Справа №173/961/23
Провадження №2-о/173/6/2024
16 грудня 2024 р. Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області
В складі: головуючого судді - Петрюк Т.М.
При секретареві - Рудовій Л.В.
За участю: представника заявниці - адвоката Романовської Т.М
Розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами окремого провадження в місті Верхньодніпровську цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Верхівцевська міська рада і приватний нотаріус Кам'янського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Тітовський Сергій Іванович, про встановлення юридичного факту сумісного проживання ,-
11.04.2023 року до суду звернулася заявниця, ОСОБА_1 , із заявою про встановлення юридичного факту сумісного проживання, заінтересовані особи: Верхівцевська міська рада і приватний нотаріус Кам'янського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Тітовський С.І.
Ухвалою судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 11.04.2023 року відкрите провадження у справі та справу призначено до розгляду за правилами окремого провадження з викликом учасників розгляду справи на 02 червня 2023 року.
17.06.2024 року проведений перерозподіл цивільної справи іншому складові суду. Справа призначена до розгляду в судовому засіданні на 23.10.2024 року.
23.10.2024 року розгляд справи відкладений на 16.12.2024 року для виклику свідків.
Учасникам розгляду справи роз'яснені права та обов'язки відповідно до 43, 44, 49 ЦПК України.
16.12.2024 року в судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частина рішення.
Згідно заявлених вимог заявниця просить встановити факт її проживання разом із померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , однією сім'єю не менш 5-ти років до часу відкриття спадщини в житловому будинку АДРЕСА_1 .
В обґрунтування заявлених вимог заявниця посилається на наступне: ІНФОРМАЦІЯ_3 померла її добра знайома, ОСОБА_2 .
Після смерті ОСОБА_2 вона звернулась до приватного нотаріуса Кам'янського районного нотаріального округу Дніпропетровської області із заявою про отримання свідоцтва про право на спадщину, так як вважає себе єдиною спадкоємицею за законом. Як їй відомо інший спадкоємців у покійної немає. Проте 05.04.2023 року нотаріусом винесена постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії з тієї причини, що нею не надано доказів про факт родинних стосунків та фактичне проживання із спадкодавцем не менше п'яти років до часу відкриття спадщини.
Вона дійсно проживала із ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_1 однією сім'єю більше п'яти років до часу відкриття спадщини, а саме: з 2010 року та вела з нею домашнє господарство.
Ще за життя ОСОБА_2 , заповіла після своєї смерті усе своє майно їй, але дане волевиявлення не було оформлене належним чином.
Встановлення даного факту їй потрібно для оформлення спадкових прав, що й стало підставою звернення до суду.
В судовому засіданні представник заявниці заявлені вимоги підтримала за підставами, викладеними в заяві. Також пояснила, що її довірителька проживала із ОСОБА_2 , з 2010 року, що підтверджується довідкою Верхівцевської міської ради, тому має право на спадкування, як спадкоємець за законом четвертої черги. В іншому порядку її довірителька даний факт встановити не має можливості. Інших спадкоємців у померлої ОСОБА_2 , немає.
Заінтересовані особи, Верхівцевська міська рада і приватний нотаріус Кам'янського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Тітовський Сергій Іванович в судове засідання не з'явились подавши заяви про розгляд справи за їх відсутності. Будь-яких заперечень з приводу заявлених вимог не надано.
Відповідно до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов'язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.
Відповідно до вимог ст. 55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.
Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку , встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України.
За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором
При цьому, предметом позову (заяви) є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.
Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом (заяви), права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені, невизнані або оспорювані особою, до якої пред'явлений позов, тобто, законодавець пов'язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених чи невизнаних прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених, невизнаних або оспорюваних суб'єктивних прав або законних інтересів позивача.
Суд, заслухавши осіб, що приймали участь у розгляді справи, свідків, з'ясувавши зміст заявленої вимоги, вивчивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в їх сукупності, приходить до таких висновків.
Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ч.1 ст.315 ЦПК України визначений перелік справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Частиною 2 ст. 315 ЦПК України передбачано, що у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Як передбачено п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" від 31 березня 1995 року № 5 з наступними змінами.
В порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо:
- згідно із законом факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян;
- чинним законодавством не встановлено іншого порядку їх встановлення;
- заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений документ який посвідчує факт, що має юридичне значення.
- встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , яка на час смерті була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть та довідкою Верхівцевської міської ради.
Після смерті ОСОБА_2 , відкрилась спадщина, яка складається в тому числі і з домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .
