Дата документу 07.01.2025Справа № 554/14322/24
Провадження № 3/554/116/2025
«07» січня 2025 року м. Полтава
Суддя Октябрського районного суду м. Полтави Сметаніна А.В., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов з УПП в Полтавській області ДПП (адреса: 38751, Полтавська обл., Полтавський р-н, с. Розсошенці, вул. Кременчуцька, буд. 2в) у відношенні:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Саки АР Крим, громадянина України, непрацюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП - невідомий,
- за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП
14 грудня 2024 року, приблизно о 20 годині 00 хвилин, по АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 вчинив домашнє насильство фізичного та психологічного характеру відносно своєї співмешканки ОСОБА_2 , що виразилося в словесних образах в її бік, нецензурній лайці та ударі рукою в плече, в наслідок чого могла бути завдана шкода психічному та фізичному здоров'ю останньої. Правопорушення вчинене ОСОБА_1 повторно протягом року, 16.01.2024 року останній притягувався до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 173-2 КУпАП.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, з невідомої суду причини, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, шляхом направлення СМС - повістки на номер телефону НОМЕР_1 , що вказаний в протоколі про адміністративне правопорушення. Відповідно до довідки про доставку СМС, судову повістку ОСОБА_1 отримав 20.12.2024 року. Про причини неявки ОСОБА_1 не повідомляв, жодних клопотань чи заяв від нього не надходило.
Вирішуючи питання про можливість розгляду справи за відсутності правопорушника суд виходить з наступного:
Відповідно до ст. 1 Конституції Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (ст. 3 Конституції України).
Згідно з ч. 1 ст. 9 Конституції України та ст. 19 Закону України від 29 червня 2004 року № 1906-ІУ "Про міжнародні договори України" чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і застосовуються вони у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Міжнародні договори України, які набрали чинності у встановленому законом порядку та встановлюють інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідних актах законодавства України, мають перевагу над внутрішньодержавними законодавчими актами. Однак у ч. 2 ст. 9 Конституції України встановлено, що укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції України.
Особливе місце серед міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, належить Конвенції, ратифікованій Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції". Із моменту приєднання до Конвенції Україна взяла на себе низку зобов'язань у сфері захисту прав людини. Частиною таких зобов'язань відповідно до статей 32, 46 Конвенції є визнання Україною юрисдикції ЄСПЛ, яка поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї, а також виконання остаточних рішень ЄСПЛ у справах проти України.
Відповідно до ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-ІУ "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.
У пункті 29 рішення по справі "Надточій проти України" Суд зазначив, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Проте, відповідно до практики Європейського суду, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пономарьов проти України», сторони в розумінні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Важливе значення мають і висновки у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" - заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Таким чином, суд вважає, що ОСОБА_1 знав про складення протоколу про адміністративне правопорушення, а отже й про судове провадження відносно нього, однак ним не цікавився, жодних заходів, направлених на обізнаність щодо стану відомого йому судового провадження не вчиняв, будучи обізнаним про дату, час та місце розгляду справи відносно нього в суді, в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, жодних заяв чи клопотань не направляв, а отже не добросовісно користувався належними йому процесуальними правами та не виконував належним чином процесуальні обов'язки, в зв'язку з чим, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності правопорушника ОСОБА_1 на підставі наявних у справі доказів.
Крім того, відповідно до ч.2 ст. 268 КУпАП при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені ч.2 ст. 173-2 КУпАП, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є обов'язковою.
Вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 ч.2 КУпАП, підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАВ №211990 від 14.12.2024 року; письмовими поясненнями ОСОБА_2 ; копією термінового заборонного припису стосовно кривдника ОСОБА_1 ; копією форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства; копією постанови від 16.01.2024 року у справі №554/200/24 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП до адміністративного стягнення у виді адміністративного арешту строком п'ять діб; відеозаписом події.
Таким чином, в діях ОСОБА_1 містяться ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173-2 ч. 2 КУпАП, згідно з якою передбачена адміністративна відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з вказаних порушень.
Згідно ст. 33 КУпАП при накладанні адміністративного стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа правопорушника, ступінь його провини, майновий стан, обставини, які пом'якшують та обтяжують відповідальність.
З огляду на характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, інші обставини у справі, суд вважає за необхідне призначити правопорушнику адміністративне покарання, передбачене санкцією статті 173-2 ч. 2 КУпАП, у вигляді штрафу.
Крім того, відповідно ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженніпо справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
При цьому, згідно п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення судовий збір справляється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановлюється Законом України «Про державний бюджет» на відповідний календарний рік та станом на 01 січня 2025 року згідно Закону України «Про державний бюджет на 2025 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб складає 3 028 грн.
Таким чином, з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір в розмірі 605 грн. 60 коп.
Керуючись ст. ст. 1, 7, 9, 33, 40-1, 173-2 ч.2, 245, 251, 252, 280, 283, 284, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Законом України «Про судовий збір», -
Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 173-2 КУпАП.
Призначити ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 680 (шістсот вісімдесят) гривень 00 копійок в дохід держави. Стягувач - УПП в Полтавській області ДПП (Полтавська обл., Полтавський р-н, с. Розсошенці, вул. Кременчуцька, буд. 2в).
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок. Стягувач - ТУ ДСА України в Полтавській області (вул. Соборності, 17, м. Полтава, 36030, код ЄДРПОУ - 26304855).
Строк пред'явлення постанови до виконання до 07 квітня 2025 року.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у 15-денний строк з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення, в порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.
Постанова може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду через Октябрський районний суд м. Полтави протягом 10 днів з дня винесення постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя Октябрського районного
суду м. Полтави: А.В. Сметаніна