Справа № 183/10770/24
№ 2-а/183/81/24
08 січня 2025 року м.Самар
Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі головуючого судді Оладенко О.С., розглянувши у письмовому, спрощеному позовному провадженні справу за адміністративним позовом позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
17.10.2024 ОСОБА_1 , в інтересах якого дії представник - адвокат Міняйло Я.В., звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову №782 від 10.09.2024 відносно ОСОБА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн. та провадження по справі закрити.
Адміністративний позов обґрунтований тим, що 10.09.2024 начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 , полковником ОСОБА_2 було винесено постанову №782 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення, якою на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000,00 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210 КУпАП. Про винесення цієї постанови позивач дізнався лише після того, як вона була пред'явлена для примусового виконання до Новомосковського відділу державної виконавчої служби у Новомосковському районі Дніпропетровської області. Вважає, що зазначена постанова винесена з порушенням його особистих прав та вимог чинного законодавства України, з огляду на наступне.
Оскаржувана постанова була винесена 10.09.2024, а повістка про виклик на розгляд справи була вручена ОСОБА_1 на 09.09.2024, тобто фактично не було завчасно повідомлено позивача про розгляд справи, тим самим його позбавлено можливості взяти участь у розгляді справи. Відповідно до постанови № 782 від 10.09.2024, позивача було притягнуто до відповідальності за: порушення термінів проходження чергової ВЛК (кожні 5 років); відмову у проходженні медичного обстеження ВЛК, тобто оновлення персональних даних військовозобов'язаного; порушення семиденного терміну від дати досягнення 27-ми років, щодо невжиття заходів зі своєчасного зняття з обліку призовників та постановки на облік у статусі військовозобов'язаного та, відповідної, заміни військово-облікового документа, а також оновлення військово-облікових даних; невжиття заходів зі своєчасного звіряння персональних даних з обліковими даними ІНФОРМАЦІЯ_2 . Однак, на думку позивача, зазначені в постанові правопорушення не підтверджуються жодними об'єктивними доказами, а також відсутній склад адміністративного правопорушення. Щодо термінів проходження ВЛК (кожні 5 років): розділ 3 Наказу МОУ №402, на який посилається відповідач у Постанові, виключений на підставі Наказу Міністерства оборони № 602 від 20,11.2017, також в п.п.4 п.1 додатку №2 Постанови КМУ №1487 нічого не сказано про проходження ВЛК кожні 5 років. Більше того, в постанові не визначено з якого моменту позивач повинен був пройти ВЛК після спливу 5 років. Щодо відмови у проходженні медичного обстеження ВЛК: 12.09.2024 позивач взяв направлення на ВЛК та почав обстеження 13.09.2024, що спростовує будь-які твердження про його відмову. Щодо порушення семиденного терміну від дати досягнення 27-ми років, щодо невжиття заходів зі своєчасного зняття з обліку призовників та постановки на облік у статусі військовозобов'язаного та відповідної, заміни військово-облікового документа, а також оновлення військово-облікових даних, позивач наполягає на тому, що оскільки він 1994 року народження, то правопорушення сталось ще у 2021 році, і на момент вчинення інкримінованого правопорушення, діяла редакція статті 210 КУпАП, яка не містила в собі частини третьої взагалі, тому наразі притягувати позивача до відповідальності за діючою редакцією статті 210 КУпАП є неправомірним. Таким чином, оскаржувану постанову вважає протиправною та такою, що підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі, у зв'язку з відсутністю доказів вини позивача та складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст.210 КУпАП.
Разом з позовною заявою ОСОБА_1 подав заяву про поновлення процесуального строку на звернення до суду з цим позовом, обґрунтовану тим, що оскаржувану постанову в день її винесення - 10.09.2024 він не отримував, а отримав її копію лише 08.10.2024, у зв'язку з її примусовим виконанням у Новомосковському ВДВС у Новомосковському районі Дніпропетровської області, у зв'язку з чим граничний строк на оскарження постанови, передбачений ст.289 КУпАП, спливає 18.10.2024 (а.с.26-28).
Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21.10.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі; розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами, а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи (а.с.35). Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення ухвалу про відкриття провадження, копію позову з додатками відповідач отримав 22.11.2024. Правом на подання відзиву у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження, відповідач не скористався. Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін не подавав.
Ухвалою суду від 09.12.2024 у відповідача витребувано докази: усі наявні матеріали, які стосуються накладення на ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ) адміністративного стягнення на підставі протоколу про адміністративне правопорушення № 385 від 19.07.2024.
Ухвалу про витребування доказів відповідачем отримано в електронному кабінеті у підсистемі «Електронний суд» 09.12.2024, проте у встановлений судом строк - 5 днів з моменту отримання ухвали, витребувані судом докази відповідач не надав.
Суд, дослідивши надані сторонами докази, встановив наступні обставини справи та відповідні правовідносини.
Судом установлено, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 №782 від 10 вересня 2024 року на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн. (а.с.11-13).
За змістом цієї постанови 10 вересня 2024 року встановлено, що 08.09.2024 по доставленні співробітниками поліції до ІНФОРМАЦІЯ_2 військовозобов'язаного громадянина України ОСОБА_1 , останньому повідомлено, що він впродовж тривалого часу (більше п'яти років) не оновлював даних військового обліку, всупереч положенням нормативних вимог досі перебуває на військовому обліку як призовник, в термін більше ніж 5 років не проходив чергової військово-лікарської комісії (далі - ВЛК), що є порушенням вимог поточного законодавства. З метою проходження обов'язкової ВЛК та оновлення даних військового обліку ОСОБА_1 співробітниками ІНФОРМАЦІЯ_2 була вручена повістка, відповідно до вимог якої останній зобов'язувався з'явитись о 8-00 годин 09.09.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_2 , розташованого за адресою: АДРЕСА_2 . Вказану повістку громадянин отримав особисто. На зазначений повісткою дату і час, а також у наступні періоди, свідомо ігноруючи вимоги повістки зазначений громадянин не прибув за викликом, причини неприбуття не пояснив, виправдовуючих документів чи пояснень не надав, на телефонні дзвінки та смс-повідомлення не відповідає.
Таким чином встановлено, що військовозобов'язаний громадянин України ОСОБА_1 :
1.Всупереч положенням абз.3 п.п.3.2. розділу 3 Наказу Міноборони України №402 «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України» від 14.08.2008 та п.п. 4 п.1 додатку №2 «Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних», затвердженого Постановою КМУ №1487 від 30.12.2022 порушив терміни проходження чергової ВЛК (кожні п'ять років);
2.Будучи попередженим про адміністративну відповідальність за порушення правил військового обліку, відмовився проходити медичне обстеження ВЛК, тобто оновлювати персональні дані військовозобов'язаного, передбачені п. 17-1 ч.1 ст.7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», таким чином, в умовах особливого періоду (воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України №2102-ІХ від 24.02.2022, у подальшому неодноразово продовженого), порушив п.п. 4,10 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30.12.2022 Відмовився складати та підписувати відповідну заяву про відмову в проходженні ВЛК, про що складено відповідний Акт (додається);
3.Всупереч положенням: п.п. 2 п.1 ст. 37 ЗУ № 2232 «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992; п.23 Постанови КМУ № 1487 «Про затвердження Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» від 30.12.2022 та п.п. 8 п.1 додатку №2 «Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних», затвердженого Постановою КМУ №1487 від 30.12.2022, у передбачений законодавством семиденний термін від дати досягнення 27-ми років (03.02.2021) не вжив заходи зі своєчасного зняття з обліку призовників та постановки на облік у статусі військовозобов'язаного та, відповідної, заміни військово-облікового документа, а також оновлення військово-облікові даних;
4.У порушення вимог п.п. 10 п.1 додатку №2 «Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних», затвердженого Постановою КМУ №1487 від 30.12.2022 не вжив заходи з своєчасного звіряння персональних даних з обліковими даними ІНФОРМАЦІЯ_2 , чим порушив як встановлені вказаними нормативними актами правила військового обліку так і вимоги законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, а саме абз.6 п.10 ст.1 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу», Указ Президента України «Про введення воєнного стану у Україні» № 64/2022 від 24.02.2022 (у подальшому неодноразово продовженого), чим вчинив триваюче правопорушення, передбачене ч.3 ст. 210 КУпАП, впродовж перебігу оголошеного особливого періоду (Лист Верховного Суду України від 13 липня 2018 р. № 60-1543/0/2-18).
