ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
06.01.2025Справа № 910/13375/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Аркс" до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "Інтер-Поліс" про стягнення 23 653,98 грн,
без виклику представників сторін (без проведення судового засідання),
У жовтні 2024 року Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Аркс" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "Інтер-Поліс" (далі - Компанія) заборгованості з відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, у розмірі 23 653,98 грн, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач, як страховик винної в ДТП особи, всупереч вимогам Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не відшкодував позивачу шкоду, завдану страхувальником відповідача внаслідок ДТП.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 5 листопада 2024 року вищенаведену позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/13375/24 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
Крім того, наведеною ухвалою відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.
20 листопада 2024 року через систему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив на позовну заяву від цієї ж дати, в якому Компанія заперечувала проти задоволення позовних вимог та зазначала, що позивачем порушено порядок визначення розміру шкоди, передбачений нормами чинного законодавства, оскільки останнім не було проведено огляду пошкодженого транспортного засобу за участі уповноваженого представника Компанії.
21 листопада 2024 року через систему "Електронний суд" від Товариства надійшла відповідь на відзив від цієї ж дати, у якій позивач вказав, що чинним законодавством не передбачено обов'язку позивача запрошувати страховика винної в ДТП особи на огляд пошкодженого транспортного засобу. При цьому, сам відповідач не був позбавлений права та можливості звернутись із відповідним запитом про участь в огляді транспортного засобу. При цьому, позивач 7 березня 2024 року звертався до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування, до якої було додано усі документи, на підставі яких Товариство визначило розмір страхового відшкодування. Однак, відповідач жодних заперечень до поданих позивачем документів не висловлював, запитів до Товариства про уточнення чи надання додаткових матеріалів не здійснював.
Жодних інших заяв чи клопотань від сторін до суду не надходило.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
22 січня 2024 року о 18 годині 40 хвилин по вулиці Лесі Українки, 120 у місті Кременчук сталася дорожньо-транспортна пригода за участі двох транспортних засобів: автомобіля "Ford Fiesta", державний номерний знак: НОМЕР_1 , яким керувала ОСОБА_1 , з автомобілем "Hyundai Tucson", державний номерний знак: НОМЕР_2 .
Дані обставини були зазначені в повідомленні про дорожньо-транспортну пригоду від 22 січня 2024 року (європротоколі). Зі змісту інформації, яка міститься в даному повідомленні, вбачається, що вказана ДТП відбулась з вини водія автомобіля "Ford Fiesta", державний номерний знак: НОМЕР_1 , ОСОБА_1 . Крім того, у наведеному повідомленні ОСОБА_1 також визнала свою вину в настанні даної дорожньо-транспортної пригоди.
Внаслідок зазначеної ДТП було пошкоджено автомобіль "Hyundai Tucson", державний номерний знак: НОМЕР_2 (застрахований транспортний засіб). Власником застрахованого транспортного засобу є ОСОБА_3 .
Судом встановлено, що пошкоджений транспортний засіб було застраховано позивачем на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту (приєднання) "Все включено" від 5 жовтня 2023 року № 0093998а3пп. Копія цього правочину наявна в матеріалах справи.
У зв'язку з наведеними обставинами 24 січня 2024 року страхувальник звернувся до позивача із заявою про подію та на виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспортного засобу, копія якої містяться в матеріалах справи.
Судом також встановлено, що на підставі: акта огляду транспортного засобу (дефектна відомість) від 24 січня 2024 року, складеного представником позивача Липовецьким О.О. (місце огляду - Товариство з обмеженою відповідальністю "Автопланета Кременчук"), ремонтної калькуляції з системи "Audatex" від 26 січня 2024 року № 1.003.24.0, рахунка на оплату від 26 січня 2024 року № 136, акта виконаних робіт від 23 березня 2024 року № 136, - позивачем був здійснений розрахунок страхового відшкодування та складено страховий акт від 30 січня 2024 року № ARX4014811 (належні копії зазначених документів наявні в матеріалах справи). Відповідно до вказаного акта сума страхового відшкодування склала 23 653,98 грн.
