Справа № 932/6098/24
Провадження № 2/185/2243/24
07 січня 2025 року м.Дніпро
Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді Ярощук О.В.,
за участю секретаря судового засідання Кирилішиної В.Д.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін в залі суду м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про зміну способу стягнення аліментів на дитину-
установив:
короткий опис справи
Позивач ОСОБА_1 04 липня 2024 року звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_3 про зміну способу стягнення аліментів.
Позов обґрунтовувала тим, що з відповідачем перебувала у шлюбі, який розірваний. Від даного шлюбу у них народилася донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає із позивачем. Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 30 жовтня 2013 року ухвалено стягувати із відповідача щомісячно аліменти на утримання дочки у розмірі 1000 грн. Однак, вказаного розміру аліментів на даний час не вистачає позивачу для утримання доньки, оскільки донька відвідує різноманітні гуртки, вже доросла і потребує значно більшого догляду та матеріальних коштів, у зв'язку з чим збільшується потреба у її забезпеченні, тому позивач прохала суд змінити спосіб стягнення аліментів із твердої грошової суми на частку заробітку відповідача та стягувати із відповідача на утримання дочки аліменти у розмірі 1/4 (однієї четвертої) частини заробітку відповідача щомісячно.
процесуальні рішення по справі
Ухвалою суду 04.10.2024, після усунення недоліків, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження (а.с.40-41).
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити. Подала до суду заяву у якій не заперечувала проти розгляду справи в заочному порядку (а.с.53).
Відповідач правом на подання відзиву не скористався, у судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, у т.ч. через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, про причини неявки до суду не повідомив, письмових заяв та клопотань не надав.
Враховуючи те, що відповідач належним чином повідомлений про день, час та місце проведення судового засідання, правом на подання відзиву не скористався, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не подавав, суд, спираючись на норми ст. 247, 280 ЦПК України, розглянув справу у заочному порядку, за відсутності сторін, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу та ухвалив заочне рішення.
щодо належного повідомлення відповідача
Суд у судові засідання двічі викликав відповідача: ухвалою суду про відкриття провадження у справі та призначення судового засідання на 07.11.2024; повістками про виклик від 08.10.2024, від 07.11.2024 (а.с.40-41, 43, 49).
Окрім того, судом розміщено публікацію на веб-сторінці Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська про виклик відповідача у судові засідання (а.с.51).
Судом із метою належного повідомлення відповідача щодо наявного цивільного провадження стосовно нього, 25.07.2024 зроблено запит до Єдиного державного демографічного реєстру та встановлено зареєстроване місце проживання відповідача.
Тобто суд вжив доступні і розумні заходи для повідомлення ОСОБА_3 щодо розгляду справи, яка стосується її безпосередньо.
Хоча загальна концепція справедливого судового розгляду та фундаментальний принцип змагальності провадження вимагають належного вручення судових документів стороні, стаття 6 Конвенції не заходить так далеко, що зобов'язує національні органи влади забезпечити ідеально функціонуючу поштову систему.
Іншими словами, органи влади несуть відповідальність лише за не надсилання заявнику відповідних документів.
Суд виходить із того, що відповідач хоч і не отримав кореспонденцію, надіслану йому неодноразово судом за місцем реєстрації, само по собі не є достатнім для того, щоб закласти аргументовану основу для того, щоб стверджувати про те, що права відповідача за статтею 6 § 1 Конвенції могли були порушені.
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі №911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
обставин встановлені судом
Із матеріалів справи встановлено, що сторони по справі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у шлюбі. У шлюбі народилася донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.12).
Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська 30 жовтня 2013 року ухвалено стягувати із відповідача щомісячно аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1000 грн. до досягнення дитиною повноліття (а.с.12).
релевантне законодавство
Згідно статті 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 180 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.
Згідно статті 141 Сімейного кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (частина третя статті 181 Сімейного кодексу України).
Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Відповідно до абзацу другого частини третьої статті 181 СК України спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Належить вважати, що законодавцем при констатації у вказаній частині статті «спосіб аліментів… змінюється…» вказано на необхідність, а не можливість здійснення зміни способу аліментів і це безальтернативне твердження вказує, також, і те, що обставини, перевірка яких передбачена при застосуванні ст. 192 СК України, у даному випадку значення не мають. Мають значення фактично згадані загальні обставини, які перевіряються судом при вирішенні питання про стягнення аліментів. Фактично судом вирішується питання про стягнення аліментів новим способом, тобто у новій формі, з перевіркою обставин, що мають значення на час розгляду справи без перевірки обставин, що мали значення в минулому. Тобто спосіб стягнення аліментів встановлюється по новому з перевіркою нових, існуючих обставин.
