07.01.2025 Справа № 908/45/25
м.Запоріжжя Запорізької області
Суддя Господарського суд Запорізької області Федько Олександра Анатоліївна, розглянувши заяву за вх. №45/08-07/25 від 03.01.2025 Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання», код ЄДРПОУ 42093239 (69063, м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, буд. 35) про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Фізичної особи-підприємця Деркач Олени Олексіївни, РНОКПП НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) грошової заборгованості в розмірі 5631,22 грн
03.01.2025 до Господарського суду Запорізької області надійшла заява від Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання» про видачу судового наказу щодо стягнення з Фізичної особи - підприємця Деркач Олени Олексіївни заборгованості за спожиту електричну енергію за період лютий 2022 року у розмірі 5631,22 грн.
Заява обґрунтована порушенням боржником зобов'язань за Договором про постачання електричної енергії споживачу №39 від 01.01.2019, укладеного шляхом фактичного споживання електричної енергії споживачем на умовах комерційної пропозиції «Універсальна» за 2022 рік - додаток №3 до договору - щодо повної та своєчасної оплати наданих заявником послуг.
Фактичне надання послуг підтверджує листом ПАТ «Запоріжжяобленерго» від 02.09.2024 №007-66/3828 «Про підтвердження спожитих обсягів електричної енергії», актом від 28.02.2022 прийняття-передавання товарної продукції за договором про постачання електричної енергії споживачу №39 від 01.01.2019, рахунком на оплату №69000039240719 від 28.02.2022 р.
Розглянувши заяву та докази, подані Товариством з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання», суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу з огляду на наступне.
Відповідно ч. 2 ст. 12 ГПК України, наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Згідно ч. 1 ст. 147 ГПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.
Як визначено ст. 148 ГПК України, судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно п.п. 3, 4 ч. 3 ст. 150 ГПК України, до заяви про видачу судового наказу додається копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Згідно п. 1, 8 ч. 1 ст. 152 ГПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушеннями вимог статті 150 цього Кодексу; із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.
Відповідно до ст. 181 ГК України, господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно з ч. ч. 3, 6 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Докази наявності укладення договору в письмовій або електронній формі надаються з дотриманням вимог, встановлених статтями 91, 96 ГПК України. При цьому учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.
Заявником не виконано вимоги п. 3 ч. 3 ст. 150 ГПК України щодо додання до заяви про видачу судового наказу копії договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред'явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості.
Так, додана до заяви копія договору про постачання електричної енергії споживачу з додатком 3 - комерційної пропозиції «Універсальна» за період з 01.01.2022 по 31.12.2022, не містять ані підпису сторін договору, ані номеру 39, про який зазначено в заяві.
В Договорі про постачання електричної енергії споживачу, який наданий заявником до суду, визначена наступна умова постачання електричної енергії: початком постачання електричної енергії є дата, зазначена в заяві-приєднанні, яка є додатком 1 до цього договору (п.3.1).
Заявником не надана до суду заява-приєднання, яка була б підписана ФОП Деркач О.О. власноручним, електронним підписом або із застосуванням аналога власноручного підпису.
Додані до заяви про видачу судового наказу копії акта від 28.02.2022 прийняття-передавання товарної продукції за договором про постачання електричної енергії споживачу №39 від 01.01.2019 та рахунка на оплату №69000039240719 від 28.02.2022 також боржником (споживачем) не підписані.
З розрахунку заборгованості вбачається здійснення боржником часткової сплати боргу в розмірі 0,62 грн, однак, доказів на підтвердження цієї обставини суду не надано.
Крім того, з поданих до суду документів не вбачається місцезнаходження електроустановок споживача, для забезпечення потреб яких за твердженням заявника споживачеві була поставлена електрична енергія.
Відтак, з поданих до заяви про видачу судового наказу документів не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги.
Суд зауважує, що визначальним для правильного застосування норм процесуального права та можливості розгляду справи за правилами наказного провадження, яке законодавець відокремив від інших видів провадження у господарських справах, є саме наявність укладеного між сторонами в письмовій (електронній) формі договору, а не фактичне існування договірних відносин, оскільки така обставина належить до предмета доказування.
Ураховуючи викладене, суд відмовляє у видачі судового наказу на підставі п.п.1, 8 ч. 1 ст. 150 ГПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 153 ГПК України, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 2-1, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Відповідно ч. 2 ст. 151 ГПК України, у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
Керуючись ст.ст. 148, 150, 152, 153, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Запоріжжяелектропостачання» у видачі судового наказу за заявою вх. № 45/08-07/25 від 03.01.2025 про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з фізичної особи-підприємця Деркач Олени Олексіївни заборгованості за договором № 39 від 01.01.2019 про постачання електричної енергії споживачу у розмірі 5631,22 грн.
Ухвала підписана 07.01.2025.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена відповідно до ст.ст. 255, 256 ГПК України шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду протягом десяти днів з моменту її підписання.
Суддя О.А. Федько