07 січня 2025 року
м. Київ
справа №990/2/25
адміністративне провадження №П/990/2/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бившевої Л.І.,
суддів: Ханової Р.Ф., Олендера І.Я., Юрченко В.П., Гончарової І.А.,
розглянувши заяву судді ОСОБА_7 про самовідвід від участі у розгляді позовної заяви ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправними рішення та бездіяльності,
06 січня 2025 року до Верховного Суду як суду першої інстанції надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП, відповідач), у якій просить:
- визнати протиправним рішення про відмову ОСОБА_1 у ознайомленні із матеріалами об'єднаної дисциплінарної справи за скаргами ОСОБА_2 (№М-6/23/7-22) та ОСОБА_3 (№4-1059/1/7- 22) по клопотанням від 06 грудня 2024 року, від 24 грудня 2024 року оформлене листом Вищої ради правосуддя №34004 від 24 грудня 2024 року по ознайомленню його із відповіддю Національного агентства з питань запобігання корупції, отриманою відповідачем на запит члена ВРП ОСОБА_6 №30903/0/9-24 від 08 листопада 2024 року, надісланого до НАЗК, по матеріалах об'єднаної дисциплінарної справи за скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , копія якого залучена та наявна у матеріалах дисциплінарної справи;
- визнати протиправною бездіяльність ВРП по ненаданню по заяві позивача у справі від 06 грудня 2024 року доступу через його Електронний кабінет ЄСІТС, у якому він зареєстрований: ОСОБА_4 , адреса електронної пошти ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 для ознайомлення із матеріалами дисциплінарних справ, відкритих ухвалами:
- Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя № 151/1дп/15-24 від 22 січня 2024 року за скаргою ОСОБА_2 № М-6/23/7-22 від 15 травня 2022 року;
- Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя № 1135/3дп/15-24 від 17 квітня 2024 року за скаргою ОСОБА_2 вх.№ М-6/16/7-22 від 12 травня 2022 року;
- Третьою Дисциплінарною палатою Вищої ради правосуддя № 2179/3дп/15-24 від 18 липня 2024 року за дисциплінарною скаргою ОСОБА_3 вх. № 4-1059/1/7-22 від 09 червня 2022 року;
- Другої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя ухвалою № 3540/2дп/15-24 від 04 грудня 2024 року за скаргою ОСОБА_2 М-999/4/7-22 від 01 червня 2022 року;
- визнати протиправною бездіяльність ВРП по нерозгляду клопотання ОСОБА_1 від 14 листопада 2024 року про закриття об'єднаної дисциплінарної справи за скаргами ОСОБА_2 (№М-6/23/7-22) та ОСОБА_3 (№4-1059/1/7-22) на підставі частини одинадцятої статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» відповідно до закону, практики та мотивів, викладених у рішеннях Великої Палати Верховного Суду: у постанові від 14 листопада 2024 року у справі №9908СОС/11/24 (провадження №11- 134сап24), у постанові від 21 червня 2018 року (провадження 11-78сап18), у постанові від 29 листопада 2018 року у справі №800/553/17 (провадження 11-7сап18), у постанові від 31 січня 2019 року (провадження 11-988сап18), у постанові від 11 квітня 2019 року (провадження 11- 121сап18), у постанові від 26 вересня 2024 року № 9908СОС/Ю/24 (провадження № 11-133сап24);
- визнати протиправною бездіяльність ВРП по нерозгляду його клопотання від 24 грудня 2024 року про отримання відповідачем у незаконний спосіб матеріалів негласних слідчих розшукових дій, що є частиною матеріалів кримінального провадження №52019000000000522 від 21 червня 2022 року, та незаконного використання їх у порушення статей 14, 222, 257 КПК України у об'єднаній дисциплінарній справі за скаргами ОСОБА_2 (№М-6/23/7-22) та ОСОБА_3 (№4-1059/1/7-22), вважати матеріали негласних слідчих розшукових дій, отримані з кримінального провадження №52019000000000522 від 21 червня 2022 року, недопустимим доказом у об'єднаній дисциплінарній справі за скаргами ОСОБА_2 (№М-6/23/7-22) та ОСОБА_3 (№4-1059/1/7-22).
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 січня 2025 зазначену справу розподілено колегії суддів у складі: суддя-доповідач - Бившева Л.І., судді - Гончарова І.А., Олендер І.Я., ОСОБА_7, Юрченко В.П.
06 січня 2025 року суддя ОСОБА_7 заявила собі самовідвід у справі №П/990/2/25 за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправними рішення та бездіяльності.
