Справа № 646/8899/24
Провадження № 1-о/646/1/2025
07.01.2025 м. Харків
Червонозаводський районний суд м. Харкова у складі:
головуючий - суддя ОСОБА_1
за участю секретаря судових засідань - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника засудженого - ОСОБА_4 ,
засудженого - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові у режимі відеоконференції заяву захисника засудженого ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_4 про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Харківського обласного суду від 25.04.2000 року по справі № 2-5/2000,
10.10.2024 в провадження судді Червонозаводського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 з Харківського апеляційного суду надійшли матеріали справи №646/8899/24 за заявою захисника засудженого ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_4 про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Харківського обласного суду від 25.04.2000 року по справі № 2-5/2000.
У вказаній справі ухвалою Харківського апеляційного суду від 12.09.2024 скасовано ухвалу Червонозаводського районного суду м. Харкова від 15.08.2024 про відмову у відкритті провадження за заявою захисника засудженого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_4 про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення по справі № 2-5/2000 щодо обвинувачення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 1 ст. 222, ст. 69, ст. 190-1, ч. 3 ст. 142, ч. 2 ст. 17, ст. 93 КК України (1960 р.) та вирішено заяву захисника засудженого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_4 про перегляд за нововиявленими обставинами повернути до суду 1-ї інстанції для розгляду по суті, за відсутності інших процесуальних перешкод.
З матеріалів провадження убачається, що вироком Харківського обласного суду від 25.04.2000 року ОСОБА_5 засуджено за ч. 1 ст. 222, ст. 69, ст. 190-1, ч. 3 ст. 142, ч. 2 ст. 17, ст. 93 КК України (1960 р.) до довічного позбавлення волі (справа № 2-5/2000).
Постановою Верховного Суду України від 06.03.2001 року вказаний вирок Харківського обласного суду по справі № 2-5/2000 залишений без змін по відношенню до ОСОБА_5 .
В обґрунтування заявник зазначає наступне.
Згідно ст. 19 Конституції України 19.04.2024 ОСОБА_5 звернувся до Вищої Кваліфікаційної Комісії України про надання інформації про статус суддів, які 25.04.2000 виносили вирок відносно ОСОБА_5 - ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , суддів Харківського обласного суду.
15.05.2024 року ОСОБА_5 отримав відповідь наступного змісту: «за даними обліку Комісії Постановою Верховної Ради України від 20.02.2003 року № 570-IV ОСОБА_7 обрано на посаду судді Апеляційного суду Харківської області. Постановою Верховної Ради України від 25.12.2014 року № 59-VIII її звільнено з посади судді у зв'язку із поданням заяви про відставку».
Заявник зазначає, що з вищенаведеної відповіді Вищої Кваліфікаційної Комісії Суддів України під вих. № Р-2600/24, яка була отримана ОСОБА_5 15.05.2024, вбачається, що суддя ОСОБА_7 не мала права приймати участь у розгляді кримінальної справи № 2- 5/2000, та брали участь в постановленні відносно засудженого обвинувального вироку в складі колегії Харківського обласного суду від 25.04.2000р.
Оскільки суддя Апеляційного суду Харківської області ОСОБА_7 станом на час розгляду відносно ОСОБА_5 кримінальної справи не мала та не складала суддівської присяги на посаді судді Апеляційного суду Харківської області, згідно правил та порядку встановлених законодавством України про судоустрій та статус суддів, що в свою чергу вказує на незаконність складу Харківського обласного суду у складі двох суддів: судді ОСОБА_8 та судді ОСОБА_7 (та народних засідателів-присяжних), оскільки суддя ОСОБА_7 не мала складеної присяги судді та не знаходилась у штаті суддів Харківського обласного суду.
Тому ОСОБА_5 вважає, що вирок Харківського обласного суду від 25.04.2000, який підлягає перегляду за нововиявленими обставинами, винесений незаконним складом суддів, та підлягає скасуванню за будь-яких обставин згідно п. 2 ч. 2 ст. 412 КПК України (ст. 370 КПК України 1960 р.).