Також, на підтвердження обставин, викладених у позові, позивачем також надано копію Картки обстеження та медичного огляду військовозобов'язаного (висновок ВЛК) від 13.09.2024 (а.с.15-16); копію військово-облікового документу на ім'я військовозобов'язаного ОСОБА_1 від 19.09.2024 (а.с.17-18).
Розглядаючи вимоги позову, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 КАС України законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
У відповідності до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Як встановлено ч.1,2 ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до статті 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП) завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Частиною першою статті 246 КУпАП визначено, що порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України. Справа про адміністративне правопорушення розглядається відкрито (ст. 249 Кодексу).
Згідно статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Стаття 280 КпАП України встановлює, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Частиною 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З наведеної норми вбачається, що законодавець встановлює презумпцію вини суб'єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується, тобто повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб'єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх. Крім того, у зв'язку з тим, що більшість доказів адміністративної справи, як правило, утворюється та зберігається у суб'єкта владних повноважень, ч. 3 ст. 79 КАС України, зобов'язує відповідача подати до суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Суд зазначає, що докази і доказування один із найважливіших інститутів адміністративного права. Адже саме з допомогою доказів суд з'ясовує дійсні правовідносини сторін, обставини, що мають значення для справи.
Відповідач, який отримав ухвалу про відкриття провадження 22.11.2024 у підсистемі «Електронний суд», а копію позовної заяви з додатками - засобами поштового зв'язку 24.11.2024, що підтверджується реєстром поштових відправлень. Правом на подання відзиву не скористався, жодного доказу на підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП суду не надав.
Статтею 62 Конституції України встановлено, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. За змістом цієї норми на особу не може бути покладений обов'язок доводити свою невинуватість у вчиненні адміністративного правопорушення.
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи (відповідна правова позиція викладена у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а).
Частина перша статті 210 КУпАП передбачає відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку.
Частиною третьою статті 210 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.
Так, в оскаржуваній постанові зазначено, що ОСОБА_1 «вручена повістка про виклик о 08-00 год. 09.09.2024 до ІНФОРМАЦІЯ_2 », а також зазначено, що «вказану повістку громадянин отримав особисто». Проте, доказів отримання повістки відповідачем не надано.
Крім того, відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210 КУпАП. Зокрема, не надано акт про відмову складати і підписувати заяву про відмову ОСОБА_1 від проходження ВЛК.
Сукупність наведених вище обставин дає суду підстави для висновку про те, що позивача було визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення за ч.3 ст. 210 КУпАП за відсутності жодних належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів.
Враховуючи викладене, оскільки доводи позивача не спростовані відповідачем, а матеріали справи не містять належних та допустимих доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, суд приходить висновку про обґрунтованість вимог позивача.
Згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
У поданій разом з позовом заяві, а також у позовній заяві позивач заявив клопотання про поновлення строку на оскарження постанови. В обґрунтування клопотання зазначив, що постанову винесено за його відсутності, про її існування дізнався після відкриття виконавчого провадження. До заяви позивачем додано копію заяви про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження від 08.10.2024.
Відповідно до ст.122 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Враховуючи, що у матеріалах справи відсутні відомості про отримання копії оскаржуваної постанови раніше дати, зазначеної позивачем, суд вважає, що строк звернення до суду позивачем пропущено з поважної причини, а тому він підлягає поновленню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується приписами статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 605,60 грн., який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у зв'язку із задоволенням позову.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 77, 120, 132,134, 139, 229, 241-246, 250, 268-271, 286 КАС України, суд -
Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Поновити позивачу строк на оскарження постанови №872 від 10.09.2024.
Постанову про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення №782 від 10 вересня 2024 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000,00 грн. скасувати, провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у сумі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено і підписано 08 січня 2025 року .
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ;
відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_3 .
Суддя Оладенко О.С.