреагувала.
У зв'язку з чим позивачка просить стягнути на її користь з відповідача суму боргу з урахуванням 1% річних, яку відповідач, в порушення своїх зобов'язань не повернула у встановлені за домовленістю сторін строки. Розрахунок розміру 1% річних: в період з 21 травня 2019 до 01 липня 2019 року (41 день) 1% річних за користування взятими Відповідачкою в борг грошових коштів складає 26,96 доларів США ((41 день*1%/365 днів)*24000 доларів США) - та 1 (одне) Євро((41 день*1%/365 днів)*900 Євро.
На підставі ч.2 ст. 625 ЦК України, позивачка просить стягнути на її користь суму 3% річних та інфляційних збитків в наступних розрахунках.
Розрахунок 3% річних за період з 01.07.2019 р. по 01.07.2020 р., за користування грошовими коштами поза строками договору відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України складає: 727,2 (Сімсот двадцять сім) доларів США 20 центів (0,03*24240 доларів США) та 27,27 Євро (0,03*909 Євро).
Вперіод з 01 липня 2020 року до 07 квітня 2021 року (час подання позовної заяви, строк 283 дні) три проценти річних за користування грошовими коштами поза строками договору відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України складає: 563,83 (п'ятсот шістдесят три) долари США ((283 день*3%/365 днів)*24240 доларів США) та 21,14 Євро ((283 день*3%/365 днів)*909 Євро), тобто всього за період з 01 липня 2019 року до 07 квітня 2021 року 3% проценти річних становлять: 727,2+563,83=1291,03 доларів США та 27,27+21,14=48,41 Євро.
За період з 01 липня 2019 р. до 01.03.2021 (20 місяців) індекс інфляції становив (99,4+99,7+100,7+100,7+100,1+99,8+100,2+99,7+100,8+10а,8+100,3+100,2+99,4+99;8+100,5+1 01+101,3+100,9+101,3+101 )/20=100,38, тому заборгованість з урахуванням індексу інфляції буде складати 1,0038*24240=24 332,11 доларів США та 1,0038*909=912,45 Євро.
На підставі вищевикладеного позивач просила суд стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) суму боргу за розпискою від 21 травня 2019 року з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення у розмірі 24 332,11 доларів США та 912,45 Євро, 1% річних за користування з 21 травня 2019 до 01 липня 2019 року грошовими коштами у розмірі 26,96 (двадцять шість) доларів США 96 центів та 1 (одне) Євро, три проценти річних за користування грошовими коштами поза строками договору у розмірі 1 291,03 доларів США та 48,41 Євро, а всього 25650,1 (двадцять п'ять тисяч шістсот п'ятдесят) доларів США 10 центів та 961,86 (дев'ятсот шістдесят одне) Євро 86 євроцентів.
Також позивач просить стягнути з відповідача судові витрати.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 04.08.2021 р. ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 19 квітня 2021 року в частині відмови в задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти та майно відповідача скасовано та задоволено заяву в цій частині. Накладено арешт на належне ОСОБА_3 майно (рухоме і нерухоме) та належні їй грошові кошти в межах суми заявлених позовних вимог в розмірі 25 650,10 доларів США та 961,86 Євро, що знаходяться (обліковуються) у банківських установах на території України на рахунках, що будуть виявлені Державною виконавчою службою або приватним виконавцем в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову, крім рахунків зі спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом.
Заочним рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 17.01.2022 р. вищевказані позовні вимоги задоволені повністю.
Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 22.01.2024 р. вищезазначене заочне рішення скасоване та призначений новий розгляд в порядку загального позовного провадження.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 15.05.2024 р. залишена без змін ухвала Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 05.03.2024 року, якою відмовлено в задоволенні заяви відповідача ОСОБА_4 про зустрічне забезпечення позову у цій цивільній справі.
