07.01.2025м. СумиСправа № 920/1323/24
Господарський суд Сумської області у складі судді Джепи Ю.А., розглянувши без повідомлення (виклику) учасників справи в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи № 920/1323/24
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит - Капітал» (79018, Львівська область, м. Львів, вул. Смаль - Стоцького, буд. 1, корпус 28, код 35234236)
до відповідача: фізичної особи - підприємця Богдан Юлії Вікторівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
про стягнення 25 350, 00 грн
До господарського суду звернувся позивач з позовною заявою до відповідача, у якій просить суд стягнути з фізичної особи - підприємця Богдан Юлії Вікторівни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит - Капітал» заборгованість за договором позики №12712 від 16.04.2024 в розмірі 25 350, 00 грн та сплачений судовий збір в сумі 2 422, 40 грн.
Стислий виклад позицій сторін по справі. Заяви, які подавались сторонами. Процесуальні дії, які вчинялись судом.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 04.11.2024 справу № 920/1323/24 розподілено для розгляду судді Джепі Ю.А.
Ухвалою від 07.11.2024 у справі № 920/1323/24 судом постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі №920/1323/24; справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін про дату, час і місце судового засідання, за наявними у справі матеріалами.
Відповідач відзиву на позов чи письмових заперечень по суті позовних вимог до суду не подав.
Ухвала суду від 07.11.2024, що була направлена відповідачу на адресу: АДРЕСА_1 , повернута відділенням поштового зв'язку до суду із "адресат відсутній за вказаною адресою".
За приписами частини першої статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Згідно із Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, вчинених судом відповідно до статті 11 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» за кодом 187619731129 станом на 06.11.2024 місцезнаходження фізичної особи-підприємця Богдан Юлії Вікторівни (РНОКПП НОМЕР_1 ) є: АДРЕСА_1 .
Згідно з пунктами 4, 5 частини шостої статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення, зокрема, є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
За змістом пунктів 116, 117 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 за № 270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» з поважних причин рекомендований лист разом з бланком повідомлення про вручення повертається за зворотною адресою не пізніше ніж через п'ять календарних днів з дня надходження листа до об'єкта поштового зв'язку місця призначення із зазначенням причин невручення. Поштові відправлення повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.
У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Сам лише факт неотримання кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).
Таким чином, відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений про розгляд справи Господарським судом Сумської області.
Відповідно до статті 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
За змістом статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
В силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 ГПК України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами у відповідності до вимог частини другої статті 178 ГПК України.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
16.04.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "24/7" (позикодавець) та фізичною особою-підприємцем Богдан Юлією Вікторівною (позичальник) укладено Договір позики №12712 (далі - Договір) відповідно до умов якого позикодавець надав позичальнику у власність грошові кошти в розмірі 15 000,00 грн на умовах повернення, строковості та оплачуваності, а останній зобов'язався повернути таку ж суму грошових коштів (суму позики) та сплатити позикодавцю проценти за користування позикою та всі інші платежі відповідно до умов цього договору. Вказаний договір укладений в електронному вигляді з накладанням електронного підпису.
Відповідно до п.2.2.2 Договору позики метою отримання позики є придбання товарів (робіт, послуг) для здійснення підприємницької та/або незалежної діяльності. Ця позика не є споживчим кредитом.
Згідно п. 2.2.4. Договору строк позики до 15.06.2024.
Відповідно до п.3 Додатку №1 до Договору позики №12712 від 16.04.2024, сторонами погоджено графік повернення позики та сплати процентів за її користування.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "24/7" надало ФОП Богдан Юлії Вікторівні позику в сумі 15 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №268 від 16.04.2024.
В порушення умов Договору відповідач не вносив платежі на повернення отриманих коштів, та сплату процентів за користування позикою, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 25 350, 00 грн, з них: 15 000,00 грн заборгованість за сумою позики та 10 350,00 грн - заборгованість за відсотками.
