Справа № 308/172/25
2-з/308/1/25
08 січня 2025 року м. Ужгород
Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області - Малюк В.М., при секретарі судового засідання - Микита М-Н.М., розглянувши заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Демченко Т.С., про забезпечення позову, до подачі позовної заяви до ОСОБА_2 , про визначення місця проживання малолітньої дитини разом з батьком, стягнення аліментів та обмеження у праві виїзду дитини за кордон без дозволу батька, -
Заявник ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Демченко Т.С. звернувся до суду з заявою про забезпечення позову до пред'явлення позовної заяви до суду, оскільки в майбутньому має намір звернутися до суду з позовом до ОСОБА_2 , про визначення місця проживання малолітньої дитини разом з батьком, стягнення аліментів та обмеження у праві виїзду дитини за кордон без дозволу батька.
В обґрунтування заяви заявник зазначив, що 20.10.2023 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено шлюб, який зареєстровано у центрі надання адміністративних послу виконавчого комітету Оноківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, актовий запис № 90.
Крім того, у сторін є спільна дитина-донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , актовий запис №183.
На даний час ОСОБА_1 готується позовна заява до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області про визначення місця проживання малолітньої дитини разом з батьком, стягнення аліментів та обмеження у праві виїзду дитини за кордон без дозволу батька.
Мати дитини - ОСОБА_2 на даний час проживає в Австрії, дитина разом з батьком знаходиться в Україні, однак в першій половині січня 2025 року мати планує приїхати в Україну та має намір забрати малолітню доньку з собою до Австрії.
Враховуючи, що позивач і відповідачка не проживають вже декілька місяців спільно, відповідачка працює і мешкає на території Австрійської Республіки, малолітня дитина на даний час знаходиться в Україні разом з батьком, постійним місцем проживання дитини є Україна, а мати має бажання і змогу вивезти дитину за межі України, безпосередньо до Австрії, при цьому батько дитини вважає, що для забезпечення найкращих інтересів дитини буде визначити місце проживання дитини саме разом з позивачем і готує відповідний позов про це, вважає, що доцільним буде вжити заходити забезпечення позову шляхом заборони малолітній дитині виїжджати за межі України (за кордон) без згоди батька до вирішення спору про визначення місця проживання дитини по суті.
За таких обставин, заявник просить суд вжити заходи забезпечення позову (до подання позовної заяви), а саме: заборонити малолітній дитині ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (закордонний паспорт НОМЕР_2 19.03.2022 (2101)) виїзд за межі України без згоди батька - ОСОБА_1 , до вирішення спору про визначення місця проживання дитини по суті.
Дослідивши зміст поданої заяви з додатками, суд приходить до наступного висновку.
Як передбачено ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.
Відповідно до ч.7 ст.153 ЦПК України в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Відповідно до положень ст. 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, інші відомості, потрібні для забезпечення позову.
Як передбачено ч. 2 ст. 151 ЦПК України якщо заява про забезпечення позову подається до відкриття провадження у справі, в такій заяві додатково зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) інших осіб, які можуть отримати статус учасника справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України, відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що підставою для забезпечення позову є обґрунтоване припущення, що невжиття певних заходів утруднить або зробить неможливим виконання судового рішення.
Натомість матеріали поданої заяви не містять жодного належного та допустимого доказу на підтвердження тих обставин, що ОСОБА_2 має намір вивезти малолітню дитину ОСОБА_4 за кордон.
Відсутні також належні докази і того, що потенційна відповідачка на даний час перебуває за межами України.
Суд звертає увагу на те, що згідно роз'яснень даних в п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Крім цього, відповідно до ч.10 ст.150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Так, як слідує з мотивувальної частини поданої заяви, ОСОБА_1 має намір звернутися до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 із позовними вимогами про визначення місця проживання малолітньої дитини разом з батьком, стягнення аліментів та обмеження у праві виїзду дитини за кордон без дозволу батька, в той же час як у прохальній частині вказаної заяви, заявник просить суд вжити заходи забезпечення позову, а саме: заборонити малолітній дитині ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (закордонний паспорт НОМЕР_2 19.03.2022 (2101)) виїзд за межі України без згоди батька - ОСОБА_1 , до вирішення спору про визначення місця проживання дитини по суті.
Тобто, заявлені вимоги за своїм змістом є тотожними, що суперечить положенням ч.10.ст. 150 ЦПК України.
З оглядну на викладені фактичні обставини справи, здійснивши аналіз наявних у матеріалах справи доказів в сукупності із положеннями діючого законодавства, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення поданої заяви про забезпечення позову, оскільки заявлені заходи забезпечення позову за змістом є тотожними із позовними вимогами, які плануються заявити.
Такий вид забезпечення позову ініційований позивачем фактично є вирішенням позовних вимог поза межами судового засідання без встановлення обставин та ухвалення рішення по справі, а також суперечить змісту заходів забезпечення та меті їх застосування, яка полягає в захисті інтересів учасників процесу, а не в позбавленні (порушенні) прав інших осіб.
Враховуючи викладене, необґрунтованість вимог заяви про забезпечення позову, суд приходить до висновку про необхідність відмови в її задоволенні.
На підставі викладеного та керуючись статтями 149-154, 260,353 ЦПК України,
У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Демченко Т.С., про забезпечення позову, до подачі позовної заяви до ОСОБА_2 , про визначення місця проживання малолітньої дитини разом з батьком, стягнення аліментів та обмеження у праві виїзду дитини за кордон без дозволу батька - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду, якщо апеляційна скарга подана потягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду В.М.Малюк