Справа №295/2/25
1-кс/295/1/25
01.01.2025 року м. Житомир
Слідчий суддя Богунського районного суду м. Житомира ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
слідчого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
підозрюваного ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Житомирі подане у кримінальному провадженні № 62024240020000157 від 17.01.2024 року клопотання старшого слідчого другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Житомирі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, ОСОБА_4 , погоджене прокурором Житомирської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Самгородок Козятинського району Вінницької області
Слідчий звернувся із указаним клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у якому послався на те, що другим слідчим відділом (з дислокацією у м. Житомирі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, проводиться досудове розслідування кримінального провадження №62024240020000157 від 17.01.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 18.08.2023 на підставі Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» № 69/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань військовозобов'язаного ОСОБА_6 мобілізовано на військову службу ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 №29 від 19.08.2023 (по стройовій частині) солдата ОСОБА_6 призначено на посаду номера обслуги 3 відділення кулеметного взводу військової частини НОМЕР_1 , зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 №108 від 03.11.2023 (по стройовій частині) солдата ОСОБА_6 призначено на посаду тракториста-машиніста екскаватора інженерно-технічного відділення інженерно-саперного взводу військової частини НОМЕР_1 військової частини НОМЕР_2 оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_3 » Сухопутних військ Збройних сил України.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 №142 від 07.12.2023 (по стройовій частині) солдату ОСОБА_6 надано відпустку за сімейними обставинами з 08.12.2023 по 17.12.2023.
Однак як убачається зі змісту клопотання, солдат ОСОБА_6 , будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, в порушення вимог ст.ст. 11, 16, 40, 49, 128, 200 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, з особистих мотивів та з метою тимчасово ухилитись від військової служби, без дозволу відповідних командирів (начальників) та без поважних причин, в умовах воєнного стану не з'явився вчасно 18.12.2023 на 09.00 год. із відпустки на службу у військову частину НОМЕР_1 , що у АДРЕСА_1 , та проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його із обов'язком військової служби, до 05.10.2024, коли у супроводі працівників ІНФОРМАЦІЯ_4 з'явився у другий слідчий відділ (з дислокацією у м. Житомирі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому, що по вул. Перемоги, 54 у м. Житомирі.
За час відсутності у військовій частині НОМЕР_1 солдат ОСОБА_6 обов'язки військової служби не виконував, перебуваючи поза межами місця служби, правоохоронні органи або органи державної влади про свою належність до військової служби, про вчинене ним нез'явлення вчасно на службу не повідомив та проводив час на власний розсуд.
У зв'язку з наявністю достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення 05.10.2024 ОСОБА_6 вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Як далі слідує зі змісту клопотання, викладені обставини щодо суті повідомленої ОСОБА_6 підозри у вчиненні кримінального правопорушення в повній мірі обґрунтовуються отриманими стороною обвинувачення в порядку, визначеному КПК України, доказами: повідомленням військової частини НОМЕР_1 про вчинення кримінального правопорушення від 06.01.2024; рапортом командира інженерно-саперного взводу військової частини НОМЕР_1 про факт неповернення із відпустки на службу військовослужбовця ОСОБА_6 ; актом службового розслідування, проведеного військовою частиною НОМЕР_1 щодо нез'явлення вчасно на службу у військову частину НОМЕР_1 військовослужбовцем ОСОБА_6 , яким встановлено відсутність будь-яких поважних причин у ОСОБА_6 на нез'явлення на службу; наказом командира військової частини НОМЕР_1 про введення в дію результатів службового розслідування щодо нез'явлення на службу військовослужбовцем ОСОБА_6 ; іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.
З метою запобігання спробам ОСОБА_6 переховуватися від органів досудового розслідування та/або вчинити інше кримінальне правопорушення, враховуючи наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення та вагомість здобутих слідством доказів вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, яке відносяться до категорії тяжкого злочину, а також зважаючи на неможливість обрання більш м'яких запобіжних заходів відповідно до норм чинного КПК України, слідчий за погодженням з прокурором просить застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.
В судовому засіданні слідчий та прокурор підтримали клопотання, просили його задовольнити.
Підозрюваний ОСОБА_6 в судовому засіданні зазначив, що не з'явився на виклик до слідчого, оскільки не було грошей на дорогу. Однак шкодує, що слідчого про це повідомив. Просив не обирати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, так як хоче далі служити в лавах ЗСУ.