На час звернення ОСОБА_5 до Верховного Суду України з апеляційною скаргою (касаційною скаргою) на вирок Харківського обласного суду від 25.04.2000 він зазначає, що ні йому, ні його адвокату не було відомо про наявність вищезазначеної обставини, тобто про відсутність суддівської присяги у судді ОСОБА_7 , яка брала участь у постановленні вироку Харківського обласного суду від 25.04.2000, який підлягає перегляду за нововиявленими обставинами, що в свою чергу призвело до відсутності чіткої та конкретної позиції при подачі апеляційної (касаціної) скарги, в частині незаконності винесення вироку, що мало наслідком винесення помилкового судового рішення.
У судовому засіданні засуджений ОСОБА_5 заяву свого представника підтримав, просив скасувати вирок Харківського обласного суду від 25.04.2000 та призначити новий розгляд кримінальної справи.
Захисник засудженого адвокат ОСОБА_4 заяву про перегляд за нововиявленими обставинами вказаного вироку підтримав та просив її задовольнити.
Прокурор ОСОБА_3 заперечувала щодо задоволення вказаної заяви, посилаючись на її необґрунтованість та безпідставність.
Вислухавши думку учасників провадження, дослідивши надані засудженим та його представником докази, суд дійшов до наступних висновків.
Право на справедливий суд, яке гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в практиці Європейського суду з прав людини розуміється у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
Одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу «res judicata» - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип, як наголошує ЄСПЛ, означає, що «жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. При цьому, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру».
Судовим розглядом встановлено, що Харківський обласний суд у складі: головуючого - судді ОСОБА_8 , судді ОСОБА_7 , народних засідателів ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ухвалив вирок від 25.04.2000 року, яким ОСОБА_5 засуджено за ч. 1 ст. 222, ст. 69, ст. 190-1, ч. 3 ст. 142, ч. 2 ст. 17, ст. 93 КК України (1960 р.) до довічного позбавлення волі (справа № 2-5/2000).
Постановою Верховного Суду України від 06.03.2001 року вказаний вирок Харківського обласного суду по справі № 2-5/2000 залишений без змін по відношенню до ОСОБА_5 .
Заявник вважає, що суддя ОСОБА_7 не мала суддівських повноважень станом на 2000 рік у зв'язку з не складанням нею присяги судді, тому не мала права приймати участь у розгляді кримінальної справи № 2-5/2000 та брати участь в постановленні відносно засудженого обвинувального вироку в складі колегії Харківського обласного суду від 25.04.2000р. і ця обставина є нововиявленою та підставою для перегляду вказаного вироку.
З відповіді Вищої Кваліфікаційної Комісії Суддів України № Р-2600/24 від 03.05.2024, яка була отримана ОСОБА_5 15.05.2024, убачається, що Комісія розпочала роботу після набрання чинності Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VI, Державною судовою адміністрацією України забезпечено створення та передачу до Комісії суддівських досьє з інформацією за період з 01.01.2012, тому суддівське досьє ОСОБА_7 до Комісії не передавалося та Комісією не створювалося, та те, що згідно наявної в Комісії інформації ОСОБА_7 Постановою Верховної Ради України від 20.02.2003 року № 570-IV було обрано на посаду судді Апеляційного суду Харківської області та Постановою Верховної Ради України від 25.12.2014 року № 59-VIII її звільнено з посади судді у зв'язку із поданням заяви про відставку.
Суд зауважує, що ці відомості не є нововиявленими обставинами, як вказує заявник, що підтверджують відсутність в ОСОБА_7 повноважень судді станом на 2000 рік та з огляду на те, що за своїм змістом вказана відповідь відносно надання інформації щодо судді ОСОБА_7 не є повною та вичерпною.
Крім того, у вказаній відповіді зазначено, що відповідно до частини 3 статті 57 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» після складення присяги судді її текст підписується суддею і зберігається в його суддівському досьє. Однак до набрання чинності відповідними положеннями (до 28.03.2015) таких вимог не існувало.
