Справа № 525/1100/24
Провадження №2-а/525/1/2025
06.01.2025 селище Велика Багачка
Великобагачанський районний суд Полтавської області в складі:
головуючої судді Прасол Я.В.,
секретаря судового засідання Хоменка М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Велика Багачка Полтавської області адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
29 серпня 2024 року до Великобагачанського районного суду Полтавської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач посилається на те, що 15.08.2024 поліцейським ВП №3 Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області Балаклійцем М.В. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №2836695 за ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн.
Відповідно до змісту оскаржуваної постанови 15.08.2024 о 10 год. 37 хв. ОСОБА_1 в с. Красногорівка, керуючи транспортним засобом «Mercedes-Benz» реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснив зупинку на перехресті вулиць Гоголя - Дружби, не пред'явив для перевірки посвідчення водія та реєстраційне посвідчення на транспортний засіб, чим порушив п. п. 15.9 ґ, 2.1 а, 2.1. б ПДР України.
Позивач заперечує вчинення ним порушення Правил дорожнього руху, з тих підстав, що він не керував автомобілем, не здійснював його зупинку, відповідно не мав обов'язку надавати на вимогу поліцейського посвідчення водія та реєстраційні документи на транспортний засіб. Зазначає, що під час розгляду справи поліцейським були порушені положення ст. 268 КУпАП, не були роз'яснені права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, порушено право на захист, оскільки було відмовлено у залученні захисника, не надано можливість ознайомитися з матеріалами справи.
З цих підстав просив визнати дії відповідача протиправними, скасувати постанову серії ЕНА №2836695 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 126 КУпАП, провадження по справі закрити.
23.09.2024, після усунення позивачем недоліків позовної заяви, судом відкрито провадження у справі, справу призначено до судового розгляду з урахуванням положень ст. 286 КАС України на 30.09.2024. У подальшому розгляд справи неодноразово відкладався, з поважних причин.
04.10.2024 на адресу суду надійшов відзив на позов відповідача ГУНП в Полтавській області, у якому відповідач повністю не визнав заявлених вимог, просив у задоволенні позову відмовити. Зазначає, що 15.08.2024 о 10 год. 37 хв. в с. Красногорівка по вул. Гоголя, 17 водій керуючи автомобілем «Mercedes-Benz Vito» днз НОМЕР_1 здійснив зупинку на перехресті вулиць Гоголя - Дружби та у подальшому не пред'явив посвідчення водія, реєстраційне свідоцтво на транспортний засіб, чим порушив ПДР України, у результаті чого поліцейським ВП №3 Миргородського РВП ГВНП в Полтавській області Балаклійцем М.В. була винесена оспорювана постанова. Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення поліцейський діяв відповідно до положень чинного законодавства, постанова відповідає вимогам Закону, позивачем зворотного не доведено, тому просив у задоволенні позову відмовити повністю.
Позивач ОСОБА_1 під час розгляду справи в суді позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задовольнити. Суду пояснив, що 15.08.2024 Правил дорожнього руху України він не порушував. Він не є суб'єктом інкримінованого йому адміністративного правопорушення, у його діях відсутні подія та склад адміністративного правопорушення, порушено його право на захист, на ознайомлення з матеріалами справи. У той день він працював з людьми, його знайомий попросив автомобіль, щоб перевезти пральну машину, потім привіз автомобіль та поставив, безпосередньо він автомобіль не паркував. Автомобіль був з іншого боку дороги від нього, поліцейський підійшов та став вимагати документи. Він просив забезпечити йому право на захист, але його клопотання під час розгляду справи поліцейським не враховані. Документи поліцейському він не надав, оскільки не вчиняв порушення. Просив скасувати оспорювану постанову та закрити провадження у справі.
Пізніше позивач подав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує, просить позов задовольнити.
