вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"06" січня 2025 р. Справа № 911/1418/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Демидової А.М.
суддів: Владимиренко С.В.
Ходаківської І.П.
розглянувши в письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України"
на рішення Господарського суду Київської області від 07.08.2024 (суддя Конюх О.В.)
у справі № 911/1418/24 Господарського суду Київської області
за позовом Першого заступника керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі:
1) Державної екологічної інспекції Столичного округу;
2) Макарівської селищної ради
до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України"
про стягнення 134 697,66 грн
Короткий зміст і підстави позовних вимог
У травні 2024 року Перший заступник керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області (Прокурор) звернувся до Господарського суду Київської області з позовом в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Столичного округу (позивач-1) та Макарівської селищної ради (позивач-2) до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (відповідач) про стягнення на користь Макарівської селищної ради 134 697,66 грн шкоди, заподіяної незаконною порубкою лісу.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що окружною прокуратурою було встановлено, що 21.08.2023 працівниками державної лісової охорони філії "Макарівське лісове господарство" ДП "Ліси України" у виділі 16 кварталу 87 Макарівського лісництва в адміністративних межах Макарівської ОТГ виявлена незаконна порубка 10 дерев, а саме 3 дерев породи сосна звичайна та 7 дерев породи дуб звичайний, чим завдано збитків державі в особі територіальної громади на суму 134 697,66 грн.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду Київської області від 07.08.2024 у справі № 911/1418/24 позов задоволено та стягнуто з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на користь Макарівської селищної ради на спеціальний рахунок р/р UA878999980333139331000010826, відкритий у Казначействі України (ел.адм.подат.) ГУК у Київській області/Макарівська ТГ/24062100, код ЄДРПОУ Казначейства 37955989, код доходів 24062100 "Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності" 134 697,66 грн шкоди, завданої навколишньому природному середовищу незаконною порубкою дерев. Стягнуто з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на користь Київської обласної прокуратури 3 028,00 грн судового збору.
Рішення суду мотивовано тим, що усвідомлюючи свої дії, відповідач неправомірно не здійснив належних заходів для збереження лісонасаджень на земельній ділянці, постійним користувачем якої він є. Вказане свідчить про наявність як вини відповідача, так і протиправної поведінки, а також причинно-наслідкового зв'язку між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача, які спричинили збитки.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись із рішенням господарського суду Київської області від 07.08.2024 у справі № 911/1418/24, Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати згадане рішення суду як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, ч. 1 ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", ст. 7, 17, 19, 64, 86, 105 Лісового кодексу України (далі - ЛК України), ст. 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 13, 53, 77, 236 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), та ухвалити нове рішення, яким позовну заяву Прокурора залишити без задоволення.
Зокрема, скаржник зазначає, що Прокурором не доведено виключності випадку для звернення з даним позовом в інтересах держави. Оскаржуване рішення судом ухвалене за відсутності всіх елементів для цивільно-правової відповідальності. Судом не перевірено, чи мав повноваження спеціаліст визначати розмір шкоди.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2024 (колегія суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого, Владимиренко С.В., Ходаківської І.П.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на рішення Господарського суду Київської області від 07.08.2024 у справі № 911/1418/24; розгляд апеляційної скарги постановлено здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання); встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 18.11.2024.
Зважаючи на воєнний стан в Україні, тривалі повітряні тривоги, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, забезпечення можливості реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав та вирішення справи.
Позиції учасників справи
Заступник керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області подав до Північного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а судове рішення - без змін, посилаючись на те, що порушення інтересів держави полягало в тому, що протягом довгого часу до спеціального фонду місцевої ради не надходять кошти за шкоду, заподіяну ДП "Ліси України", внаслідок порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища. Відповідачем не вживались усі необхідні заходи для збереження лісових насаджень, оскільки мала місце незаконна порубка дерев.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
21.08.2023 працівниками Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Макарівське лісове господарство" виявлено незаконну рубку дерев у кількості 10 дерев, сосна звичайна - 3 дерева, дуб звичайний - 7 дерев у 87 кварталі 16 виділу, у зв'язку із чим складено акт огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 21.08.2023.
Згідно з проектом організації та розвитку лісового господарства ДП "Макарівське лісове господарство" за 2015 рік із таксаційним описом квартал 87 виділ 16 Макарівського лісництва розташований в адміністративних межах Макарівської територіальної громади.
Відповідно до державного акта на право постійного користування землею І-КВ № 002941 від 20.05.2004 Макарівському державному лісогосподарському підприємству надано у постійне користування 2 752,7379 гектарів землі в межах згідно з планом землекористування. Землю надано у постійне користування для ведення лісового господарства. Зокрема, за вказаним актом на право постійного користування Макарівське ДЛП отримало ділянку № 3 площею 1 638,3738 га.
За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 320545703 від 18.01.2023 на підставі державного акта на право постійного користування землею І-КВ № 002941 від 20.05.2004 та інших документів, 16.01.2023 проведено державну реєстрацію права постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 3222785800:05:027:0001 площею 1 638,3738 га за Державним спеціалізованим господарським підприємством "Ліси України".
