ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
06.01.2025Справа № 910/11232/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Полякової К.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрації Миколаївського морського порту)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікморсервіс Ніколаєв"
про стягнення 23312,75 грн.
без виклику представників сторін (без проведення судового засідання)
Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрації Миколаївського морського порту) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікморсервіс Ніколаєв" про стягнення за договором про надання послуг телефонного зв'язку від 04.05.2007 № 41-Б основної заборгованості в розмірі 20437,88 грн, пені в сумі 1491,98 грн., трьох процентів річних у сумі 464,77 грн. та 918,12 грн. інфляційних втрат.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
Дана ухвала суду доставлена відповідачу в його електронний кабінет, що підтверджується повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи. Разом із цим, у визначений судом строк відзив на позовну заяву відповідачем не подано.
За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.
Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
04.05.2007 між Державним підприємством «Миколаївський морський торговельний порт» (Порт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нікморсервіс Ніколаєв» (Споживач) укладений договір №41-Б про надання послуг телефонного зв'язку (далі - Договір).
Додатковою угодою від 19.06.2013 № 9 до Договору змінено преамбулу останнього у зв'язку з реорганізацією Державного підприємства «Миколаївський морський торговельний порт», права та зобов'язання за договором №41-Б від 04.05.2007 перейшли до правонаступника - державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Миколаївської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрації Миколаївського морського порту). Також змінено в тексті договору слово «Порт» на «Адміністрація».
Згідно п. 9.4 Договору, з урахуванням додаткової угоди №10 від 27.12.2013, всі права та обов'язки Адміністрації, які передбачені цим Договором, виконуються Миколаївською філією державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрацією Миколаївського морського порту), в т.ч. ведення бухгалтерського обліку, проведення розрахунків, підписання первинних документів тощо.
Згідно п. 1.1 Договору, в редакції додаткової угоди №2 від 18.03.2011, Порт зобов'язаний надавати Споживачу послуги фіксованого місцевого телефонного зв'язку, супутні (додаткові) послуги.
Відповідно до п. 4.1 Договору, в редакції додаткової угоди №8 від 31.01.2013, вартість послуг телефонного зв'язку, наданих Портом, сплачується згідно встановлених граничних або фіксованих тарифів на загальнодоступні телекомунікаційні послуги та послуги з находження кабелю Споживача у телефонній каналізації Порту. Сторони погоджуються, що у разі зміни регульованих державою тарифів, нові тарифи застосовуються при розрахунках з дня введення їх в дію.
Пункт 4.2 Договору передбачає, що Адміністрація направляє Споживачу рахунок за фактично отримані Споживачем в кредит послуги телефонного зв'язку за кожний попередній місяць не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим.
Згідно п. 4.3 Договору Споживач сплачує фактично отримані в кредит послуги телефонного зв'язку шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Адміністрації за кожний попередній місяць не пізніше 25-го числа місяця, наступного за розрахунковим, на підставі рахунків Адміністрації.
Пунктом 4.4 Договору визначено, що розрахунок абонплати за користування місцевим телефонним зв'язком здійснюється за посекундною тарифікацією.
Відповідно до п. 5.1 Договору сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України у випадку невиконання або неналежного виконання прийнятих на себе зобов'язань за договором.
У пунктах 8.1, 8.2 Договору передбачено, що останній діє до 31.12.2007, та якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодна зі сторін не повідомила про його припинення, то договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік на тих самих умовах.
Доказів припинення договору від 04.05.2007 №41-Б станом на спірний позовний період матеріали справи не містять.