Обґрунтовуючи заяву про самовідвід суддя ОСОБА_7 звернула увагу на те, що 17 березня 2021 року детективами НАБУ за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора, у тому числі Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (далі - САП), завершено досудове розслідування у кримінальному провадженні №52019000000000522 від 21 червня 2019 року (об'єднаного із кримінальним провадженням №22020120000000019 від 17 липня 2020 року, раніше виділеного із кримінального провадження № 421410020000046 від 25 лютого 2014), за підозрою, зокрема, судді ОАСК ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 255, частиною першою статті 109 (далі - КК України).
17 червня 2022 року САП в порядку статті 291 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) направлено до Вищого антикорупційного суду для розгляду по суті обвинувальний акт у кримінальному провадженні №52019000000000522 від 21 червня 2019 року за обвинуваченням, зокрема, ОСОБА_1 . На сьогодні справа розглядається Вищим антикорупційним судом.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач просить визнати протиправною бездіяльність ВРП по нерозгляду його клопотання від 24 грудня 2024 року про отримання ВРП у незаконний спосіб матеріалів негласних слідчих розшукових дій, що є частиною матеріалів кримінального провадження №52019000000000522 від 21 червня 2022 року, та незаконного використання їх у порушення статей 14, 222, 257 КПК України у об'єднаній дисциплінарній справі за скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , вважати матеріали негласних слідчих розшукових дій, отримані з кримінального провадження №52019000000000522 від 21 червня 2022 року, недопустимим доказом у об'єднаній дисциплінарній справі за скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Заявляючи самовідвід у цій справі суддя ОСОБА_7 звернула увагу на те, що 01 серпня 2020 року була допитана старшим детективом НАБУ ОСОБА_5 в якості свідка у кримінальному провадженні № 22020120000000019 від 17 серпня 2020 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 255, статей 351-2, 109, 369-2, 369, 343, 344, 190, 375 та іншими статтями КК України, де підозрюваним був у т.ч. суддя ОАСК ОСОБА_1,
12 серпня 2020 року Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою Офісу Генерального прокурора кримінальне провадження № 22020120000000019 від 17 липня 2020 року об'єднано із кримінальним провадженням № 52019000000000522 від 21 червня 2019 року, якому присвоєно єдиний реєстраційний номер №52019000000000522 від 21 червня 2019 року.
17 червня 2022 року Спеціалізованою антикорупційною прокуратурою Офісу Генерального прокурора в порядку статті 291 КПК України направлено до Вищого антикорупційного суду для розгляду по суті обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 52019000000000522 від 21 червня 2019 за обвинуваченням, зокрема, ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 255, частиною першою статті 109 КК України. З цих пір та до теперішнього часу вказана судова справа розглядається Вищим антикорупційним судом.
З огляду на вказане, та враховуючи той факт, що суддя ОСОБА_7 є свідком у кримінальному провадженні в частині якого ОСОБА_1 просить Суд визнати протиправною бездіяльність ВРП по нерозгляду його клопотання від 24 грудня 2024 року про отримання ВРП у незаконний спосіб матеріалів негласних слідчих розшукових дій, що є частиною матеріалів кримінального провадження №52019000000000522 від 21 червня 2022 року, та незаконного використання їх у порушення статей 14, 222, 257 КПК України у об'єднаній дисциплінарній справі за скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , вважати матеріали негласних слідчих розшукових дій, отримані з кримінального провадження №52019000000000522 від 21 червня 2022 року, недопустимим доказом у об'єднаній дисциплінарній справі за скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , з метою уникнення сумнівів у безсторонності, неупередженості або об'єктивності, суддя ОСОБА_7 заявила самовідвід у цій справі.
Проаналізувавши мотиви та обґрунтування заявленого клопотання, Суд виходить із такого.
Відповідно до пунктів 1, 4 частини першої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі та за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Суд наголошує на тому, що положення пункту 1 частини першої статті 36 Кодексу адміністративного судочинства України є імперативними та не дозволяють судді брати участь у справі, зокрема, якщо суддя був свідком у іншій справі.
Щодо наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді, то як зазначає Європейський суд з прав людини у рішенні від 24 травня 1989 року у "Справі Гаусшильдта", найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості (Hauschildt Case, заява № 11/1987/134/188, § 48).
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини безсторонність (неупередженість) суду в сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод має визначатися згідно з суб'єктивним критерієм, враховуючи особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом установлення того, чи забезпечував сам суд та серед інших аспектів його склад достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (рішення у справах "Фей проти Австрії", "Ветштайн проти Швейцарії").