Таким чином, ділянка № 3 площею 1 638,3738 га, зазначена в постійному акті користування землею І-КВ № 002941 від 20.05.2004 та земельна ділянка з кадастровим номером 3222785800:05:027:0001 площею 1 638,3738 є однією і тією ж ділянкою та належить Державному спеціалізованому господарському підприємству "Ліси України" на праві постійного користування.
З метою вжиття відповідних заходів прокуратура зверталась з листами до Державної екологічної інспекції Столичного округу та Макарівської селищної ради.
У відповідь на вказане звернення Державна екологічна інспекція Столичного округу в листі від 06.05.2024 № 9/6/2-30/1214, наданому у відповідь на лист прокуратури від 08.04.2024 № 55/1-2526 вих-24, вказала про відсутність повноважень щодо звернення до суду із відповідним позовом, однак не заперечувала щодо пред'явлення позову в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Столичного округу про стягнення збитків, заподіяних державі, внаслідок порушення природоохоронного законодавства.
10.04.2024 Макарівська селищна рада листом № 03-23/891 у відповідь на лист Києво-Святошинської окружної прокуратури повідомила прокуратуру, що заходи щодо стягнення майнової шкоди, яка завдана незаконним вирубуванням дерев, селищною радою не вживались, оскільки про наявність зазначених обставин Макарівській селищній раді стало відомо лише із листа прокуратури. При цьому рада зазначила, що вона не взмозі самостійно зібрати всі належні та допустимі докази з метою підготовки позову про стягнення майнової шкоди до суду, а також позбавлена такої можливості у зв'язку з обмеженим фінансуванням, відтак селищна рада не може самостійно звернутись до суду із відповідним позовом.
Вказані обставини і стали підставою для звернення Першим заступником керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області з позовом у даній справі.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
У ч. 1 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" визначено, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.
Згідно із ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" в редакції, чинній до 23.09.2024, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини. Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов'язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю медіа, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об'єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Офісу Генерального прокурора або обласної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.
За положеннями ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень. Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб'єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.
Згідно з правовою позицією, викладеною в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17, підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема (але не виключно): повідомленням прокурора на адресу відповідного компетентного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від такого органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.
Таким чином, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає компетентний орган.
Однією з підстав для представництва є бездіяльність компетентного органу, яку прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 викладено, зокрема, правовий висновок про те, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим;
Європейський суд з прав людини неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити … скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, пункт 27).
У ст. 13 Конституції України встановлено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Згідно зі ст. 1 ЛК України ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.
За положеннями ст. 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і не використовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.
Як правильно встановлено місцевим господарським судом, Києво-Святошинською окружною прокуратурою Київської області було повідомлено Державну екологічну інспекцію Столичного округу та Макарівську селищну раду про встановлений факт порушення вимог лісового господарства, що спричинило шкоду інтересам держави.
Проте, ані інспекцією, ані радою відповідних заходів щодо захисту інтересів держави вжито не було, а відтак, при зверненні до суду з вказаним позовом Першим заступником керівника Києво-Святошинської окружної прокуратури Київської області було дотримано вимоги статті 23 Закону України "Про прокуратуру" у зв'язку з невжиттям компетентними органами відповідних заходів, спрямованих на захист інтересів держави у спірних відносинах протягом розумного строку після того, як цим органам стало відомо про порушення інтересів держави.
Згідно зі ст. 16, 17 ЛК України право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами. У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.
Як обґрунтовано встановлено місцевим господарським судом, у розумінні вимог статті 17 ЛК України відповідач є постійним лісокористувачем, на якого чинним законодавством покладено обов'язок забезпечити охорону лісів на підвідомчій лісовому господарству території.
За положеннями п. 2.5 Інструкції з оформлення органами Державного комітету лісового господарства України матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої наказом Державного комітету лісового господарства України від 31.08.2010 № 262, у разі якщо виявлено факт порушення лісового законодавства, однак особу порушника встановити неможливо (порушник вчинив правопорушення і зник з місця події), посадовою особою органу лісового господарства складається акт огляду місця вчинення порушення лісового законодавства. Складений акт протягом трьох днів з моменту виявлення правопорушення направляється до органу внутрішніх справ за місцем вчинення правопорушення для встановлення особи порушника. Виявлені при цьому незаконно добуті лісові ресурси вилучаються, про що зазначається в акті.
Відповідно до п. 2.7 Посадової інструкції майстра лісу філії "Макарівське лісове господарство" ДП "Ліси України", наданої Прокурором, завданням та обов'язком майстра лісу є забезпечення охорони лісів від самовільних рубок в зоні діяльності майстерського обходу.
Майстер лісу несе відповідальність за незадовільний стан охорони та захисту лісу (п. 4.1 Посадової інструкції).