Звернення засудженого із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення (процесуальна дія) після набрання чинності КПК України 2012 року має здійснюватися згідно з положеннями норм саме цього Кодексу, які діяли на момент такого звернення до суду.
Відповідно до п.п. 4, 5 ч. 2 ст. 462 КПК України у заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами зазначаються, зокрема, обставини, визначені ч. 2 ст. 459 КПК України, що могли вплинути на судове рішення, але не були відомі та не могли бути відомі суду та особі, яка звертається із заявою, під час судового розгляду; обґрунтування з посиланням на обставини, що підтверджують наявність нововиявлених обставин, та зміст вимог особи, яка подає заяву, до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 467 КПК України суд має право скасувати вирок чи ухвалу і ухвалити новий вирок чи постановити ухвалу або залишити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами без задоволення.
Відповідно до ст. 459 КПК України судові рішення, що набрали законної сили можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами. Нововиявленими обставинами визнаються: 1) штучне створення або підроблення доказів, неправильність перекладу висновку і пояснень експерта, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, на яких ґрунтується вирок; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення вироку чи постановлення ухвали, що належить переглянути; 4) інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.
Обов'язковою умовою розгляду справи за нововиявленими обставинами є те, що обставини, які наводяться як підстава для поновлення справи, повинні бути абсолютно новими, раніше невідомими слідчим органам і суду, такими, що у матеріалах справи не висвітлені і потребують окремого розслідування.
У заяві про перегляд вироку за нововиявленими обставинами ОСОБА_5 зазначає, що суддя Апеляційного суду Харківської області ОСОБА_7 станом на час розгляду відносно ОСОБА_5 кримінальної справи не мала та не складала суддівської присяги на посаді судді Апеляційного суду Харківської області, згідно правил та порядку встановлених законодавством України про судоустрій та статус суддів.
Між іншим, засуджений ОСОБА_5 у своїй заяві не зазначив та не навів достатніх та переконливих доказів, у зв'язку з чим, ним не було подано раніше заяви про перегляд судового рішення за вказаними заявником нововиявленими обставинами.
Перегляд судового рішення у зв'язку із нововиявленими обставинами можливий, якщо такі обставини виникли вже після розгляду кримінального провадження або існували на момент його розгляду, проте, не були відомі суду та особі, яка звертається із заявою, крім того, вони не були предметом досудового розслідування та судового розгляду, не відображені жодним чином у матеріалах справи.
Засуджений ОСОБА_5 посилається на вказану вище відповідь ВККСУ № Р-2600/24 від 03.05.2024, як на доказ того, що вирок відносно нього був ухвалений неповноважним складом суду.
Суд не погоджується з цим твердженням заявника з наступних правових та фактичних підстав.
Судом встановлено, що Постановою Верховної Ради України від 21.11.1992 №2815-XII «Про обрання суддів обласних та Київського міського судів України» ОСОБА_7 обрано членом Харківського обласного суду (офіційне видання - Відомості Верховної Ради України від 02.02.1993 - 1993р., № 5, стаття 23).
Постановою Верховної Ради України від 20.02.2003 року № 570-IV ОСОБА_7 обрано на посаду судді Апеляційного суду Харківської області безстроково.
Постановою Верховної Ради України від 25.12.2014 року № 59-VIII ОСОБА_7 звільнено з посади судді у зв'язку із поданням заяви про відставку.
Конституцією України передбачено, що правосуддя в Україні здійснюють професійні судді та, у визначених законом випадках, народні засідателі і присяжні (ч. 1 ст. 127 Конституції України), а також, що судочинство провадиться суддею одноособово, колегією суддів чи судом присяжних (ч. 2 ст. 129 Конституції України).
