07 січня 2025 року
м. Київ
справа №380/19291/24
адміністративне провадження № К/990/48327/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Уханенка С.А.,
суддів: Соколова В.М., Кашпур О.В.,
перевірив касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 про зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2024 року адміністративний позов задоволено повністю.
Не погодившись із прийнятим рішенням, військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв'язку з невідповідністю апеляційної скарги вимогам статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а саме: не додано документа про сплату судового збору, докази направлення апеляційної скарги іншим учасникам справи та надано п'ятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення виявленого недоліку.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2024 року в задоволенні заяви військової частини НОМЕР_1 про продовження процесуального строку відмовлено. Апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2024 року повернуто скаржнику.
16 грудня 2024 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» відповідач надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2024 року.
Предметом касаційного оскарження є ухвала суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги.
Згідно з частиною третьої статті 328 КАС України у касаційному порядку може бути оскаржена, зокрема, ухвала суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги.
Абзацом другим частини четвертої статті 328 КАС України зазначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Як встановлено Судом, заявник касаційної скарги оскаржує ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2024 року, якою апеляційну скаргу повернуто заявникові у зв'язку з невиконання вимоги ухвали про залишення апеляційної скарги без руху від 28 жовтня 2024 року, а саме у зв'язку із несплатою судового збору та ненадання доказів направлення апеляційної скарги іншим учасникам справи.
В касаційній скарзі скаржник вказує, що при розгляді заяви про продовження процесуального строку та при постановлені ухвали від 27 листопада 2024 року у цій справі Восьмим апеляційним адміністративним судом допущено неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, а також не було вжито всіх необхідних заходів щодо оцінки та дослідження обставин, які мали суттєве значення для правильного вирішення спору.
Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції звертає увагу скаржника, що чинне законодавство передбачає обов'язок вчинення процесуальних дій у відповідь на ухвалу про без руху. Усвідомлюючи неможливість виконати вимоги ухвали про без руху у встановлений судом строк, учасник справи мав можливість використати процесуальний інструмент, передбачений приписами частини другої статті 121 КАС України, а саме звернення із заявою про продовження процесуального строку, встановленого судом.
Продовженням строку є надання нового строку на вчинення процесуальної дії, яка не була з поважної причини вчинена у встановлений судом строк, проте і цієї процесуальної дії відповідачем вчинено не було.
З історії руху цієї справи вбачається, що скаржник скористався таким процесуальним інструментом, проте суд апеляційної інстанції ухвалою від 27 листопада 2024 року відмовив у задоволенні заяви військової частини НОМЕР_1 про продовження процесуального строку.
Верховний Суд звертає увагу скаржника, що відповідно до частини третьої статті 2 КАС України одним із принципів адміністративного судочинства є рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.
За приписами статті 8 КАС України адміністративний суд зобов'язаний забезпечити процесуальну рівність сторін. При цьому суд повинен: не допускати процесуальних переваг однієї сторони перед іншою; однаково вимагати від сторін виконання їхніх процесуальних обов'язків; однаковим чином застосовувати до сторін заходи процесуальної відповідальності.
Метою продовження процесуального строку, встановленого судом, є сприяння особі у реалізації процесуального права та/або виконанні процесуального обов'язку. Доцільність продовження процесуального строку обумовлюється рівнем ймовірності, наскільки таке продовження буде ефективним у контексті не тільки реалізації особою процесуального права та/або виконанні процесуального обов'язку, а й правової визначеності учасників правовідносин, спір між якими вирішується із застосуванням процесуальних засобів.
Водночас з оскаржуваної ували суду апеляційної інстанції вбачається, що заява про продовження строку стосувалося адміністративно-організаційної діяльності суб'єкта владних повноважень щодо неналежного фінансування витрат в частині призначених до сплати судового збору. Суд апеляційної інстанції наголосив, що безпідставне продовження строків на усунення недоліків апеляційної скарги може призвести до порушення розумного строку розгляду адміністративної справи, затягування строку набрання законної сили рішенням суду першої інстанції у цій справі, що відповідно призведе до надання незаконної переваги одній зі сторін судового процесу.
Своєю чергою Верховний Суд зазначає, що заявник в касаційній скарзі не вказав на наявність обставин, які б давали підстави для висновку з достатнім ступенем ймовірності, що можливість сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги буде реальною у певний строк. Також скаржник в касаційній скарзі не обґрунтував необхідність продовження судом апеляційної інстанції строку для надання доказів направлення апеляційної скарги іншим учасникам справи.
Отже, враховуючи викладене, суд касаційної інстанції не вбачає порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права стосовно непродовження строку для усунення недоліків апеляційної скарги.
Щодо невиконання вимог ухвали Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року про залишення апеляційної скарги без руху та, як наслідок, повернення апеляційної скарги ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2024 року.
Так, статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п'ятої цієї статті).
Отже, наведеними положеннями КАС України чітко обумовлений характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом.
Перевіривши зміст поданої касаційної скарги, колегія суддів констатує, що в касаційній скарзі не містяться жодних аргументів щодо неправильної постановлення судом апеляційної інстанції ухвали про повернення апеляційної скарги від 27 листопада 2024 року.
Сама по собі незгода з ухвалою суду апеляційної інстанції від 27 листопада 2024 року про повернення апеляційної скарги без указання в касаційній скарзі яких процесуальних порушень припустився суд апеляційної інстанції при постановленні оскаржуваного процесуального судового рішення своєю чергою свідчить про необґрунтованість самої поданої касаційної скарги.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо, зокрема, суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
У частині другій цієї статті встановлено, що у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Дія зазначеної норми поширюється, зокрема, на оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги.
Таким чином, оскаржуване судове рішення є вмотивованим і таким, що ґрунтується на законі, зокрема положеннях пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України. Правильне застосування судом апеляційної інстанцій норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.
З урахуванням наведеного, суд касаційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2024 року у цій справі.
Керуючись статтями 248, 328, 333 КАС України, Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27 листопада 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про зобов'язання вчинити певні дії.
2. Копію ухвали направити заявнику за допомогою підсистеми ЄСІТС "Електронний кабінет" (у разі його відсутності - засобами поштового зв'язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
СуддіС.А. Уханенко В.М. Соколов О.В. Кашпур