Згідно з п. 3.3 Посадової інструкції майстер лісу має право приймати участь у складанні актів (протоколів) про лісопорушення, лісові пожежі, порушення термінів і правил полювання і надавати їх у відповідні органи для притягнення порушників до відповідальності.
Таким чином, місцевим господарським судом правильно встановлено, що акт, складений посадовими особами органу лісового господарства, до яких відноситься відповідач, є належним доказом на підтвердження факту вчинення порушення лісового законодавства.
Згідно із ч. 2 ст. 19 ЛК України постійні лісокористувачі зобов'язані, зокрема, забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; створювати сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення.
Пунктом 5 статті 64 ЛК України встановлено, що підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані, зокрема, здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.
За положеннями ст. 86 ЛК України організація і забезпечення охорони і захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.
Як встановлено ст. 93 ЛК України, завданням контролю за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів є запобігання порушенням законодавства у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, своєчасне виявлення таких порушень і вжиття відповідних заходів щодо їх усунення.
Відповідно до правової позиції, викладеної в постановах Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 909/1111/16 та від 20.02.2020 у справі № 920/1106/17, яку правомірно враховано місцевим господарським судом, організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів. Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній постійному лісокористувачу ділянці лісу.
Як визначено у ст. 105 ЛК України, особи, винні у порушенні лісового законодавства, зокрема, у незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників, порушенні порядку заготівлі та вивезення деревини, порушенні інших вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, несуть встановлену законом дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність.
Згідно зі ст. 107 ЛК України підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.
Статтею 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено, що підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації заподіяної навколишньому природному середовищу шкоди.
За положеннями ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають, зокрема, із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.
Згідно із частинами першою, другою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Ураховуючи положення статті 74 ГПК України, саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Натомість відповідачу потрібно довести відсутність його вини у завданні збитків позивачу.
Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо). Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.
Такий правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 20.01.2020 у справі № 902/803/17.
Подібний правовий висновок щодо покладення на позивача обов'язку доведення факту наявності порушення відповідача, наявності та розміру понесених збитків, а також причинно-наслідкового зв'язку між правопорушенням і збитками також викладений у постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 916/3211/16.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 27.01.2020 у справі № 910/3579/17 зазначив, що для застосування такої міри відповідальності як відшкодування шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) шкоди; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювана та шкодою; 4) вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Відповідно до частин першої, другої статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно зі статтею 1172 ЦК України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
За правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 24.02.2021 у справі № 906/366/20, виявлення незаконної рубки лісу та відсутність безпосередньо у відповідача як особи, зобов'язаної здійснювати контроль за збереженням лісів, будь-якої інформації з приводу даного факту та своєчасного його виявлення свідчить про наявність вини відповідача щодо неналежної охорони лісу (бездіяльність), внаслідок чого скоєно незаконне вирубування лісу.
При цьому відповідно до статті 3 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" одним із принципів охорони навколишнього природного середовища є запобіжний характер заходів щодо охорони навколишнього природного середовища. Тобто, такі заходи покликані усувати будь-які можливості незаконного впливу іншими особами на природній фонд та запобігати вчиненню цих порушень у першу чергу. Лише потім завданням охорони навколишнього природного середовища постає вчинення дій щодо зупинення виявлених порушень та запобігання їх продовженню.
Таким чином, судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що відповідачем не було належним чином дотримано своїх зобов'язань з охорони і захисту лісу постійно, що призвело до вирубки 10 шт. дерев лісу та нанесло державі збитків.
Матеріалами справи підтверджено, що розрахунок розміру шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства внаслідок незаконної порубки дерев, здійснено відповідно до такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев та чагарників до ступеня припинення росту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665, з урахуванням індексації 2023 року.
Згідно з п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу", починаючи з 1 січня 2009 року проводиться індексація затверджених цією постановою такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами.
Апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що поданий із позовом розрахунок є арифметично правильним, а розподіл суми стягнення таким, що відповідає ст. 47 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та п. 7 ч. 3 ст. 29, п. 4 ч. 1 ст. 69-1 Бюджетного кодексу України, згідно з якими грошові стягнення за шкоду, заподіяну внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, зараховуються до спецфондів Державного, обласних та місцевих (сільського, селищного, міського) бюджетів за місцем скоєння правопорушення. При цьому джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України в частині доходів є 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, а до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, у тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів, бюджетів об'єднаних територіальних громад - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.
З огляду на викладене, відсутність належних доказів відсутності вини відповідача та вчинення ним дій, спрямованих на збереження та охорону лісів та недопущення самовільної рубки лісу, вмотивованим є висновок суду першої інстанції про наявність складу цивільного правопорушення та правових підстав для задоволення позову.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що судом надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також правильно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку із чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.
Судові витрати
У зв'язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги судові витрати за її розгляд відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.
Керуючись ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281, 282, 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Київської області від 07.08.2024 у справі № 911/1418/24 залишити без змін.
3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.
4. Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.
5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку з урахуванням вимог п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.
Головуючий суддя А.М. Демидова
Судді С.В. Владимиренко
І.П. Ходаківська