Справа № 445/673/24
провадження № 8/445/1/24
30 грудня 2024 року Золочівський районний суд Львівської області
в складі:головуючого-судді Сивака В.М.
при секретарі судового засідання Захарчук Н.Я.
з участю представника третьої особи ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Золочів Львівської області заяву державного реєстратора прав на нерухоме майно відділу "Центр надання адміністративних послуг Заболотцівської сільської ради" Кіріченка В.В. про перегляд рішення Золочівського районного суду Львівської області від 01.10.2024 у зв'язку з нововиявленими обставинами у справі за позовом ОСОБА_2 до Державного реєстратора прав на нерухоме майно відділу «Центр надання адміністративних послуг Заболотцівської сільської ради» Кіріченко Віталія Васильовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_3 про визнання права власності на об'єкти нерухомості,
встановив:
заявник - державний реєстратор прав на нерухоме майно відділу "Центр надання адміністративних послуг Заболотцівської сільської ради" Кіріченко В.В. звернувся до суду з заявою про перегляд рішення Золочівського районного суду Львівської області від 01.10.2024 у зв'язку з нововиявленими обставинами у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Державного реєстратора прав на нерухоме майно відділу «Центр надання адміністративних послуг Заболотцівської сільської ради» Кіріченко Віталія Васильовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_3 про визнання права власності на об'єкти нерухомості.
Ухвалою суду від 19.12.2024 відкрито провадження та призначено справу до судового розгляду.
Позивач ОСОБА_2 у судове зсідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Відповідач державний реєстратор прав на нерухоме майно відділу "Центр надання адміністративних послуг Заболотцівської сільської ради" Кіріченко В.В. у судове засідання не з'явився, подав суду клопотання про розгляд справи без його участі.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_3 - адвокат Кравчук П.І. подав суду письмові заперечення у яких заперечував щодо задоволення заяви державного реєстратора прав на нерухоме майно відділу "Центр надання адміністративних послуг Заболотцівської сільської ради" Кіріченка В.В. про перегляд рішення Золочівського районного суду Львівської області від 01.10.2024 у зв'язку з нововиявленими обставинами у справі за позовом ОСОБА_2 до Державного реєстратора прав на нерухоме майно відділу «Центр надання адміністративних послуг Заболотцівської сільської ради» Кіріченко Віталія Васильовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_3 про визнання права власності на об'єкти нерухомості. Обґрунтовує тим, що підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки її учасники не знали про цю обставину та, відповідно, не могли підтвердити її в суді. Тобто перегляд справи у зв'язку з нововиявленими обставинами спрямований не на усунення судових помилок, а на перегляд судового рішення в уже розглянутій справі з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення такого рішення. Вказує, що процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неповне встановлення фактичних обставин справи, порушення порядку дослідження доказів) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку. Тому у судовому засіданні просив відмовити у задоволені заяви про перегляд рішення Золочівського районного суду Львівської області від 01.10.2024 у зв'язку з нововиявленими обставинами.
Вислухавши представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_3 - адвоката Кравчука П.І, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду і вирішення заяви по суті, суд приходить до висновку про задоволення заяви з огляду на наступне.
Судом встановлено, що рішенням Золочівського районного суду Львівської області від 01.10.2024 позовні вимоги ОСОБА_2 до Державного реєстратора прав на нерухоме майно відділу «Центр надання адміністративних послуг Заболотцівської сільської ради» Кіріченко Віталія Васильовича про визнання права власності на об'єкти нерухомості задоволено. Визнано за ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності на квартиру АДРЕСА_2 .
Як вбачається з Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 50818888 від 25.12.2015 виданого державним нотаріусом Золочівської державної нотаріальної контори Львівської області Білінським І.І., власником квартири, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 є ОСОБА_3 . Підставною виникнення права власності на вказане вище майно є свідоцтво про право на спадщину за заповітом № 1883 виданого 25.12.2015 Золочівською державної нотаріальної конторою.
Вищезазначена обставина має значення для вирішення справи і є істотними для постановлення правильного рішення у справі про визнання права власності на майно.
Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст.423 ЦПК України, рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами; підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами» від 30.03.2012 року № 4, нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.
Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених ЦПК України, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі.
Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
Згідно п. 4 вказаної Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у зв'язку з нововиявленими обставинами» вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини.
Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими особам, які беруть участь у справі, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами.
Суд вважає доводи заявника про перегляд рішення за нововиявленими обставинами обґрунтованими.
