07 січня 2025 рокуЛьвівСправа № 460/7908/24 пров. № А/857/23303/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії :
судді-доповідача: Глушко І.В.,
суддів: Довгої О.І., Запотічного І.І.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2024 року, ухвалене суддею Недашківською К.М. у м.Рівне в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у справі № 460/7908/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,-
19 липня 2024 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, в якому просив:
- визнати протиправними дії щодо відмови у нарахуванні та виплаті щомісячної доплати до пенсії в сумі 2000,00 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 «Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб» з 01.06.2024;
- зобов'язати провести нарахування та виплату щомісячної доплати до пенсії в сумі 2000 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 «Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб», починаючи з 01.06.2024, з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2024 року позов задоволено.
Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення ухвалене з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, наведених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.
В апеляційній скарзі вказує, що при розрахунку доплати в розмірі до 2000 грн для виду пенсії в разі втрати годувальника, ця сума повинна ділитись на кількість утриманців з врахуванням суміжних справ. Оскільки, пенсія по втраті годувальника за померлого військовослужбовця ОСОБА_2 призначена на кількість утриманців, то розмір доплати ділиться рівними частинами на трьох утриманців. Відповідно, доплата до пенсії позивача, визначена відповідно до Постанови №713, становила 666,67 грн.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує вимоги такої, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити з наступних підстав.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач безпідставно проводив виплату позивачу спірної щомісячної доплати в зменшеному розмірі.
Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права, з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Рівненській області та отримує пенсію по втраті годувальника, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 28.03.2024 у справі №460/24719/23 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити перерахунок та виплату з 01.04.2019 ОСОБА_1 пенсії у зв'язку з втратою годувальника відповідно до вимог Закону України від 09.04.1992 №2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" із обов'язковим врахуванням розмірів щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії на підставі виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 довідки від 31.07.2023 №ХГ16138/3517 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_2 (годувальника), з урахуванням проведених виплат.
Листом від 05.07.2024 ГУ ПФУ в Рівненській області позивачу повідомлено, що при розрахунку доплати в розмірі до 2000 грн для виду пенсії в разі втрати годувальника, ця сума повинна ділитись на кількість утриманців з врахуванням суміжних справ. Оскільки, пенсія військовослужбовця по втраті годувальника за померлого ОСОБА_2 також призначена сину ОСОБА_3 та матері ОСОБА_4 , тому розмір доплати ділиться рівними частинами на трьох утриманців. Отже, розмір пенсії позивача з врахуванням доплати з 01 липня 2021 року в сумі 666,67 грн, визначеної постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 01.07.2021 склав 6100,00 грн. Основний розмір перерахованої пенсії на рішення суду у справі №460/24719/23 станом на 01.06.2024 склав 5379,42 грн.
Вважаючи такі дії пенсійного органу протиправними, позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права на належне пенсійне забезпечення.
Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на службі в органах внутрішніх справ визначено Законом №2262-ХІІ.
Згідно із частиною третьою статті 1 Закону №2262-ХІІ, члени сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти, мають право на пенсію в разі втрати годувальника.
Відповідно до статті 6 Закону №2262-ХІІ, сім'ї померлих пенсіонерів з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, мають право на пенсію в разі втрати годувальника на загальних підставах із членами сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
Статтею 7 Закону №2262-ХІІ передбачено, що військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором. У разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до цього Закону та Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», призначається одна пенсія за її вибором. При цьому різниця між розміром пенсії, на який особа має право відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», і розміром пенсії із солідарної системи відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка визначається в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, фінансується за рахунок коштів державного бюджету.
За змістом статті 29 Закону №2262-ХІІ, пенсії в разі втрати годувальника призначаються сім'ям пенсіонерів з числа цих військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом - якщо годувальник помер у період одержання пенсії або не пізніше 5 років після припинення її виплати.
Згідно із частинами першою, другою статті 30 Закону №2262-ХІІ, право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31). Незалежно від перебування на утриманні годувальника пенсія призначається: непрацездатним дітям; непрацездатним батькам і дружині (чоловікові), якщо вони після смерті годувальника втратили джерело засобів до існування, а також непрацездатним батькам і дружині (чоловікові) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби.
Відповідно до частини третьої статті 30 Закону №2262-ХІІ непрацездатними членами сім'ї вважаються: б) батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», або є особами з інвалідністю; д) дружина (чоловік) або один з батьків чи дід, бабуся, брат або сестра, незалежно від віку і працездатності, якщо вона (він) зайнята доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками померлого годувальника, які не досягли 8-річного віку, і не працює.
