07 січня 2025 рокуЛьвівСправа № 460/24731/23 пров. № А/857/13913/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Глушка І.В.
суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Волинської митниці на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 09 травня 2024 року, ухвалене суддею Гудима Н.С. у м. Рівне у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у справі № 460/24731/23 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Даліс Аутомотів Груп» до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,-
23 жовтня 2023 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Даліс Аутомотів Груп» звернувся в суд з адміністративним позовом до відповідача - Волинської митниці, у якому просив визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA205050/2023/000195/2 від 19.04.2023.
Позовні вимоги, зокрема, обґрунтовує тим, що в підтвердження заявленої митної вартості імпортованих товарів та обраного методу її визначення до декларації додано достатній перелік документів. Ці документи не містять розбіжностей, що могли б вплинути на невірний розрахунок митної вартості, відображають усі відомості, що підтверджують ціну, яка була фактично сплачена за товар, їх дані піддаються обчисленню та в своїй сукупності дають можливість визначити митну вартість товару. Заявлена митна вартість товару була визначена за основним методом у розмірі 2 659105,76 грн, до її складових включено (крім фактурної вартості 65288,42 євро - 2638788,19 грн по курсу 40, 4174) також вартість складських витрат у розмірі 260,76 євро (10539,24 грн по курсу 40, 4174) витрат на транспортування товару в сумі 9778,33 грн. Внаслідок коригування митної вартості зобов'язання щодо сплати митних платежів за митне оформлення товару збільшено на 4028,57 грн. Зазначає, що у митного органу не було правових підстав для витребування додаткових документів, оскільки митницею не визначено обставини, які зумовили витребування додаткових документів, та не обґрунтовано сумнівів щодо можливості обчислити числові значення митної вартості на підставі поданих документів.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 09 травня 2024 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що під час перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товару, встановлено, що митна вартість товарів, які ввозяться по поданій митній декларації на митну територію України, не може бути визнана у зв'язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, та містять розбіжності. Зауважує, що по поданій митній декларації відбулось автоматичне спрацювання профілів ризику АСАУР, які передбачають необхідність проведення більш детальної перевірки поданих декларантом документів на предмет можливого заниження вартості товару за кодом 105-2 «контроль правильності визначення митної вартості товарів». У даній справі митний орган мав обґрунтований сумнів у правильності визначення митної вартості, про конкретні недоліки зазначив у гр.33 оскаржуваного рішення та витребував у декларанта саме ті документи, які можуть ці сумніви усунути.
Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та відзиву на неї, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Так, судом першої інстанції достовірно встановлено, матеріалами справи підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Даліс Аутомотів Груп» здійснює діяльність, зокрема, у сфері оптової та роздрібної торгівлі деталями та приладдям для автотранспортних засобів, 45.31 (основний); інші: 45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів; 45.32 Роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; 66.22 Діяльність страхових агентів і брокерів; 66.29 Інша допоміжна діяльність у сфері страхування та пенсійного забезпечення; 73.11 Рекламні агентства; 73.20 Дослідження кон'юнктури ринку та виявлення громадської думки; 82.30 Організування конгресів і торговельних виставок; 46.37 Оптова торгівля кавою, чаєм, какао та прянощами; 46.43 Оптова торгівля побутовими електротоварами й електронною апаратурою побутового призначення для приймання, записування, відтворювання звуку й зображення; 46.51 Оптова торгівля комп'ютерами, периферійним устаткованням і програмним забезпеченням; 46.69 Оптова торгівля іншими машинами й устаткованням; 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами.
08.06.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Даліс Аутомотів Груп» (Покупець) та «GSP Europe GmbH» (Продавець) укладено контракт №08062022, згідно з п.1.1 якого предметом договору є продаж та поставка автомобільних запасних частин продавцем, а також придбання та приймання цього товару покупцем.
На виконання умов контракту продавець «GSP Europe GmbH» поставив позивачу партію товару згідно з інвойсом №R23-22133 від 31.03.2023 на суму 65288,42 євро. На виконання умов поставки FCA Хелм продавець поставив товар на митний склад SUKCES SP.Z.O.O (Хелм), а експедитор ФОП ОСОБА_1 на виконання договору-заявки про надання транспортних послуг №12/04 від 12.04.2023, здійснив транспортування придбаного позивачем товару на митну територію України.