Згідно з вимогами ч.2, п.2 ч.3 ст.429 ЦПК України, справа розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом для провадження, у суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд. У суді першої інстанції справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи. За результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення.
Частиною 4 п.1 ст.429 ЦПК України передбачено, що у разі задоволення заяви про перегляд судового рішення з підстав, визначених частиною другою, пунктами 1, 3 частини третьої статті 423 цього Кодексу, та скасування судового рішення, що переглядається, суд ухвалює рішення - якщо переглядалося рішення суду.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 , звертаючись до суду з позовною заявою про визнання права власності на об'єкти нерухомості, а саме на квартиру, загальною площею 84,6 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_4 мотивував наступними підставами та долученими до них доказами.
Позивач ОСОБА_2 з метою державної реєстрації права власності на нерухоме майно, а саме на: квартиру АДРЕСА_2 , подав заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень вищепереліченого нерухомого майна. Право власності на квартиру АДРЕСА_5 у ОСОБА_2 виникло на підставі розписки від 28 листопада 2016 року, яку ОСОБА_3 власноручно написала та зобов'язувалася передати спірну квартиру у власність Позивача разі неповернення позики на суму сімдесят п'ять тисяч гривень. Спірна квартира належала ОСОБА_3 на праві власності з 25.12.2015 року на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, серія та номер:1883, виданий 25.12.2015 р. У зв'язку з неповерненням суми позики ОСОБА_3 у встановлені строки та її відмова від повернення у майбутньому, до ОСОБА_2 перейшло право власності на квартиру АДРЕСА_5 , яка була передана в заставу згідно Розписки від 28 листопада 2015 року.
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд виходить з наступних мотивів.
У відповідності до вимог ст.ст. 12, 13 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України), кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно вимог ст.ст. 15-16 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно загальних положень про правочини закріплених у Главі 16 Розділу IV Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори), і мають вчинятися у формі, встановленій законом (ст. 202 ЦК України). Зокрема, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі і сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ст. 205 ЦК України).
У письмовій формі належить вчиняти, зокрема, правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу (ст. 208 ЦК України).
Правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін (ст. 209 ЦК України).
В своїй постанові від 28.11.2018 по справі № 462/2589/14-ц (провадження № 61-39338св18) Верховний Суд дійшов висновку, що «договір позики є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за ним, у тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти їх справжню правову природу, незалежно від найменування документа, незважаючи на найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки».
До аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18).
Статтею 1046 ЦК України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (ст. 1047 ЦК України).
Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.
За змістом частин 1, 2 статті 207 і частини другої статті 1047 ЦК України, дотримання письмової форми договору позики має місце у тому разі, якщо на підтвердження укладення договору представлена розписка або інший письмовий документ, підписаний позичальником, з якого вбачається як сам факт отримання позичальником певної грошової суми в борг (тобто із зобов'язанням її повернення), так і дати її отримання.
Таким чином, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
Відповідно до частини першої статті 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).
Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Статтею 530 ЦК України визначено, що зобов'язання підлягає виконанню у встановлений ним строк.
З матеріалів долучених до позовної заяви судом встановлено, що ОСОБА_3 власноруч написала позивачу ОСОБА_2 розписку, в якій вона зазначив, що позичила у останнього грошові кошти у розмірі 75 000 грн., під заставу нерухомого майна: квартири, загальною площею 84,6 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 , терміном до 01.04.2017.
Бажаючи захистити свої законні права та повернути позичені кошти, позивач ОСОБА_2 обрав спосіб захисту свого права у вигляді визнання за ним права власності на належну ОСОБА_3 квартиру, вказану нею у борговій розписці.
Однак суд звертає увагу, що позивач ОСОБА_2 , знаючи, що власник квартири, загальною площею 84,6 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 - ОСОБА_3 - жива, завідомо вказує неправдиву інформацію про смерть останньої.
Також, позивач у протиріч ст. 44 ЦПК України не залучає до участі у справі належного відповідача. Та у процесі розгляду справи у протиріч ч. 2 ст. 51 ЦПК України (якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі) не подає клопотання про заміну первісного відповідача належним відповідачем.
Суд вважає, що позивачем навмисно не вжито заходів щодо заміни неналежного відповідача у порядку ст. 51 ЦПК України.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи відповідно до положень ст. 13 ЦПК України розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
За правилами ст. 47 ЦПК України здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов'язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи.
Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб'єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб'єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв'язку з позовною вимогою, яка пред'являється до нього. Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов'язаними за вимогою особами.
Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.