Статтею 31 Закону №2262-ХІІ передбачено, що члени сім'ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім'ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які самі одержували будь-яку пенсію, мають право перейти на нову пенсію.
Відповідно до пункту “б» статті 36 Закону №2262-ХІІ, пенсії в разі втрати годувальника призначаються в таких розмірах: б) сім'ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які померли внаслідок каліцтва, одержаного в результаті нещасного випадку, не пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби, - 30 процентів заробітку годувальника на кожного непрацездатного члена сім'ї.
В силу статті 37 Закону №2262-ХІІ, пенсії в разі втрати годувальника, які призначаються членам сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, не можуть бути нижче двох визначених законом розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Згідно із статтею 40 Закону №2262-ХІІ, пенсія в разі втрати годувальника встановлюється на весь період, протягом якого член сім'ї померлого вважається непрацездатним (стаття 30), а членам сім'ї, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», - довічно.
Зміна розміру пенсії, якщо у складі сім'ї, якій було призначено пенсію у разі втрати годувальника, станеться зміна, внаслідок якої окремі члени сім'ї або сім'я в цілому втратять право на пенсію, перерахунок пенсії або припинення її виплати провадиться з першого числа місяця, що йде за тим місяцем, у якому сталася зміна.
14.07.2021 року прийнято Постанову №713.
Згідно із пунктом 1 Постанови №713 встановлено з 1 липня 2021 р. особам, яким призначено пенсію до 1 березня 2018 р. відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (крім військовослужбовців строкової служби), до розмірів їх пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону станом на 1 березня 2018 р., щомісячну доплату в сумі 2 000 гривень, яка враховується під час подальших підвищень розмірів пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону.
Особам, яким призначено (поновлено) пенсію після 1 березня 2018 р., розмір якої обчислено відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону (крім військовослужбовців строкової служби) з грошового забезпечення, визначеного станом на 1 березня 2018 р. або до цієї дати, встановлюється щомісячна доплата, передбачена абзацом першим цього пункту.
У разі коли пенсія особам, зазначеним в абзацах першому і другому цього пункту, переглядалася (перераховувалася) після 1 березня 2018 р., щомісячна доплата, встановлена абзацами першим і другим цього пункту, не виплачується, крім випадків, коли розмір пенсії після такого перегляду (перерахунку) збільшився менше ніж на 2 000 гривень. Якщо сума збільшення пенсії під час її перегляду (перерахування) не досягала 2 000 гривень, щомісячна доплата, передбачена абзацом першим цього пункту, встановлюється в сумі, якої не вистачає до зазначеного розміру.
Щомісячна доплата, передбачена цим пунктом, встановлюється у межах максимального розміру пенсії, визначеного Законом, починаючи з 1 липня 2021 року.
Відповідно до пояснювальної записки до проекту Постанови №713 метою її ухвалення зазначено поетапне зменшення диспропорцій у розмірах пенсій, призначених до 01.03.2018 р., які мають місце після перерахунку пенсії.
Прийняття Постанови №713 зумовлено тим, що в червні 2021 року в осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції), яким пенсію призначено відповідно до Закону №2262-ХІІ, завершується період виплати частини коштів компенсації підвищеного розміру пенсії за 2016-2017 роки і підвищення розмірів пенсій з 2016 року для цієї категорії пенсіонерів не відбувалося. Сумарна виплата пенсії з цією доплатою з 01.07.2021 зменшилася до місячного розміру пенсії та середній розмір цієї виплати складає біля 2000 грн. Крім того, після перерахунку пенсій колишнім військовослужбовцям Збройних Сил України у 2018 році, їхні пенсії не індексувалися через відсутність відповідного механізму, а диспропорція у розмірах пенсій в залежності від часу їх призначення складає більше 70 відсотків. Мінімальні пенсійні виплати для військовослужбовців, зокрема складають близько 2000-2700 грн.
Таким чином, внаслідок ухвалення вказаного нормативно-правового акту Уряду з 01.07.2021 року колишнім військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції), поліцейським та іншим особам, пенсії яким призначено за нормами Закону №2262-ХІІ до 01.03.2018 року було установлено щомісячну доплату в сумі 2000 грн виплата якої не здійснюється у разі коли пенсія особам, зазначеним в абзацах першому і другому цього пункту, переглядалася (перераховувалася) після 01.03.2018 р.
