ф
07 січня 2025 року
м. Київ
справа № 260/3820/22
адміністративне провадження № К/990/51255/24
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Желєзного І.В., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року у справі № 260/3820/22 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача 1 - Міністерство оборони України, про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити дії,
У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 , у якому просив:
- визнати протиправними та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 31 травня 2022 року № 68-СТ в частині вважати безпідставно відсутніми, усунути від виконання службових обов'язків, перевести у розпорядження командира військової частина НОМЕР_1 та зняти з усіх видів забезпечення в період з 28 травня 2022 року старшого солдата ОСОБА_1 командира ІНФОРМАЦІЯ_3;
- визнати протиправними та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 14 липня 2022 року № 113-СТ в частині тривалої відсутністю на місці служби, неналежним виконанням службових обов'язків та службовою невідповідністю вважати відсутнім на місці служби старшого солдата ОСОБА_1 командира ІНФОРМАЦІЯ_4;
- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 03 червня 2022 року № 51 «Про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 за квітень 2022 року» в частині непроведення виплати додаткової винагороди старшому солдату ОСОБА_1 ;
- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 №141-А від 04 липня 2022 року «Про виплату додаткової винагороди військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 за червень 2022р.» у частині непроведення виплати додаткової винагороди старшому солдату ОСОБА_1 ;
- визнати протиправними та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 30 травня 2022 року № 68-А «Про призначення службового розслідування про факт відсутності на військовій службі військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 » в частині призначення службового розслідування за фактом відсутності на військовій службі військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 (…) -командира ІНФОРМАЦІЯ_3 старшого солдата ОСОБА_1
- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 11 червня 2022 року № 71 «Про результати службового розслідування за фактом відсутності на військовій службі військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 » у частині самовільного залишення військової частини з метою ухилитися від військової служби в умовах воєнного стану старшому солдату ОСОБА_1 не виплачувати додаткову винагороду та оголошено догану;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 розрахувати та виплатити грошове забезпечення та додаткову винагороду за наступні періоди в наступних розмірах:
- у період: 28 травня - 06 червня 2022 року за 9 днів грошове забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавку за особливості проходження служби в розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військове звання і надбавки за вислугу років винагороду за особливості проходження служби);
- у період: 01 травня - 03 червня 2022 року за травень, червень премію в розмірі 212 % посадового окладу та додаткову винагороду в розмірі по 100 000 грн, в розрахунку на місяць пропорційно часу проходження служби та участі в бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час перебування безпосередньо в районах ведення бойових дій (проведення заходів);
- у період: 04 червня - 31 липня 2022 року: премію в розмірі 212% посадового окладу; надбавку за особливості проходження служби в розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військове звання і надбавки за вислугу років, а також додаткову винагороду з розрахунку 30 000 грн на місяць, в розрахунку на місяць пропорційно часу проходження служби.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2024 року позовну заяву задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 11 червня 2022 року № 71 «Про результати службового розслідування за фактом відсутності на військовій службі військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 » в частині, що стосується ОСОБА_1 .
Визнано протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 06 червня 2022 року № 51 в частині непроведення виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди.
Визнано протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 04 липня 2022 року № 141-А в частині непроведення виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати ОСОБА_1 за період травень та червень 2022 року грошове забезпечення та додаткову винагороду з врахуванням Постанови Кабінету Міністрів України № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168), з урахуванням вже виплачених коштів.
Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 виплатити ОСОБА_1 за період травень та червень 2022 року грошове забезпечення та додаткову винагороду з врахуванням Постанови № 168, з урахуванням вже виплачених коштів.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року апеляційні скарги відповідачів задоволено.
Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2024 року у справі № 260/3820/22 скасовано та прийнято нову постанову.
В позові ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити дії - відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за вказаною касаційною скаргою, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно із статті 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів».
За змістом частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Розгляд справи в суді першої інстанції відбувався в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні.
Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Згідно з пунктом 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
Відомостей про те, що позивач є службовою особою, яка відповідно до Закону України «Про запобігання корупції» займає відповідальне та особливо відповідальне становище суду не надано і у судових рішеннях така інформація відсутня.
Аналіз наведених норм в контексті правовідносин, що є предметом розгляду у цій справі, свідчить про те, що в даному випадку оскаржуються судові рішення, постановлені у справі незначної складності.
Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 351 цього Кодексу.
Згідно з пунктом четвертим частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі ж подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України заявник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Скаржник як на підставу звернення до Суду посилається на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України у взаємозв'язку із пунктом 4 частини другої статті 353 КАС України.
Відповідно до частини другої статті 353 підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо:
1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу;
2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження;
3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи;
4) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.
Щодо доводів скаржника про встановлення судом обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Так, докази мають бути: належними (стаття 73 КАС України); допустимими (стаття 74 КАС України); достовірними (стаття 75 КАС України); достатніми (стаття 76 КАС України).
Згідно зі статтею 74 КАС України (допустимість доказів) суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Вказаним положенням встановлено пряму заборону при розгляді та вирішенні адміністративної справи для суду брати до уваги докази з порушенням законної процедури їх одержання (нелегітимні докази, включаючи сфальсифіковані) як під час розгляду клопотання про долучення доказу до справи, так і в межах судового розгляду.
Слід зауважити, що у разі, якщо скаржник вважає, що судами/судом порушено норми процесуального права щодо встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів, та чому на думку скаржника останні є недопустимими, тобто такими, що одержані з порушенням законної процедури.
Просте зазначення у тексті касаційної скарги про недопустимість певних доказів не доводить факту їх недопустимості.
З огляду на викладене, Суд вважає недоведеними посилання скаржника на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.
Решта доводів касаційної скарги зводиться до власного тлумачення норм матеріального та процесуального права, переоцінки доказів, що виключає можливість їх перегляду з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України.
Також в обґрунтування права на касаційне оскарження скаржник зазначає, про наявність виключних обставин, наведених у пункті 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Суд звертає увагу скаржника, що пункт 2 частини п'ятої статті 328 КАС України містить перелік виключних випадків, які допускають можливість касаційного перегляду судових рішень, ухвалених у справах незначної складності та/або таких, які розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Посилання на кожен з підпунктів пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України повинно бути належним чином обґрунтовано.
Водночас посилання на підпункти пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не звільняє особу від обов'язку обґрунтування підстав касаційного оскарження у взаємозв'язку із посиланням на частину четверту статті 328 КАС України та не є достатнім для відкриття касаційного провадження у справі.
Суд касаційної інстанції позбавлений можливості самостійно визначати підстави касаційного оскарження. Цей обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України).
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
З огляду на те, що скаржник не виклав передбачених КАС України обґрунтованих підстав для оскарження у касаційному порядку судових рішень, зазначених у частині 1 статті 328 КАС України, касаційну скаргу слід повернути особі, яка її подала, з огляду на вимоги пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
Керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року у справі № 260/3820/22 повернути скаржнику.
Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
Суддя І. В. Желєзний