07 січня 2025 року
м. Київ
справа № 463/9993/23
провадження № 61-17509ск24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 16 грудня 2024 року про відмову у роз'ясненні судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові про відшкодування моральної шкоди,
У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого
у м. Львові (далі - ТУ ДБР, розташованого у м. Львові), про відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Личаківського районного суду від 17 квітня 2024 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 14 серпня 2024 року, відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 про стягнення з ТУ ДБР, розташованого у м. Львові коштів у сумі 1 000 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди, завданої в результаті незаконних дій посадових (службових) осіб ТУ ДБР, розташованого у м. Львові, при розгляді заяви ОСОБА_1 про вчинене кримінальне правопорушення за вих. № 18 від 14 січня 2021 року, що спричинило приниження честі, гідності, ділової репутації.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 16 грудня 2024 року відмовлено
ОСОБА_1 у роз'ясненні постанови Львівського апеляційного суду від 14 серпня
2024 року у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Личаківського районного суду від 17 квітня 2024 року.
Відмовляючи у задоволенні заяви, суд апеляційної інстанції виходив з того, що
з поданої заяви не вбачалося, що в заявника виникають труднощі в розумінні постанови, оскільки фактично його вимоги спрямовані не на усунення неточностей судового рішення або його незрозумілості шляхом роз'яснення, а зводяться до роз'яснення мотивів ухвалення постанови судом апеляційної інстанції та мотивів відхилення доводів апеляційної скарги.
24 грудня року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Львівського апеляційного суду від 16 грудня 2024 року (надійшла до суду 30 грудня 2020 року), в якій просить скасувати вказане судове рішення та направити справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до протоколу щодо неможливості автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30 грудня 2024 року автоматизований розподіл не відбувся з підстав, недостатня кількість суддів, що мають на час розподілу повноваження для здійснення процесуальних дій.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями
від 01 січня 2025 року справу призначено судді-доповідачеві Коломієць Г. В., судді, які входять до складу колегії: Гулько Б. І., Луспеник Д. Д.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 394 ЦПК України у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 271 ЦПК України за заявою учасників справи, державного виконавця, приватного виконавця суд роз'яснює судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення.
Зі змісту зазначеної статті вбачається, що незрозумілим є рішення суду, в якому припускається декілька варіантів тлумачення.
Тлумачення статті 271 ЦПК України дозволяє стверджувати, що підставою для роз'яснення рішення суду є утруднення чи неможливість його виконання. Роз'яснення рішення - це більш повний, чіткий, ясний, зрозумілий виклад рішення, як правило його резолютивної частини, розуміння та сприйняття яких викликає труднощі. Якщо фактично ставиться питання про зміну рішення або внесення
в нього нових даних, у тому числі й роз'яснення мотивів ухваленого рішення, суд відмовляє в роз'ясненні рішення.
У пункті 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року
№ 14 «Про судове рішення у цивільній справі» вказано, що відповідно до статті 221 ЦПК України роз'яснення рішення суду, а не ухвали, можливе тоді, коли воно не містить недоліків, що можуть бути усунені лише ухваленням додаткового рішення, а є незрозумілим, що ускладнює його реалізацію. Зазначене питання розглядається судом, що ухвалив рішення, і в ухвалі суд викладає більш повно та ясно ті частини рішення, розуміння яких викликає труднощі, не вносячи змін у суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду. Роз'яснення рішення не допускається, якщо воно виконане або закінчився установлений законом строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до виконання.
Суд апеляційної інстанції вірно вказав, що постанова Львівського апеляційного суду від 14 серпня 2024 року не допускає різного тлумачення, викладена повно і чітко, резолютивна частина викладена зрозуміло, не містить суперечностей, а тому не підлягає роз'ясненню в розумінні статті 271 ЦПК України.
Встановивши, що відсутні підстави для роз'яснення постанови Львівського апеляційного суду від 14 серпня 2024 року, суд апеляційної інстанції зробив обґрунтований висновок про відмову у задоволенні заяви про роз'яснення судового рішення, а також вірно вказав, що з заяви не вбачається, що в заявника виникають труднощі в розумінні постанови, оскільки фактично його вимоги спрямовані не на усунення неточностей судового рішення або його незрозумілості шляхом роз'яснення, а зводяться до роз'яснення мотивів ухвалення постанови судом апеляційної інстанції та мотивів відхилення доводів апеляційної скарги.
Оскільки правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, колегія суддів вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 16 грудня 2024 року про відмову у роз'ясненні судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ТУ ДБР, розташованого у м. Львові про відшкодування моральної шкоди є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 16 грудня 2024 року про відмову у роз'ясненні судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові про відшкодування моральної шкоди відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подавала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: Г. В. Коломієць
Б. І. Гулько
Д. Д. Луспеник