61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649
іменем України
08.01.2025 Справа №905/1437/24
Господарський суд Донецької області у складі судді Лейби М.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін матеріали справи
за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю "Павлоградське пуско-налагоджувальне підприємство", м.Павлоград, Дніпропетровська область
до відповідача: Державного підприємства “Добропіллявугілля-видобуток», м.Добропілля, Донецька область
про стягнення 281742,03грн.
Суть справи:
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Павлоградське пуско-налагоджувальне підприємство", звернувся до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача Державного підприємства "Добропіллявугілля-видобуток" про стягнення 281742,03грн., з яких: 268325,74грн. - заборгованість з оплати робіт та 13416,29грн. - пеня.
В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору про закупівлю послуг в частині оплати виконаних виконавцем (позивачем) та прийнятих замовником (відповідачем) робіт згідно з актами приймання виконаних робіт №1-АЗУРнд від 01.12.2023 та №2-АЗУРнд від 27.12.2023.
Ухвалою від 18.11.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; визначено сторонам строк для надання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та доказів в обґрунтування своєї позиції.
27.12.2024 та 06.01.2025 від позивача надійшли клопотання про долучення документів та пояснень.
Згідно з положеннями статті 248 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України), суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідача було повідомлено про відкриття провадження у справі шляхом направлення копії ухвали від 18.11.2024 засобами електронного зв'язку.
Копія ухвали від 18.11.2024 також розміщена в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що у силу статей 2, 4 Закону "Про доступ до судових рішень" свідчить про наявність додаткової можливості сторін справи ознайомитись із судовими рішеннями. Крім того, на офіційному веб-сайті Господарського суду Донецької області веб-порталу «Судова влада України» у розділі "Новини" «Інше» розміщено відповідне повідомлення про наявність судового провадження у цій справі.
Відповідно до сформованої в КП "ДСС" довідки про доставку електронного листа, ухвала від 18.11.2024 була доставлена до електронного кабінету відповідача 26.11.2024 о 18:45год., вказана довідка долучена до матеріалів справи.
Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи. Абзацом 2 зазначеної норми врегульовано, що якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Оскільки ухвалу від 18.11.2024 доставлено відповідачу 26.11.2024 о 18:45год., то вважається, що останній отримав ухвалу в електронному кабінеті підсистеми "Електронний суд" - 27.11.2024.
У пункті 41 постанови Верховного Суду від 30.08.2022 у справі №459/3660/21 викладена правова позиція, що довідка про доставку документа в електронному вигляді до "Електронного кабінету" є достовірним доказом отримання адресатом судового рішення.
Таким чином, оскільки ухвала від 18.11.2024 була отримана відповідачем 27.11.2024, відзив на позовну заяву мав бути поданий до суду 12.12.2024 включно.
Відповідач заперечень проти розгляду справи у спрощеному позовному провадженні та відзив на позовну заяву до суду не направив.
Відповідно до частини 4 статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із частиною 9 статті 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до частині 2 статті 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Частинною 3 статті 252 ГПК України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Суд врахував, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
З огляду на те, що під час розгляду справи судом було створено сторонам необхідні умови для доведення фактичних обставин справи, зокрема, було надано достатньо часу для реалізації кожним учасником спору своїх процесуальних прав, передбачених статтями 42, 46 ГПК України, зважаючи на належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників (без проведення судового засідання) та наявність в матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд
встановив:
29.10.2023 між Державним підприємством “Добропіллявугілля-видобуток» (замовник, відповідач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Павлоградське пуско-налагоджувальне підприємство (виконавець, позивач у справі) підписаний договір №1128-23-ШУН про закупівлю послуг на умовах торгів, що не відбулися №UA-2023-06-22-006058-а (далі - договір).
