вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
07.01.2025м. ДніпроСправа № 904/4845/24
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРВЕНТКЛІМАТ", м .Дніпро
до Виконавчого комітету Криворізької міської ради, м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область
про стягнення заборгованості в розмірі 205 000,00 грн.
Без виклику (повідомлення) учасників справи
РУХ СПРАВИ В СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.
Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРВЕНТКЛІМАТ" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Виконавчого комітету Криворізької міської ради про стягнення заборгованості в розмірі 205 000,00 грн.
Ухвалою від 06.11.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
22.11.2024 від відповідача через систему "Електронний суд" надійшов відзив на позов.
02.12.2024 від позивача через систему "Електронний суд" надійшла відповідь на відзив.
23.12.2024 від позивача через систему "Електронний суд" на дійшла заява про стягнення понесених позивачем витрат з відповідача, в якій він зазначив, що 18 грудня 2024 року Відповідач - Виконавчий комітет Криворізької міської ради сплатив на користь Позивача - ТОВ «УКРВЕНТКЛІМАТ» заборгованість у розмірі 205 000,00 грн. в повному обсязі, що підтверджується платіжною інструкцією № 1/11/2024№2130 від 18.12.2024р.
Також позивач, посилаючись на ст.. 130 ГПК України, зазначив, що, оскільки задоволення вимог ТОВ «УКРВЕНТКЛІМАТ» відбулося після подання позову та відкриття провадження у справі № 904/4845/24, позивач вважає за необхідне звернутись до суду з відповідною заявою про стягнення понесених ним у справі витрат з Відповідача. а саме: 2 460, 00 грн. - судовий збір та 10 000,00 грн. - витрати на професійну правничу допомогу, а також просив Суд стягнути з Відповідача судові витрати.
30.12.2024 від відповідача через систему "Електронний суд" надійшло клопотання про закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору, а також заперечення на заяву позивача про стягнення судових витрат, в яких він просить відмовити в задоволенні заяви позивача про стягнення з нього понесених судових витрат у повному обсязі.
Господарський суд констатує, що сторони мали реальну можливість надати всі існуючі докази в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень суду першої інстанції.
Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Судові дебати не проводяться.
Суд бере до уваги, що за змістом ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є, зокрема, розумні строки розгляду справи судом.
Наведені конституційні засади означають серед іншого неприпустимість таких дій суду щодо строку розгляду справи, що не мають об'єктивного та розумного обґрунтування.
Згідно ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави; суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі; розумність строків розгляду справи судом є одним з основних засад (принципів) господарського судочинства.
Відповідно до частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
При цьому, розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Розумним, зокрема вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс Проти Греції" від 05.02.2004).
Слід також відзначити, що з практики Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема складність справи та поведінка заявників.
Так, у справі "Хосце проти Нідерландів" 1998 суд вирішив, що тривалість у 8,5 років є розумною у контексті статті 6 Конвенції, у зв'язку зі складністю справи, а у справі "Чірікоста і Віола проти Італії", 15-річний строк розгляду визнано Європейським судом з прав людини виправданим, у зв'язку з поведінкою заявників.
Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Враховуючи викладене, зважаючи на перебування судді Назаренко Н.Г. з 23.12.2024 по 03.01.2025 у відпустці, 07.01.2025 здійснено розгляд справи по суті в межах розумного строку.
Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
Враховуючи приписи частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.
ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору № 408 від 13.08.2024 в частині повної та своєчасної оплати вартості поставленого товару.
ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА.
Відповідач заперечив проти позову, зазначив, що Виконком Криворізької міської ради, в умовах воєнного стану в Україні, здійснює свої повноваження на підставі Порядку виконання повноважень Державною казначейською службою в особливому режимі в умовах воєнного стану, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.2021 № 590.
У відповідності до п. 19 Порядку № 590, органи Казначейства, в умовах воєнного стану, здійснюють платежі з урахуванням ресурсної забезпеченості єдиного казначейського рахунка.
Платіжне доручення на оплату товару за договором від 13.08.2024 № 408 на суму 205 000,00 грн на поточний рахунок постачальника - ТОВ «УКРВЕНТКЛІМАТ», прийняте та зареєстроване у встановленому порядку Управлінням казначейської служби 29.08.2024 та перебуває в черзі на оплату відповідно до ресурсної забезпеченості єдиного казначейського рахунка.
ВІДПОВІДЬ НА ВІДЗИВ.