Як слідує з матеріалів справи, перерахунок пенсії позивача з 01.06.2024 був здійснений на підставі судового рішення, що набрало законної сили, яким, зокрема, було зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити перерахунок та виплату з 01.04.2019 ОСОБА_1 пенсії у зв'язку з втратою годувальника відповідно до вимог Закону України від 09.04.1992 №2262-XII "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" із обов'язковим врахуванням розмірів щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії на підставі виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 довідки від 31.07.2023 №ХГ16138/3517 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_2 (годувальника), з урахуванням проведених виплат (а.с. 19).
Водночас, як вбачається з листа відповідача від 05.07.2024 №7958-6592/Ж-02/8-1700/24, при розрахунку доплати в розмірі до 2000 грн для виду пенсії в разі втрати годувальника, ця сума повинна ділитись на кількість утриманців з врахуванням суміжних справ. Оскільки, пенсія військовослужбовця по втраті годувальника за померлого ОСОБА_2 також призначена сину ОСОБА_3 та матері ОСОБА_4 , тому розмір доплати ділиться рівними частинами на трьох утриманців. Отже, розмір пенсії позивача з врахуванням доплати з 01 липня 2021 року в сумі 666,67 грн, визначеної постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 01.07.2021 склав 6100,00 грн.
З приводу наведеного слід вказати, за частини першої статті 41 Закону №2262-ХІІ (яка діяла до 02.04.2022), на всіх членів сім'ї, які мають право на пенсію, призначається одна спільна пенсія, крім випадку, зазначеного у частині четвертій цієї статті.
На вимогу члена сім'ї його частка пенсії виділяється і виплачується йому окремо. Виділення частки пенсії провадиться з першого числа місяця, що йде за тим місяцем, в якому надійшла заява про поділ пенсії (частини друга, третя статті 41 Закону №2262-ХІІ).
У частині четвертій статті 41 Закону №2262-ХІІ мова йде про те, що пенсія в разі втрати годувальника призначається кожному з батьків, дружині (чоловікові) загиблої (померлої) або пропалої безвісти особи офіцерського складу, прапорщика і мічмана, військовослужбовця надстрокової служби і військової служби за контрактом або особи, яка має право на пенсію за цим Законом.
Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 24.03.2022 (далі - Закон №2146-IX) щодо пенсій в разі втрати годувальника, який набрав чинності 02.04.2022, статтю 41 викладено в новій редакції (чинній на час призначення позивачу пенсії у разі втрати годувальника), за змістом якої пенсія в разі втрати годувальника призначається кожному непрацездатному члену сім'ї, який має право на таку пенсію.
Положення статті 41 Закону №2262-ХІІ, як в редакції до 02.04.2022 , так і в редакції з 02.04.2022 згідно із Законом №2146-IX, не стосуються розміру пенсії в разі втрати годувальника. Питання визначення розміру такого виду пенсії та мінімального розміру пенсії врегульоване статтями 36, 37 названого Закону, а стаття 41 стосувалася порядку призначення пенсії та виділення частки пенсії одного із членів сім'ї на його вимогу (а з 02.04.2022 стосується призначення такої пенсії кожному непрацездатному члену сім'ї, який має право на таку пенсію).
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів суду апеляційної інстанції поділяє висновки суду першої інстанції про те, що доплата в розмірі 2 000 грн, передбачена Постановою №713, встановлюється до пенсії в разі втрати годувальника, яка призначена відповідно до статті 36 Закону №2262-XII кожному непрацездатному члену сім'ї годувальника, та не ділиться на всіх членів сім'ї, які мають право на таку пенсію, як вважає відповідач, визначаючи розмір щомісячної доплати, передбаченої Постановою №713, пропорційно до кількості непрацездатних членів сім'ї, яким призначена пенсія у разі втрати годувальника.
Слід зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами і перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зазначає, що такі були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Доводами апеляційної скарги не спростовуються висновки, викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.
Відповідно до частини першої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.
Судові витрати розподілу не підлягають з огляду результат вирішення апеляційної скарги, характер спірних правовідносин та виходячи з вимог ст. 139 КАС України.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу розглянуто судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
Керуючись статтями 139, 242, 308, 309, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2024 року у справі № 460/7908/24 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС.
Головуючий суддя І. В. Глушко
судді О. І. Довга
І. І. Запотічний