Пунктом 1.1. договору визначено, що у порядку та на умовах, передбачених цим договором, виконавець бере на себе зобов'язання на свій ризик і за завданням замовника виконати з власних матеріалів Ремонт та налагодження блоків захисту та керування БЗУ-2-08, апаратів захисту АЗУР код ДК 021:2015 - 50530000-9 «Послуги з ремонту і технічного обслуговування техніки» (далі - «Обладнання»), зазначених у специфікації, яка підписана обома сторонами і є невіддільною частиною цього договору (далі - «Додаток»).
Додаток (специфікація) оформлюється відповідно до зразка, погодженого сторонами в додатку №3 до цього договору, який є його невіддільною частиною.
Безпосередній перелік, обсяг, вартість послуг погоджуються сторонами в додатках, які є невід'ємними частинами договору (пункт 1.2 договору).
За умовами пункту 1.3. договору замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконавцю надані відповідно до умов цього договору послуги.
Місце надання послуг: Дніпропетровська область, м.Павлоград, вул.Харківська, б.7 (пункт 1.4. договору).
Місце розташування обладнання замовника: ВП Шахтоуправління «Новодонецьке» ш.Новодонецька - Донецька обл., с.Куринице, вул.Робоча, 15. ВП Шахтоуправління «Новодонецьке» ш.Піонер, Донецька обл., с.Новоіверське, вул.Гірнича, 1 (пункт 1.5. договору).
Згідно з пунктом 2.1. договору, виконавець зобов'язується, зокрема, надати послуги, визначені п.1.1. цього договору, якісно, відповідно до вимог цього договору, чинних норм і стандартів, а також Технічного завдання замовника, яке за потреби видається замовником на підставі дефекації обладнання. Під час видавання замовником Технічного завдання воно погоджується з виконавцем.
Технічне завдання оформлюється у вигляді додатка до договору (п.п.2.1.2. пункту 2.1. договору).
Строк надання послуг та повернення обладнання з ремонту - протягом 30 календарних днів з дати підписання уповноваженими представниками сторін Актів приймання-передачі обладнання в ремонт (п.п.2.1.3. пункту 2.1. договору).
Відповідно до п.п.2.1.12., 2.1.13. пункту 2.1. договору, після закінчення надання послуг виконавець зобов'язується своєчасно, однак не пізніше ніж за 2 (два) календарні дні до дати прогнозованого передання обладнання з ремонту, сповістити замовника про готовність обладнання для передання з ремонту. Здати надані послуги з оформленням акту приймання-передачі наданих послуг та наданням акту випробування обладнання відповідно до розробленої Програми випробувань, до 3 (третього) числа місяця, наступного за звітним. В акті приймання-передачі повинен бути відображений фактичний обсяг наданих послуг протягом звітного місяця (періоду).
Згідно з п.п.2.2.1, 2.2.2, 2.2.3, 2.2.4. пункту 2.2. договору, замовник зобов'язується передати виконавцю обладнання за актом приймання-передачі обладнання. В акті приймання-передачі обладнання в обов'язковому порядку вказується кількість, наявність зовнішніх пошкоджень, комплектність, заставна вартість обладнання, переданого в ремонт. Своєчасно оплатити послуги в строки, визначені в цьому договорі. Прийняти від виконавця надані послуги за актом приймання-передачі наданих послуг. Прийняти від виконавця обладнання з ремонту за актом приймання-передачі. В акті приймання-передачі в обов'язковому порядку вказується кількість, наявність зовнішніх пошкоджень, комплектність обладнання, переданого з ремонту.
Замовник має право, зокрема, затримати розрахунки за послуги, виконані з недоробками та дефектами, виявлені під час приймання послуг на строк, встановлений для їх усунення (п.п. 2.4.3 пункту 2.2. договору).
За умовами пункту 3.1. договору загальна сума договору визначається загальною сумою всіх додатків, які є невід'ємною частиною цього договору та складає 392591,86грн. з ПДВ, в тому числі сума без ПДВ 327159,88грн. та ПДВ 65431,98грн.