Позивач зазначив, що умовами укладеного договору сторони чітко визначили порядок оплати наданих послуг - протягом 30 (тридцяти) банківських днів шляхом перерахування відповідної суми на поточний рахунок Постачальника після підписання видаткової накладної.
Положення договору «за умови наявності фінансування» не може вважатись встановленням терміну виконання обов'язку Замовника з оплати поставленого Товару, оскільки поняття «термін» передбачає вказівку на подію, яка має неминуче настати. Положення «за умови наявності фінансування» такої вказівки не містить.
Також позивач зазначив, що відсутність у Відповідача необхідних коштів або взяття ним зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань не звільняє його від обов'язку виконати господарські зобов'язання, тим більше, як вже було зазначено, що умовами Договору сторони чітко визначили порядок оплати поставленого Товару протягом 30 (тридцяти) банківських днів шляхом перерахування відповідної суми на поточний рахунок Постачальника після підписання видаткової накладної.
Позивач наполягає, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази надання доручення Відповідачем щодо здійснення платежу на рахунок Позивача.
Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які докази неможливості проведення органами Казначейства такого платежу або ненадходження коштів для оплати поставленого Товару за Договором перед Позивачем.
ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.
Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Предметом доказування у даній справі є обставини, пов'язані з укладенням договору про поставки, строку його дії, порядок та строки поставки, факт поставки товару, настання строку його оплати, наявність часткової чи повної оплати.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.
Як убачається з матеріалів справи, між Виконавчого комітету Криворізької міської ради (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрвентклімат" (далі - постачальник) укладено договір № 408 (далі - договір), відповідно до п.1.1. якого постачальник зобов'язується передати у власність замовника ДК 021:2015/42510000-4: Теплообмінники, кондиціонери повітря, холодильне обладнання та фільтрувальні пристрої (Кондиціонер з монтажем та пусконалагодженням), далі - товар, відповідно до специфікації (додаток №1), яка є невід'ємною частиною даного договору, а замовник зобов'язується прийняти у власність та оплатити товар в порядку та на умовах, визначених даним договором.
У пункті 3.1. договору сторони визначили, що ціна договору становить 205 000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 34 166,67 грн.
Пунктом 3.3. Договору передбачено, що вартість монтажу і пусконалагодження включається до вартості кондиціонеру та здійснюється із матеріалів Постачальника.
Відповідно до п. 4.1. Договору розрахунки між Сторонами за цим Договором здійснюються шляхом переказу Замовником оплати в розмірі вартості поставленого Товару з монтажем і пусконалагодженням на підставі підписаної Сторонами видаткової накладної та рахунку на його оплату від Постачальника.
Згідно п. 4.2. Договору розрахунки здійснюються Замовником у безготівковій формі, відповідно до чинного законодавства за реквізитами Постачальника, зазначеними у Договорі.
Замовник проводить оплату за фактично поставлений Товар з монтажем і пусконалагодженням згідно з належним чином оформленим рахунком, протягом 30 (тридцяти) банківських днів шляхом перерахування відповідної суми на поточний рахунок Постачальника після підписання видаткової накладної за умови наявності фінансування (п. 4.3. Договору).
Згідно п. 5.2. Договору Товар вважається зданим Постачальником і прийнятим Замовником згідно з кількістю, вказаною у накладній, та рахунку на оплату Постачальника.
Пунктом 5.3. Договору передбачено, що строки поставки Товару з монтажем і пусконалагодженням - до 30.08.2024р.
Відповідно до п. 10.1. Договору цей Договір набирає чинності з дати його підписання Сторонами і діє до 31 грудня 2024 р., а у частині виконання зобов'язань Сторонами - до їх повного виконання.
В рамках зазначеного Договору між Сторонами укладено Специфікацію (Додаток №1), якою узгоджено найменування, кількість, ціну товару.
Вартість Товару - кондиціонер підлогово-стельовий Gree GUD71ZD1/A-S/GUD71W1/NhA-S (LCLH) з монтажем та пусконалагодженням у кількості 2 шт. по специфікації становить 205 000, 00 грн.
На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар - кондиціонер підлогово-стельовий Gree GUD71ZD1/A-S/GUD71W1/NhA-S (LCLH) з монтажем та пусконалагодженням у кількості 2 шт., про що свідчить видаткова накладна № РН-0000141 від 28.08.2024, підписана сторонами без зауважень.
Позивач зазначив, що відповідач вартість товару не сплатив, у зв'язку з чим він звернувся до останнього з вимогою № 17-10/24 від 17.10.2024 про оплату вартості товару (а.с. 19-22).