З метою митного оформлення придбаного товару за вказаними вище контрактом декларантом позивача подано до митного оформлення митну декларацію МД №23UA205050028555U0 від 17.04.2023. Разом з митною декларацією декларантом митному органу також подано такі документи: інвойс №R23-22133 від 31.03.2023; автотранспортну накладну (CMR) №1404/2023/GSP від 14.04.2023; декларацію про походження товару - інвойс №R23-22133 від 31.03.2023; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг №3B-0000265 від 17.04.2023; виписку з бухгалтерської документації (рахунок-фактура) №0068/04/23/FVW/A від 17.04.2023; зовнішньоекономічний договір - контракт №08062022 від 08.06.2022; договір про надання послуг митного брокера №557 від 25.04.2018; договір-заявка про надання транспортних послуг №12/04 від 12.04.2023.
Вартість товару заявлена декларантом за основним методом визначення митної вартості товарів за ціною контракту 65288,42 євро.
Волинською митницею прийняте рішення про коригування митної вартості товарів від 19.04.2023 №UA205050/2023/000195/2, яким здійснено коригування митної вартості товарів згідно з вищевказаною митною декларацією за резервним методом визначення митної вартості товарів.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Даліс Аутомотів Груп», вважаючи рішення Волинської митниці від 19.04.2023 №UA205050/2023/000195/2 протиправним, звернувся до суду з вимогами про його скасування.
Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке.
В розумінні пунктів 23 та 24 частини 1 статті 4 МК України митне оформлення виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Відповідно до статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Згідно з частиною 1 статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.
Відповідно до статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення.
Згідно із статтею 264 Кодексу митна декларація реєструється та приймається органом доходів і зборів у порядку, що визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою органу доходів і зборів, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.
У випадках, коли з причин, визнаних органом доходів і зборів обґрунтованими, окремі документи, визначені цим Кодексом, не можуть бути представлені разом з митною декларацією, дозволяється подання таких документів протягом часу, що визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику
З моменту прийняття органом доходів і зборів митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.
Орган доходів і зборів не має права відмовити у прийнятті митної декларації, якщо виконано всі умови, встановлені цим Кодексом.
Відповідно до статей 49, 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Згідно із частиною першою статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та главою 8.
За приписами частини другої цієї статті декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Як встановлено частиною першою статті 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах 5 і 6статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (ч.2 ст. 53 МК України).
За правилами частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до частини 5 статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Згідно з частиною першою статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (ч. ч. 2-3 ст. 54 МК України).
Частиною четвертою статті 54 Митного кодексу України встановлено, що орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування.
Водночас частиною п'ятою статті 54 Митного кодексу України передбачено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю
Згідно з частиною 6 статті 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до статті 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів.
Відповідно до частини п'ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Відтак, в силу приписів статті 55 МК України орган доходів і зборів має право здійснювати коригування митної вартості товару, заявленої декларантом, за відповідних умов, зокрема, якщо ним у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено тощо.
Наявність в органу доходів і зборів обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Відтак, наведені приписи зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
В свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 29 січня 2019 року (справа №815/6827/17), а відповідно до ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.
Суд апеляційної інстанції, здійснивши перевірку рішення суб'єкта владних повноважень щодо відповідності визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям, вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справ
Згідно ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч.2 цієї статті в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч.3 ст. 90 КАС України).
З наявних в матеріалах справи доказів слідує, що митну вартість імпортованого товару, що вказана у митних деклараціях, декларантом визначено за основним методом.
Встановлено, що відповідачем під час здійснення контролю правильності визначення декларантом позивача митної вартості імпортованих в Україну товарів поставлено під сумнів правильність визначення їх митної вартості.
Згідно доводів скаржника, позивачем не надано достатнього пакету документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товарів за основним методом. Зокрема митний орган покликається на наявність розбіжностей у поданих декларантом позивача документах, які підтверджують митну вартість. Як наслідок митницею було направлено уповноваженій особі декларанта електронним повідомленням вимогу на надання додаткових документів.
Конкретизація переліку документів, які повинен надати платника податків пов'язується із вимогами до суб'єкта владних повноважень під час прийняття рішень (вчинення дій) діяти обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, які мають значення для прийняття рішення (п.2 ч.2 ст.2 КАС України), а також забезпечити право особи на участь в процесі прийнятті рішення (п.9 ч.2 ст.2 КАС України).
Зі змісту п. 33 рішення про коригування митної вартості слідує:
"Під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів було встановлено, що документи, які подані для підтвердження заявленої митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, містять розбіжності.