Згідно з об'єктивним критерієм необхідно встановити, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Вирішальним при цьому є те, чи можуть бути побоювання учасників справи щодо відсутності безсторонності у певного судді об'єктивно виправдані.
Водночас, Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 04 лютого 2020 року у справі №908/137/18 звернула увагу на те, що помилково вважати, що щонайменші сумніви щодо упередженості судді є підставою для його виходу з процесу. Так у рішенні 15 жовтня 2009 року у справі "Мікаллеф проти Мальти", ЄСПЛ вказав, що "будь-який суддя щодо якого наявна достатня підстава (legitimate reason) побоювання відсутності неупередженості повинен усунутись" (Micallef v. Malta, заява № 17056/06, § 98). У рішенні від 15 липня 2005 року у справі ж "Межнаріч проти Хорватії" ЄСПЛ звернув увагу на те, що "слід визначити, чи існують, окрім поведінки судді, факти, які можна встановити, які можуть викликати сумніви щодо його неупередженості. Це означає, що, вирішуючи питання про те, чи є в тій або іншій справі достатня підстава (legitimate reason) побоюватися, що конкретному судді бракує неупередженості, позиція відповідної особи є важливою, але не є визначальною" (Meznaric v. Croatia, заява № 71615/01, § 31).Отже, для задоволення відводу за об'єктивним критерієм мають бути не щонайменші сумніви одного з учасників справи, а достатні підстави вважати, що суддя не є безстороннім або що йому бракує неупередженості під час розгляду справи.
Проте, варто врахувати, що між суб'єктивною та об'єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об'єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об'єктивний критерій), а також може бути пов'язана з питанням його або її особистих переконань (суб'єктивний критерій) (рішення у справі "Кіпріану проти Кіпру").
У пунктах 105, 106 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Олександр Волков проти України" від 9 квітня 2013 року зазначено, що у деяких випадках, коли може бути важко забезпечити докази для спростування презумпції суб'єктивної безсторонності судді, вимога об'єктивної безсторонності забезпечує ще одну важливу гарантію (див. "Пуллар проти Сполученого Королівства", 10 червня 1996 року, § 32, Звіти 1996-111).
У цьому відношенні навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, "має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється". Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (див. рішення від 26 жовтня 1984 року у справі "Де Куббер проти Бельгії" (De Cubber v. Belgium), Series A, № 86).
Відповідно до пункту 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.
Відповідно до частин першої, другої статті 40 Кодексу адміністративного судочинства України Питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про самовідвід вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу.
В даному випадку не встановлено обставин, які б свідчили про необ'єктивність судді ОСОБА_7 при розгляді цієї справи і про заінтересованість судді у результаті розгляду справи.
В той же час, враховуючи той факт що суддя ОСОБА_7 є свідком у кримінальному провадженні, в частині якого ОСОБА_1 просить Суд визнати протиправною бездіяльність ВРП по нерозгляду його клопотання від 24 грудня 2024 року про отримання ВРП у незаконний спосіб матеріалів негласних слідчих розшукових дій, що є частиною матеріалів кримінального провадження №52019000000000522 від 21 червня 2022 року, та незаконного використання їх у порушення статей 14, 222, 257 КПК України у об'єднаній дисциплінарній справі за скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , вважати матеріали негласних слідчих розшукових дій, отримані з кримінального провадження №52019000000000522 від 21 червня 2022 року, недопустимим доказом у об'єднаній дисциплінарній справі за скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , та з метою гарантування розгляду справи неупередженим та незалежним судом, а також для того, щоб за суб'єктивним критерієм з боку стороннього спостерігача не виникали сумніви у неупередженості судді ОСОБА_7 під час розгляду позовної заяви, існують правові підстави для задоволення заяви судді ОСОБА_7 про самовідвід від розгляду цієї справи.
Керуючись частиною першою статті 36, статтею 40 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
Заяву судді ОСОБА_7 про самовідвід у розгляді справи №990/2/25 за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправними рішення та бездіяльності задовольнити.
Відвести суддю Ханову Раїсу Федорівну від розгляду справи №990/2/25.
Передати матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправними рішення та бездіяльності задовольнити до Секретаріату Касаційного адміністративного суду для заміни члена колегії суддів для розгляду цієї справи в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
...........................
...........................
Л.І. Бившева
Р.Ф. Ханова
І.Я.Олендер
В.П. Юрченко
І.А. Гончарова ,
Судді Верховного Суду