вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
07.01.2025м. ДніпроСправа № 904/4733/24
Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Панна С.П., розглянувши матеріали справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників
за позовом Акціонерного товариства "КРИВОРІЗЬКА ТЕПЛОЦЕНТРАЛЬ", 50014, Дніпропетровська обл., м.Кривий Ріг, вул. Електрична, 1, ЄДРПОУ 00130850
до Фізичної особи-підприємця Борисової Ірини Володимирівни, АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1
про стягнення заборгованості за спожиту послугу з постачання теплової енергії
Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, у якому просить стягнути з Фізичної особи-підприємця Борисової Ірини Володимирівни заборгованість за спожиту теплову енергію в розмірі 24 865,34 грн, плату за абонентське обслуговування у розмірі 230,58 грн, пеню в розмірі 1461,91 грн, 3% річних у розмірі 1200,13 грн, інфляційні втрати в розмірі 3652,82 грн, а також судовий збір 3028,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням умов договору про надання послуг з постачання теплової енергії №3119/жб від 01.11.2021 в частині повного та своєчасного розрахунку за спожиту теплову енергію.
Ухвалою суду від 04.11.2024р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.
Відповідач не скористався своїм правом, не направив до суду відзив на позовну заяву. Ухвала суду від 04.11.2024р., направлена на адресу відповідача відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернулась 11.12.2024р. до суду з відміткою Укрпошти "за закінченням терміну зберігання".
Слід наголосити, що у зв'язку з запровадженням на території України з 24.02.2022 (в період строку для надання відзиву на позовну заяву) воєнного стану, господарським судом був наданий додатковий час для надання можливості сторонам, зокрема відповідачу, реалізувати свої права під час розгляду даної справи судом та висловлення своєї правової позиції щодо позовних вимог позивача. У даному випадку додатково надані три тижні господарський суд вважає достатнім та розумним строком для вчинення необхідних процесуальних дій за існуючих обставин воєнного стану та ситуації у Дніпропетровській області (місцезнаходження відповідача та суду), а отже, вважає за доцільне здійснити розгляд даної справи за наявними матеріалами.
Слід також наголосити, що відповідних змін до законів України щодо автоматичного продовження чи зупинення процесуального строку на вчинення тих чи інших дій внесено не внесено.
Судом також враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотання до суду поштовим зв'язком.
Отже, станом на 04.01.2025 строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг та враховуючи обмеження, пов'язані з запровадженням воєнного стану, закінчився.
Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.
Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).
Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.
Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Враховуючи предмет та підстави позову у даній справи, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання як відзиву на позову заяву так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду також не повідомлено.
Справа згідно статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод розглядалася протягом розумного строку, у зв'язку із вжитими в Україні карантинними заходами та згідно Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" введенню в Україні воєнного стану з 24 лютого 2022 року.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті
Предметом доказування у даній справі є обставини, пов'язані з укладенням договору про надання послуги з постачання теплової енергії, строк дії договору, строк та порядок надання послуг, загальна вартість наданих за договором послуг, порядок оплати за надані послуги, наявність заборгованості за надані послуги, наявність оплати, наявність/ відсутність підстав для застосування відповідальності за порушення зобов'язань за договором.
Державне підприємство "Криворізька теплоцентраль" 16.03.2017 перетворено у Публічне Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль", про що внесено відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Згідно з частиною 2 статті 108 Цивільного кодексу України Публічне Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" є правонаступником Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль".
В подальшому змінено тип товариства з Публічного Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" на Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль", про що 14.05.2018р. внесено відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" є теплопостачальною організацією у розумінні Закону України "Про теплопостачання" як суб'єкт господарської діяльності, який має у користуванні теплогенеруюче обладнання та постачає споживачам теплову енергію.