З огляду на встановлені у судовому засіданні обставини справи, суд приходить до висновку, що для розгляду позовних вимог про стягнення боргу, шляхом визнання права власності на нерухоме майно має бути залучений до участі у справі у якості відповідача власник майна - ОСОБА_3 , оскільки вирішення вказаного спору безпосередньо стосується її майнових прав та інтересів.
Згідно з вимогами ст.ст. 12, 13 ЦПК України суд розглядає справи лише в межах заявлених позовних вимог та на підставі доказів, поданих суду учасниками справи. Відповідачі мають рівні з позивачем права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом та обов'язок щодо доведення обставин, які мають значення для справи і на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з вимогами ч.4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Незалучення належного відповідача до участі в розгляді справи, як і залучення в неналежному статусі, позбавляє цих осіб реалізовувати права та обов'язки, гарантовані їм процесуальним законом, щодо предмета спору.
З урахуванням наведеного, суд позбавлений можливості ухвалити рішення по суті справи та надати оцінку дослідженим у судовому засіданні доказам, встановити чи відкинути як недоведені конкретні обставини у справі, права щодо підтвердження або спростування яких не реалізовані не залученими до участі у справі конкретними особами.
Оцінка судом обґрунтованості позовних вимог може відбуватися лише в разі залучення усіх належних сторін.
Визначення відповідачів, предмета та підстав позову є виключним правом позивача, обов'язком суду є розгляд справи в межах заявлених позовних вимог на підставі поданих сторонами та третіми особами доказів, оцінка обґрунтованості позовних вимог по суті з урахуванням належності відповідачів у справі.
Суд позбавлений можливості ухвалити рішення по суті справи в разі незалучення до участі у справі осіб, не залучених у якості відповідачів.
Таким чином, враховуючи встановлені у справі нововиявлені обставини, суд дійшов висновку, що заява державного реєстратора прав на нерухоме майно відділу "Центр надання адміністративних послуг Заболотцівської сільської ради" Кіріченка В.В. про перегляд рішення Золочівського районного суду Львівської області від 01.10.2024 у зв'язку з нововиявленими обставинами у справі за позовом ОСОБА_2 до Державного реєстратора прав на нерухоме майно відділу «Центр надання адміністративних послуг Заболотцівської сільської ради» Кіріченко Віталія Васильовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_3 про визнання права власності на об'єкти нерухомості підлягає задоволенню, а рішення суду від 01.10.2024 про визнання права власності нерухоме майно - слід скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 до Державного реєстратора прав на нерухоме майно відділу «Центр надання адміністративних послуг Заболотцівської сільської ради» Кіріченко Віталія Васильовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_3 про визнання права власності на об'єкти нерухомості - відмовити.
Керуючись ст.ст.10, 89, 259,264,265,268,429 ЦПК України, суд
ухвалив:
Заяву державного реєстратора прав на нерухоме майно відділу "Центр надання адміністративних послуг Заболотцівської сільської ради" Кіріченка В.В. про перегляд рішення Золочівського районного суду Львівської області від 01.10.2024 у зв'язку з нововиявленими обставинами у справі за позовом ОСОБА_2 до Державного реєстратора прав на нерухоме майно відділу «Центр надання адміністративних послуг Заболотцівської сільської ради» Кіріченко Віталія Васильовича про визнання права власності на об'єкти нерухомості - задовольнити.
Рішення Золочівського районного суду Львівської області від 01.10.2024 у справі № 445/673/24 (провадження 2/445/550/24) за позовом ОСОБА_2 до Державного реєстратора прав на нерухоме майно відділу «Центр надання адміністративних послуг Заболотцівської сільської ради» Кіріченко Віталія Васильовича третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_3 про визнання права власності на об'єкти нерухомості - скасувати за нововиявленими обставинами та ухвалити нове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_2 до Державного реєстратора прав на нерухоме майно відділу «Центр надання адміністративних послуг Заболотцівської сільської ради» Кіріченко Віталія Васильовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_3 про визнання права власності на об'єкти нерухомості - відмовити.
З набранням законної сили даним судовим рішенням, втрачає законну силу судове рішення Золочівського районного суду Львівської області від 01.10.2024 у справі № 445/673/24 (провадження 2/445/550/24).
Роз'яснити учасникам процесу, що відповідно до ч. 7 ст.429 ЦПК України судове рішення за наслідками провадження за нововиявленими обставинами може бути оскаржено на загальних підставах.
Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення виготовлено 08.01.2025.
Суддя В. М. Сивак