У відповідь на вимогу, відповідач в листі від 29.10.2024 № 17/32/7222 зазначив, що Платіжне доручення на оплату товару за договором від 13.08.2024 № 408 на суму 205 000 ,00 на поточний рахунок постачальника - ТОВ «УКРВЕНТКЛІМАТ», прийняте та зареєстроване у встановленому порядку Управлінням казначейської служби 29.08.2024 та перебуває в черзі на оплату відповідно до ресурсної забезпеченості єдиного казначейського рахунка.
Несплата відповідачем вартості товару в розмірі 205000,00 грн стала причиною звернення позивача до суду.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм § 3 глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.
Згідно з частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Під час розгляду справи сторонами було надано платіжну інструкцію № 1/11/2024№2130 від 18.12.2024 про сплату відповідачем заборгованості за спірним договором у розмірі 205 000,00 грн.
Пунктом 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
Господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Вчинення будь-яких дій, які не є способом припинення зобов'язання, що становить предмет спору, не свідчить про відсутність спору. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми можливе лише в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення спору та припинив існування вже після відкриття судом провадження у справі та перебування справи у суді. Якщо ж предмет спору був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина не тягне за собою такий наслідок, як закриття провадження у справі.
Предмет спору - це об'єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем. Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.
Зважаючи на те, що між сторонами врегульовані спірні питання щодо оплати заборгованості в розмірі 205 000,00 грн., суд вважає за можливе закрити провадження в цій частині.
Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" наголосив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не слід розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.
Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.
Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
Обов'язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.
На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.
СУДОВІ ВИТРАТИ.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до п. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За змістом ст. 123 Господарського процесуального кодексу України витрати на професійну правничу допомогу віднесені до витрат, пов'язаних з розглядом справи в суді, які, в свою чергу, віднесені до судових витрат.
У відповідності до ст. 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Визначення договору про надання правової допомоги міститься в ст. 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 зазначеного Закону).
Разом із тим згідно зі ст. 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 Господарського процесуального кодексу України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 зазначеного Кодексу).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.
3) розподіл судових витрат (ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).
За приписами ч. 3 ст. 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України.
Зокрема, ст. 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Глава 52 Цивільного кодексу України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.
З матеріалів справи вбачається, що 16.07.2024 року між Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРВЕНТКЛІМАТ", як Клієнтом, укладено з Адвокатом Бедрінець А.І. Договір про надання правової допомоги б/н (надалі - Договір).
Відповідно до п. 1.1. договору, клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов'язання щодо надання правової допомоги клієнту та/або підзахисному. Правова допомоги надається: в будь-яких справах / провадженнях / спорах (кримінальних, адміністративних, цивільних, господарських тощо), які порушуються (розслідуються, відкриваються, розпочинаються, ведуться тощо) на території України та за її межами відносно клієнта та/або підзахисного, або за його (їх) участю чи ініціативою; у переговорах за участю клієнта та/або підзахисного; при супроводі діяльності клієнта; за окремими письмовими дорученнями клієнта та/або підзахисного.
Відповідно до пп. 2.3.2. Договору Клієнт зобов'язаний прийняти надані Адвокатом послуги шляхом підписання акту здачі-прийомки наданих послуг, а при відмові у їх прийняті - протягом 3-х календарних днів після повідомлення Адвоката про виконання доручення письмово мотивувати таку відмову. У випадку ненадання Клієнтом обґрунтованої письмової відмови у вказаний строк послуги вважатимуться наданими належним чином та прийнятими Клієнтом.
Пунктами 3.2, 3.5. договору визначено, що розмір, порядок обчислення (фіксований, погодинний тощо) та порядок сплати гонорару адвоката та виконання доручення клієнта узгоджується сторонами та визначається у додатку до цього договору, який є його невід'ємною частиною.
Гонорар та додаткова винагорода адвоката може визначатися сторонами окремо для кожного нового (додаткового) доручення, що дається клієнтом у рамках цього договору.
Цей договір набирає чинності з моменту його підписання адвоктом та клієнтом та діє до 31.12.2025. (п. 4.1. договору).
Також між Клієнтом (Позивачем) та Адвокатом до Договору про надання правової допомоги узгоджено та підписано Додаткову угоду від 15.10.2024р. (надалі - Додаткова угода).
Пунктом 1 Додаткової угоди до Договору сторони визначили предмет додаткової угоди, а саме: Адвокат надає правову допомогу Клієнту у справі про стягнення заборгованості з Виконавчого комітету Криворізької міської ради по договору № 408 від 13.08.2024р.