Вартість наданих виконавцем послуг формується на підставі калькуляції (кошторису) та погоджується сторонами в додатках, які є невіддільними частинами цього договору.
Відповідно до пункту 3.3. договору, розрахунки за цим договором здійснюються замовником протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати підписання Акту приймання-передачі наданих послуг та повернення обладнання на склад замовника. Оплата здійснюється виключно за умови надання виконавцем оригіналів первинних документів та реєстрації податкової накладної, а також інших документів, надання/реєстрації яких виконавцем є обов'язковим в силу договору та законодавства.
Якщо останній день терміну для оплати, встановлений цим договором, припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, днем закінчення такого строку є перший за ним робочий день. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку замовника (пункт 3.4. договору).
У разі виявлення недоліків під час приймання-передачі наданих послуг, сторони складають відповідний Акт виявлених недоліків, у якому зазначають характер недоліків (пункт 4.10. договору).
Згідно з пунктом 6.6. договору у разі невиконання або неналежного виконання сторонами узятих на себе за цим договором зобов'язань, вони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України та умовами цього договору. Сторони дійшли згоди, що збитки (витрати) стягуються з винної сторони в повному обсязі незалежно від санкцій, передбачених розділом 6 цього договору.
У разі несвоєчасної оплати наданих послуг замовник, на письмову вимогу виконавця, сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, але не більше 5% суми заборгованості (пункт 6.15 договору).
Цей договір скріплюється печатками сторін (за наявності), набуває чинності з дня його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2023, а в частині виконання зобов'язань - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором, що виникли під час дії договору (пункт 8.6. договору).
Договір підписаний представниками замовника ДП «Добропіллявугілля-видобуток» та виконавця ТОВ «Павлоградське пуско-налагоджувальне підприємство», підписи скріплені печатками юридичних осіб.
Також представниками сторін підписані Технічні завдання (додаток №1 та додаток №2 до договору №1128-23ШУН від 29.10.2023).
У специфікації (додаток №3 до договору №1128-23ШУН від 29.10.2023) сторони погодили, зокрема, найменування, кількість, ціну за одиницю послуг, вартість послуг без ПДВ, вартість послуг з ПДВ. Загальна вартість послуг за цією специфікацією становить 392591,86грн. з ПДВ.
Крім того, у специфікації погоджено:
умови розрахунків - оплата здійснюється протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати підписання уповноваженими представниками сторін Акту виконаних робіт з ремонту та поставки обладнання на склад замовника;
термін надання послуг - протягом 30 календарних днів з дати підписання уповноваженими представниками сторін Актів прийому-передачі обладнання в ремонт, за заявою замовника.
Послуги мають надаватися відповідно до Технічного завдання, погодженого сторонами, у якому вказується, зокрема, перелік послуг, що необхідно надати.
Специфікація підписана представниками замовника ДП «Добропіллявугілля-видобуток» та виконавця ТОВ «Павлоградське пуско-налагоджувальне підприємство», підписи скріплені печатками юридичних осіб.
Згідно з письмовими поясненнями представника позивача у специфікації була допущена технічна помилка у визначені дати договору, замість « 29.10.2023» було вказано « 10.10.2023». Інші специфікації до договору №1128-23ШУН від 29.10.2023 між сторонами договору не складалися та не підписувалися.
Вказані пояснення не спростовані відповідачем у зв'язку з чим, приймаються до уваги судом під час розгляду справи.
За твердженнями позивача, на виконання умов договору та специфікації до нього позивач надав послуги, які були прийнятті відповідачем згідно з актами приймання виконаних підрядних робіт №1-АЗУРнд від 01.12.2023 на суму 203557,46грн, №2-АЗУРнд від 27.12.2023 на суму 64768,28грн. Акти підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками. Акти підписані представником відповідача без будь-яких зауважень та заперечень.
Окрім того, позивач надав акт звірки взаємних розрахунків станом на 03.09.2024, в тому числі за договором №1128-23ШУН від 29.10.2023.
