79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
13.12.07 Справа№ 13/356А
Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Станька Л.Л., при секретарі Малюшевському А.П., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовною заявою: ПП «Львівбізнеспром», м.Львів
до відповідача: ДПІ у Франківському районі м.Львова, м.Львів
про скасування податкового повідомлення-рішення від 31.10.07р. №7699/10/23-2/3
Представники сторін :
Від позивача: не з»явився
Від відповідача: Кармелюк Т.Б. -гол.держ.под.інсп. юр.від.
Суть спору:
відкрито провадження у справі за позовом ПП «Львівбізнеспром», м.Львів до відповідача: ДПІ у Франківському районі м.Львова, м.Львів про скасування податкового повідомлення-рішення від 31.10.07р. №7699/10/23-2/3.
Позивачем явки представника в судовому засіданні не забезпечено, хоча про час і місце проведення його повідомлено належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення рекомендованого відправлення № 2352372.
Суд вважає за можливе розглянути справу при відсутності пояснень позивача щодо заявлених позовних вимог та представника позивача у судовому засіданні, за наявними у справі матеріалами яких, на думку суду, достатньо для встановлення обставин справи і вирішення спору по суті.
З»ясовано:
позивач вважає, що оспорюване рішення є незаконними, оскільки перевіркою, на підставі якої воно прийняте, не встановлено фактів виключення з державного реєстру суб'єктів підприємницької діяльності -контрагентів позивача, не подано довідок про анулювання свідоцтв платника податку останніх, не подано доказів в підтвердження факту несплати контрагентами податку на додану вартість до бюджету; рішення ґрунтується на припущеннях.
Відповідач, в запереченні на позовну заяву, вважає, що органом державної податкової служби правомірно визначено порушення норм податкового законодавства та, відповідно, прийнято спірне податкове повідомлення-рішення. Зокрема, що оскільки суми податку на додану вартість, включені позивачем до складу податкового кредиту, не відповідають фактичним податковим зобов'язанням платників податку - постачальників контрагентів позивача.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача та оцінивши докази у їх сукупності, господарським судом відзначається наступне:
ДПІ у Франківському районі м.Львова проведено невиїзну документальну перевірку ПП «Львівбізнеспром» з питань правових відносин з ПВКФ «Шаркон» за період з 22.07.04р по 31.12.05р. , за результатами якої встановлено порушення п.5.1. пп.5.3.9 п.5.3 ст.5, пп. 11.2.1 п.11.2 ст11 Закону України від 22.05.1997р. за № 283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (із змінами та доповненнями), в результаті чого підприємством занижено податок на прибуток на загальну суму 264548.51 грн. ( в т.ч. за: ІІІ кв. - 45648.93 грн., IV кв. 2004р. - 53421.18 грн., І кв. 2005р. - 14391.0 грн., ІІ кв. 2005р. - 68175.85грн., ІІІ кв. 2005р. - 56468.38 грн., IV кв. 2005р. - 26443.17 грн. ). На підставі вказаного акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення від 31.10.2007 №7699/10/23-2/3, яким донараховано податку на прибуток в сумі 396823 грн., в тому числі 264548,51грн. -основного платежу та 132274,26грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Як свідчать матеріали справи, в акті перевірки від 27.03.07 №1227/23-7/33073437 зазначено, що згідно поданих в ході попередньої документальної перевірки документів: накладних, рахунків, актів виконаних робіт (послуг), журналів-ордерів по рахунках 28, 631, головних книг, ПП "Львівбізнеспром", відображено отримання та оприбуткування товарів в сумовому виразі. ПП "Львівбізнеспром" віднесено до складу валових витрат витрати на придбання товарів (робіт, послуг) на підставі накладних, отриманих від ПП КФ "Шаркон". ПП "Львівбізнеспром" отримано накладні на придбання товару (послуг) від ПП КФ "Шаркон" і віднесено до складу валових витрат підприємства. Розрахунки за отримані товари (послуги) ПП "Львівбізнеспром" проводились у вексельний та готівкових формах.
В акті перевірки наведено перелік накладних, отриманих від ПП КФ "Шаркон". Постановою господарського суду Львівської області від 05.12.2006 року по справі №5/2778-19/366А визнано недійсним господарське зобов'язання між ПП "Львівбізнеспром" та ПП КФ "Шаркон". В постанові зазначено, що ПП КФ "Шаркон" господарським судом Одеської області від 22.04.03 ліквідовано.
Згідно з ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Відповідно до вимог пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальних формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Виконання господарського зобов'язання є недійсним повністю з моменту його виникнення, відповідно, податковий облік повинен формуватися без врахування вищевказаної господарської операції.