Проведеним аналізом встановлено, що ст. 10 Закону СРСР «Про статус суддів в СРСР» № 328-I від 04.08.1989, який введений в дію постановою ВР СРСР № 329-I від 04.08.1989 (Закон на теперішній час не застосовується на території України згідно із Законом № 2215-IX 2215-20 від 21.04.2022) передбачала порядок виборів і строки повноважень суддів, а саме: народні судді районних (міських) народних судів, судді крайових, обласних і міських судів обираються відповідними вищестоящими Радами народних депутатів. Судді Верховного Суду СРСР, Верховних Судів союзних і автономних республік, судів автономних областей і автономних округів обираються відповідно Верховною Радою СРСР, Верховними Радами союзних і автономних республік, Радами народних депутатів автономних областей і автономних округів. Судді всіх судів обираються строком на десять років. Стаття 11 - вперше обрані судді приносять присягу. Текст присяги судді, а також порядок її принесення для суддів судів союзних республік визначався Верховними Радами союзних республік.
Згідно Указу президії ВР УРСР «Про присягу суддів і народних засідателів судів Української РСР» від 15.12.1989 року № 8527-XI (Указ втратив чинність на підставі Постанови ВР № 3912-XII від 02.02.1994) був затверджений текст Присяги судді і народного засідателя судів Української РСР наступного змісту:
«ПРИСЯГА судді і народного засідателя судів Української РСР.
Я, П.І.Б., беручи на себе обов'язки судді (народного засідателя), урочисто клянусь: здійснювати правосуддя в суворій відповідності з законом, за своїм внутрішнім переконанням і совістю, незалежно від будь-чийого впливу, забезпечуючи всім громадянам і організаціям рівні умови при захисті їхніх прав і законних інтересів; з високою громадянською відповідальністю виконувати покладені на мене обов'язки, бути завжди справедливим і гуманним, принциповим і неупередженим; всі свої знання, здібності і досвід віддати справі побудови соціалістичної правової держави, зміцнення законності і правопорядку, виховання громадян у дусі поваги до радянських законів; всюди і завжди берегти чистоту високого звання судді, бути вірним присязі».
Також встановлено, що суддя обласного, Київського міського суду приносить присягу в присутності суддів обласного, Київського міського суду і члена Президії Верховної Ради Української РСР або народного депутата Української РСР, присяга приноситься в урочистій обстановці в індивідуальному порядку шляхом виголошення тексту присяги кожним з суддів і народних засідателів. Текст присяги підписується особою, яка принесла присягу, і зберігається в її особовій справі. Присяга приноситься не пізніше одного місяця з дня обрання судді.
24 жовтня 1990 року змінено редакцію статті 71 Конституції Української РСР, яка закріплювала обов'язковість законів СРСР на території Української РСР і її викладено в такій редакції: «На території Української РСР забезпечується верховенство законів республіки».
Тоді ж виключено частину другу й третю статті 68 Конституції, які передавали до відання СРСР частину своїх повноважень, визначених статтею 73 цієї Конституції.
Відповідно до постанови Верховної Ради України від 21.11.1992 №2815-XII «Про обрання суддів обласних та Київського міського судів України» ОСОБА_7 обрано членом Харківського обласного суду (офіційне видання - Відомості Верховної Ради України від 02.02.1993 - 1993р., № 5, стаття 23).
Суд зауважує, що ці обставини за своєю суттю та змістом не є нововиявленими, як вказує ОСОБА_5 , і він мав реальну можливість перевірити та отримати цю відкриту інформацію з моменту ухвалення щодо нього вироку у 2000 році. Тому, суд наголошує, що заявником вказана заява про перегляд судового рішення (вироку) за нововиявленими обставинами подана з порушенням строку подання такої заяви, однак суд вважає за можливе розглянути її по суті та не відмовляти заявнику у розгляді його заяви з вказаних процесуальних підстав.
Відповідно до статей 9, 10 Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992 року № 2862-XII (10.02.1993 введення в дію, підстава - постанова ВРУ № 2863-XII) (далі - Закон) порядок обрання суддів, передбачав, що судді обласних судів обираються Верховною Радою України строком на десять років. Вперше обраний суддя в урочистій обстановці приймав присягу такого змісту:
«Урочисто присягаю чесно і сумлінно виконувати обов'язки судді, здійснювати правосуддя, підкоряючись тільки закону, бути об'єктивним і справедливим».