18 березня 2024 р. позивачкою подана заява про збільшення позовних вимог, яка в подальшому 20.03.2024 р. уточнена, зокрема щодо розміру грошової суми, яку просить позивачка стягнути з відповідачки, а саме, ОСОБА_1 просить суд: позов, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог задовольнити та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суми боргу за розпискою від 21 травня 2019 року, яка з урахуванням всього часу прострочення становить 27 700,81 доларів США та 1038,77 Євро, та складається з: основної суми боргу 24 240 доларів США та 909,00 Євро; 1% річних за користування з 21 травня 2019 до 01 липня 2019 року грошовими коштами у розмірі 26,96 доларів США 96 центів та 1 Євро, 3% проценти річних за користування грошовими коштами поза строками договору у розмірі 33,85 доларів США та 101,77 Євро. Також стягнути з ОСОБА_2 на користь позивачки витрати по сплаті судового збору.
Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 25.03.2024 р. прийнята до розгляду заява ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.
Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 25.03.2024 р. частково задоволено клопотанням відповідачки та призначено у цій справі судову почеркознавчу експертизу, на вирішення якої поставлено наступні питання:
1. Чи виконано підпис на Розписці від 21.05.2019 року особисто ОСОБА_4 або іншою особою?
2. Чи виконано рукописний текст на Розписці від 21.05.2019 року особисто ОСОБА_4 або іншою особою?
3. Чи мали вплив при написанні рукописного тексту та підпису на Розписці від 21.05.2019 року збиваючі фактори (природні, штучні)?
4. Чи спостерігаються в тексті Розписки від 21.05.2019 року ознаки, які свідчать про складання тексту автором під впливом будь-яких збиваючих факторів?
Проведення судової почеркознавчої експертизи доручено експертам Запорізького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України.
Провадження по справі, на час проведення експертизи, - зупинено.
Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 03.07.2024 р. поновлено провадження для розгляду клопотання судового експерта.
Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 05.08.2024 р. в задоволенні клопотання представника відповідача - адвоката Шпакової Т.С. про внесення змін до ухвали суду про призначення судової експертизи та призначення лінгвістичної експертизи у цій справі, - відмовлено.
Ухвалою суду від 12.08.2024 р. клопотання експерта Запорізького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України Тетяни Іваненко про надання порівняльного матеріалу, - залишено без задоволення. Визнано такою, що не підлягає виконанню, ухвала суду від 25.03.2024 р. про призначення судової почеркознавчої експертизи, в частині проведення експертного дослідження з постановленого судом питання №4. Провадження по справі, на час проведення експертизи, - зупинено.
Ухвалою суду від 19.09.2024 р. поновлено провадження у справі в зв'язку з надходженням висновку експерта.
Ухвалою суду від 29.10.2024 р., занесеною до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.
В судовому засіданні позивачка та її представник підтримала позовні вимоги та просили їх задовольнити.
Відповідачка, яка обізнана про дане судове провадження, в судове засідання не з'явилась. Про час, дату та місце слухання справи повідомлялась шляхом направлення судової повістки на повідомлену нею адресу фактичного проживання та до її електронного кабінету системи «Електронний суд». Заяв про відкладення слухання справи не заявляла.
