07 січня 2025 року
м. Київ
справа №420/9278/24
адміністративне провадження № К/990/50615/24
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Стрелець Т.Г.,
суддів: Коваленко Н.В., Стеценка С.Г.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 червня 2024 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
У березні 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Херсонській області), в якому просив (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог):
- визнати протиправним дії ГУ ПФУ в Херсонській області щодо обмеження розміру індексації при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 згідно п.2 та п.10 Постанови КМ України №168 від 24.02.2023 року з 01.03.2023 року - граничною величиною розміром 1500,00 грн. та неврахування при індексації пенсії доплати згідно Постанови КМ України №713 від 14.01.2021 року, як складову доходу, яка підлягає індексації;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Херсонській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 та виплату з 01.03.2023 року без обмеження пенсії та індексації як складової розміру пенсії максимальним розміром згідно п.2 та п.10 Постанови КМУ №168 від 24.02.2023 року - граничною величиною розміром 1500,00 грн. з врахуванням доплати згідно Постанови КМУ №713 від 14.01.2021 року, як складову доходу, яка підлягає індексації - з застосуванням коефіцієнту збільшення при даному перерахунку в розмірі - 1,197;
- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Херсонській області щодо ненарахування індексації ОСОБА_1 згідно п.1 Постанови КМУ №185 від 23.02.2024 року «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» в розмірі - 1,0796 з 01.03.2024 року;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Херсонській області провести перерахунок пенсії та виплату ОСОБА_1 з 01.03.2024 року згідно вимог ст.64 Закону України №2262-XII без обмеження пенсії та індексації як складової розміру пенсії максимальним розміром без обмеження індексації граничною величиною розміром 1500,00 грн., абз.2 п.1, п.2, п.б, аб.2 п.3 Постанови КМУ №185 від 23.02.2024 року «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» з 01.03.2024 року, з врахуванням доплати згідно Постанови КМУ №713 від 14.01.2021 року, як складову доходу, яка підлягає індексації з застосуванням коефіцієнту збільшення - 1,0796;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Херсонській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суму недоотриманої індексації з 01.03.2023 року по час фактичного перерахунку у відповідності до вимог ст.ст.52, 55, 64 Закону України №2262-XII не пізніше останнього числа місяця, за який виплачується пенсія при здійсненні перерахунку з урахуванням фактично сплачених сум;
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 07.06.2024 року позов задоволено частково.
Визнано протиправними дій ГУ ПФУ в Херсонській області щодо обмеження ОСОБА_1 індексації пенсії з 01.03.2023 року розміром 1500,00 грн.
Зобов'язано ГУ ПФУ в Херсонській області здійснити з 01.03.2023 року перерахунок та виплату призначеної ОСОБА_1 пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 року №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році» із врахуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) у розмірі 1,197 без обмеження розміру збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктами 1-2 цієї постанови, максимальним (граничним) розміром 1500,00 грн.
Визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Херсонській області щодо обмеження ОСОБА_1 індексації пенсії з 01.03.2024 року розміром 1 500,00 грн.
Зобов'язано ГУ ПФУ в Херсонській області здійснити з 01.03.2024 року перерахунок та виплату призначеної ОСОБА_1 пенсії відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 року №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» із врахуванням коефіцієнта збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) у розмірі 1,0796 без обмеження розміру збільшення в результаті перерахунку пенсії, передбаченого пунктами 1-2 цієї постанови, максимальним (граничним) розміром 1500,00 грн.
В іншій частині заявлених позовних вимог - відмовлено.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2024 року, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07.06.2024 року скасовано. У задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2024 року та рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 червня 2024 року в частині.
Вирішуючи питання щодо відкриття касаційного провадження, Верховний Суд виходить із такого.
Розгляд справи в суді першої інстанції здійснено в порядку спрощеного позовного провадження.
Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондують стаття 13 Кодексу адміністративного судочинства України та стаття 14 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів».
Також, частиною третьою статті 3 КАС України передбачено, що провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Згідно частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За змістом пункту 3 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Таким чином, справа в силу пункту 3 частини шостої статті 12 КАС України віднесена до справ незначної складності, яку суд першої інстанції розглянув в порядку спрощеного позовного провадження.
Судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), підлягають касаційному оскарженню у виключних випадках, перелік яких передбачений підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Тлумачення положень вказаних норм у їхньому взаємозв'язку дає змогу дійти висновку, що процесуальний закон пов'язує можливість касаційного перегляду у справах незначної складності тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах «а», «б», «в» та «г» п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень, ухвалених за правилами спрощеного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
Вказані критерії прийнятності касаційної скарги встановлені задля можливості забезпечення Верховним Судом ключової мети касаційного перегляду - виправлення судових помилок та усунення недоліків судочинства, що призвели до порушення прав учасників справи. Касаційний перегляд за своєю сутністю має екстраординарний характер і спрямований на забезпечення основоположних гарантій справедливого судового розгляду, які становлять зміст конституційного принципу верховенства права.
В касаційній скарзі скаржник описує фактичні обставини у справі, зазначає нормативно-правове регулювання спірних правовідносин, а також посилається на частину 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Також, в касаційній скарзі відповідач зазначає, що дана справа підлягає касаційному оскарженню на підставі підпунктів «а», «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Втім, якщо касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, то у ній мають зазначатися, щонайменше, новітні, проблемні, засадничі, раніше ґрунтовно не досліджуванні питання права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин.
Зміст доводів касаційної скарги в сукупності з відображеними в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами справи не дають підстав для висновку про наявність у даному випадку обставин, наведених у підпункті «а» пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України. А посилання скаржника на існування підстав визначених підпунктом «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не мають конкретних фактів наявності значного суспільного інтересу саме до цієї конкретної справи з огляду на її обставини.
Отже, з доводів касаційної скарги слідує, що скаржником не наведено обґрунтовані посилання на існування обставин, передбачених підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Згідно пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Враховуючи те, що касаційна скарга подана на рішення у справі незначної складності, розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження, без наведення обґрунтованих підстав для касаційного оскарження передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.
Крім того, на обґрунтування підстави касаційного оскарження рішень судів попередніх інстанцій позивач зазначає про необхідність відступу від висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 29 березня 2024 року у справі № 440/3321/23 та від 07 червня 2024 року у справі №420/25804/23.
Відступленням від висновку слід розуміти або повну відмову Верховного Суду від свого попереднього висновку на користь іншого або ж конкретизацію попереднього висновку із застосуванням відповідних способів тлумачення юридичних норм (пункт 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі №823/2042/16, провадження №11-377апп18).
Причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість), зміни суспільного контексту.
Тобто у касаційній скарзі скаржник має зазначити, що існуючий висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах потребує видозміни, від нього слід відмовитися або ж уточнити, модифікувати певним чином з урахуванням конкретних обставин його справи.
Разом з тим, скаржник у касаційній скарзі не навів належних обґрунтувань для відступу від висновку Верховного Суду, викладеного у наведених вище постановах, а фактично висловив незгоду з вказаною правовою позицією мотивуючи це потребою здійснити правову переоцінку Верховним Судом спірних правовідносин.
Відповідно до вимог пункту 1 частини першої статті 333 КАС України, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 12, 328, 333, 359 КАС України, Верховний Суд, -
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 червня 2024 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2024 року в адміністративній справі № 420/9278/24.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження надіслати скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач Т. Г. Стрелець
Судді Н. В. Коваленко
С.Г. Стеценко