Однак, в порушення умов договору відповідач не виконав свої зобов'язання з оплати послуг.
19.09.2024 позивачем направлено ДП “Добропіллявугілля-видобуток» претензію №1 про несвоєчасну сплату за надані послуги, в тому числі за договором №1128-23ШУН від 29.10.2023.
Проте, як стверджує позивач, вимога позивача залишилась без задоволення, заборгованість не оплаченою. З огляду на прострочення виконання зобов'язань позивач нарахував пеню.
Зважаючи на невиконання відповідачем зобов'язання за договором в частині оплати послуг, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 281742,03грн., з якої: 268325,74грн. - заборгованість з оплати робіт та 13416,29грн. - пеня.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи суд виходить з такого:
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підстави виникнення цивільних прав та обов'язків виникають з договорів та інші правочинів.
Пунктом 3 частини 1 статті 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками.
Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 ЦК України).
Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Стаття 599 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами договір містить в собі елементи договору підряду та надання послуг.
Водночас суд зазначає, що статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
В матеріалах справи відсутні і сторонами не подавалось документального підтвердження розірвання, визнання недійсним повністю чи частково договору, у зв'язку з чим суд виходить з принципу правомірності цього правочину.
За приписами частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно зі статті 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
Відповідно до статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Згідно зі статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Загальними ознаками, які об'єднують усі договірні зобов'язання про надання послуг у єдину групу, є особливості об'єкта. Вони полягають у тому, що по-перше, це послуги нематеріального характеру, а по-друге - вони нероздільно пов'язані з особистістю послугонадавача.
Основною розмежувальною ознакою зобов'язань про надання послуг та підрядних зобов'язань є результат діяльності, що здійснюється послугонадавачем. Якщо у зобов'язаннях підрядного типу результат виконаних робіт завжди має оречевлену форму, то у зобов'язаннях про надання послуг результат діяльності виконавця немає оречевленого змісту. Сама послуга споживається у процесі її надання, тому її визначення дається як діяльність, спрямована на задоволення будь-яких потреб.
Деякі види послуг у результаті їх надання можуть вносити певні зміни в матеріальну сферу, але визначальною ознакою при їх наданні буде сама діяльність послугонадавача, оскільки при послугах продається не сам результат, а дії, які до нього призвели. Звідси друга розмежувальна ознака полягає в тому, що послуга не може існувати окремо від виконавця, оскільки споживається в процесі діяльності останнього. Корисний ефект від діяльності з надання послуги полягає не у вигляді певного осяжного матеріального результату, як це має місце при виконанні роботи, а полягає в самому процесі надання послуги.
Як встановлено судом, на підставі договору №1128-23ШУН від 29.10.2023 та специфікації до нього позивач надав відповідачу послуги з виконання робіт на загальну суму 268325,74грн, що підтверджується актами приймання виконаних підрядних робіт №1-АЗУРнд від 01.12.2023 на суму 203557,46грн, №2-АЗУРнд від 27.12.2023 на суму 64768,28грн.
Отримання послуг з виконання робіт за вказаними актами підтверджується підписами уповноважених представників замовника. При цьому, підписи представників відповідача (замовника) на актах скріплені відтиском печатки ВП ШУ «Новодонецьке» ДП «Добропіллявугілля - Видобуток». Акти підписано без жодних зауважень та заперечень, не заявляючи про виявлені недоліки чи інші порушення. Під час приймання-передачі наданих послуг, Акт виявлених недоліків, як це передбачено пунктом 4.10 договору, сторонами не складався. Після підписання актів відповідач також не заперечував щодо обсягу та вартості виконаних робіт.
Також відповідачем не надано доказів порушення позивачем умов договору в частині щодо не надання виконавцем оригіналів первинних документів та реєстрації податкової накладної, а також інших документів, надання/реєстрації яких виконавцем є обов'язковим в силу договору та законодавства.