Позиція відповідачки з приводу заявлених позовних вимог викладена у її відзиві на позов, в якому остання не визнала позовні вимоги та просила відмовити в їх задоволенні з наступних підстав. В розписці, що міститься на с. 14 т. 1 матеріалів справи №333/2277/21 зазначені наступні відомості позичальника « ОСОБА_3 1988 г.р. (...0112688)», з вказаних даних не видається можливим ідентифікувати особу позичальника, тим паче встановити, що позичальником є саме ОСОБА_4 , особа яка вказана відповідачем у цій справі. В матеріалах справи відсутні будь-які інші докази укладання між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 договору позики та факту передачі грошових коштів за таким договором, окрім копії аркуша паперу «розписки» природа виникнення якого не з'ясована. Вказана «розписка» містить підпис невідомої особи, який не відповідає підпису ОСОБА_4 , а отже представлений позивачем аркуш паперу не може бути підтвердженням укладання договору позики. Розписка від 21.05.2019 р. не була написана відповідачем, вона не містить підпису відповідача. ОСОБА_4 не мала волевиявлення щодо отримання будь-яких грошових коштів від позивача та не отримувала жодних коштів від позивача. Позивачем не надано жодних доказів природи виникнення грошових коштів у сумі 24 000 доларів США та 900 Євро, які нібито були позичені «Шості» ОСОБА_4 21.05.2019 року. Зважаючи на зазначене виникають об'єктивні сумніви у фінансовій можливості ОСОБА_5 позичити значну суму коштів, яка відповідно до позовної заяви становить 24 000 доларів США та 900 Євро та природі можливого виникнення такої грошової суми у Відповідача. Позивачем не надано достовірних доказів направлення відповідачці претензії, на яку посилається позивачка,
Суд, враховуючи відсутність заяв від відповідачки про відкладення слухання справи, наявність її письмово викладеної позиції з приводу заявлених вимог, вважає за можливе розглянути справу за її відсутності, на підставі наявних в матеріалах справи доказів.
Вислухав пояснення позивачки та її представника, дослідив матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
На підставі ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Згідно з ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до розписки, датованої 21.05.2019 року, оригінал якої був досліджений судом в судовому засіданні, ОСОБА_3 , 1988 р.н., ( НОМЕР_1 ), позичила у ОСОБА_1 , ( НОМЕР_2 ), 1971 р.н., грошову суму у розмірі 24 000 доларів США та 900 Євро під 1 % річних, зобов'язавшись повернути в строк до 01 липня 2019 року, в сумі 24240,00 доларів США і 909 Євро. В розписці міститься підпис та прізвища і ініціали позичальника - ОСОБА_3 .
Відповідно до висновку експерта від 16.09.2024 р., за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи, призначеної вищевказаною ухвалою суду за ініціативою відповідачки, зроблені наступні висновки:
Щодо першого питання: Відповісти на питання «Чи виконано підпис на Розписці від 21.05.2019 р. особисто ОСОБА_4 або іншою особою?» не виявилось можливим через відсутність однозначності в оцінці виявлених результатів дослідження у зв'язку із обмеженим об'ємом графічної інформації, що міститься в досліджуваному підписі.
Щодо другого питання: Рукописний текст на розписці від 21.05.2019 року виконаний ОСОБА_4 .
Щодо третього питання: «Чи мали вплив при написанні рукописного та підпису на Розписці від 21.05.2019 року збиваючі фактори (природні, штучні)?» не є можливим у зв'язку з тим, що ознак, які б свідчили про невизначеність стану виконавця досліджуваного підпису, а також вплив на процес письма якихось «збиваючих» факторів, не виявлено. Однак відсутність діагностичного комплексу ознак ще не є підставою для висновку про те, що на процес письма не впливали якісь незвичні умови.
Четверте питання «Чи спостерігаються в тексті Розписки від 21.05.2019 року ознаки, які свідчать про складання тексту автором під впливом будь-яких збиваючих факторів» не вирішувалося експертом на підставі вищевказаної ухвали суду від 12.08.2024 р.
Відповідачка у відзиві на позов заявила, що вона не писала вищевказану розписку, що спростовується вищевказаним висновком експерта.
Відповідно до копії свідоцтва про народження, наданого відповідачкою, остання має неповнолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком якого є ОСОБА_7 . З копії листування між сторонами вбачається, що в месенджері відповідачка іменується прізвищем ОСОБА_8 . Паспорт на ім'я ОСОБА_4 виданий 24.06.2019 р., тобто вже після написання вищевказаної розписки. Підтвердження, що на час написання даної розписки, яку відповідачка власноруч писала, вона не іменувалась прізвищем ОСОБА_9 , нею не надано.
