Справа № 190/2764/24
Провадження №1-в/190/11/25
08 січня 2025 року м.П'ятихатки
П'ятихатський районний суд Дніпропетровської області в складі:
головуючої судді - ОСОБА_1
за участю:
секретаря - ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
представники ПВК №122 - ОСОБА_4
засудженого - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м. П'ятихатки справу за клопотанням засудженого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який на даний час відбуває покарання в Державній установі «П'ятихатська виправна колонія №122»,
про приведення вироку у відповідність до нового закону,-
Засуджений ОСОБА_5 звернувся до суду з клопотанням, в якому просить вирішити питання щодо декриміналізації його діяння за вироком Вільнянського районного суду Запорізької області від 10.04.2024 року на підставі Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-ІХ від 18 липня 2024 року (далі за текстом Закон № 3886-ІХ).
Прокурор в судовому засіданні просив привести вирок у відповідність до діючого законодавства.
Представник Державної установи «П'ятихатська виправна колонія (№122)» просив вирішити клопотання засудженого відповідно до вимог діючого законодавства на підставі матеріалів особової справи.
Засуджений в судовому засіданні клопотання підтримав.
Вислухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали особової справи засудженого, судом встановлено наступне.
Згідно із ч. 1 ст.539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.
Пунктом 2 частини 2 статі 539 КПК України передбачено, що клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого виконується вирок, у разі необхідності вирішення, зокрема, питань, передбачених пунктом 13 частини першої статті 537 цього Кодексу.
З матеріалів особової справи ОСОБА_5 вбачається, що він відбуває покарання за вироком суду в ДУ «П'ятихатська виправна колонія (№122)», що надає П'ятихатському районному суду право розглянути подане ним клопотання.
Судом встановлено, що вироком Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 06.10.2023 року ОСОБА_5 засуджений за ч.1 ст.187 КК України до 3 років позбавлення волі; на підставі ч.1 ст.71 КК України до покарання призначеного за даним вироком частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Новомиколаївського районного суду Запорізької області від 01.03.2016 року і призначити ОСОБА_5 остаточне покарання к вигляді 3 років 1 місяця позбавлення волі.
Вироком Вільнянського районного суду Запорізької області від 10.04.2024 року ОСОБА_5 засуджений за ст.ст.185 ч.2, 185 ч.3, 70 ч.1, 70 ч.4 КК України до 3 років 2 місяців позбавлення волі. Строк відбуття покарання обчислювати з моменту його затримання, а саме з 13.08.2023 року. Вирок набрав законної сили 13.05.2024 року. Цим вироком ОСОБА_5 засуджений:
- за ч.2 ст.185 КК України за ознаками: таємні викрадення чужого майна (крадіжки), вчинені повторно, за попередньою змовою группою осіб, чим спричинено матеріальної шкоди потерпілим: ТОВ «8 Березня» на суму 616,16 грн. та 924,24 грн., ОСОБА_6 на суму 702,00 грн., 468 грн., 1300 грн.;
- за ч.3 ст.185 КК України за ознаками: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, за попередньою змовою группою осіб, поєднане з проникненням у інше приміщення, чим спричинено потерпілому ОСОБА_7 матеріальної шкоди на суму 2193,34 грн. Подія злочину відбулась 20.06.2019 року.
Верховна Рада України 18 липня 2024 року прийняла Закон № 3886-ІХ, який набув чинності 09 серпня 2024 року.
Відповідно до вказаного Закону №3886-ІХ, стаття 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення була викладена у новій редакції, внаслідок чого, дрібним викраденням чужого майна вважається крадіжка, шахрайство, привласнення чи розтрата, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Кримінальна відповідальність за відповідною частиною ст. 185 КК України настає під час вчинення таємного викрадення чужого майна (крадіжка) у тому разі, якщо крадіжка майна не є дрібною.
Отже, діяння, вчинені як таємне викрадення чужого майна, якщо вартість цього майна не перевищує 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на момент їх вчинення, є дрібною крадіжкою і не є кримінально караними, що виключає кримінальну відповідальність, передбачену ст. 185 КК України.
Неоподатковуваний мінімум в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV Податкового Кодексу, для відповідного року.
Підпунктом 169.1.1 статті 169 передбачено, що податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленого законом на 1 січня звітного податкового року, для будь-якого платника податку.
Таким чином два неоподатковуваних мінімума доходів громадян дорівнюють 100 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи та відповідно станом на 01.01.2019 року ця сума становила 1921 грн.
Отже враховуючи те, що згідно вироку Вільнянського районного суду Запорізької області від 10.04.2024 року ОСОБА_5 своїми діями, які виразились у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185 КК України за ознаками: таємні викрадення чужого майна (крадіжки), вчинені повторно, за попередньою змовою групою осіб, спричинив матеріальної шкоди потерпілим на суму, що по кожному окремому епізоду є меншою, двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, він підлягає звільненню від кримінальної відповідальності за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185 КК України.
При цьому, згідно вироку Вільнянського районного суду Запорізької області від 10.04.2024 року ОСОБА_5 своїми діями, які виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, за попередньою змовою группою осіб, поєднане з проникненням у інше приміщення, заподіяв матеріальної шкоди потерпілому ОСОБА_7 на суму 2193,34 грн., що перевищує два неоподатковуваних мінімума доходів громадян станом на день скоєння крадіжки (1921 грн.) , відтак вчинене ним діяння є кримінально караним.
За таких обставин, клопотання засудженого ОСОБА_5 є таким, що підлягає частковому задоволенню.
Варто зазначити, що Закон України №3886-ІХ не застосовується до злочинів, кримінальна відповідальність за які передбачена ч.1 ст.187 КК України за ознаками: напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для жяття чи здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 5, ч. 2 ст. 74 КК України, ст.ст. 369-372, 537, 539 КПК України, Законом України №3886-ІХ, суд,
Клопотання засудженого ОСОБА_5 щодо декриміналізації його діяння за вироком Вільнянського районного суду Запорізької області від 10.04.2024 року, - задовольнити частково.
На підставі ч. 2 ст. 74 КК України, звільнити ОСОБА_5 від покарання, призначеного йому за вироком Вільнянського районного суду Запорізької області від 10.04.2024 року за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.185 КК України.
Вважати ОСОБА_5 засудженим за вироком Вільнянського районного суду Запорізької області від 10.04.2024 року за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.185 КК України до покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі.
На підставі ч.4 ст.70 КК України, шляхом часткового складання покарань, призначених за вироком Вільнянського районного суду Запорізької області від 10.04.2024 року та за вироком Жовтневого районного суду м.Запоріжжя від 06.10.2023 року, визначити остаточне покарання ОСОБА_5 у виді 3 (трьох) років 2 місяців позбавлення волі.
В іншій частині вирок Вільнянського районного суду Запорізької області від 10.04.2024 року, залишити без змін.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом 7 днів з дня її оголошення, а засудженим у той же термін після отримання її копії.
Суддя ОСОБА_1