Вказане свідчить про фактичне прийняття замовником ДП "Добропіллявугілля-видобуток" наданих позивачем послуг у вигляді робіт без зауважень, в тому числі щодо якості виконаних робіт.
За умовами пункту 3.3. договору та специфікації до договору, оплата здійснюється протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати підписання уповноваженими представниками сторін Акту виконаних робіт з ремонту та поставки обладнання на склад замовника.
Якщо останній день терміну для оплати, встановлений цим договором, припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, днем закінчення такого строку є перший за ним робочий день. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку замовника (пункт 3.4. договору).
Отже, строк оплати послуг, за актом приймання виконаних підрядних робіт від 01.12.2023 є таким що настав 01.01.2024 (оскільки 31.12.2023 (неділя) є вихідним днем), за актом приймання виконаних підрядних робіт від 27.12.2023 строк оплати є таким що настав 26.01.2024.
Проте відповідач в порушення умов договору вартість робіт не сплатив, внаслідок чого у нього виникла заборгованість у сумі 268325,74грн. При цьому, жодних заперечень щодо цього боргу, а також доказів, що спростовують його наявність, відповідачем до суду не надано.
Суд зазначає, що в матеріалах справи наявний акт звірки взаємних розрахунків станом на 03.09.2024 між сторонами, зокрема, по договору №1128-23ШУН від 29.10.2023, з якого вбачається, що відповідач визнав наявність в нього перед позивачем заборгованості у розмірі 268325,74грн.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 05.12.2024 у справі №915/357/23 зазначив, що Акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом. Акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб'єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.04.2018 у справі № 905/1198/17, від 05.03.2019 у справі №910/1389/18, від 19.09.2019 у справі № 910/14566/18, від 04.12.2019 у справі № 916/1727/17.
З вищезазначеного акту звірки взаємних розрахунків станом на 03.09.2024 вбачається, що Акт підписаний від імені ДП «Добропіллявугілля-видобуток» в.о. генерального директора В.С. Сидоренко та заступником головного бухгалтера з обліку О.М. Омельченко, підписи скріплені печаткою ДП «Добропіллявугілля-видобуток».
З огляду на зазначене, оскільки в матеріалах справи містяться інші докази, які судом зазначені вище, та які в свою чергу підтверджують виконання позивачем робіт на певну суму і прийняття таких робіт відповідачем, в даних обставинах, вищезазначений акт взаємних розрахунків є додатковим належним та допустимим доказом, який підтверджує наявну заборгованість у відповідача перед позивачем.
За вказаних обставин, враховуючи, що у зв'язку із порушенням відповідачем умов договору щодо строків розрахунків за надані позивачем послуги у відповідача виникло прострочення виконання зобов'язання з їх оплати, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність позовних вимог про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 268325,74грн.
Щодо позовних вимог про стягнення пені суд зазначає про таке:
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (пункт 3 частина 1 стаття 611 ЦК України).
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (частина 1 статті 549 ЦК України).
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України).
Штрафними санкціями у цьому Кодексі (Господарський кодекс України) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 ГК України).
За змістом частини 4 статті 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Тому період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в якій зобов'язання з оплати мало бути виконано.
Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.
Як вбачається зі змісту позовної заяви позивачем з посиланням на пункт 6.15 договору нараховано та пред'явлено до стягнення пеню в сумі 13416,29грн. за кожним окремим періодом та надано відповідні розрахунки.
Як встановлено судом, пунктом 6.15. договору сторони узгодили, що у разі несвоєчасної оплати наданих послуг замовник, на письмову вимогу виконавця, сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, але не більше 5% суми заборгованості.
Згідно з наданим розрахунком пені, позивач здійснює нарахування пені відповідачу за період з 01.01.2024 по 18.09.2024 на заборгованість в сумі 203557,46грн за актом приймання виконаних підрядних робіт №1-АЗУРнд від 01.12.2023 та за період з 27.01.2024 по 13.06.2024 на заборгованість в сумі 64768,28грн за актом приймання виконаних підрядних робіт №2-АЗУРнд від 27.12.2023.