Згідно з рішенням виконавчого комітету Криворізької міської ради № 343 від 12.10.2011 "Про надання згоди на передачу окремих об'єктів теплопостачання від Комунального підприємства "Криворіжтепломережа" до Державного підприємства "Криворізька теплоцентраль" до ДП "Криворізька теплоцентраль" передано об'єкти теплопостачання у Довгинцівському, Жовтневому (після перейменування - Покровський), Інгулецькому та Саксаганському районах міста. Таким чином, з 01.10.2013 виконавцем послуги з теплопостачання та гарячого водопостачання для будинку № 63 по вул.Едуарда Фукса є Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" (далі - позивач, виконавець).
Відповідач є власником нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Едуарда Фукса, буд. 63 прим. 35, площею 88,2кв.м., що підтверджується договором купівлі-продажу приміщення, яке орендує приватна підприємниця Борисова І.Ю. від 05.11.2003р.
Акціонерним товариством "Криворізька теплоцентраль" як виконавцем послуг з постачання теплової енергії, 01.10.2021р. на своєму офіційному сайті: https://tec.dp.ua було розміщено Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії за відповідним посиланням, який є публічним договором приєднання (далі - типовий договір).
Протягом 30 днів з дня опублікування Типового індивідуального договору, на адресу позивача від власників багатоквартирного будинку 63 м. Кривий Ріг по вул. Едуарда Фукса не надходило жодних документів, які б підтверджували наявність рішення про обрання моделі договірних відносин.
Пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом.
В матеріалах справи відсутні докази, що відповідач протягом 30 днів повідомляв позивача про свою відмову від укладання договору (внесення змін) та заперечень або протоколу розбіжностей до нього не отримав.
Так як протягом 30 днів з дня опублікування Типового договору, на адресу позивача не надходило документів про рішення відповідача щодо обрання моделі договірних відносин, послуга з теплопостачання споживалась відповідачем, з 01.11.2021 відповідач вважається таким, що приєднався до публічного договору про надання послуги і постачання теплової енергії. У позивача даний Типовий договір з відповідачем обліковується за реквізитами №3119/жб від 01.11.2021р..
Таким чином, з 01.11.2021р. між Акціонерним товариством "Криворізька теплоцентраль" (виконавець) та Фізичною особою-підприємцем Борисовою Іриною Володимирівною (споживач) укладено Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії.
За умовами пункту 5 договору виконавець зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, визначеними цим договором.
Пунктом 17 договору встановлено, що зняття показань засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку теплової енергії здійснюється виконавцем щомісяця.
У разі зміни розміру плати за абонентське обслуговування протягом строку дії цього договору, новий розмір плати за абонентське обслуговування застосовується з моменту його введення виконавцем без внесення сторонами додаткових змін до цього договору (п. 30 договору).
Відповідно до п.30 Типового договору, визначено що плата за послугу з постачання теплової енергії складається з:
- плати за послугу, визначеної відповідно до Правил № 830 в редакції постанови КМУ від 08.09.2021 року № 1022, та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання;
- плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного КМУ, інформація про яку розміщується на веб-сайті виконавця.
Вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії (п. 31 договору).
Пунктом 32 договору визначено, що розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць.
Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. У разі застосування двоставкових тарифів умовно-постійна частина тарифу нараховується щомісяця.
Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.
Згідно з пунктом 33 договору виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу.
Рахунок надається на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунок може надаватися в електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів.
В пункті 34 договору визначено, що споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.
Споживач зобов'язаний оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, встановленими відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені цим договором (п. 41 договору).
У разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 % суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100% загальної суми боргу (п. 45 договору).
Оформлення претензій споживача щодо ненадання послуги, надання її не в повному обсязі або надання послуги неналежної якості здійснюється в порядку, визначеному статтею 27 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (п. 47 договору).
Цей договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності (п. 51 договору).
Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк (п. 52 договору).
Цей договір може бути розірваний у разі прийняття рішення співвласниками щодо зміни моделі договірних відносин відповідно до ст. 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (п. 53 договору).
Припинення дії цього договору не звільняє сторони від обов'язку виконання зобов'язань, які на дату такого припинення залишилися невиконаними (п. 55 договору).
Обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 № 315 (далі - Методика розподілу). Одиницею вимірювання обсягу спожитої послуги є гігакалорія (Гкал) (п. 11 Типового договору).