Окрім цього, право вибору способу стягнення аліментів надано лише тому з батьків, з ким проживає дитина, а визначений рішенням суду спосіб стягнення аліментів може бути змінений лише за позовом одержувача аліментів (правовий висновок, викладений в постановах Верховного Суду від: 10.10.2019 у справі № 644/4836/18 (провадження № 61-13257св19); від 24.02.2020 у справі № 539/3532/18 (провадження № 61-10880св19).
У частині третій статті 181 СК України законодавець розширив можливості того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (отримувача аліментів) щодо вибору способу стягнення аліментів.
Із вказаної норми закону, також, вбачається, що він не встановлює обов'язку доведення мотивів, на підставі яких позивач бажає скористатися можливістю зміни способу стягнення аліментів.
За приписами статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» з 1 січня для дітей віком від 6 до 18 років прожитковий мінімум становить 3 196 гривень.
Згідно ч.ч.1-3ст.12ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.ч.1,5,6 ст.81ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ч.1 ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно з п. 4ст. 129 Конституції Україниоднією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. (ч. 1ст. 2 ЦПК України).
Вирішуючи спір, суд насамперед керується принципом змагальності сторін, який регламентує те, що доказування є юридичним обов'язком сторін, та враховує відсутність будь-яких доказів та заперечень зі сторони відповідача. Так, Верховний Суд у постанові від 02 жовтня 2019 року у справі №522/16724/16 (провадження №61-28810св18) зробив наступний правовий висновок: обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленомустаттею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.
За своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити,із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
висновок суду
Суд виснує, що тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог покладається на відповідача.
Таким чином,, суд вважає необхідним ухвалити заочне рішення у справі за відсутності будь-яких доказів та заперечень зі сторони відповідача, що не позбавляє відповідача реалізувати своє право на перегляд заочного рішення.
Суд приймає до уваги той факт, що з часу ухвалення рішення про стягнення аліментів 30.10.2013 прожитковий мінімум для дітей відповідного віку збільшився, а визначений рішенням Б абушкінського районного суду м. Дніпропетровська розмір аліментів в твердій грошовій сумі на суму 1000 грн. є меншим ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, окрім того, з моменту прийняття судового рішення про стягнення аліментів значно збільшились ціни на продукти харчування, одяг та інші необхідні для розвитку дитини речі. Вищевказане вочевидь вказує на те, що раніше встановлений розмір аліментів на сьогоднішній день не може задовольнити мінімальні потреби дитини.
Враховуючи право позивача на зміну способу стягнення аліментів, якнайкращі інтереси дитини, яка має право на достатній рівень матеріального забезпечення, законодавчо встановлений прожитковим мінімумом для дитини, з урахуванням її віку та потреб, керуючись принципом розумності і справедливості, суд вважає за необхідне задовольнити позов позивачки та змінити спосіб стягнення аліментів з твердої грошової суми у розмірі 1000 грн. до 1/4 частки від всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Такий спосіб стягнення і розмір аліментів, на переконання суду, відповідатиме реальним потребам та інтересам дитини.
У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили, на що звернув увагу в п. 23 Постанови Пленуму № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» Верховний Суд України від 15.05.2006.
Таким чином, визначений даним судовим рішення розмір аліментів підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки з часу набрання даним рішенням законної сили.
У зв'язку із зміною способу стягнення аліментів із твердої грошової суми на частку заробітку, стягнення аліментів яке здійснюється на підставі рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 30 жовтня 2013 року у справі №200/12778/2013-ц слід припинити, після набрання законної сили рішенням суду у даній справі.
Оскільки, позивач звільнена від сплати судового збору на підставі п. 3 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», тому згідно з ст. 141 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір на суму 1211,20 грн.
На підставі наведеного, керуючись ст. cт. 180-183, 191, 192СК України, ст.ст.19,141,259,263-265, 280-282 ЦПК України, суд-
вирішив:
Позовну заяву ОСОБА_1 в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про зміну способу стягнення аліментів - задовольнити.
Змінити спосіб стягуваних аліментів, визначених рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 30 жовтня 2013 року у справі №200/12778/2013-ц, з твердої грошової суми на 1/4 (одну четверту) частки заробітку (доходу) платника аліментів та стягувати з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 (однієї чверті) всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнення аліментів, яке здійснюється на підставі рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 30 жовтня 2013 року у справі №200/12778/2013-ц - припинити після набрання законної сили рішенням суду у даній справі.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , судовий збір у дохід державного бюджету (стягувач - Державна судова адміністрація України) в розмірі 1211 (одну тисячу двісті одинадцять) грн. 20 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформацію щодо справи, яка розглядається, учасники справи можуть отримати на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет - https://court.gov.ua/fair/sud4803/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням https://reyestr.court.gov.ua.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрова за адресою: АДРЕСА_2
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Повний текст рішення складено 07 січня 2025 року.
Суддя Оксана Ярощук