Справа № 526/4529/24
Провадження № 3/526/50/2025
07 січня 2025 рокусуддя Гадяцького районного суду Полтавської області Максименко Л.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла від ВП № 1 Миргородського РВП Головного управління Національної поліції в Полтавській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України, проживає по АДРЕСА_1 , працює магазин «маркетопт» - продавець-консультант, іден. код невстановлений,
за ч.1 ст. 130 КУпАП,
06 грудня 2024 року о 23 год. 35 хв. ОСОБА_1 по вул. Вишнева в с.Римарівка Миргородського р-ну керувала автомобілем Фольксваген Гольф, д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, різка змін шкіряного покриву обличчя). Від проходження медичного огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння водій відмовився.
ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, про що свідчить власноручний підпис в протоколі про адміністративне правопорушення про ознайомлення з місцем та часом розгляду справи, а також відеозапис з боді - камери, де ОСОБА_1 повідомлену про дату розгляду справи в суді. Клопотання про перенесення розгляду справи від неї не надходило.
Частина 2 ст. 268 КУпАП не передбачає обов'язкову присутність при розгляді справи особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП.
Стаття 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», ратифікована Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Заборона зловживання правом знайшла своє закріплення у статті 17 Конвенції, згідно якої жодне з положень Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.
Тобто особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, зобов'язана добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.
Враховуючи положення ст. 268 КУпАП вважаю за можливе розглянути справу у відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП підтверджується сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів, які не викликають сумнівів у своїй достовірності і допустимості, зокрема даними, які містяться у протоколі про адміністративне правопорушення, направленням на огляд, за якими водій відмовилася від огляду на стан сп'яніння, акті огляді на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відеозаписом з боді - камери та іншими матеріалами справи в їх сукупності.
З переглянутого відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 знаходиться за кермом автомобіля Фольксваген Гольф, д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння, на місці зупинки на неодноразову пропозицію працівників поліції відмовилася від проходження огляду. На відеозаписі чітко відображені обставини правопорушення та пояснення ОСОБА_1 , тому будь - які дані чи пояснення на спростування вказаних обставин є неспроможними.
Вважаю, що зібрані та досліджені в судовому засіданні докази повністю підтверджують факт керування ОСОБА_1 автомобілем з ознаками алкогольного сп'яніння та його відмову від проходження медичного огляду.
Протокол у справі про адміністративне правопорушення є основним джерелом доказів, на підставі якого суд встановлює наявність чи відсутність у діянні особи правопорушення. Лише належно оформлений протокол дозволяє всебічно розглянути справу по суті. В даному випадку протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою на те особою та у відповідності до вимог ст. 256 КУпАП.
Вважаю, що в діях ОСОБА_1 є склад правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП - відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, що є порушенням п.2.5 Правил дорожнього руху України.
Диспозицією ч.1-2 ст. 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за повторне керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, …. а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно пункту 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Як встановлено в процесі розгляду справи цю вимогу ПДР ОСОБА_1 не виконала.
Згідно із ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Отже, враховуючи доведеність матеріалами справи вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, суд вважає за необхідне ОСОБА_1 піддати адміністративному стягненню у вигляді штрафу з одночасним позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів, оскільки керування транспортними засобами у стані сп'яніння несе громадську небезпеку і може потягнути за собою більш тяжкі наслідки. Крім того протиправна поведінка свідчить про неналежне відношення до забезпечення безпеки дорожнього руху при керуванні транспортним засобом - джерелом підвищеної небезпеки. Суд вважає, що саме таке адміністративне стягнення буде необхідним і справедливим з метою запобігання вчинення правопорушень в подальшому.
Відповідно до ст. 401 КУпАП у разі винесення суддею постанови про накладення адміністративного стягнення особою, на яку накладено таке стягнення сплачується судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що визначено Законом України «Про судовий збір».
Керуючись ст. 401, 130 ч.1, 221, 283, 284 Кодексу України про адміністративне правопорушення, суддя
ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та піддати адміністративному стягненню у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 17000 грн. з позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів строком на один рік.
Стягти з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 605,60 грн.
Строк пред'явлення постанови до виконання - три місяці.
Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення та судовий збір вноситься особою, що притягнута до адміністративної відповідальності в установу банку України.
Штраф має бути сплачений особою, що притягнута до адміністративної відповідальності, не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
У разі несплати штрафу у вищезазначений строк постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення стягується подвійний розмір штрафу - 34000 грн., а також витрати на облік вчиненого правопорушення.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови до Полтавського апеляційного суду через Гадяцький районний суд.
Суддя: Л. В. Максименко