А саме: декларантом вказано в графі 44 контракт від 08.06.2022 №08062022, який до МД не було додано. Надано рахунок на оплату транспортних послуг від ФОП ОСОБА_1 при цьому, відповідно до графи 16 СМR, перевізником товару є фірма «Private Enterprize TREK- ZAKHID». Продавець згідно з товаросупровідними документами - GSP Europe GmbH, відправник відповідно до графи 1 CMR - Sukces Sp.z.o.
Згідно з п.5 ст.54 МКУ митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості.
Згідно з ст.54 МКУ митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товару шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. У зв'язку з тим, що документи подані для підтвердження митної вартості товарів не містили усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а також містили розбіжності, декларанту було запропоновано згідно ст.53 та ст.54 МКУ в 10-ти денний термін надати:
1) контракт від 08.06.2022 №08062022 та додатки до нього, у разі їх наявності;
2) банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваних товарів;
3) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товарів та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезених товарів;
4) транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
5) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;
6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з контрактом про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
7) виписку з бухгалтерської документації;
8) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товарів;
9) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товарів. Декларантом було надано: контракт від 08.06.2022 №08062022, договір транспортного експедирування від 14.05.2018 №329, договір перевезення вантажу від 10.06.2021 №645, лист від одержувача товарів від 19.04.2023 №266, договір складського зберігання від 01.08.2022 №01/08, видаткові накладні, копію митної декларації країни відправлення від 06.04.2023, №23DE6156038660903, прайс-лист від 01.03.2023 б/н.
Зазначено, що решту витребуваних документів декларант відмовився надати, про що зазначено в заяві від 19.04.2023 №2. Декларантом надано довідку про складські витрати, проте не надано інформації щодо вартості навантаження/розвантаження/перевантаження оцінюваних товарів.
Відповідно до п.1.3 договору перевезення вантажу від 10.06.2021 №645, вартість послуг по кожному перевезенню вантажу зазначається в заявці, яка є невід'ємною частиною даного договору (п.1.2). Заявку декларантом не надано.
В інвойсі від 31.03.2023 №R23-22133 передбачена передоплата за товари. Банківських платіжних документів не надано.
У зв'язку з вищевикладеним та керуючись положеннями Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року, Митного кодексу України, вимогами ч.6 ст.54 Митного кодексу України передбачено, що у зв'язку із неподанням декларантом документів згідно з переліком, та відповідно до умов, зазначених у 4.2-4 ст.53 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.
У зв'язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст.59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63МКУ з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта. Митну вартість визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 Митного кодексу України на підставі цінової інформації, наявної в ЄС, та з урахуванням вимог наказу Держмитслужби від 01.07.2021 №476 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України». Рівень митної вартості становить: Товар №3- 6,0598 євро/кг (МД від 22.02.2023 №UA500490/2023/001556)".
Зі змісту приписів розділу ІІІ (Митна вартість товарів та методи її визначення) МК України слідує, що в аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості.
Так, зокрема, митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановлені належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановлені достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів.
Відповідно рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Оцінивши вимогу митного органу із наведеними вище нормами МК України, судом першої інстанції слушно вказано на те, що надані позивачем докази є вичерпними та підтверджують усі складові митної вартості за першим (основним) методом. Зміст наданих митному органу документів, що кореспондуються між собою, вказує на наявність всіх реквізитів та відомостей, які підтверджують числові значення складових митної вартості імпортованого позивачем транспортного засобу.
Насамперед, необґрунтованими є мотиви спірного рішення в частині тверджень митного органу про ненадання декларантом позивача до митної декларації контракту від 08.06.2022 №08062022, вказаного в графі 44 МД.
Правила заповнення граф митних декларацій за формою єдиного адміністративного документа визначаються Порядком заповнення митних декларацій за формою єдиного адміністративного документа, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 651 (в редакції наказу Міністерства фінансів України від 23 вересня 2022 №296), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.08.2012р. за № 1372/21684 (далі - Порядок № 651).
Згідно з Порядком № 651 при внесенні до графи 44 відомостей про документ, який надавався митному органу в попередніх випадках митного оформлення товарів із застосуванням МД, перед кодом такого документа проставляється символ «m».
У митній декларації МД №23UA20505002855500 в графі 44 напроти контракту від 08.06.2022 №08062022 проставлено символи «m», що стверджує про документ, який надавався митному органу в попередніх випадках митного оформлення товарів із застосуванням МД, і про наявність таких документів в базі даних митного органу (а.с.30).