На виконання умов договору позивачем виставлені та направлені відповідачу рахунки на загальну суму 20437,88 грн., зокрема: рахунок №10000043 від 31.05.2023 за період з 01.05.2023 по 31.05.2023 на суму 1732,68 грн; рахунок №12200043 від 30.06.2023 за період з 01.06.2023 по 30.06.2023 на суму 1732,68 грн; рахунок №14510043 від 31.07.2023 за період з 01.07.2023 по 31.07.2023 на суму 1732,68 грн; рахунок №17270043 від 31.08.2023 за період з 01.08.2023 по 31.08.2023 на суму 1732,68 грн; рахунок №19060043 від 30.09.2023 за період з 01.09.2023 по 30.09.2023 на суму 1732,68 грн; рахунок №21000043 від 31.10.2023 за період з 01.10.2023 по 31.10.2023 на суму 1732,68 грн; рахунок №22930043 від 30.11.2023 за період з 01.11.2023 по 30.11.2023 на суму 1732,68 грн; рахунок №25120043 від 31.12.2023 за період з 01.12.2023 по 31.12.2023 на суму 1732,68 грн; рахунок №01120043 від 31.01.2024 за період з 01.01.2024 по 31.01.2024 на суму 1644,11 грн; рахунок №03210043 від 29.02.2024 за період з 01.02.2024 по 29.02.2024 на суму 1644,11 грн; рахунок №05400043 від 31.03.2024 за період з 01.03.2024 по 31.03.2024 на суму 1644,11 грн; рахунок №07270043 від 30.04.2024 за період з 01.04.2024 по 30.04.2024 на суму 1644,11 грн.
У зв'язку з тим, що відповідач оплату виставлених рахунків не здійснив, позивач звертався до останнього з претензіями №1868/18-04-02/Вих від 20.12.2023, №294/18-04-02/Вих від 13.03.2024, №738/18-04-02/Вих від 11.06.2024 про оплату боргу, однак відповіді або грошових коштів не отримав.
Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 903 ЦК України).
Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що на виконання умов договору від 04.05.2007 №41-Б позивачем надані відповідачу послуги за період травень 2023 року - квітень 2024 року на загальну суму 20437,88 грн., про відповідачу виставлені та направлені відповідні рахунки.
Натомість, відповідач оплату наданих послуг не здійснив, відповіді на направлені претензії №1868/18-04-02/Вих від 20.12.2023, №294/18-04-02/Вих від 13.03.2024, №738/18-04-02/Вих від 11.06.2024 про оплату боргу не надав.
Ураховуючи викладене, оскільки сума боргу відповідача в розмірі 20437,88 грн. підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, і останній на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовної вимоги про стягнення з відповідача вказаної суми боргу, у зв'язку з чим позов у цій частині підлягає задоволенню.
Крім того, позивач просив стягнути з відповідача три проценти річних у сумі 464,77 грн. та 918,12 грн. інфляційних втрат, нараховані з 26-го числа місяця, наступного за розрахунковим, за весь період прострочення до 10.09.2024, а також пеню в сумі 1491,98 грн., нараховану з 26-го числа місяця, наступного за розрахунковим, у межах шестимісячного строку нарахування.
Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України).
Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до абз. 5 п. 72 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг у разі несвоєчасної оплати за надані оператором, провайдером послуги абонент сплачує пеню, яка обчислюється виходячи з вартості неоплачених послуг у розмірі облікової ставки Національного банку, що діяла в період, за який нараховується пеня.
Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом.
За арифметичним перерахунком суду, нарахована пеня в сумі 1491,98 грн., три проценти річних у сумі 464,77 грн. та 918,12 грн. інфляційних втрат підлягають стягненню в повному обсязі.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Понесені позивачем витрати по оплаті судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241 ГПК України, суд
Позовні вимоги Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрації Миколаївського морського порту) задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нікморсервіс Ніколаєв" (01133, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 18/7 літера "В"; ідентифікаційний код 32655926) на користь Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (01135, м. Київ, пр-т Берестейський, 14; ідентифікаційний код 38727770) в особі Миколаївської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (адміністрації Миколаївського морського порту) (54020, м. Миколаїв, вул. Заводська, 23) 20437 (двадцять тисяч чотириста тридцять сім) грн. 88 коп. основного боргу, 1491 (одну тисячу чотириста дев'яносто одну) грн. 98 коп. пені, 464 (чотириста шістдесят чотири) грн. 77 коп. трьох процентів річних, 918 (дев'ятсот вісімнадцять) грн. 12 коп. інфляційних втрат, а також 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп. витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя К.В. Полякова