Дата документу 08.01.2025Справа № 554/14665/24
Провадження № 3/554/87/2025
08 січня 2025 року м. Полтава
Суддя Октябрського районного суду м.Полтава Січиокно Т.О., розглянувши матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції в Полтавській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку м.Полтави, зареєстровану та проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 , працюючої фельдшером в КП ПОР «Полтававодоканал»,,
за ч. 1 ст.173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №323528 від 23.12.2024 року, 23 грудня 2024 року о 21 год 00 хв та на протязі дня ОСОБА_1 , перебуваючи за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці), вчинила домашнє насильство психологічного характеру стосовно свого чоловіка ОСОБА_2 , а саме: ображала нецензурною лайкою, внаслідок чого могла бути завданашкода його психічному здоров'ю.
У судове засідання ОСОБА_1 з'явилася, вину не визнала, зазначивши, що 23.12.2024 року через побутові питання виникла сварка з чоловіком, через що останній на емоціях викликав поліцію. На теперішній час вони порозумілися, конфлікт вирішено.
Заслухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, приходжу до такого висновку.
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Частина 1 статті 173-2 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких з зазначених в диспозиції дій, та передбачає існування обов'язкової ознаки - можливість настання фізичної чи психологічної шкоди, яка була чи могла бути завдана потерпілому.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.
Для встановлення події правопорушення, зазначеного у частині 1 статті 173-2 КУпАП, необхідно з'ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.
Згідно із пунктом 3 частини 1 статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Пунктами 4 та 7 частини 2 статті 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); батьки (мати, батько) і дитина (діти), рідні брати і сестри.
Нормами зазначеного закону визначено, що психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Однак важливо розрізняти поняття «сварка», «конфлікт», «насильство».
Особливостями ознак домашнього насильства є: наявність патерну (повторювані в часі інциденти множинних видів насильства); системна основа; повна влада та контроль над постраждалою особою; насильницькі дії у відносинах між близькими людьми; якщо вже є одна з форм домашнього насильства, висока ймовірність того, що й інші форми насильства можуть розвиватися.
Конфлікт: особливий вид взаємодії, в основі якого лежать протилежні і несумісні цілі, інтереси, типи поведінки людей та соціальних груп, які супроводжуються негативними психологічними проявами; зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що призводить до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями.
У ході розгляду судом встановлено, що між що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виникла сварка.
Даних про те, що даній ситуації передувала систематична неправомірна поведінка ОСОБА_1 на розгляд суду не надано.
Отже, враховуючи обставини справи, приходжу до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 КУпАП, оскільки в її діях відсутні ознаки притаманні домашньому насильству, а наявні ознаки конфліктної ситуації між нею та чоловіком.
З огляду на наведене, сам лише факт наявності між учасниками справи конфліктної ситуації не може свідчити про вчинення насильства в розумінні вимог статті 173-2 КУпАП та статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Відповідно до пункту 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey, п. 282) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
Згідно статті 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП України провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за такої обставини, як відсутність доказів події і складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин, провадження у справі стосовно ОСОБА_1 підлягає закриттю за відсутності достатніх доказів події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 247, ст. ст. 283-285, 287 КУпАП України, -
закрити справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.173-2 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в її діях складу даного адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду через Октябрський районний суд м. Полтави протягом 10 днів з дня її винесення.
Суддя: Січиокно Т.О.