іменем України
Справа № 210/6418/24
Провадження № 1-в/210/14/25
08 січня 2025 року
Дзержинський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючої - судді Чайкіної О.В., за участі секретаря судового засідання Ворони Б.А., розглянувши заяву засудженого:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешкав за адресою: АДРЕСА_1 , відбуває покарання в Державній установі «Криворізька виправна колонія (№80») ,
про приведення вироку у відповідність до чинного законодавства (пункт 13 частини 1 статті 537 КПК України: про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України)
Засуджений ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про приведення покарання у відповідність до чинного законодавства у зв'язку з набранням законної сили Закону України № 3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів».
Представник Державної установи «Криворізька виправна колонія (№ 80)» в судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду заяви.
Засуджений ОСОБА_1 подав суду заяву в якій просить розглянути справу без його участі.
Прокурор Петров В.І. вважав заяву обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду клопотання (подання), не перешкоджає проведенню судового розгляду, крім випадків, коли їх участь визнана судом обов'язковою або особа повідомила про поважні причини неприбуття (ч.5 ст. 539 КПК України).
На підставі ч. 4 ст. 107 КПК України у зв'язку із неприбуттям в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження не здійснювалося.
Дослідивши подання та матеріали особової справи засудженого, суд приходить до наступного висновку.
Згідно із частиною 1 статті 539 КПК питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.
Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 537 КПК під час виконання вироків суд, визначений ч. 2 ст. 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 КК України.
Згідно із пунктом 2 ч. 2 ст. 539 КПК клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами […] 11, 13, 13-2 частини першої статті 537 цього Кодексу.
Клопотання подано до суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок.
Заявник просить врегулювати питання приведення вироку у відповідність до Закону України від 18.07.2024 № 3886-ІХ.
З метою реалізації кримінально правового реагування шляхом звільнення особи від покарання законодавцем у розділ ХІІ Загальної частини Кримінального кодексу «Звільнення від покарання та його відбування» передбачено систему кримінально-правових норм, що утворюють собою окремий, самостійний комплексний інститут кримінального права інститут звільнення від покарання (статті 74-87 КК).
В силу ч. 2 ст. 74 КК особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
Згідно ч. 1, 3 ст. 26 КПК сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
09.08.2024 набрав чинності Закон України № 3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів».
Відповідно до вказаного Закону №3886-ІХ, стаття 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення була викладена у новій редакції, внаслідок чого дрібним викраденням чужого майна вважається крадіжка, шахрайство, привласнення чи розтрата, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Положеннями частини 1 статті 3 КК України встановлено, що законодавство України про кримінальну відповідальність становить КК України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. При цьому зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення (частина 6 статті 3 КК України).
Відповідно до пункту 5 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, для норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги.
Підпункт 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV Податкового кодексу України визначає, що податкова соціальна пільга визначається у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку.
Таким чином, два неоподаткованих мінімуми доходів громадян дорівнюють 100 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи, що відповідно станом на 2024 рік становить 3028 грн.
Після внесення змін у статтю 51 КУпАП кримінальна відповідальність за таємне викрадення чужого майна (крадіжка) настає виключно у випадку, якщо вартість такого майна становить більше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян встановленого на дату скоєння відповідного правопорушення.
В постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 07.10.2024 у справі № 278/1566/21 зроблено висновок, що Закон України № 3886-IX, яким унесені зміни до ст. 51 КУпАП, є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність у значенні ст. 5 КК України для тих діянь, які до набрання цим Законом чинності вважалися кримінальним правопорушенням, однак після набрання ним чинності підпадають під ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 51 КУпАП.
Зміни, внесені Законом № 3886-IX, мають зворотну дію в часі.
У ході з'ясування, чи перевищує вартість викраденого розмір, визначений ст. 51 КУпАП, має братися до уваги розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, установлений на час вчинення правопорушення, з урахуванням положень п. 5 підрозд. 1 розд. ХХ та пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розд. IV Податкового кодексу України.
Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 засуджений 15 вересня 2020 року Саксаганським районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, а саме за ознаками підроблення іншого офіційного документа, який видається установою, яка має право видавати такі документи, і яке надає права з метою використання його підроблювачем та за ознаками використання завідомо підробленого документа.