Під час призначення даної судової експертизи за ініціативи відповідачки, судом було зобов'язану останню надати для експертного дослідження порівняльний матеріал, зокрема вільні та умовно-вільні зразки підпису відповідачки, але нею вони так і не були надані з голослівним посиланням про їх втрату під час переїзду в інше місто. Клопотань про витребування документів з її підписом з інших джерел, де вони могли міститися, відповідачкою не заявлялось.
Відповідачка, яка у своєму відзиві на позов, заперечувала взагалі написання та підписання вищевказаної розписки, не заявляла щодо написання розписки за наявності збиваючих факторів.
Відповідно до ст. 109 ЦПК України, у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що відповідачка ухилилась від свого процесуального обов'язку щодо надання необхідного порівняльного матеріалу задля об'єктивного експертного дослідження, ініційованого нею, внаслідок чого експерт не зміг відповісти на вищевказане перше питання.
З огляду на вказане, положення ст. 109 ЦПК України, ненадання відповідачкою достеменних доказів на підтвердження заявленої нею обставини, що вона не підписувала вищевказану розписку, суд оцінюючи останню в сукупності з висновками експерта щодо написання відповідачкою тексту розписки дійшов висновку про визнання факту підписання відповідачкою цієї розписки.
Доказів, що дана розписка була написана відповідачкою поза її волевиявленням, в матеріалах справи відсутні.
Згідно зі ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Згідно частини першої ст.1049 ЦК України у разі укладення договору позики на позичальника покладається обов'язок повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей і може не співпадати з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки має передувати факт передачі коштів у борг.
Отже, у разі пред'явлення позову про стягнення боргу за договором позики позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов'язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України, суд повинен установити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.
Таким чином, досліджуючи боргові розписки чи інші письмові документи, суд для визначення факту укладення договору повинен виявляти справжню правову природу правовідносин сторін незалежно від найменування документа та, залежно від установлених результатів, зробити відповідні правові висновки.
До аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 квітня 2021 року у справі № 642/4200/17 (провадження № 61-6492св19) зазначено, що тлумачення статей 1046 та 1047 ЦК України свідчить, що по своїй суті розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видає боржник (позичальник) кредитору (позикодавцю) за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.
У постанові Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1967цс15 викладено правовий висновок, що на підтвердження укладення договору позики та його умов, згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України, може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Зі змісту вищевказаної розписки, яка досліджувалась в межах цієї справи, вбачається, що позичальниця ОСОБА_10 на момент написання цієї розписки 21.05.2024 р., цього ж дня фактично отримала від позикодавця ОСОБА_1 в борг грошові кошти у розмірі 24 000 доларів США та 900 Євро, зазначивши свої дії в минулому часі словом «позичила». В даній розписці обумовлене її зобов'язання повернути ці кошти в строк до 01 липня 2019 р. зі сплатою 1% річних.
Встановлення джерел походження коштів, позичених позикодавцем позичальнику не є предметом доказування у цій справі, і не впливає на обов'язок позичальника повернути позичені кошти. Позивачкою заявлено, що дана сума коштів була накопичена нею протягом тривалого часу, що не спростовано відповідачкою.
Частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики позичальник зобов'язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.
Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язання, як зазначено у ст. 526 ЦК України, має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч.1 ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобовязаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Відповідачка у визначений сторонами строк не повернула позивачці позичені нею грошові кошти та обумовлену сторонами договору позики суму коштів, яку вона повинна була повернути, зокрема і проценти за користування цими коштами. Факту не сплати цих коштів позикодавцю ОСОБА_4 під час розгляду справи не заперечувала. Тобто, відповідачка не виконала належним чином грошове зобов'язання, в зв'язку з чим ОСОБА_4 на підставі ст. 625 ЦК України повинна сплатити позивачу суму боргу з урахуванням погодженого проценту річних в межах строку договору, а також трьох процентів річних від простроченої суми поза межами строку договору.