З матеріалів справи вбачається, що сума страхового відшкодування в розмірі 23 653,98 грн була перерахована позивачем на рахунок суб'єкта господарювання, який здійснював ремонт застрахованого транспортного засобу, - ТОВ "Автопланета Кременчук", що підтверджується наявною в матеріалах справи копією відповідної платіжної інструкції від 31 січня 2024 року № 1033616.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Суд зазначає, що достатнім доказом фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які виникли внаслідок ДТП, у даному випадку є відповідне платіжне доручення.
Відтак, Товариство, здійснивши виплату страхового відшкодування, набуло права потерпілої у ДТП особи в межах здійсненої виплати у вищенаведеній сумі.
З матеріалів справи вбачається, що на час скоєння вищевказаної ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 , як особи, що на законних підставах експлуатувала автомобіль марки "Ford Fiesta", державний номерний знак: НОМЕР_1 , була застрахована відповідачем на підставі договору (полісу) серії ЕР № 216158240 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну третіх осіб, - 160 000,00 грн, франшиза - 0,00 грн).
Отже, Компанія є особою, на яку вказаним полісом покладено обов'язок з відшкодування шкоди, завданої під час експлуатації зазначеного автомобіля "Ford Fiesta" на момент ДТП.
З матеріалів справи вбачається, позивач звернувся до відповідача із заявою від 1 березня 2024 року вих. № СУ/012263/3 на виплату страхового відшкодування на суму 23 653,98 грн. Проте зазначена вимога Компанією задоволена не була.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон) при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого в порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
За пунктом 36.2 статті 36 Закону страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). У разі якщо заява про здійснення страхового відшкодування чи інші документи, необхідні для прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), подані з порушенням строку, встановленого цим Законом, строк прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та його виплату збільшується на кількість днів такого прострочення.
Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Аналогічна норма міститься у статті 9 Закону України "Про страхування".
Враховуючи вищезазначені обставини, умови полісу серії ЕР № 216158240, а також положення статей 12, 22, 29 Закону, статей 9, 27 Закону України "Про страхування" та статей 993, 1192 ЦК України, суд дійшов висновку про те, що у відповідача в зв'язку з настанням ДТП виник обов'язок відшкодувати позивачу шкоду в розмірі суми, право на вимогу якої перейшло до останнього.
Беручи до уваги підтверджену матеріалами справи суму сплаченого позивачем страхового відшкодування у розмірі 23 653,98 грн, а також враховуючи встановлений полісом серії ЕР № 216158240 ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб, у розмірі 160 000,00 грн та франшизи - 0,00 грн, суд дійшов висновку про те, що у відповідача в зв'язку з настанням ДТП виник обов'язок відшкодувати позивачу шкоду в розмірі 23 653,98 грн.
При цьому, суд відхиляє посилання відповідача на норми статті 34 Закону, оскільки останні не передбачають обов'язку страховика потерпілої особи повідомляти страховика винної в ДТП особи про проведення огляду пошкодженого транспортного засобу.
Зокрема, відповідно до пунктів 34.1. та 34.2. статті 34 Закону страховик зобов'язаний протягом 2-х робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування. Протягом 10-ти робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов'язаний направити свого представника (працівника або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.
Тобто, саме на Компанію, як страховика винної в ДТП особи, після отримання нею заяви на регламенту виплату покладається обов'язок здійснити передбачені статтею 34 Закону дії. При цьому, судом враховано, що відповідач не звертався до позивача із запитами на отримання додаткових документів, фото тощо для з'ясування даних, необхідних для оцінки розміру завданої шкоди. Доказів зворотнього матеріали справи не містять.