ОСОБА_1 призначено покарання:
- за ч.1 ст.358 КК України, у виді у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік;
- за ч.4 ст.358 КК України, у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік.
На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних проступків, шляхом часткового складання призначених покарань, призначено остаточне покарання у виді у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік 06 (шість) місяців.
На підставі ст.75 КК України, звільнено від відбування покарання у виді обмеження волі з випробуванням строком на 1 (один) рік 06 (шість) місяців.
Суд зауважує, що зміни, внесені Законом України № 3886-IX, до ст. 51 КУпАП не поширюють свою дію на положення статті 358 КК України, якою передбачено кримінальну відповідальність за підроблення іншого офіційного документа, який видається установою, яка має право видавати такі документи, і яке надає права з метою використання його підроблювачем та за використання завідомо підробленого документа.
Також ОСОБА_1 засуджений 25 січня 2022 року Жовтневим районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч. 3 ст. 185 КК України, а саме: за таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у приміщення.
Внаслідок умисної злочинної діяльності ОСОБА_1 потерпілим від кримінальних правопорушень заподіяно матеріальну шкоду, розмір якої за епізодом злочинної діяльності від 18.10.2021 року становить 8535,80 грн.
ОСОБА_1 призначено покарання за ч. 3 ст. 185 КК України у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.
На підставі ст.71 ч.1, ст. 72 КК України, за сукупністю вироків, до покарання, призначеного за даним вироком у виді 3 років позбавлення волі, частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Саксаганського районного року суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15.09.2020 року, та остаточно призначено до відбуття 3 (три) роки 1 (один) місяць позбавлення волі.
Станом на 01 січня 2022 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 2481,00 грн.
Підстави для звільнення ОСОБА_1 від відбування покарання за вироком Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 січня 2022 року за ч. 3 ст. 185 КК України, відсутні оскільки внаслідок злочину завдано збитків, що перевищує мінімальний поріг кримінальної відповідальності.
Крім того, ОСОБА_1 засуджений 30 травня 2022 року Дзержинським районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч. 3 ст. 185 КК України, а саме: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднаного з проникненням у інше приміщення.
Внаслідок умисної злочинної діяльності ОСОБА_1 потерпілим від кримінальних правопорушень заподіяно матеріальну шкоду, розмір якої за епізодом злочинної діяльності від 30 жовтня 2021 року становить 1262,25 грн.
ОСОБА_1 призначено покарання за ч. 3 ст. 185 КК України у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.
На підставі частини 4 статті 70 КК України, за сукупністю злочинів, до покарання, призначеного за цим вироком , частково приєднано покарання, призначене за вироком Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 січня 2022 року, а саме у виді 2 (двох) місяців позбавлення волі, і остаточно призначено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання у виді 3 (трьох) років 2 (двох) місяців позбавлення волі з відбуванням покарання в кримінально-виконавчому закладі закритого типу.
Станом на 01 січня 2021 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 2270,00 грн.
З огляду на приписи ч. 2 ст. 74 КК України, суд вважає можливим звільнити засудженого ОСОБА_1 від призначеного покарання за вироком Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 травня 2022 року за ч. 3 ст. 185 КК України за епізодом від 30 жовтня 2021 року, оскільки розмір матеріальної шкоди на дату вчинення крадіжки не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (у 2021 році - 2270,00 грн).
Також судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 засуджений 29 березня 2023 року Довгинцівським районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч. 3 ст. 185 КК України, а саме: а саме: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднаного з проникненням у інше приміщення.
Внаслідок умисної злочинної діяльності ОСОБА_1 потерпілим від кримінальних правопорушень заподіяно матеріальну шкоду, розмір якої за кожним епізодом злочинної діяльності становить, відповідно:
- 25 травня 2020 року - 1915,20 грн.;
- 12 жовтня 2021 року - 12057,28 грн;
- 14 жовтня 2021 року - 5983,60 грн;
- 25 жовтня 2021 року - 3184,00 грн.;
- 11 листопада 2021 року - 90040,00 грн;
- 28 жовтня 2021 року - 10612,00 грн;
- 30 жовтня 2021 року - 1704,87 грн.;
- 03 грудня 2021 року - 510,00 грн.
ОСОБА_1 призначено покарання за ч. 3 ст. 185 КК України у виді 3 (трьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.