Щодо покликань відповідача на те, що декларантом надано рахунок на оплату транспортних послуг від ФОП ОСОБА_1 при цьому, відповідно до графи 16 СМR, перевізником товару є фірма «Private Enterprize TREK- ZAKHID», суд апеляційної інстанції вважає за необхідне заначити таке.
Так, в травні 2018 року між ТОВ «Даліс Аутомотів Груп» (Клієнт) та ФОП ОСОБА_1 (Екпедитор) укладено договір транспортного експедирування №329 від 14.05.2018, згідно з умовами якого клієнт доручає, а експедитор надає за плату і за рахунок клієнта транспортно-експедиторські послуги з організації та забезпечення міжнародних перевезень вантажів автомобільним транспортом. Згідно з даним Договором експедитор організовує перевезення транспортом і маршрутом, вибраним ним самостійно.
Відповідно до п.2.1.1 договору, найменування, вид, кількість (об'єм, маса), характер, властивості і умови перевезення вантажу, строки перевезення (початок завантаження і початок розвантаження), вантаж відправника (вантажоотримувача), спосіб і місце завантаження (розвантаження), назва митного переходу на кордоні України та інші дані необхідні для належного виконання свого зобов'язання Експедитором зазначаються Клієнтом у письмовій заявці, яка є невід'ємною частиною цього Договору, оформляється на кожне перевезення.
На виконання умов цього договору сторонами було погоджено перевезення вантажу, зокрема, за інвойсом №R23-22133 від 31.03.2023, у зв'язку з чим сторонами було укладено договір-заявку про надання транспортних послуг №12/04 від 12.04.2023.
В свою чергу, на виконання умов договору транспортного експедирування №329 від 14.05.2018 та договору-заявки про надання транспортних послуг №12/04 від 12.04.2023 експедитор, ФОП ОСОБА_1 , залучила до здійснення перевезення безпосереднього перевізника ПП «Трек-Захід» відповідно до укладеного між ними договору перевезення вантажу №645 від 10.06.2021.
За умовами договору №329 від 14.05.2018 за надання транспортно-експедиторських послуг та перевезення вантажу клієнт проводить оплату на р/р експедитора суму вартості перевезення (транзитні кошти) які належать перевізнику, та винагороду за транспортно-експедиторські послуги, що належить Експедитору. Розмір вартості перевезення та суми, яка належить Експедитору, відображається в рахунку та в акті виконаних робіт за надання транспортно-експедиторських послуг. Розрахунки за цим Договором здійснюються на підставі виставлених Експедитором рахунків протягом 5 днів з моменту отримання Клієнтом оригіналу CMR та рахунку.
Як підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, декларантом позивача митному органу для підтвердження витрат на транспортування товару було надано рахунок-фактуру на оплату транспортно-експедиційних послуг №3B-0000265 від 17.04.2023, договір-заявку про надання транспортних послуг №12/04 від 12.04.2023, CMR №1404/2023/GSP від 14.04.2023.
Окремо позивачем було надано митному органу договір транспортного експедирування №329 від 14.05.2018 та договір перевезення вантажу №645 від 10.06.2021 для підтвердження зазначених обставин.
Слід зазначити, що МК України не визначає виду доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів, та не вказує, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи, а тому вказані документи є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів. Натомість, надані позивачем до митного оформлення документи у сукупності надають можливість визначити розмір транспортних витрат та не мають суперечностей, тому висновки митного органу у цій частині є безпідставними.
Щодо доводів митного органу, що продавець згідно з товаросупровідними документами - «GSP Europe GmbH», а відправник відповідно до графи 1 CMR - SUKCES SP.Z.О.О., слід зазначити таке.
Так, за інвойсом №R23-22133 від 31.03.2023 умовами поставки товару є FCA Хелм (Польща). Адреса доставки за інвойсом: SUKCES SP.Z.О.О., м.Хелм, Польща, вул.Керамічна, 3д.
