308/19521/24
23.12.2024 м. Ужгород
Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Бедьо В.І., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, що надійшла з Головного управління патрульної поліції в Закарпатській області Ужгородського РУП відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП,-
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД №247781 від 29.11.2024, 29.11.2024 року о 19 год. 30 хв. ОСОБА_1 , за адресою АДРЕСА_2 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння вчинив домашнє насильство щодо свого сина ОСОБА_2 , психологічного характеру, а саме довів дитину до істерики, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
В судове засідання ОСОБА_2 , не з'явився, про дату час та місце повідомлений належним чином.
В судове засідання з'явився представник ОСОБА_2 , надала заперечення щодо адмін. матеріалів.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, адміністративна відповідальність настає за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення діяння психологічного характеру відносно потерпілого, внаслідок чого була завдана шкода психічному здоров'ю потерпілого.
Згідно ст. 269 КУпАП, потерпілим є особа, якій адміністративним правопорушенням заподіяно моральну, фізичну або майнову шкоду. Виходячи з положень п. 3 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Згідно п. 14 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству» психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству» особа, яка постраждала від домашнього насильства (далі - постраждала особа), - особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству» дитина, яка постраждала від домашнього насильства (далі - постраждала дитина), - особа, яка не досягла 18 років та зазнала домашнього насильства у будь-якій формі або стала свідком (очевидцем) такого насильства.
Таким чином законодавець розділяє поняття особи, яка постраждала від домашнього насильства та дитини, яка постраждала від домашнього насильства, яка в свою чергу може бути як свідком домашнього насильства так і безпосередньо особою, яка постраждала від домашнього насильства.
З конструкції диспозиції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП слідує, що відповідні протиправні дії вчиняються відносно конкретної особи з метою обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, що має наслідком завдання шкоди саме цій особі. В даному випадку, згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 247761 від 29.11.2024 ОСОБА_1 вчинив домашнє психологічне насильство в сім'ї відносно свого сина
ОСОБА_2 , а саме доведення його до істерики. Однак, в протоколі не конкретизовано, які саме дії вчинив ОСОБА_1 , що спричинило домашнє насильство. Не зазначено, чи ОСОБА_1 словесно ображав, чи скривджував, чи погрожував малолітньому сину. В свою чергу, обов'язок щодо збирання доказів, в силу вимог ч.2 ст.251 КУпАП, покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП. Обов'язок щодо належного складання протоколу про адміністративне правопорушення, який в порядку ст.251 КУпАП є одним з доказів в справі про адміністративне правопорушення, та надання доказів на підтвердження викладених в протоколі відомостей, покладається на особу, яка має право складати відповідний протокол, та не може бути перекладено на суд.
Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Наприклад, у справах «Лучанінова проти України» (рішення від 09.06.2011 року, заява № 16347/02, «Малофєєва проти Росії» (заява № 36673/04), «Карелін проти Росії» (заява № 926/08, рішення від 20.09.2016 року). При цьому Європейський суд робить висновок, що суд не має права самостійно редагувати фабулу правопорушення, відображену в протоколі, або відшукувати докази на користь обвинувачення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішенні ЄСПЛ у справі «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013 р., заява № 36673/04), суд встановив, серед іншого, порушення ч.3 ст. 6 Конвенції у зв'язку з тим, що в протоколі фабула була сформульована лише в загальних рисах без конкретизації обставин вчинення правопорушення.
Так, відповідно до Постанови Дніпровського апеляційного суду у справі № 214/8120/23 від 12 лютого 2024 року, «диспозицією частини 1 статті 173-2 КУпАП передбачено:, «що вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, є умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення тягне за собою юридичну відповідальність. Норма статті 173-2 КУпАП є бланкетною, а тому для того, щоб повністю розкрити суть адміністративного правопорушення, у протоколі повинно бути зазначено, які конкретно дії вчинила особа, який спосіб насильства прослідковується у діях порушника, якщо дій кілька, то зазначена кожна дія і вид насильства, наслідки цих дій по відношенню до особи, щодо якої вони були спричинені. Під домашнє насильство, зокрема психологічного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 КУпАП, підпадають такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному здоров'ю іншого члена сім'ї. Законодавець визнав адміністративним правопорушенням не будь-яке домашнє насильство, а лише те, яке потягло за собою завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого або ж могло спричинити таку шкоду. Водночас, домашнє насильство характеризується такими ознаками: умисність (з наміром досягнення бажаного результату); спричинення шкоди; порушення прав і свобод людини; значна перевага сил (фізичних, психологічних, пов'язаних із вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство.
