07 січня 2025 року
м. Київ
справа №380/12786/24
адміністративне провадження № К/990/48476/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Уханенка С.А.,
суддів: Соколова В.М., Кашпур О.В.,
перевірив касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 та військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2024 року позов задоволено.
Не погодившись із прийнятим рішенням, військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2024 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв'язку з невідповідністю апеляційної скарги вимозі статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: не додано документа про сплату судового збору та надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення виявленого недоліку.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2024 року продовжено скаржнику строку для усунення недоліку апеляційної скарги на 5 днів, з моменту отримання копії цієї ухвали.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2024 року у задоволенні заяви військової частини НОМЕР_1 про продовження строку для усунення недоліку апеляційної скарги відмовлено. Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2024 року у цій справі повернуто скаржнику.
16 грудня 2024 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» відповідач надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2024 року у цій справі.
Предметом касаційного оскарження є ухвала суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги.
Згідно з частиною третьої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у касаційному порядку може бути оскаржена, зокрема, ухвала суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги.
Абзацом другим частини четвертої статті 328 КАС України зазначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Як встановлено Судом, заявник касаційної скарги оскаржує ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2024 року, якою апеляційну скаргу повернуто заявникові у зв'язку з невиконання вимоги ухвали про залишення апеляційної скарги без руху від 22 жовтня 2024 року, а саме у зв'язку із несплатою судового збору.
В касаційній скарзі скаржник вказує, що військова частина НОМЕР_1 - це бюджетна організація та як розпорядник бюджетних коштів, проводить видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, які встановлені кошторисом. Скаржник зазначає, що військова частина НОМЕР_1 не може сплатити судовий збір за рахунок інших коштів (заробітної плати працівників, грошового забезпечення військовослужбовців).
Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції звертає увагу скаржника, що чинне законодавство передбачає обов'язок вчинення процесуальних дій у відповідь на ухвалу про без руху. Усвідомлюючи неможливість виконати вимоги ухвали про без руху у встановлений судом строк, учасник справи мав можливість використати процесуальний інструмент, передбачений приписами частини другої статті 121 КАС України, а саме звернення із заявою про продовження процесуального строку, встановленого судом.
Продовженням строку є надання нового строку на вчинення процесуальної дії, яка не була з поважної причини вчинена у встановлений судом строк, проте і цієї процесуальної дії відповідачем вчинено не було.
З історії руху цієї справи вбачається, що скаржник скористався таким процесуальним інструментом, а саме суд апеляційної інстанції ухвалою від 08 листопада 2024 року заяву військової частини НОМЕР_1 про продовження процесуального строку для усунення недоліків апеляційної скарги задовольнив та продовжив скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги на 5 днів, проте скаржник, незважаючи на продовжений строк, так і не виконав вимогу ухвали суду апеляційної інстанції про залишення апеляційної скарги без руху від 22 жовтня 2024 року, а замість цього повторно подав заяву про продовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги, що стало наслідком відмови у задоволенні цієї заяви та постановлення ухвали про повернення апеляційної скарги на підставі частини другої статті 298 КАС України у взаємозв'язку з пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України.
Верховний Суд звертає увагу скаржника, що відповідно до частини третьої статті 2 КАС України одним із принципів адміністративного судочинства є рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.
За приписами статті 8 КАС України адміністративний суд зобов'язаний забезпечити процесуальну рівність сторін. При цьому суд повинен: не допускати процесуальних переваг однієї сторони перед іншою; однаково вимагати від сторін виконання їхніх процесуальних обов'язків; однаковим чином застосовувати до сторін заходи процесуальної відповідальності.
Верховний Суд наголошує, що надання процесуальних переваг одній із сторін, в тому числі шляхом неодноразового продовження строку для усунення недоліків процесуальних документів, нівелює закладені законодавцем принципи адміністративного судочинства в частині процесуальної рівності.
Статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п'ятої цієї статті).
Отже, наведеними положеннями КАС України чітко обумовлений характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом.
Перевіривши зміст поданої касаційної скарги, колегія суддів констатує, що в касаційній скарзі не містяться жодних аргументів щодо неправильної постановлення судом апеляційної інстанції ухвали про повернення апеляційної скарги від 26 листопада 2024 року.
Сама по собі незгода з ухвалою суду апеляційної інстанції від 26 листопада 2024 року про повернення апеляційної скарги без указання в касаційній скарзі яких процесуальних порушень припустився суд апеляційної інстанції при постановленні оскаржуваного процесуального судового рішення своєю чергою свідчить про необґрунтованість самої поданої касаційної скарги.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо, зокрема, суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
У частині другій цієї статті встановлено, що у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Дія зазначеної норми поширюється, зокрема, на оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги.
Таким чином, оскаржуване судове рішення є вмотивованим і таким, що ґрунтується на законі, зокрема положеннях пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України. Правильне застосування судом апеляційної інстанцій норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.
З урахуванням наведеного, суд касаційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2024 року у цій справі.
Керуючись статтями 248, 328, 333 КАС України, Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 та військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії.
2. Копію ухвали направити заявнику за допомогою підсистеми ЄСІТС "Електронний кабінет" (у разі його відсутності - засобами поштового зв'язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
СуддіС.А. Уханенко В.М. Соколов О.В. Кашпур