Згідно із Офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (Інкотермс 2010) термін FCA (FREE CARRIER (...named place) «франко-перевізник» (... назва місця) означає, що продавець здійснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевізнику у названому місці. При цьому, вибір місця поставки впливає на зобов'язання щодо завантаження й розвантаження товару у такому місці. Якщо поставка здійснюється на площах продавця, продавець відповідає за завантаження. Якщо ж поставка здійснюється в іншому місці, продавець не несе відповідальності за розвантаження товару. Цей термін може бути застосований незалежно від виду транспорту, включаючи змішані (мультимодальні) перевезення. Під словом "перевізник" розуміється будь-яка особа, що на підставі договору перевезення зобов'язується здійснити або забезпечити здійснення перевезення товару залізницею, автомобільним, повітряним, морським, внутрішнім водним транспортом або комбінацією цих видів транспорту. Якщо покупець призначає іншу особу, ніж перевізник, прийняти товар для перевезення, то продавець вважається таким, що виконав свої обов'язки щодо поставки товару з моменту його передання такій особі.
На виконання умов контракту та інвойсу продавець поставив товар на митний склад SUKCES SP.Z.О.О. (Хелм, Польща).
Разом з тим, між ТОВ «Даліс Аутомотів Груп» та компанією SUKCES SP.Z.O.О. укладено договір складського зберігання №01/08 від 01.08.2022, за яким остання надає позивачу послуги з приймання, зберігання та видачі товарів з митного складу. В подальшому товари було видано з митного складу SUKCES SP.Z.O.О. перевізнику позивача, який доставив їх на митну територію відповідно укладеного договору-заявки про надання транспортних послуг №12/04 від 12.04.2023 за CMR №1404/2023/GSP від 14.04.2023.
З огляду на наведене, оскільки видача (відправлення) товару з митного складу здійснювалась SUKCES SP.Z.O.О., то, відповідно, відправником товару зазначено SUKCES SP.Z.O.O. (Хелм). Таким чином, SUKCES SP.Z.О.О. була відправником товарів за договором складського зберігання №01/08 від 01.08.2022, а не за контрактом №08062022 від 08.06.2022.
На підтвердження зазначених обставин декларантом позивача було надано митному органу договір складського зберігання №01/08 від 01.08.2022 та рахунок-фактуру №0068/04/23/FVW/А від 17.04.2023 про вартість складських витрат.
Водночас суд апеляційної інстанції оцінює доводи митного органу про те, що декларантом надано довідку про складські витрати, проте не надано інформації щодо вартості навантаження/розвантаження/перевантаження оцінюваних товарів, як безпідставні, оскільки рахунком-фактурою №0068/04/23/FVW/А від 17.04.2023 визначено загальну вартість складських витрат, що включають в себе і вартість навантаження/ розвантаження/ перевантаження товарів.
Суд також не бере до уваги твердження митного органу, викладені в оскаржуваному рішенні, що відповідно до п.1.3 договору перевезення вантажу від 10.06.2021 №645, вартість послуг по кожному перевезенню вантажу зазначається в заявці, яка є невід'ємною частиною даного договору, однак заявку декларантом не надано.
Як зазначалося судом раніше, ТОВ «Даліс Аутомотів Груп» уклало з ФОП ОСОБА_1 договір транспортного експедирування №329 від 14.05.2018. В свою чергу, ФОП ОСОБА_1 залучила до перевезення безпосереднього перевізника ПП «Трек-Захід» відповідно до договору перевезення вантажу №645 від 10.06.2021. Тобто заявка до договору №645 від 10.06.2021, що визначає вартість перевезення, стосується лише ПП «Трек-Захід» та ФОП ОСОБА_1 , які є сторонами цього договору, та не є доказом на підтвердження витрат позивача на транспортування товарів до митної території України.
Крім того, суд апеляційної інстанції наголошує, що ненадання позивачем заявок, на які вказує митний орган, не може бути самодостатньою підставою для невизнання заявлених транспортних витрат та, відповідно, митної вартості товару.
Щодо посилань митного органу на не підтвердження термінів та порядку розрахунків з посиланням на інвойс від 31.03.2023 №R23-22133, яким передбачена передоплата за товари, колегія суддів суду апеляційної інстанції зазначає, що сторони вільні в виборі способу та порядку співпраці та взаємодії щодо виконання своїх зобов'язань та мають право в будь-який час вносити зміни у вже існуючі домовленості, змінювати чи доповнювати їх. Обставини здійснення платежу можуть свідчити лише про виконання зобов'язань по оплаті товару покупцем згідно умов контракту. Разом з цим, вони не можуть сприйматись як безумовне свідчення про наявність розбіжностей чи неповноти документів, доданих до митної декларації.