Згідно з приписами п. 19 Правил № 830, комерційний облік послуги здійснюється вузлом (вузлами) комерційного обліку, що забезпечує (забезпечують) загальний облік споживання послуги у будівлі, її частині (під'їзді), обладнаній окремим інженерним вводом, згідно з показаннями його (їх) засобів вимірювальної техніки.
Відповідно до п. 24 Правил № 830, розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі послуги здійснюється з урахуванням показань вузлів розподільного обліку/приладів-розподілювачів теплової енергії, а у разі їх відсутності - пропорційно опалюваній площі (об'єму) приміщення споживача відповідно до Методики розподілу.
Пунктом 2 Правил № 830 встановлено, що опалювана площа (об'єм) приміщення -це загальна площа (об'єм) приміщення без урахування площі лоджій, балконів, терас.
В будинку 63 по вул. Едуарда Фукса в м.Кривому Розі встановлено комерційний прилад обліку теплової енергії, що підтверджується актом введення в експлуатацію вузла обліку теплової енергії від 01.09.2020р. Прилад-розподілювач теплової енергії в зазначеному будинку не встановлено, тому розподіл обсягу спожитої енергії по будинку здійснюється з урахуванням приладу комерційного обліку і пропорційно загальній площі приміщення.
Таким чином, згідно з показаннями приладу комерційного обліку відповідно до актів передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг) у період з 01.11.2021 по 31.03.2024 відповідачем за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Едуарда Фукса, буд. 63 прим. 35 було спожито теплову енергію у розмірі 8,59Гкал на загальну суму 44 071,41грн. а також спожито послугу з абонентського обслуговування на суму 230,58 грн.
На підтвердження надання послуг, позивачем надані акти передачі-прийняття теплової енергії (надання послуг):
- № 6599 від 30.11.2021 у листопаді 2021 року - 0,16 Гкал теплової енергії на суму 1 174,94грн. та надано послугу з абонентського обслуговування на суму 7,02 грн., що разом - 1 181,96грн. (з ПДВ);
- № 10000 від 31.12.2021 у грудні 2021 року - 0,19 Гкал теплової енергії на суму 1 153,32грн. та надано послугу з абонентського обслуговування на суму 7,02грн., що разом - 1 160,34грн. (з ПДВ);
- № 666 від 31.01.2022 у січні 2022 року - 0,31 Гкал теплової енергії на суму 1 204,80грн. та надано послугу з абонентського обслуговування на суму 7,02грн., що разом - 1 211,82грн. (з ПДВ), з урахуванням сторнування відповідно до акту передачі-прийняття №8535 від 02.03.2022, у зв'язку зі зміною ціни природного газу;
- № 4088 від 28.02.2022 у лютому 2022 року - 0,48 Гкал теплової енергії на суму 1 116,46грн. та надано послугу з абонентського обслуговування на суму 7,27грн., що разом 1 123,73грн. (з ПДВ) з урахуванням сторнування відповідно до акту передачі-прийняття №8535 від 02.03.2022, у зв'язку зі зміною ціни природного газу.