На підставі ч.4 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення більш суворим покаранням, призначеним даним вироком, менш суворого за вироком Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу від 30.05.2022 року, остаточно до відбування призначено 3 (три) роки 6 місяців позбавлення волі.
Станом на 01 січня 2020 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив - 2102,00 грн., станом на 01 січня 2021 року - 2270,00 грн.
На підставі ч. 2 ст. 74 КК України, суд вважає можливим виключити з вироку Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 березня 2023 року, посилання на засудження ОСОБА_1 за епізодом від 21.05.2020 року на суму 1915,20 грн., за епізодом від 30.10.2021 року на суму 1704,87 грн., за епізодом від 03.12.2021 року на суму 510,00 грн., оскільки розмір матеріальної шкоди на дату вчинення кримінального правопорушення не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (у 2020 році - 2102,00 грн., 2021 році - 2270,00 грн).
За таких обставин, ОСОБА_1 слід вважати засудженим за вироком Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 березня 2023 року за епізодами:
- 12 жовтня 2021 року - 12057,28 грн;
- 14 жовтня 2021 року - 5983,60 грн;
- 25 жовтня 2021 року - 3184,00 грн.;
- 11 листопада 2021 року - 90040,00 грн;
- 28 жовтня 2021 року - 10612,00 грн.
Враховуючи, що суд звільняє ОСОБА_1 від призначеного покарання за вироком Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 травня 2022 року за ч. 3 ст. 185 КК України та частково виключає з вироку Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 березня 2023 року епізоди, за яким засуджений ОСОБА_1 на підставі ч. 2 ст. 74 КК України, ст.ст. 537-539 КПК України, слід уточнити вирок Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 березня 2023 року в частині призначеного покарання, а саме, ОСОБА_1 слід вважати засудженим за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді 3 (трьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.
На підставі ч.4 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення більш суворим покаранням, призначеним даним вироком, менш суворого за вироком Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу від 25.01.2022 року, остаточно до відбування призначити 3 (три) роки 6 місяців позбавлення волі.
Підстав для негайного звільнення ОСОБА_1 не вбачається, оскільки суд лише частково виключив епізоди та частково звільнив від відбування покарання за діяння, караність якого законом усунена, тому вирок Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 березня 2023 року має виконуватись і надалі.
Керуючись ст.5, КК України, ст.ст.537, 539 КПК України, Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення» та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання інших питань діяльності правоохоронних органів», суд,-
Заяву засудженого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про приведення вироку у відповідність до чинного законодавства (пункт 13 частини 1 статті 537 КПК України: про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України - задовольнити частково.
На підставі ч.2 ст.74 КК України звільнити ОСОБА_1 від покарання, призначеного вироком Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 травня 2022 року за ч. 3 ст. 185 КК України - у зв'язку з усуненням законом караності цього діяння.
На підставі ч. 2 ст. 74 КК України, виключити з вироку Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 березня 2023 року, посилання на засудження ОСОБА_1 за епізодом від 21.05.2020 року на суму 1915,20 грн., за епізодом від 30.10.2021 року на суму 1704,87 грн., за епізодом від 03.12.2021 року на суму 510,00 грн., у зв'язку з усуненням законом караності цього діяння.
Вважати ОСОБА_1 слід вважати засудженим за вироком Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 березня 2023 року за ч.3 ст. 185 КК України за епізодами: від 12 жовтня 2021 року на суму 12057,28 грн; від 14 жовтня 2021 року на суму 5983,60 грн; від 25 жовтня 2021 року на суму 3184,00 грн.; від 11 листопада 2021 року на суму 90040,00 грн; від 28 жовтня 2021 року на суму 10612,00 грн.
На підставі ч. 2 ст. 74 КК України, ст.ст. 537-539 КПК України, уточнити вирок Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 березня 2023 року в частині призначеного покарання, а саме вважати ОСОБА_1 засудженим за за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді 3 (трьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.
На підставі ч.4 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення більш суворим покаранням, призначеним даним вироком, менш суворого за вироком Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу від 25.01.2022 року, остаточно до відбування призначити 3 (три) роки 6 місяців позбавлення волі.
Вирок Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 березня 2023 року продовжувати виконувати.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом семи днів з дня її оголошення.
Відповідно до частини 3 статті 395 КПК України для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Ухвала, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги - ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя: О. В. Чайкіна