Резюмуючи надання оцінки наявності у відповідача підстав для витребування додаткових доказів, суд звертає увагу на те, що митний орган, здійснюючи контроль правильності визначення митної вартості, повинен брати до уваги лише ті докази, які стосуються предмета доказування. У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу, умови чи терміни оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв'язку з цим відомості про умови чи терміни оплати товару не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02 червня 2022 року справи №460/2674/20, від 12 березня 2019 року по справі №803/3649/15, від 17 квітня 2018 року по справі №815/329/17, від 01 березня 2023 року по справі №420/18880/21.
Звідси, доводи відповідача про те, що декларантом не було подано на витребування митного органу повного переліку первинних документів є безпідставними, оскільки останнім було надано усі документи передбачені ст. 53 МК України, які дають можливість митному органу однозначно визначити митну вартість задекларованого товару за основним методом.
Судом першої інстанції слушно вказано на те, що оскаржуваному рішенні відсутнє належне обґрунтування того, що виявлені митним органом розбіжності у поданих декларантом документах впливають на митну вартість товарів, та суд вважає, що розбіжності, про які зазначено у рішенні про коригування митної вартості товару, не можуть впливати на митну вартість товару та не могли бути правовою підставою для витребування відповідачем додаткових документів у декларанта.
Враховуючи позицію Верховного Суду у постановах від 12 березня 2019 року у справі № 826/2313/16, від 13 червня 2019 року у справі № 820/6315/15, слід зауважити, що вимоги частин третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товару, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Рішенням про коригування митної вартості товарів митну вартість імпортованого товару визначено за резервним методом згідно ст. 64 МК України.
При прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем використано інформацію щодо рівня митної вартості аналогічного товару, митне оформлення якого вже здійснено, визначених відповідно до раніше визнаної (визначеної) митної вартості.
Верховний Суд у постанові від 08 лютого 2019 року у справі № 825/648/17 зазначив, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.
Однак, зміст оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів не дає суду можливості встановити які складові вплинули на формування митним органом саме такої ціни, у ньому не наведено пояснень щодо зроблених коригувань. У ньому лише зазначено про неможливість застосування другого-п'ятого методів визначення митної вартості у зв'язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари та даних, на підставі яких можливе визначення митної вартості згідно з методами четвертим та п'ятим. Доказів в підтвердження проведення посадовою особою відповідача перевірки наявності чи відсутності відомостей про митне оформлення ідентичних чи аналогічних товарів, як цього вимагають митні процедури, відповідачем суду не надано; наведено загальне посилання на наявність цінової інформації про рівень митної вартості подібного за технічними характеристиками транспортного засобу, митна вартість якого визнана митним органом.
Крім того варто зазначити, що порівняння митної вартості імпортованого позивачем товару та товару, що ввозився за МД №UA500490/2023/001556 від 22.02.2023 не обґрунтоване, оскільки митним органом не доведено, які критерії бралися до порівняння.
Таким чином, декларантом надані митному органу усі належні документи згідно переліку частини другої статті 53 МК України по МД №23UA205050028555U0 від 17.04.2023, які підтверджували числові значення вартості товару.
Частиною сьомою статті 54 МК України обумовлено, якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Слід також зазначити, що спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах, також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
Аналогічні правові висновки висловлені Верховним Судом у постанові від 19.02.2019 року (справа №805/2713/16-а).
В процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.
Подані декларантом відповідно до частини другою статті 53 МК України документи є вичерпними та підтверджують усі складові митної вартості за першим (основним) методом з урахуванням умов поставки.
Відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи у своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом за ціною договору (контракту), як і не довів правових підстав для застосування резервного методу.
При цьому суд апеляційної інстанції зауважує, що факт надання достатніх документів на підтвердження заявленої вартості зазначено митним органом в картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205050/2023/000807 (а.с.29).
Тому апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно виснував, що митний орган, як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатні докази в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його доводи, а відтак рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів від 19.04.2023 №UA205050/2023/000195/2 не відповідає критеріям правомірності рішення суб'єкта владних повноважень, визначених ч.2 ст.2 КАС України, що має наслідком його скасування.
Слід зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами і перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зазначає, що такі були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Доводами апеляційної скарги не спростовуються висновки, викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.
Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.
Судові витрати розподілу не підлягають з огляду результат вирішення апеляційної скарги, характер спірних правовідносин та виходячи з вимог ст. 139 КАС України.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу розглянуто судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
Керуючись статтями 139, 242, 308, 309, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Волинської митниці залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 09 травня 2024 року у справі №460/24731/23 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І. В. Глушко
судді О. І. Довга
І. І. Запотічний