Представник відповідача ГУНП в Полтавській області у судове засідання не з'явився, про місце, дату та час судового розгляду був повідомлений належним чином, з клопотаннями про відкладення розгляду справи до суду не звертався, у відзиві на позов просив проводити розгляд справи без його участі.
Суд вважає за можливе розглянути дану справу без участі сторін. Оскільки усі учасники судового розгляду у судове засідання не з'явилися, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється на підставі ч. 4 ст. 229 КАС України.
Суд, заслухавши пояснення позивача, вивчивши матеріали справи, дослідивши докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Судом установлено, що відповідно до постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №2836695 від 15.08.2024 позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 15.08.2024 о 10 год. 37 хв. по вул. Гоголя, 17 в Красногорівка керуючи транспортним засобом «Mercedes-Benz Vito 109 CDI» днз НОМЕР_1 здійснив зупинку на перехресті вулиць Гоголя - Дружби, не пред'явив для перевірки посвідчення водія та реєстраційне свідоцтво на транспортний засіб, чим порушив п. п. 15.9 ґ, 2.1 а, 2.1 б ПДР. Його дії кваліфіковані за ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн. (а.с. 8-9).
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 4 ст. 8 Закону України «Про Національну поліцію» під час дії воєнного стану поліція діє згідно із призначенням та специфікою діяльності з урахуванням тих обмежень прав і свобод громадян, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, що визначаються відповідно до Конституції України та Закону України «Про правовий режим воєнного стану».
Частиною першою статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань, серед іншого, здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання; регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Статтею 35 Закону України «Про Національну поліцію» визначені підстави для зупинки поліцейським транспортних засобів, зокрема: поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі: 1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху; 2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу; 3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення; 4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку; 5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути; 6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод; 7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху; 8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху; 9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв; 10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту; 11) якщо є наявна інформація, яка свідчить про те, що водій або пасажир транспортного засобу є особою, яка самовільно залишила місце для утримання військовополонених.
Відповідно до частини п'ятої ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року №3353-XII ( далі - Закон №3353-XII) учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
За пунктом 1.3. Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством (пункт 1.9 ПДР).
Пунктом 15.9 ґПДР України установлено, що зупинка забороняється на перехрестях та ближче 10 м від краю перехрещуваної проїзної частини за відсутності на них пішохідного переходу, за винятком зупинки для надання переваги в русі та зупинки проти бокового проїзду на Т-подібних перехрестях, де є суцільна лінія розмітки або розділювальна смуга.
Частиною 1 статті 122 КУпАП установлено адміністративну відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само за порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
Відповідно до положень ст. 15 Закону №3353-XII, кожний громадянин, який досяг визначеного цим Законом віку, не має медичних протипоказань та пройшов повний курс навчання за відповідними програмами, може в установленому порядку отримати право на керування транспортними засобами відповідної категорії. Особа, яка бажає отримати право на керування транспортними засобами відповідної категорії чи типу, зобов'язана пройти медичний огляд, відповідну підготовку в акредитованому закладі або самостійно опанувати зміст теоретичного модуля типової навчальної програми з урахуванням категорій транспортних засобів та пройти відповідну підготовку з практичного керування в акредитованому закладі або перепідготовку відповідно до типової навчальної програми, успішно скласти теоретичний і практичний іспити. Порядок підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації водіїв транспортних засобів визначається Кабінетом Міністрів України.
Право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. На території України відповідно до Конвенції про дорожній рух діють національні та міжнародні посвідчення водія. Порядок видачі, обміну та встановлення терміну дії таких посвідчень визначається Кабінетом Міністрів України.
У розділі 2 ПДР України закріплено обов'язки і права водіїв механічних транспортних засобів.
Відповідно до пункту 2.1 а ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Відповідно до пункту 2.1. б ПДР України водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної Гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, Національної поліції, Служби безпеки, Управління державної охорони - технічний талон).