Суд зазначає, що у пункті 6.15 договору сторони погодили, що розмір пені обчислюється від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.
Тобто, дана умова договору не містить певного терміну, шляхом вказівки на подію (день сплати заборгованості тощо), до якої позивач може здійснювати нарахування пені за несвоєчасну оплату отриманого товару.
Отже, в даному випадку підлягають застосуванню положення частини 6 статті 232 ГК України щодо обмеження періоду нарахування пені шістьма місяцями.
Таким чином, судом здійснено власний розрахунок пені з урахуванням вірно визначених початку та кінцевого періодів нарахувань пені за кожним актом окремо, та встановлено, що розрахований розмір пені становить 38129,10грн (9069,33грн за актом від 01.12.2023 та 29059,77грн за актом від 27.12.2023).
При цьому оскільки сума пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ перевищує 5% від загальної суми невиплачених платежів, стягненню з відповідача підлягає пеня в сумі визначеній позивачем 13416,29грн.
Отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню повністю.
Відповідач протягом розгляду справи контррозрахунок заявленої позивачем до стягнення пені, не надав.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Згідно з пунктом 4 частини 3 статті 129 Конституції України та статями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Враховуючи вищевикладене, дослідивши умови договору, надавши відповідну юридичну оцінку всім доказам наявним в матеріалах справи, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову повністю.
Розподіл судових витрат
При зверненні до господарського суду через підсистему «Електронний суд» позивачем був сплачено судовий збір у розмірі 3219,91грн, що підтверджується платіжною інструкцією №888 від 05.11.2024. Зарахування судового збору у вказаній сумі до спеціального фонду державного бюджету України підтверджено випискою.
Разом з тим, як встановлено судом, позивачем було обраховано розмір судового збору лише із розрахунку заборгованості з основного боргу в сумі 268325,74грн (268325,74 х 1,5 : 100 х 0,8). Тоді як до стягнення заявлено майнову вимогу в сумі 281742,03грн.
Отже, за подання позовної заяви про стягнення 281742,03грн у даній справі позивач з урахуванням коефіцієнту 0,8 мав сплатити судовий збір 3380,90грн (3380,90 х 1,5 : 100 х 0,8). Недоплачений позивачем судовий збір становить 160,99грн (3380,90грн - 3219,91грн).
Відповідно до статті 163 Господарського процесуального кодексу України та за усталеною судовою практикою суд, встановивши недоплату судового збору за подання позовної заяви, має право за результатом вирішення спору стягнути недоплачену суму судового збору в дохід Державного бюджету України (постанова КГС ВС від 20.02.2020 у справі №914/185/18).
За таких обставин сплачений позивачем за подання позовної заяви судовий збір у сумі 3219,91грн покладається на відповідача, а недоплачений позивачем судовий збір у сумі 160,99грн підлягає стягненню з відповідача в дохід Державного бюджету України.
Судом також встановлено, що у позовній заяві позивач вказав, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс та які очікує понести у зв'язку з розглядом справи, зокрема, на професійну правничу допомогу адвоката (стаття 126 ГПК України) на підставі договору про надання правової допомоги становлять 9000,00грн. Докази понесення таких витрат будуть надані після відкриття провадження у справі.
За приписами статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 ГПК України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).
Згідно зі статтею 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Відповідно до частини 1 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За приписами пункту 1 частини 2 статті 126 ГПК України розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).
Відповідно до абзацу 1 частини 8 статті 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Частиною 1 статті 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Позивачем в позовній заяві також заявлена вимога про стягнення з відповідача понесених позивачем судових витрат в зв'язку з розглядом справи. До позовної заяви та в подальшому під час розгляду справи представником позивача було надано копію ордеру на надання правничої допомоги серія АЕ №1314716 від 04.09.2024 та копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія ДП №5249 від 22.10.2021.