Позивачкою 11.03.2021 р. скерована на ім'я відповідачки претензія з вимогою про повернення позичених грошових коштів та сплати процентів за їх користування, при цьому в зв'язку з допущенням описки в написанні номеру будинку, в якому мешкає відповідачка, вона була направлена на іншу адресу.
Позивачем в позові, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, зокрема уточненої 20.03.2024 р., приведений розрахунок заборгованості, який не спростований відповідачкою, останньою контр розрахунок боргу суду не надавався.
Відповідно до зазначеного розрахунку боргу, заборгованість відповідачки складається з наступного:
- сума основного боргу у розмірі 24240,00 доларів США і 909 Євро;
- 1% річних за користування позиченими грошовими коштами з 21 травня 2019 р. по 01 липня 2019 року коштами (в межах строку договору) у розмірі 26,96 доларів США 96 центів та 1 Євро;
- три проценти річних в період з 01 липня 2019 року до 01 липня 2020 року за користування грошовими коштами поза строками договору відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України - 727,20 доларів США (0,03*24240 доларів США) та 27,27 Євро (0,03*909 Євро);
- в період з 01 липня 2020 року до 07 квітня 2021 року (час подання позовної заяви, 283 дні) три проценти річних за користування грошовими коштами поза строками договору відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України складає: 563,83 долари США ((283 день*3%/365 днів)*24240 доларів США) та 21,14 Свро ((283 день*3%/365 днів)*909 Євро.
- за період з 08 квітня 2021 року до 18.03.2024 (1076(365+365+346)*0,09/1096, тобто за період мало бути нараховано 8,84 % за незаконне користування коштами позивача), а 3 % річних за цей період становить 2 142,816 доларів США (0,0884 *24240 доларів США) та 80,3556 Євро (0,0884*909 Євро).
З огляду на вищевказане, 3% річних за період 01 липня 2020 року до 18.03.2024 становить 727,2+563,83+2 142,82=3 433,85 доларів США та 27,27+21,14+80,3556=128,77 Євро.
В сумі розмір заборгованості без урахування інфляційних витрат становить 27 700,81 (24 240,00+26,96+727,2+563,83+2142,82) доларів США та 1038,77 (909 +1+27,27+21,14+80,3556) Євро.
Суд погоджується з приведеними позивачем розрахунками заборгованості і кладе їх в основу рішення.
До теперішнього часу, відповідачкою вищевказана заборгованість не погашена.
Оцінивши вищенаведені докази та враховуючи встановлені на їх підставі обставини, проаналізував спірні відносини та законодавство, що їх регулює, суд дійшов висновку, що позовні вимоги законні, обґрунтовані, в зв'язку з чим підлягають задоволенню.
На підставі ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати понесені на сплату судового збору за пред'явлення позову у розмірі 908,00 гривень та за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 454,00 грн.
Керуючись ст.ст. 263-265, 268 280-282, 284, 354 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) суму боргу за договором позики від 21 травня 2019 року, яка з урахуванням індексу інфляції за час прострочення становить 27 700,81 доларів США та 1 038,77 Євро, в тому числі: основний борг - 24240,00 доларів США та 909 Євро; 1% річних за користування позиченими грошовими коштами з 21 травня 2019 р. по 01 липня 2019 року коштами у розмірі 26,96 (двадцять шість) доларів США 96 центів та 1 (одне) Євро; три проценти річних за користування грошовими коштами поза строками договору у розмірі - 3433,85 доларів США та 128,77 Євро.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ), витрати по сплаті судового збору за позовну заяву у розмірі 908,00 гривень та за подання заяви про забезпечення позову у розмірі 454,00 гривень. Всього на суму у розмірі 1362,00 грн.
Відповідно до ч. 7 ст. 158 ЦПК України, застосовані заходи забезпечення позову по даній справі продовжують діяти протягом дев'яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: І.Й.Наумова