Присяга приймалася на засіданні того органу, який обрав суддю. Вказаною нормою не передбачено повторної присяги суддів, які її прийняли до прийняття вказаного закону.
Стаття 1 Закону встановлювала, що суддя - це носій судової влади. Судді є носіями судової влади в Україні, які здійснюють правосуддя незалежно від законодавчої та виконавчої влади. Судді є посадовими особами державної влади, які в конституційному порядку наділені повноваженнями здійснювати правосуддя і виконувати свої обов'язки на професійній основі, зокрема, в обласних судах.
Стаття 2 Закону встановлювала повноваження суддів, які полягають у тому, що судді мають необхідні для здійснення правосуддя повноваження, передбачені законами України.
При цьому ОСОБА_5 та його представником ОСОБА_4 не надано до суду будь-яких доказів того, що ОСОБА_7 не приймала присягу судді і що прийняття або неприйняття особою присяги судді з 1992 року до 07.07.2010 (час набрання відповідної редакції Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ) або відсутність її письмової копії у суддівському досьє на той час та до 28.03.2015 (відповідно до листа ВККСУ) було умовою набуття такою особою повноважень судді зі здійснення правосуддя.
Чинний Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-VIII у статті 81 «Набуття повноважень судді із здійснення правосуддя» передбачає, що особа, призначена на посаду судді указом Президента України, набуває повноважень судді із здійснення правосуддя, включаючи право на отримання доплат до посадового окладу, за умов зарахування у штат відповідного суду, складення присяги судді і проходження початкової підготовки у випадках та порядку, встановлених цим Законом. Датою набуття суддею повноважень із здійснення правосуддя визначається дата виконання останньої з цих умов.
На відміну від Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-VIII, Закон СРСР «Про статус суддів в СРСР» № 328-I від 04.08.1989 та Закон України «Про статус суддів» від 15.12.1992 року № 2862-XII не містили такої обов'язкової умови набуття повноважень суддею зі здійснення правосуддя як прийняття ним присяги судді чи збереження її письмової копії у суддівському досьє.
Також до набрання чинності Законом України від 15.12.1992 року № 2862-XII «Про статус суддів», яким започатковано в Україні прийняття присяги вперше обраним суддею та визначено зміст такої присяги, раніше обрані судді до присяги не приводились з огляду на відсутність такої вимоги у зазначеному Законі та принцип незворотності закону в часі.
Крім того, суд зауважує, що, відповідно до п. 12 Перехідних положень Конституції України від 28.06.1996 року судді всіх судів України, обрані чи призначені до дня набуття чинності Конституцією, продовжують здійснювати свої повноваження згідно з чинним законодавством до закінчення строку, на який вони обрані чи призначені.
Згодом, постановою Верховної Ради України від 20.02.2003 № 570-IV «Про обрання суддів» ОСОБА_7 обрано на посаду судді апеляційного суду Харківської області - безстроково.
Таким чином, на дату ухвалення вироку суддя ОСОБА_7 , мала статус та повноваження судді обласного суду зі здійснення правосуддя, тому вирок Харківського обласного суду від 25.04.2000 у справі № 2-5/2000 ухвалено законним складом суду, у зв'язку з чим доводи ОСОБА_5 та його представника, з посиланням на них, як на нововиявлені обставини, є необґрунтованими та безпідставними.
За наслідками розгляду заяви захисника засудженого ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_4 , судом у цій справі, на час звернення із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, не встановлено нововиявлених обставин, визначених п. 4 ч. 2 ст. 459 КПК України, для перегляду вироку Харківського обласного суду від 25.04.2000 у справі № 2-5/2000, тому суд не вбачає підстав для задоволення вказаної заяви та перегляду вироку за нововиявленими обставинами.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 459-467 КПК України, суд
У задоволені заяви захисника засудженого ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_4 про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Харківського обласного суду від 25.04.2000 року по справі № 2-5/2000 - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя ОСОБА_1