ф
06 січня 2025 року
м. Київ
справа №320/34748/23
адміністративне провадження № К/990/201/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Желєзного І.В.,
суддів: Мартинюк Н.М., Мацедонської В.Е.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 11 липня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року
у справі № 320/34748/23
за позовом ОСОБА_1
до Миронівської міської ради Обухівського району Київської області
про визнання протиправним та скасування рішення,
У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Миронівської міської ради Обухівського району Київської області (далі - Міськрада), у якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Сорок третьої сесії Восьмого скликання від 05 квітня 2023 року Міськради в частині про дострокове припинення повноважень заступника міського голови ОСОБА_1 07 квітня 2023 року та звільнити його з займаної посади за власним бажанням; виведення позивача зі складу виконавчого комітету Міськради VIII скликання.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11 липня 2024 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року, позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.
Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
У касаційній скарзі заявник просить скасувати ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 11 липня 2024 року і постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за вказаною касаційною скаргою, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
На підставі статті 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII).
За змістом частини другої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені у пунктах 3 (повернення заяви позивачеві (заявникові), 4 (відмови у відкритті провадження у справі), 12 (залишення позову (заяви) без розгляду), 13 (закриття провадження у справі), 17 (відмови у відкритті провадження про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, відмови в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами), 20 (заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження) частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Частиною другою статті 333 КАС України установлено, що у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
За правилами пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Враховуючи доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.
Київський окружний адміністративний суд, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, постановляючи ухвалу від 11 липня 2024 року про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду, керувався тим, що позивачем не надано жодних належних доказів наявності об'єктивних перешкод для звернення до адміністративного суду протягом встановленого строку, не наведено поважних обставин, які не залежали від його волевиявлення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що перешкоджали звернутись до суду в межах встановленого строку.
Постановляючи спірну ухвалу, суд першої інстанції керувався вимогами частини п'ятої статті 122, пунктом 8 частини першої статті 240 та частини третьої статті 123 КАС України та дійшов висновку, що з моменту винесення відповідачем оскаржуваного рішення, до моменту звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом, пройшло шість місяців.
Суд також зазначив, що позивач знав про оскаржуване рішення з квітня 2023 року, оскільки відповідачем до матеріалів справи долученні копії повідомлення про необхідність подання декларації при звільненні від 05 квітня 2023 року та повідомлення про нараховані та виплачені суми при звільненні від 06 квітня 2023 року, з якими позивач був ознайомлений 05 та 11 квітня 2023 року, що підтверджується особистим підписом позивача на вказаних документах.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що позивач до суду з цим позовом звернувся більше ніж через шість місяців та з порушенням місячного строку звернення до суду, який встановлений частиною п'ятою статті 122 КАС України.
При цьому апеляційний суд зазначив, що твердження апелянта про те, що йому не було надано можливості заявити клопотання щодо поновлення строку звернення до суду і необізнаність про наявність заяви відповідача спростовуються матеріалами справи, зокрема, протоколами судового засідання від 05 червня 2024 року та 11 липня 2024 року, з яких видно, що спочатку позивачу було оголошено про наявність у суду відповідної заяви та надано строк для ознайомлення і надання відповіді, а потім вже у другому судовому засіданні заслухано думку сторін і прийнято рішення про залишення позову без розгляду за відсутності жодних належних доказів наявності об'єктивних перешкод для звернення до адміністративного суду протягом одного місяця та не наведення поважних причин, які не залежали від волевиявлення позивача та пов'язані з дійсними істотними труднощами, що перешкоджали звернутись до суду в межах встановленого строку.
Верховний Суд звертає увагу, що у даній справі спірним є дотримання позивачем строку звернення до суду з вимогами про скасування рішення Міськради в частині про дострокове припинення повноважень заступника міського голови ОСОБА_1 07 квітня 2023 року та звільнення його з займаної посади за власним бажанням; виведення позивача зі складу виконавчого комітету Міськради VIII скликання.
За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Частиною першою статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
За змістом частини п'ятої статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
У постанові від 05 лютого 2020 року у справі № 9901/425/19 Велика Палата Верховного Суду сформулювала правовий висновок щодо питання про те, що у випадку, коли особа вважає, що її права при прийнятті, проходженні або звільненні з публічної служби були порушені, вона має право звернутися до суду у більш стислі строки, ніж на загальних підставах. Звернення до суду з пропуском цього строку за відсутності поважних причин позбавляє таку особу права захисту у судовому порядку.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
У цій справі судами встановлено, що позивач знав про оскаржуване рішення з квітня 2023 року, проте звернувся за захистом своїх прав лише в жовтні 2023 року, тобто більше ніж через 6 місяців.
Відтак, Верховний Суд погоджується із висновком судів попередніх інстанцій, що позивачем пропущено місячний строк звернення до суду передбачений частиною п'ятою статті 122 КАС України, і будь-яких належних обставин на підтвердження поважності причин його пропуску зазначено не було, а тому наявні підстав для залишення позовної заяви без розгляду.
Доводи скаржника, наведені в касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків апеляційного суду.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини першої статті 36 Закону № 1402-VIII є найвищим судом у системі судоустрою України, забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначений процесуальним законом.
Суд враховує положення, що містяться в Рекомендаціях № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи, згідно з якими державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження.
Відповідно до частини «с» статті 7 вказаних Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад, справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону; вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.
За такого правового регулювання та обставин справи Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги та необхідність відмови у відкритті касаційного провадження, оскільки, у даному випадку, правильне застосування судами попередніх інстанції норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, у розумінні пункту 5 частини першої та частини другої статті 333 КАС України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.
Керуючись статтями 328, 333, 359 КАС України, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 11 липня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року у справі № 320/34748/23 за позовом ОСОБА_1 до Миронівської міської ради Обухівського району Київської області про визнання протиправним та скасування рішення.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач СуддіІ.В. Желєзний Н.М. Мартинюк В.Е. Мацедонська