Пунктом 3.2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" від 16.07.1999р. № 996-ХІУ (із змінами та доповненнями), бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.
Статтею 9 Закону встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для формування бухгалтерського та податкового обліку. Згідно даної норми Закону, підставою для ведення господарських операцій є первинні документи, які фіксують здійснення господарських операцій.
Підпунктами 2.4 пункту 2 Положення «Про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 05.06.1995 року № 168/704 (із змінами та доповненнями), визначено вичерпний перелік обов'язкових реквізитів, які повинні мати первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості та пунктом 2.15 Положення визначено яку процедуру перевірки повинні проходити складені первинні документи на підприємстві.
Відповідно до пункту 2.16 Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним документам, встановленому порядку приймання, зберігання та витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.
Згідно з п. п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Враховуючи наведене, ПП "Львівбізнеспром" в порушення вимог п. 5.1. пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", завищено валові витрати.
Згідно з пунктом 1.2. статті 1 Закону України № 2181-111 від 21.12.00 "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів. При цьому, під коштами, відповідно до п. 1.13 зазначеної статті, розуміються гривні або іноземна валюта.
Правовий аналіз вказаних нормативних положень свідчить, що сплата податків в Україні резидентами проводиться виключно у грошовій формі шляхом перерахування на бюджетні рахунки відповідних гривневих сум. Під гривнею в даному випадку розуміється національна валюта України у вигляді відповідних банкнот та казначейських білетів. Не вважається гривнею цінний папір, визначений у гривнях, зокрема вексель.
З урахуванням зазначеного, слід комплексно тлумачити відповідні положення Закону України "Про податок на додану вартість". Так, встановлене у пункті 1.6. статті 1 Закону поняття "податкове зобов'язання" слід розуміти як загальну суму податку в гривнях, одержану ( нараховану ) платником податку в звітному періоді. Визначений в пункті 1.7. цієї ж статті "податковий кредит" слід розуміти як суму в гривнях, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання. Відповідно і визначене у пункті 1.8. статті 1 Закону бюджетне відшкодування слід розуміти як суму в гривнях, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку в гривнях. Отже, необхідною підставою для бюджетного відшкодування є сплата податку в гривнях, які реально надійшли до державного бюджету.
Наведене підтверджується також змістом п. п. 4.2.10. п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", відповідно до якого не включається до складу валового доходу номінальна вартість взятих на облік, але неоплачених (непогашених) цінних паперів, які засвідчують відносини позики, а також платіжних документів, емітованих боржником на користь платника податку, зокрема векселів. Так, згідно із статтею 4 Закону України "Про обіг векселів в Україні" вексель є розрахунковим документом і може вико ристовуватись у господарській діяльності, проте з наведеного не випливає що вексель є гривнею, оскільки він лише має грошове вираження у гривнях.
Відповідно до п. п. 1.11.2 п. 1.11 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" товарним кредитом є товари, які передаються резидентом або нерезидентом у власність юридичним чи фізичним особам на умовах угоди, що передбачає відстрочення кінцевого розрахунку на визначений строк та під процент.
Таким чином, за угодами товарного кредиту, процент (відсоток) нараховується саме на товари, збільшуючи їх вартість в залежності від встановленого угодою строку кінцевого розрахунку. Оскільки, об'єктом нарахування процентів (відсотків) є товари, а не інші об'єкти, то проценти (відсотки) за товарним кредитом не можуть бути платою за користування послугою з товарного кредиту, надання якої за угодами товарного кредиту взагалі є неможливим.
Отже, витрати з придбання товарів за угодами товарного кредиту складаються з вартості товарів збільшеної на суму процентів.
З урахуванням застережень, що містяться в п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", витрати з придбання товарів за угодами товарного кредиту можуть бути віднесені до валових витрат обігу та виробництва лише в разі використання таких товарів у власній господарській діяльності платника податків, що здійснив їх придбання.
Згідно з п. 1.32 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарською діяльністю є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
З огляду на викладене, діяльність з придбання товарів за угодами товарного кредиту та їх подальшої реалізації в короткий проміжок часу (в той же або наступний день) за ціною значно нижчою від ціни придбання, тобто безпідставне здійснення збиткових операцій, не може бути визнана господарською діяльністю. Тому, витрати з такого придбання не підлягають віднесенню до складу валових витрат обігу та виробництва.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.99,100,122-124,127,130,135,143,151-154,160,161,163,167 КАС України, суд, -
постановив:
1.В адміністративному позові відмовити повністю.
2. Строк і порядок набрання постановою законної сили та її оскарження здійснюються згідно вимог ст.ст.186 та 254 КАСУ.
Суддя Станько Л.Л.