іменем України
Справа № 210/7262/24
Провадження № 1-в/210/30/25
08 січня 2025 року
Дзержинський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючої - судді ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши заяву засудженого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до арешту мешкав за адресою: АДРЕСА_1 , відбуває покарання в Державній установі «Криворізька виправна колонія (№80»),
про приведення вироку у відповідність до чинного законодавства (пункт 13 частини 1 статті 537 КПК України: про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України)
Засуджений ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою про приведення покарання у відповідність до чинного законодавства у зв'язку з набранням законної сили Закону України № 3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів».
Представник Державної установи «Криворізька виправна колонія (№ 80)» в судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду заяви.
Засуджений ОСОБА_3 подав суду заяву в якій просить розглянути справу без його участі.
Прокурор ОСОБА_4 вважав заяву обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду клопотання (подання), не перешкоджає проведенню судового розгляду, крім випадків, коли їх участь визнана судом обов'язковою або особа повідомила про поважні причини неприбуття (ч.5 ст. 539 КПК України).
На підставі ч. 4 ст. 107 КПК України у зв'язку із неприбуттям в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження не здійснювалося.
Дослідивши подання та матеріали особової справи засудженого, суд приходить до наступного висновку.
Згідно із частиною 1 статті 539 КПК питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.
Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 537 КПК під час виконання вироків суд, визначений ч. 2 ст. 539 цього Кодексу, має право вирішувати питання про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 КК України.
Згідно із пунктом 2 ч. 2 ст. 539 КПК клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, - у разі необхідності вирішення питань, передбачених пунктами […] 11, 13, 13-2 частини першої статті 537 цього Кодексу.
Клопотання подано до суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок.
Заявник просить врегулювати питання приведення вироку у відповідність до Закону України від 18.07.2024 № 3886-ІХ.
З метою реалізації кримінально правового реагування шляхом звільнення особи від покарання законодавцем у розділ ХІІ Загальної частини Кримінального кодексу «Звільнення від покарання та його відбування» передбачено систему кримінально-правових норм, що утворюють собою окремий, самостійний комплексний інститут кримінального права інститут звільнення від покарання (статті 74-87 КК).
В силу ч. 2 ст. 74 КК особа, засуджена за діяння, караність якого законом усунена, підлягає негайному звільненню від призначеного судом покарання.
Згідно ч. 1, 3 ст. 26 КПК сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
09.08.2024 набрав чинності Закон України № 3886-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів».
Відповідно до вказаного Закону №3886-ІХ, стаття 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення була викладена у новій редакції, внаслідок чого дрібним викраденням чужого майна вважається крадіжка, шахрайство, привласнення чи розтрата, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Положеннями частини 1 статті 3 КК України встановлено, що законодавство України про кримінальну відповідальність становить КК України, який ґрунтується на Конституції України та загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. При цьому зміни до законодавства України про кримінальну відповідальність можуть вноситися виключно законами про внесення змін до цього Кодексу та/або до кримінального процесуального законодавства України, та/або до законодавства України про адміністративні правопорушення (частина 6 статті 3 КК України).
Відповідно до пункту 5 підрозділу 1 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, для норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги.
Підпункт 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV Податкового кодексу України визначає, що податкова соціальна пільга визначається у розмірі, що дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку.
Таким чином, два неоподаткованих мінімуми доходів громадян дорівнюють 100 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи, що відповідно станом на 2024 рік становить 3028 грн.
Після внесення змін у статтю 51 КУпАП кримінальна відповідальність за таємне викрадення чужого майна (крадіжка) настає виключно у випадку, якщо вартість такого майна становить більше двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян встановленого на дату скоєння відповідного правопорушення.
В постанові Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 07.10.2024 у справі № 278/1566/21 зроблено висновок, що Закон України № 3886-IX, яким унесені зміни до ст. 51 КУпАП, є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність у значенні ст. 5 КК України для тих діянь, які до набрання цим Законом чинності вважалися кримінальним правопорушенням, однак після набрання ним чинності підпадають під ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 51 КУпАП.
Зміни, внесені Законом № 3886-IX, мають зворотну дію в часі.
У ході з'ясування, чи перевищує вартість викраденого розмір, визначений ст. 51 КУпАП, має братися до уваги розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, установлений на час вчинення правопорушення, з урахуванням положень п. 5 підрозд. 1 розд. ХХ та пп. 169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розд. IV Податкового кодексу України.
Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_3 засуджений 08 липня 2022 року Дніпровським районним судом Дніпропетровської області за ч. 1 ст. 185, ч. 3 ст. 186, ч. 2 ст. 289 КК України, а саме: за таємне викрадення чужого майна (крадіжка), відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з проникненням у житло, вчинений повторно, а також за незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене повторно,з проникненням у приміщення.