Згідно п. 2 вищевказаної Додаткової угоди відповідно до умов розділу 3 Договору про надання правової допомоги Сторони домовились, що вартість послуг Адвоката за ведення цієї справи в суді першої інстанції складатиме 10 000, 00 грн. (десять тисяч гривень 00 коп.).
Пунктом 4 Додаткової угоди передбачено, що відповідно до умов Договору про надання правової допомоги Сторони домовились, що Клієнт здійснює оплату послуг впродовж 30 (тридцяти) календарних днів, з дня набрання рішення суду по справі законної сили. При цьому результат рішення не впливає на обов'язок Клієнта по оплаті наданих послуг.
20.12.2024 сторони підписали Акт наданих послуг, відповідно до якого Адвокат надав Клієнту, а Клієнт прийняв наступні послуги:
1. Вивчення документів по справі про стягнення заборгованості з Виконавчого комітету Криворізької міської ради по договору № 408 від 13.08.2024р. Формування та узгодження правової позиції з клієнтом. Формування матеріалів справи.
2. Досудове врегулювання спору: складання та відправлення боржнику вимоги стосовно оплати заборгованості.
3. Складання позовної заяви про стягнення заборгованості з Виконавчого комітету Криворізької міської ради по договору № 408 від 13.08.2024р. Підготовка та оформлення письмових матеріалів, що додаються до позовної заяви, організація процедури сплати клієнтом судового збору, оформлення копій доданих письмових доказів до позовної заяви. Формування матеріалів справи. Подання позовної заяви до суду.
4. Складання та подання клопотання про доручення додаткових доказів у справі № 904/4845/24.
5. Складання відповіді на відзив у справі № 904/4845/24.
Відповідно до п. 2 Акту, вартість послуг адвоката складає 10 000, 00 грн.
За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 цього Кодексу).
Аналогічну правову позицію викладено у постановах об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.
За змістом положень ч. 1 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Для цілей розподілу судових витрат, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі: гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
При здійснені розподілу між сторонами спору судових витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує результат розгляду спору, умови договору про надання правничої допомоги, укладеного між стороною спору та адвокатом (адвокатським об'єднанням, бюро), обсяги наданих стороні, як клієнту, послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи, а також в порядку ст. 86 Господарського процесуального кодексу України надає належну оцінку поданим стороною, яка понесла витрати на професійну правничу допомогу, доказам фактичного надання їй адвокатських послуг, їх прийняття стороною спору на підставі акта приймання-передачі послуг з виставленням адвокатом (адвокатським об'єднанням, бюро) клієнту рахунка на оплату таких послуг.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Пункт 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 74, ч.1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування слід виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004).
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Частинами 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до частини 3 статті 130 Господарського процесуального кодексу України, у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
За встановлених обставин щодо обсягу, вартості та співрозмірності заявлених до компенсації витрат на правову допомогу, суд, оцінивши витрати позивача з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також час, який міг би витратити адвокат на вивчення, підготовку позову як кваліфікований фахівець, зважаючи на заперечення відповідача, дійшов висновку про те, що заявлена до стягнення сума компенсації витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00грн. є завищеною, не відповідає принципу співмірності та розумності.
Зважаючи на викладене, суд частково задовольняє заяву позивача зі стягненням з відповідача 5000,00 грн. витрат на правничу допомогу.
5 000,00 грн. витрат на правничу допомогу покладаються на позивача.
Щодо судового збору.
За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.
Відповідно до частини 3 статті 130 Господарського процесуального кодексу України, у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
Посилаючись на норми ч. 3 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України, позивач просить суд стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 2 460,00грн.
З урахуванням положень статті 129 та ч. 3 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Провадження у справі №904/4845/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРВЕНТКЛІМАТ" до Виконавчого комітету Криворізької міської ради про стягнення заборгованості в розмірі 205 000,00 грн. закрити.
Стягнути з Виконавчого комітету Криворізької міської ради (50101, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, площа Молодіжна, 1, ідентифікаційний код 04052169) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрвентклімат" (49000, м. Дніпро, вулиця Глінки, будинок 2, офіс 208, ідентифікаційний код 41988622) 2 460,00 грн. - витрат по сплаті судового збору, 5 000,00 грн. - витрат на професійну правничу допомогу, про що видати наказ.
Витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000,00 грн. покласти на позивача.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено та підписано 07.01.2025.
Суддя Н.Г. Назаренко