За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою
Відповідний правовий висновок викладено у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
Верховний Суд дотримується позиції, що необхідною умовою для вирішення питання розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують здійснення таких витрат учасником справи (постанови Верховного Суду від 31.01.2019 у справі №19/64/2012/5003, від 05.02.2019 у справі №906/194/18).
Отже, на підтвердження здійснення учасником справи судових витрат на професійну правничу допомогу необхідною умовою є надання відповідних доказів, які підтверджують обсяг наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, докази здійснення таких витрат, як уже сплачених стороною, так і тих, що тільки мають бути сплачені.
Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Таким чином, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
Разом з цим, в порушення вимог абзацу 1 частини 8 статті 129 ГПК України, до ухвалення судового рішення у справі позивачем на підтвердження розміру судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, не було надано договору про надання правової допомоги, доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт, їх вартості, не надано жодного фінансового документа.
Згідно з абзацом 2 частини 8 статті 129 ГПК України докази на підтвердження розміру судових витрат подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Частиною 1 статті 221 ГПК України передбачено, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Відповідно до ухвали Господарського суду Донецької області від 18.11.2024 справа №905/1437/24 розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Представник позивача був належним чином повідомлений про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи та строки розгляду справи.
Частиною 8 статті 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи в порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Отже, з аналізу положень частини 8 статті 129, частини 1 статті 221, частини 8 статті 252 ГПК України вбачається, що оскільки в спрощеному позовному провадженні судові дебати не проводяться, таку процесуальну дію як подання доказів на підтвердження розміру понесених судових витрат позивач мав право вчинити або до закінчення розгляду справи по суті, або протягом 5-ти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів (в даному випадку - до закінчення судового розгляду) у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Проте, з матеріалів справи вбачається, що до закінчення розгляду справи по суті, тобто до ухвалення рішення у справі №905/1437/24, позивачем до господарського суду не було заявлено про те, що докази щодо розміру судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи будуть подані після ухвалення судового рішення.
Суд звертає увагу, що з дати відкриття провадження у справі 18.11.2024 до ухвалення у справі рішення за результатами розгляду позовних вимог було достатньо часу для подання позивачем зави передбаченої частиною 8 статті 128 ГПК України щодо неможливості подати докази щодо розміру судових витрат до ухвалення рішення по суті. Відсутність судових дебатів під час розгляду справи у спрощеному провадженні не звільняє сторін від обов'язку доказування розміру витрат на правову допомогу у встановленому ГПК України порядку, передбаченому для розгляду справ у спрощеному провадженні.
Проте позивачем така заява до суду не надавалась.
Керуючись статтями 11, 12, 13, 73-79, 86, 91, 129, 165, 236-238, 240, 241, 252, 256 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Павлоградське пуско-налагоджувальне підприємство" до Державного підприємства "Добропіллявугілля-видобуток" про стягнення 281742,03грн., з яких: 268325,74грн. - заборгованість з оплати робіт та 13416,29грн. - пеня, задовольнити повністю.
Стягнути з Державного підприємства «Добропіллявугілля-видобуток» (85001, Донецька область, місто Добропілля, проспект Шевченка, будинок 2; код ЄДРПОУ 43895975) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Павлоградське пуско-налагоджувальне підприємство» (51400, місто Павлоград, вулиця Харківська, будинок 7; код ЄДРПОУ 34052161) заборгованість в сумі 268325,74грн., пеню в сумі 13416,29грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 3219,91грн.
Стягнути з Державного підприємства «Добропіллявугілля-видобуток» (85001, Донецька область, місто Добропілля, проспект Шевченка, будинок 2; код ЄДРПОУ 43895975) в дохід Державного бюджету України судовий збір у сумі 160,99грн.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Згідно із статтею 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду.
Рішення складено та підписано 08.01.2025.
Суддя М.О. Лейба