Внаслідок умисної злочинної діяльності ОСОБА_3 потерпілим від кримінальних правопорушень заподіяно матеріальну шкоду, розмір якої за кожним епізодом злочинної діяльності становить, відповідно:
- 02 лютого 2021 року (ч. 1 ст. 185 КК України) - 2000,0 грн.;
- 23 лютого 2021 року (ч. 3 ст. 186 КК України) - 2833,33 грн;
- 27 лютого 2021 року (ч. 2 ст. 289 КК України) - 10054,84 грн.
ОСОБА_3 призначено покарання:
- за ч. 1 ст. 185 КК України у вигляді 2 років обмеження волі;
- за ч. 3 ст. 186 КК України у вигляді 5 років позбавлення волі;
- за ч. 2 ст. 289 КК України у вигляді 5 років позбавлення волі без конфіскації майна.
На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань остаточно, за сукупністю злочинів, призначено покарання у виді позбавлення волі строком 6 (шість) років без конфіскації майна.
Станом на 01 січня 2021 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 2270,00 грн.
З огляду на приписи ч. 2 ст. 74 КК України, суд вважає можливим виключити з вироку Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 08.07.2022 року, посилання на засудження ОСОБА_3 за епізодом від 02.02.2021 року (ч.1 ст. 185 КК України) на суму 2000,0 грн., оскільки розмір матеріальної шкоди на дату вчинення кримінального правопорушення не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (у 2021 році - 2270,00 грн).
За таких обставин, ОСОБА_3 слід вважати засудженим за вироком Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 08.07.2022 року за епізодами:
- 23 лютого 2021 року (ч. 3 ст. 186 КК України) - 2833,33 грн;
- 27 лютого 2021 року (ч. 2 ст. 289 КК України) - 10054,84 грн.
Враховуючи, що суд частково виключає з вироку епізоди, за яким засуджений ОСОБА_3 на підставі ч. 2 ст. 74 КК України, ст.ст. 537-539 КПК України, слід уточнити вирок в частині призначеного покарання, а саме, ОСОБА_3 слід вважати засудженим за:
- за ч. 3 ст. 186 КК України у вигляді 5 років позбавлення волі;
- за ч. 2 ст. 289 КК України у вигляді 5 років позбавлення волі без конфіскації майна.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом часткового складання покарань, остаточно визначити ОСОБА_3 покарання за сукупністю злочинів у виді 5 років позбавлення волі без конфіскації майна.
Суд зауважає, що зміни, внесені Законом України № 3886-IX, до ст. 51 КУпАП не поширюють свою дію на положення статті 186 КК України, якою передбачено кримінальну відповідальність за грабіж - відкрите викрадення чужого майна та на положення статті 289 КК України, якою передбачено кримінальну відповідальність за незаконне заволодіння транспортним засобом.
Підстав для негайного звільнення ОСОБА_3 не вбачається, оскільки суд лише частково виключив епізоди та частково звільнив від відбування покарання за діяння, караність якого законом усунена, тому вирок має виконуватись і надалі.
Керуючись ст.5, КК України, ст.ст.537, 539 КПК України, Законом України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення» та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання інших питань діяльності правоохоронних органів», суд,-
Заяву засудженого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про приведення вироку у відповідність до чинного законодавства (пункт 13 частини 1 статті 537 КПК України: про звільнення від покарання і пом'якшення покарання у випадках, передбачених частинами 2 і 3 статті 74 Кримінального кодексу України - задовольнити частково.
На підставі ч.2 ст.74 КК України звільнити ОСОБА_3 від покарання, призначеного вироком Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 08.07.2022 року за ч.1 ст.185 КК України у виді 2-х (двох) років обмеження волі волі - у зв'язку з усуненням законом караності цього діяння.
Вважати ОСОБА_3 засудженим за вироком Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 08.07.2022 року, за епізодами: - 23 лютого 2021 року (ч. 3 ст. 186 КК України) - 2833,33 грн; - 27 лютого 2021 року (ч. 2 ст. 289 КК України) - 10054,84 грн.
На підставі ч. 2 ст. 74 КК України, ст.ст. 537-539 КПК України, уточнити вирок Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 08.07.2022 року в частині призначеного покарання, а саме вважати ОСОБА_3 засудженим за:
- за ч. 3 ст. 186 КК України у вигляді 5 років позбавлення волі;
- за ч. 2 ст. 289 КК України у вигляді 5 років позбавлення волі без конфіскації майна.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом часткового складання покарань, остаточно визначити ОСОБА_3 покарання за сукупністю злочинів у виді 5 років позбавлення волі без конфіскації майна.
Вирок Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 08.07.2022 року продовжувати виконувати.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом семи днів з дня її оголошення.
Відповідно до частини 3 статті 395 КПК України для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Ухвала, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги - ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя: ОСОБА_1