- № 10434 від 31.03.2022 у березні 2022 року - 0,51 Гкал теплової енергії на суму 3 526,51грн. та надано послугу з абонентського обслуговування на суму 7,27грн., що разом - 3 533,78грн. (з ПДВ) з урахуванням коригування відповідно до акту передачі-прийняття теплової енергії №4556 від 30.04.2022, яким здійснено коригування наданих Гкал;
- № 13638 від 30.04.2022 у квітні 2022 року надано послугу з абонентського обслуговування на суму 7,28грн. (з ПДВ);
- № 15510 від 31.05.2022 у травні 2022 року надано послугу з абонентського обслуговування на суму 7,28грн. (з ПДВ);
- № 17154 від 30.06.2022 у червні 2022 року надано послугу з абонентського обслуговування на суму 8,00грн. (з ПДВ);
- № 18842 від 31.07.2022 у липні 2022 року надано послугу з абонентського обслуговування на суму 8,00грн. (з ПДВ);
- № 20456 від 31.08.2022 у серпні 2022 року надано послугу з абонентського обслуговування на суму 8,00грн. (з ПДВ);
- № 22092 від 30.09.2022 у вересні 2022 року надано послугу з абонентського обслуговування на суму 8,00грн. (з ПДВ);
- № 24482 від 31.10.2022 у жовтні 2022 року надано послугу з абонентського обслуговування на суму 8,00грн. (з ПДВ);
- № 25976 від 30.11.2022 у листопаді 2022 року - 0,4 Гкал теплової енергії на суму 2 137,70грн. та надано послугу з абонентського обслуговування на суму 8,00 грн., що разом -2 145,70грн. (з ПДВ);
- № 30995 від 31.12.2022 у грудні 2022 року - 0,13 Гкал теплової енергії на суму 694,75грн. та надано послугу з абонентського обслуговування на суму 8,00 грн., що разом - 702,75грн. (з ПДВ);
- № 647 від 31.01.2023 у січні 2023 року - 0,45 Гкал теплової енергії на суму 2 404,92 грн. та надано послугу з абонентського обслуговування на суму 8,00 грн., що разом - 2 412,92 грн. (з ПДВ);
- № 4303 від 28.02.2023 у лютому 2023 року - 0,43 Гкал теплової енергії на суму 2 298,04грн. та надано послугу з абонентського обслуговування на суму 8,00грн., що разом - 2 306,04грн. (з ПДВ);
- № 8671 від 31.03.2023 у березні 2023 року - 0,33 Гкал теплової енергії на суму 1 763,60грн. та надано послугу з абонентського обслуговування на суму 8,34грн., що разом - 1 771,94грн. (з ПДВ);
- № 10957 від 30.04.2023 у квітні 2023 року надано послугу з абонентського обслуговування на суму 8,34грн. (з ПДВ);
- № 12787 від 31.05.2023 у травня 2023 року надано послугу з абонентського обслуговування на суму 8,34грн. (з ПДВ);
- № 14448 від 30.06.2023 у червні 2023 року надано послугу з абонентського обслуговування на суму 8,34грн. (з ПДВ);
- № 16179 від 31.07.2023 у липні 2023 року надано послугу з абонентського обслуговування на суму 8,34грн. (з ПДВ);
- № 18240 від 31.08.2023 у серпні 2023 року надано послугу з абонентського обслуговування на суму 8,34грн. (з ПДВ);
- № 20117 від 30.09.2023 у вересні 2023 року надано послугу з абонентського обслуговування на суму 8,34грн. (з ПДВ);
- № 21925 від 31.10.2023 у жовтні 2023 року надано послугу з абонентського обслуговування на суму 8,34грн. (з ПДВ);
№ 24045 від 30.11.2023 у листопаді 2023 року - 0,24 Гкал теплової енергії на суму 1 242,18грн. та надано послугу з абонентського обслуговування на суму 8,34 грн., що разом - 1 250,52грн. (з ПДВ);
- № 27796 від 31.12.2023 у грудня 2023 року - 0,41 Гкал теплової енергії на суму 2 001,38грн. та надано послугу з абонентського обслуговування на суму 8,34 грн., що разом - 2 009,72грн. (з ПДВ);
- № 763 від 31.01.2024 у січні 2024 року - 0,46 Гкал теплової енергії на суму 2 178,48грн. та надано послугу з абонентського обслуговування на суму 8,34грн., що разом - 2 186,82грн. (з ПДВ);
- № 4290 від 29.02.2024 у лютому 2024 року - 0,36 Гкал теплової енергії на суму 1 655,71грн. та надано послугу з абонентського обслуговування на суму 8,34грн., що разом - 1 664,05грн. (з ПДВ);
- № 7797 від 31.03.2024 у березні 2024 року - 0,07 Гкал теплової енергії на суму 312,55грн. та надано послугу з абонентського обслуговування на суму 8,34грн., що разом - 320,89грн. (з ПДВ).