25.09.2024 між ТОВ "Фінансова компанія "24/7" та ТОВ "Фінансова компанія Кредит-Капітал" (по договору - фактор) укладено Договір факторингу №25-09/2024 (далі Договір факторингу), відповідно до умов якого відбулось відступлення ТОВ "Фінансова компанія "24/7" права вимоги ТОВ "Фінансова компанія Кредит-Капітал" за договором позики №12712 від 16.04.2024, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "24/7" (по договору - позикодавець) та Фізичною особою-підприємцем Богдан Юлією Вікторівною.
На виконання умов Договору факторингу між ТОВ "Фінансова компанія "24/7" та ТОВ "Фінансова компанія Кредит-Капітал" складено та підписано Реєстр боржників, який є невід'ємною частиною договору та 25.09.2024 підписано Акт прийому-передачі Реєстру боржників №1.
Відповідно до платіжної інструкції № 5914 від 25.09.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" (новий кредитор) сплатив на користь ТОВ "Фінансова компанія "24/7" (первісний кредитор) 131 028,70 грн за придбання права вимоги згідно Договору факторингу №25-09/2024 від 25.09.2024.
Досудовою вимогою вих. №Х5024 від 18.10.2024 позивач звернувся до Богдан Ю.В., в якій повідомив про виникнення у нього, на підставі Договору факторингу, права вимоги зі сплати заборгованості, яка виникла за Договором позики №12712 від 16.04.2024 в сумі 23 350, 00 грн. Вимагав погасити її протягом 7 днів з моменту отримання вимоги.
Відповідач вимоги не виконала, у зв'язку із чим позивач звернувся із позовом до суду.
Оцінка суду, висновки суду та законодавство, що підлягає застосуванню.
Приписами статті 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Відповідно до п. 1 ч. 2 статті 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Як зазначено в абзаці 4 статті 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ч. 1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і частина 1 статті 173 ГК України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно статті 626 ЦК України, договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною 1 статті 193 ГК України встановлено обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язання закріплені і в статті 526 ЦК України.
Згідно із частиною 2 статті 345 ГК України, кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Згідно із ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як встановлено судом, віцдповідач не виконала взяті на себе зобов'язання за Договором позики перед ТОВ "Фінансова компанія "24/7" із повернення коштів та сплати процентів за користування позикою.
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
З огляду на наведені правила цивільного законодавства Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал" набуло від ТОВ "Фінансова компанія "24/7" право вимоги до фізичної особи-підприємця Богдан Юлії Вікторівни за Договором позики №12712 від 16.04.2024 зі сплати позики у розмірі 15 000,00 грн та зі сплати процентів за користування позикою у розмірі 10 350,00 грн.
Відповідачем відзив на позовну заяву не надано. Також суду не надано доказів на підтвердження сплати відповідачем суми заборгованості за договором позики.
Враховуючи встановлені судом вище обставини та положення чинного законодавства, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, належними, допустимими, та достовірними доказами, у розумінні статей 76-78 ГПК України, а позов таким, що підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Поряд з цим, за змістом пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент на підтримку кожної підстави. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Судом були досліджені наявні у справі документи та надана їм правова оцінка.
Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.
Враховуючи задоволення позову, з огляду на положення ст. ст. 123, 129 ГПК України, на відповідача покладаються витрати позивача зі сплати судового збору в розмірі 2 422, 40 грн, що пропорційно задоволеним вимогам.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Богдан Юлії Вікторівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Кредит-Капітал" (79018, Львівська область, м. Львів, вул. Смаль - Стоцького, буд. 1, корпус 28, код 35234236) заборгованість за договором позики №12712 від 16.04.2024 в розмірі 25 350,00 (двадцять п'ять тисяч триста п'ятдесят гривень 00 копійок) та 2 422,40 (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійок) судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно із частинами першою, другою статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 256 та статті 257 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини сьомої статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Повні реквізити сторін зазначені у пункті 2 резолютивної частини цього рішення.
Суддя Ю.А. Джепа