Для наявності складу адміністративного правопорушення щодо вчинення домашнього насильства є обов'язковим одночасне існування вищевказаних ознак, у разі відсутності хоча б однієї із ознак дії особи не можна розцінювати як насильство. Юридичний склад адміністративного правопорушення - це передбачений нормами права комплекс ознак (елементів), за наявності яких певне протиправне діяння можна кваліфікувати як адміністративний проступок. Такий комплекс ознак передбачає чотири елементи: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт і суб'єктивна сторона. Об'єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян. Об'єктивна сторона правопорушення полягає в умисному вчиненні будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення. Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу. Суб'єктами адміністративних правопорушень можуть бути зокрема деліктоздатні фізичні особи, які вчинили певні правопорушення. Суб'єктом адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173-2 КпАП України, можуть бути як члени однієї сім'ї відповідно до визначеного поняття члена сім'ї у Законі України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», та інші родичі та особи, які пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки, за умови спільного проживання. Однак важливо розрізняти поняття «сварка», «конфлікт», «насильство». Особливостями ознак домашнього насильства є: наявність патерну (повторювані в часі інциденти множинних видів насильства); системна основа; повна влада та контроль над постраждалою особою; насильницькі дії у відносинах між близькими людьми; якщо вже є одна з форм домашнього насильства, висока ймовірність того, що й інші форми насильства можуть розвиватися.
Насильство в сім'ї, у розумінні статті 173-2 КУпАП, є адміністративним правопорушенням, з матеріальним складом, оскільки він потребує наявності не тільки певного діяння, але й спричинення або загрози завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого. Разом з тим, суперечка, про яку йде мова у протоколах про адміністративне правопорушення, не охоплюється диспозицією статті 173-2 КУпАП, не є об'єктивною стороною вказаного правопорушення, за що особа може бути притягнутою до адміністративної відповідальності. При цьому, апеляційний суд, окрім викладених вище мотивів, виходив ще й з того, що на особу, уповноважену складати протокол про адміністративне правопорушення, покладається обов'язок довести причинно - наслідковий зв'язок між діями, що учинені особою, та наслідками, що настали. Інакше кажучи, саме по собі вживання нецензурної лайки на адресу осіб, із числа передбачених статтею 3 Закону України №2229-VIII, автоматично не утворює собою складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 173-2 КУпАП, позаяк, ці дії неминуче мають потягнути за собою наслідки, а саме:завдання чи можливість завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпіло.»
Згідно з пояснень, що міститься в матеріалах справи, конфлікт виник внаслідок того, що стороння особа ОСОБА_3 намагалася забрати дитину у батька, не маючи на це жодних прав. ОСОБА_1 не заперечує, що не впустив ОСОБА_3 до квартири, внаслідок чого остання влаштувала скандал, била ногами по дверях, що налякало малолітню дитину. Однак, ОСОБА_4 жодним чином не ображав дитину. Конфлікт стався безпосередньо між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , однак даний конфлікт не підпадає під ознаки домашнього насильства за суб'єктним складом.
Отже, в матеріалах справи відсутні будь які докази, щодо вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.173-2 , а тому підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення на підставі
п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП України
Відповідно до вимог п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема за відсутністю події адміністративного правопорушення.
З огляду на викладене, суд вважає, що провадження у справі необхідно закрити.
Керуючись ст. ст. 173-2 ч. 1, 247, 283-285 КУпАП, суддя, -
Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП - закрити, у зв'язку з відсутністю події адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті7та частиною першою статті287цьогоКодексу.
Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження.
Строк пред'явлення постанови до виконання три місяці з дня набрання постановою законної сили.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду
Закарпатської області В.І.Бедьо