Також позивачем направлено відповідачу рахунки на оплату спожитої теплової енергії.
Позивач зазначає, що відповідач у повному обсязі не розрахувався за поставлену теплову енергію, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі за спожиту теплову енергію з період з 01.11.2021 по 31.03.2024 у розмірі 24 865,34грн. та плата за абонентське обслуговування в розмірі 230,58грн, що і є причиною виникнення спору.
За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частини першої статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається (ч. 2 ст. 275 ГК України).
Відповідно до статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
З наведеного вбачається, що постачання теплової енергії має здійснюватися на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії, укладеного між споживачем та енергопостачальною організацією.
В свою чергу, оскільки користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі - продажу теплової енергії, то на споживача покладено обов'язок укласти договір з теплопостачальною організацією.
Установлено, що позивач, як виконавець послуги з постачання теплової енергії, 01.10.2021 на своєму офіційному сайті розмістив Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії.
Згідно п. 4 Типового договору фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надану послугу, факт отримання послуги.
Так як протягом 30 днів з дня опублікування Типового договору, на адресу позивача не надходило документів про рішення відповідача щодо обрання моделі договірних відносин, послуга з теплопостачання споживалась відповідачем, з 01.11.2021 Фізична особа-підприємець Борисова Ірина Володимирівна вважається таким, що приєднався до публічного договору про надання послуги і постачання теплової енергії.
Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (пункт 1 статті 193 Господарського кодексу України).
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України - зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 Цивільного кодексу України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).
Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за теплову енергію у розмірі 24 865,34грн. та плату за абонентське обслуговування у розмірі 230,58грн. за період з листопада 2021 року по березень 2024 року.
Відповідно до статті 19 Закону України "Про теплопостачання" споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Частиною 6 статті 25 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що в разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.
В пункті 34 договору визначено, що споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.
Згідно зі ст.ст. 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).
Докази надані позивачем на підтвердження наявності боргу за теплову енергію та плати за надання послуг з абонентського обслуговування є більш вірогідними, тому вимоги про стягнення заборгованості за теплову енергію у розмірі 24 865,34грн. та плату за абонентське обслуговування у розмірі 230,58грн. за період з листопада 2021 року по березень 2024 року підлягають задоволенню.
Крім цього, позивач нарахував та заявив до стягнення пеню у розмірі 1 461,91грн., 3% річних у розмірі 1 200,13грн. та інфляційні втрати у розмірі 3 652,82 грн.
Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Положеннями ст.611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За приписами ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Статтею 617 ЦК України встановлено підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, а саме: особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.
Норми ст.ст. 614, 617 ЦК України кореспондуються із нормами ст. 218 ГК України, згідно з якими учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Особливості регулювання грошових зобов'язань встановлено статтею 625 ЦК України, відповідно до якої боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Формулювання ст.625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів.
Отже, за змістом наведеної норми закону нарахування 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
У відповідності до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.
Відповідно до пункту 45 типового договору у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 0,01 % суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100% загальної суми боргу.
Господарський суд встановив, що послуги, які надані відповідачу з теплопостачання, є комунальними послугами, а тому їх регулювання підпадає під норми Закону України "Про житлово-комунальні послуги".
17.03.2020 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", де зазначено, що на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов'язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.
Оскільки в Україні постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу Covid-19" введено карантин, який припинений 30.06.2023, тому підстави для нарахування пені за період з 03.01.2022 по 30.07.2023 відсутні.
Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Як зазначено судом вище, карантин скований 30.06.2023, відповідно з 31.07.2023 нарахування пені обмежується шестимісячним строком від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Таким чином, суд доходить висновку про відмову в задоволенні пені нарахованої за зобов'язаннями які виникли з листопада 2021 по грудень 2022 року у зв'язку з тим, що вказаний період підпадав під дію обмежень, встановлених Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".