Аналогічні положення закріплені законодавцем також у ст. 16 Закону №3353-XII, а саме, водій зобов'язаний мати при собі та на вимогу поліцейського, пред'являти для перевірки посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб, а у випадках, передбачених законодавством, - страховий поліс (сертифікат) про укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Виходячи з наведених вище правових норм право органів Національної поліції перевіряти наявність зазначених у пункті 2.1 ПДР України документів кореспондується із обов'язком водія мати при собі та на вимогу працівника поліції пред'явити такі документи.
Зазначене узгоджується із висновком постанови Верховного Суду від 25.09.2019 у справі №127/19283/17.
Частиною першою статті 126 КУпАП установлено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред'явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством.
Із матеріалів справи, зокрема із переглянутого у судовому засіданні відеозапису, судом установлено, що поліцейський, виявивши порушення Правил дорожнього руху, а саме: зупинку транспортного засобу на перехресті, представився та повідомив про порушення, попросив водія пред'явити документи для перевірки. ОСОБА_1 були роз'яснені його права та обов'язки, запропоновано ознайомитися з відеофіксацією правопорушення. Останній повідомив, що має намір скористатися правовою допомогою, йому була надана така можливість, розгляд справи відкладено, для залучення особою, яка притягається до адміністративної відповідальності захисника. Як установлено із матеріалів справи ОСОБА_1 користувався правовою допомогою в телефонному режимі. Посилання позивача на ті обставини, що він автомомбілем не керував та не здійснював його зупинку, спростовуються матеріалами справи, зокрема переглянутим у судовому засіданні відеозаписом.
У силу положень статті 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають, у тому числі, справи про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, тощо. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Частиною другою статті 258 КУпАП передбачено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі.
Таким чином, частина друга статті 258 КУпАП надає право Національній поліції не складати протокол про вчинення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у справах, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції. Відповідно на ці правовідносини поширюється положення частини четвертої статті 258 КУпАП, коли уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Справа про адміністративне правопорушення, в якій винесена оскаржувана постанова, згідно тексту вищевказаної постанови, була розглянута безпосередньо на місці вчинення правопорушення без складення протоколу про адміністративне правопорушення, що відповідає чинній на час складення постанови редакції ч. 2, 4, 5 ст. 258 КУпАП, а також відповідає змісту Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395.
Статтею 245 КУпАП установлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до положень ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Особливості розгляду справ про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1 - 279-4 цього Кодексу.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Відповідно до частини другої та третьої статті 283 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, аналізуючи вказані правові норми та дослідивши наданий відповідачем відеозапис події, суд приходить до висновку, що факт порушення позивачем ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 126 КУпАП, а саме здійснення зупинки транспортного засобу на перехресті та не пред'явлення для перевірки посвідчення водія та реєстраційного свідоцтва на транспортний засіб, є встановленим, а тому оскаржувана в межах даної справи постанова про адміністративне правопорушення серії ЕНА №2836695 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності винесена правомірно, за формою та змістом відповідає вимогам ст. 283 КУпАП, підстави для її скасування відсутні.
У ч. 3 ст. 286 КАС України визначено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Таким чином, суд приходить до переконання, що заявлені позивачем вимоги задоволенню не підлягають, у задоволенні позову слід відмовити.
На підставі викладеного та керуючись ч. 2 ст. 19, ч. 2 ст. 61 Конституції України, ст. ст. 7, 9, 245, 246, 251, 252, 254, 268, 280, 293 КУпАП, ст. ст. 6, 9, 72, 73, 76, 77, 241-246, 255, 257, 271-272, 286, 293, 297 КАС України,
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Полтавській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її оголошення.
На виконання вимог п. 4 ч. 5 ст. 246 КАС України судом зазначається повне найменування сторін по справі:
позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ;
відповідач: Головне управління Національної поліції в Полтавській області, код ЄДРПОУ 40108630, адреса: Матвійчука Юліана, 83, м. Полтава.
Суддя Я.В. Прасол