Суд також звертає увагу на те, що відповідно до статті 35 Закону для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування. У цій заяві має міститися: найменування страховика, якому подається заява, або МТСБУ; прізвище, ім'я, по батькові (найменування) заявника, його місце проживання (фактичне та місце реєстрації) або місцезнаходження; зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування заподіяної шкоди та відомості (за наявності), що її підтверджують; інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, або інших осіб, відповідальних за заподіяну шкоду, та потерпілих; підпис заявника та дата подання заяви. До заяви додаються: паспорт громадянина, а в разі його відсутності інший документ, яким відповідно до законодавства України може посвідчуватися особа заявника, якщо заявником є фізична особа; документ, що посвідчує право заявника на отримання страхового відшкодування (довіреність, договір оренди, свідоцтво про право на спадщину), у разі якщо заявник не є потерпілим або його законним представником; довідка про присвоєння одержувачу коштів ідентифікаційного номера платника податку (за умови його присвоєння), якщо заявником є фізична особа; документ, що підтверджує право власності на пошкоджене майно на день скоєння дорожньо-транспортної пригоди, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, заподіяної майну; свідоцтво про смерть потерпілого - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди, пов'язаної із смертю потерпілого; документи, що підтверджують витрати на поховання потерпілого, - у разі вимоги заявника про відшкодування витрат на поховання потерпілого; документи, що підтверджують перебування на утриманні потерпілого, його доходи за попередній (до настання дорожньо-транспортної пригоди) календарний рік, розміри пенсій, надані утриманцям внаслідок втрати годувальника, - у разі вимоги заявника про відшкодування шкоди у зв'язку із смертю годувальника; відомості про банківські реквізити заявника (за наявності).
Вказана норма Закону встановлює вичерпний перелік документів, які додаються до заяви про виплату страхового відшкодування. Обов'язковість надання страхувальником (у даному випадку - страховиком пошкодженого транспортного засобу) інших документів до вищевказаної заяви чинним законодавством не передбачена.
Крім того, з наявної в матеріалах справи заяви Товариства від 1 березня 2024 року вих. № СУ/012263/3 на виплату страхового відшкодування на суму 23 653,98 грн вбачається, що разом із вказаною заявою відповідачу були направлені копії усіх вищезазначених документів, на підставі яких був розрахований позивачем розмір страхового відшкодування.
У свою чергу, відповідач рішення про відмову у виплаті регламентної виплати Товариству в порядку статті 36 Закону не надав і таке рішення в матеріалах даної справи відсутнє.
Також відповідачем не надано суду доказів на спростування встановленої позивачем вартості відновлювального ремонту застрахованого транспортного засобу внаслідок його пошкодження в ДТП. Товариство не спростувало й розраховану позивачем суму страхового відшкодування.
Враховуючи викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача страхового відшкодування у розмірі 23 653.98 грн підлягає задоволенню.
Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо задоволення позову.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин позов Товариства підлягає задоволенню.
Судові витрати, які складаються зі сплаченої Товариством суми судового збору, відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на відповідача.
Згідно з підпунктом 1 пункту 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (далі - Закон) за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" станом на 1 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб у місячному розмірі становив 3 028,00 грн.
При цьому, відповідно до частини 3 статті 4 Закону при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Відтак, за чинним законодавством позивач мав сплатити за подання через систему "Електронний суд" до суду цієї позовної заяви судовий збір у розмірі 2 422,40 грн (3 028 х 0,8).
Судом встановлено, що при зверненні з даним позовом Товариство сплатило 3 028,00 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення від 7 серпня 2024 року № 1076196 на вищевказану суму.
Частиною 2 статті 7 Закону передбачено, що у випадках, установлених, зокрема, пунктом 1 частини 1 цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.
Зважаючи на відсутність у матеріалах справи заяви позивача про повернення йому надмірно сплаченої суми судового збору, суд позбавлений можливості вирішити вказане питання по суті на час прийняття даного рішення.
Відтак, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.
Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "Інтер-Поліс" (01033, місто Київ, вулиця Володимирська, будинок 69; ідентифікаційний код 19350062) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Аркс" (04070, місто Київ, вулиця Іллінська, будинок 8; ідентифікаційний код 20474912) 23 653 (двадцять три тисячі шістсот п'ятдесят три) грн 98 коп. страхового відшкодування та 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 6 січня 2025 року.
Суддя Є.В. Павленко