пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
06 січня 2025 року Справа № 903/6/25
Господарський суд Волинської області у складі судді Шума М.С., розглянувши без повідомлення (виклику) учасників справи
заяву Фізичної особи-підприємця Зязюк Оксани Олександрівни
про забезпечення позову до пред'явлення позовної заяви
у справі за позовом: Фізичної особи-підприємця Зязюк Оксани Олександрівни
до відповідача 1: Луцької міської ради
до відповідача 2: Департаменту муніципальної вари Луцької міської ради
про визнання протиправним та скасування рішення
встановив: 02.01.2025 до Господарського суду Волинської області надійшла заява про забезпечення позову до пред'явлення позовної заяви Фізичної особи-підприємця Зязюк Оксани Олександрівни до Луцької міської ради та Департаменту муніципальної вари Луцької міської ради в якій просить зупинити дію рішення Луцької міської ради "Про відмову громадянці Зязюк О.О. в укладенні договору оренди землі на новий строк на земельну ділянку для розташування автосервісу із стоянкою автомобілів (12.08) на вул. Набережній, 29 у м. Луцьку", від 27.11.2024 року №65/21 та заборонити Луцькій міській роді та Департаменту муніципальної варти Луцької міської ради до вступу в законну силу рішення суду вчиняти дії по виконанню пункту 4 рішення Луцької міської ради "Про відмову громадянці Зязюк О.О. в укладенні договору оренди землі на новий строк на земельну ділянку для розташування автосервісу із стоянкою автомобілів (12.08) на вул. Набережній, 29 у м. Луцьку", від 27.11.2024 року №65/21 по звільненню земельної ділянки комунальної власності від наявних тимчасових споруд на вул. Набережній, 29 у м. Луцьку
На обґрунтування заяви ФОП Зязюк Оксана Олександрівна посилається на наступні обставини:
Рішенням Луцької міської ради від 27.11.2024 року №65/21 "Про відмову громадянці Зязюк О.О. в укладенні договору оренди землі на новий строк на земельну ділянку для розташування автосервісу із стоянкою автомобілів (12.08) на вул. Набережній, 29 у м. Луцьку " відмовлено громадянці Зязюк Оксані Олександрівні в укладенні договору оренди землі на новий строк на земельну ділянку площею 0,0472 га з кадастровим номером 0710100000:22:056:0035, для розташування автосервісу із стоянкою автомобілів (12.08 - для розміщення та експлуатації будівель і споруд додаткових транспортних послуг та допоміжних операцій), розташованої на вул. Набережній, 29 у м. Луцьку .
Згідно пункту 3 рішення зобов'язано громадянку Зязюк Оксану Олександрівну в місячний термін з дня прийняття рішення звільнити земельну ділянку комунальної власності від тимчасових споруд.
Пунктом 4 зазначеного рішення передбачено: "У разі не виконання громадянкою Зязюк Оксаною Олександрівною пункту 3 рішення доручити департаменту муніципальної варти Луцької міської ради звільнити земельну ділянку комунальної власності від наявних тимчасових споруд в законом встановлений спосіб і метод"
Заявник вважає, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення Луцької міської ради "Про відмову громадянці Зязюк О.О. в укладенні договору оренди землі на новий строк на земельну ділянку для розташування автосервісу із стоянкою автомобілів (12.08) на вул. Набережній, 29 у м. Луцьку", від 27.11.2024 року №65/21 може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено право на ефективний засіб юридичного захисту, встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).
Ефективний засіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів забезпечення позову.
У відповідності із ст.136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням таких умов: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між заявленим заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, ймовірності ускладнення чи не поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду №922/2277/19 від 14.05.2020.
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони здійснювати певні дії.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Необхідною умовою вжиття заходів до забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди щодо виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.
Оскільки, заявник має намір звернутися до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18.
Таким чином, звертаючись з відповідною заявою позивач повинен обґрунтувати імовірність утруднення ефективного захисту або поновлення порушеного чи оспореного права в разі невжиття таких заходів - саме з урахуванням предмета позову.
Саме по собі посилання заявника на те, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до порушення його прав і охоронюваних законом інтересів, без посилання на відповідні докази не може бути підставою для задоволення заяви та забезпечення позову.
Відповідні положення містяться у постанові КГС ВС від 18.10.2021 у справі №910/7029/21.
З огляду на викладене, оцінивши обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, суд дійшов висновку про відсутність правових підстави для задоволення заяви та вжиття заходів до забезпечення позову на підставі ст.137 ГПК України.
Відповідно до ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Керуючись ст.ст. 77, 136, 137, 138-140, 234 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд-
у задоволенні заяви Фізичної особи-підприємця Зязюк Оксани Олександрівни
від 02.01.2025 про забезпечення позову (до подання позову) відмовити.
Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено.
Ухвала може бути оскаржена до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, встановлені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.Дата складання та підписання повного тексту ухвали 06.01.2025.
Суддя М. С. Шум