За зобов'язаннями, що виникли:
- у січні 2023 року, строк оплати за якими настав 28.02.2023, пеня нараховується на суму боргу 2 404,92грн за період з 31.07.2023 до 01.09.2023 (33дн) і складає 7,93грн;
- у лютому 2023 року, строк оплати за якими настав 31.03.2023, пеня нараховується на суму боргу 2 298,04грн за період з 31.07.2023 до 01.10.2023 (63дн) і складає 14,48грн;
- у березні 2023 року, строк оплати за якими настав 01.05.2023, пеня нараховується на суму боргу 1 763,60грн за період з 31.07.2023 до 02.11.2023 (95дн) і складає 16,75грн;
- у листопаді 2023 року, строк оплати за якими настав 01.01.2024, пеня нараховується на суму боргу 1 242,18грн за період з 02.01.2024 до 02.07.2024 (183дн) і складає 22,73грн;
- у грудні 2023 року, строк оплати за якими настав 31.01.2024, пеня нараховується на суму боргу 2 001,38грн за період з 01.02.2024 до 01.08.2024 (183дн) і складає 36,62грн;
- у січні 2024 року, строк оплати за якими настав 29.02.2024, пеня нараховується на суму боргу 2 178,48грн за період з 01.03.2024 до 01.09.2024 (185дн) і складає 40,30грн.
В іншій частині розрахунок пені є арифметично вірним.
Вимога про стягнення пені задовольняється судом частково у розмірі 174,28грн (7,93грн.+ 14,48грн + 16,75грн + 22,73грн + 36,62грн + 40,30грн + 30,63грн + 4,84грн), в решті заявлених вимог про стягнення пені слід відмовити.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З аналізу зазначеної норми випливає, що нарахування 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Вимагати сплати суми боргу, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Позивачем заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 1 200,13грн. за період з 03.01.2022 до 02.10.2024 та інфляційні втрати у розмірі 3 652,82грн.
Перевіркою правильності нарахування 3% річних та інфляційних витрат, судом встановлено, що розрахунки є арифметично вірним.
Враховуючи викладене господарський суд дійшов до висновку про те, що є правомірними та підлягають стягненню з відповідача на користь позивача 24 865,34грн. - заборгованість за поставлену теплову енергію; 230,58грн. - плата за абонентське обслуговування; 174,28грн. - пені; 1 200,13грн. - 3% річних та 3 652,82грн. - інфляційних втрат.
В силу ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору і закону, а за відсутності таких вимог і угод - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Крім того, згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Виходячи із положень статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Одночасно з цим, як вбачається зі статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:
- суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;
- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч.1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Європейський суд з прав людини у справі «Мантованеллі» проти Франції звернув увагу суду на те, що одним із складників справедливого судового розгляду у розумінні ст.6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» є право на змагальне провадження.
Стаття 13 ГПК України передбачає, що судочинство у господарських судах України здійснюється на засадах змагальності сторін. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод: кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Отже, вимоги позивача є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи.
При зверненні до господарського суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3028,00грн, що підтверджується платіжною інструкцією №3942 від 17.09.2024. Зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України підтверджено випискою.
Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на те, що позовні вимоги задоволено судом частково, судовий збір покладається на відповідача пропорційно до розміру задоволених вимог у сумі 2 903,87грн. (30 123,15грн. * 3028,00грн. / 31 410,78грн.).
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Борисової Ірини Володимирівни ( АДРЕСА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" (50014, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Електрична, буд. 1, ідентифікаційний код 00130850) заборгованість за поставлену теплову енергію в розмірі 24 865,34грн. (двадцять чотири тисячі вісімсот шістдесят п'ять грн 34 коп), плату за абонентське обслуговування в розмірі 230,58 грн. (двісті тридцять грн 58 коп), пеню в розмірі 174,28грн. (сто сімдесят чотири грн 28 коп), 3% річних в розмірі 1 200,13грн.(тисяча двісті грн 13 коп), інфляційні втрати в розмірі 3 652,82грн. (три тисячі шістсот п'ятдесят дві грн 82 коп ) та судовий збір у розмірі 2 903,87грн (дві тисячі дев'ятсот три грн 87 коп).
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 07.01.2025
Суддя С.П. Панна