Захисник ОСОБА_5 просив обрати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту і покласти на підозрюваного визначені КПК України обов'язки. Додав, що ОСОБА_6 має бажання надалі служити в лавах ЗСУ, планує подати до військової частини відповідне клопотання.
Заслухавши учасників кримінального провадження, дослідивши клопотання та додані до нього документи, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
За змістом ст.ст. 131-132 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
За змістом статті 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, а також запобігання спробам, зокрема, переховуватися від органів досудового розслідування й суду та/або вчинити інше кримінальне правопорушення.
Відповідно до вимог ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у інкримінованому вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх обставин підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
У п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України передбачено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Разом з тим, за змістом частини восьмої статті 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті (тримання під вартою).
Відповідно до положення пункту 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).
При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об'єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, «у п-п. «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру».
На переконання слідчого судді, надані стороною обвинувачення докази доводять обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним ОСОБА_6 інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
У справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (1994) суд визначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
Крім того, слід зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, яке за класифікацією КК України відноситься до тяжкого злочину, та за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років.
На думку слідчого судді, наведені у клопотанні та озвучені в судовому засіданні обставини свідчать про наявність достатніх підстав вважати, що існують передбачені пунктами 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України ризики, які є підставою для обрання відносно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Надаючи оцінку можливості вчинення підозрюваним дій, передбаченим пунктом 1 частини 1 статті 177 КПК України, слідчий суддя враховує, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Зокрема, ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови» (Becciev v. Moldova) § 58). Щодо наявності ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду слідчий суддя зважає, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років, тобто існує ймовірність притягнення до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання. Отже, очікування можливого суворого вироку може мати значення при визначенні ризику переховування. Співставлення можливих негативних для підозрюваного наслідків переховування у невизначеному майбутньому, із можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі робить цей ризик достатньо високим.
Крім цього, сам факт підозри у самовільному залишенні ОСОБА_6 в умовах воєнного стану військової частини, в якій останній проходив військову службу, та проведенні у зв'язку із цим вільного часу на власний розсуд протягом більш ніж десяти місяців може вказувати на ризик продовження кримінального правопорушення, у якому останній підозрюється (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України).
Враховуючи вагомість наявних доказів вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_6 у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, а також враховуючи його вік та стан здоров'я, майновий стан та міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, відсутність постійного місця роботи та утриманців, положення частини восьмої статті 176 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку про доцільність обрання відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Між тим, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Так, згідно з ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
Враховуючи наведені вище підстави та обставини, слідчий суддя з огляду на надані йому дискреційні повноваження дійшов висновку про можливість визначення застави у розмірі двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України.
Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту його фактичного затримання, що передбачено ч. 2 ст. 197 КПК України.
Керуючись ст.ст. 176-178, 183, 184, 186, 193, 194, 196, 197, 309, 395 КПК України, слідчий суддя
Клопотання задовольнити.
Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , запобіжний захід у виді тримання під вартою, обчислюючи строк тримання під вартою з 10 год. 25 хв. 31 грудня 2024 року.
Відповідно до ч. 5 ст.182, ч.3 ст.183 КПК України, з урахування наведених в ухвалі обставин, що характеризують підозрюваного ОСОБА_6 , визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання ним процесуальних обов'язків - 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме 60 560 грн., у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самою підозрюваною особою, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Богунського районного суду м. Житомира (для зарахування коштів, внесених у вигляді застави), у разі внесення якої звільнити ОСОБА_6 з-під варти.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_6 вважається таким, що до нього застосовано запобіжний захід у вигляді застави. Підозрювана особа або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом строку дії ухвали.
Строк дії ухвали - до 10 год. 25 хв. 28 січня 2025 року.
У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_6 наступні обов'язки:
- прибувати за кожним викликом до слідчого/прокурора, уповноважених здійснювати досудове розслідування у кримінальному провадженні №62024240020000157;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд, про зміну свого місця проживання;
- утриматися від спілкування у будь-якій формі зі свідками у кримінальному провадженні щодо обставин вчинення інкримінуємого кримінального правопорушення, за винятком участі підозрюваного у проведенні відповідних слідчих (процесуальних дій);
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Термін дії обов'язків, покладених слідчим суддею, у разі внесення застави визначити - два місяці з моменту внесення застави, але не більше закінчення строку досудового розслідування.
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, а особою, яка перебуває під вартою - протягом 5 днів з моменту вручення їй копії ухвали.
Слідчий суддя