Заявниця звернулась до приватного нотаріуса Кам'янського районного нотаріального округу Дніпропетровської області із заявою про отримання свідоцтва про право на спадщину, так як вважає себе єдиною спадкоємицею за законом. Проте 05.04.2023 року нотаріусом винесена постанова про відмову заявниці у вчиненні нотаріальної дії з тієї причини, що заявницею не надано доказів про факт родинних стосунків та фактичне проживання із спадкодавцем не менше п'яти років до часу відкриття спадщини, що підтверджується копією постанови нотаріуса.
Заявниця, обґрунтовуючи заявлені вимоги посилається на те, що вона проживала із спадкодавцем, ОСОБА_2 , однією сім'єю з 2010 року
Факт проживання заявниці і з померлою ОСОБА_2 , однією сім'єю до її смерті підтверджується показаннями свідків ОСОБА_3 , і ОСОБА_4 .
Так свідок ОСОБА_3 , в судовому засіданні пояснила, що в 2010 році вона познайомилась із заявницею, ОСОБА_1 . Заявниця проживала разом із бабусею ОСОБА_5 в одному будинку. Після смерті ОСОБА_2 заявниця продовжила жити в цьому будинку та проживає до теперішнього часу.
Свідок ОСОБА_4 , в судовому засіданні пояснила, що вона знає ОСОБА_1 , більше 20 років. Їй відомо, що з 2010 року заявниця почала проживати в будинку разом із ОСОБА_2 . Вони разом жили як сім'я. ОСОБА_1 прийшла проживати до ОСОБА_6 разом зі своїми дітьми та так і залишилась там жити, піклувалась про бабусю, вони вели спільне господарство, а коли бабуся померла то ОСОБА_1 , поховала її. ОСОБА_7 , була одинокою жінкою, і як їй відомо будь-хто на спадщину, що відкрилась після її смерті не претендує.
Також факт спільного проживання заявниці із померлою ОСОБА_2 , підтверджується довідкою Верхівцевської міської ради від 03.04.2023 року № 175, згідно якої ОСОБА_2 , проживала по АДРЕСА_1 до дня своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 .
На момент смерті була зареєстрована одна, але фактично постійно проживала разом з ОСОБА_1 , 1986 року народження, яка здійснювала догляд за померлою.
Відповідно до ч.1, 2, 4 ст. 3 СК України - Сім'я є первинним та основним осередком суспільства.
Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Відповідно до п. 6 рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 до членів сім'ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних обов'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт.
З наданих суду доказів знайшов своє підтвердження факт спільного проживання однією сім'єю заявниці та спадкодавця ОСОБА_2 , з 2010 року і до дня смерті ОСОБА_2 .
Виходячи з вищевикладеного, суд у відповідності з обраним заявницею способом захисту порушених прав, вважає за можливе задовольнити вимоги в частині встановлення факту спільного проживання заявниці і ОСОБА_2 , протягом не менше 5-ти років до її смерті.
Згідно оглянутої в судовому засіданні спадкової справи № 25/2023 встановлено, що крім заявниці інші особи із заявами про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_2 , до нотаріуса не звертались.
Встановлення факту спільного проживання потрібно заявникові для отримання спадщини, тобто має наслідком виникнення правовідносин, пов'язаних із спадкуванням.
В іншому порядку встановити даний факт заявник не має можливості.
Так як інших спадкоємців після смерті ОСОБА_2 немає, тому встановлення даного факту не пов'язується із вирішенням спору про право.
Відповідно до п. 7 ст. 294 ЦПК України понесені заявником судові витрати по сплаті судового збору в сумі 536 грн., 80 коп., заявнику не відшкодовуються та покладаються на заявника.
Керуючись ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263, 264, 265, 268, 273 293-294, 315-316 ЦПК України, суд,-
Вимоги за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Верхівцевська міська рада і приватний нотаріус Кам'янського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Тітовський Сергій Іванович, про встановлення юридичного факту сумісного проживання - задовольнити.
Встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживаюча за адресою: АДРЕСА_2 , проживала однією сім'єю більше п'яти років до часу відкриття спадщини із померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в житловому будинку АДРЕСА_1 .
Понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 536 грн. 80 коп., покласти на заявницю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживаючу за адресою: АДРЕСА_2 .
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту складання повного тексту рішення. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного тексту рішення.
Повний текст рішення виготовлений 26.12.2024 року.
Суддя Петрюк Т.М.
Направлене до ЄДРСР: 08.01.2025 року
Дата набрання законної сили: 28.01.2025 року