Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м. Харків
07 січня 2025 р. справа № 520/32402/23
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Олексія Котеньова, розглянувши за правилами спрощеного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_2 , в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення військовослужбовця за період з 15.04.2021 року по 02.12.2022 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у відповідному році;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , грошове забезпечення військовослужбовця за період з 27.03.2021 року по 31.12.2021 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2021 р. за статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , грошове забезпечення військовослужбовця за період з 01.01.2022 року по 02.12.2022 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2022р. за статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 15.04.2021 року по 02.12.2022 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 15.04.2021 року по 02.12.2022 року;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 , компенсації за нестримане речове майно, що належало до видачі станом на 02.12.2022 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , компенсацію за нестримане речове майно за період з 15.04.2021 року по 02.12.2022 року;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації вартості не отриманого харчування за період з 15.04.2021 року по 02.12.2022 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 ЄДРПОУ НОМЕР_3 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості не отриманого харчування за період з 15.04.2021 року по 02.12.2022 року;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік, з урахуванням додаткової винагороди, яку він отримував під час проходження військової служби, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану»;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2022 рік з урахуванням додаткової винагороди, яку він отримував під час проходження військової служби, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», з урахуванням фактично виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 , матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, з урахуванням додаткової винагороди, яку він отримував під час проходження військової служби, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану»;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, з урахуванням додаткової винагороди, яку він отримував під час проходження військової служби, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», з урахуванням фактично виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 , в повному обсязі додаткової винагороди в розмірі 100 000 (сто тисяч) гривень щомісячно, що передбачена Постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за період з 24.02.2022 по 02.12.2022 року;
- зобов'язати Військову НОМЕР_4 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 в повному обсязі додаткову винагороду в розмірі 100 000 (сто тисяч) гривень щомісячно, що передбачена Постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за період з 24.02.2022 по 02.12.2022 року, з урахуванням фактично виплачених сум;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 , одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди станом на день виключення зі списків особового складу, а саме 02.12.2022 року, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану»;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди станом на день виключення зі списків особового складу, а саме 02.12.2022 року, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 02.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі.
У позові позивач вказав, що станом на день прийняття наказу про виключення зі списків особового складу відповідач не провів з позивачем розрахунків щодо виплати індексації, компенсації за неотримане речове майно, компенсації за продовольче забезпечення, грошова допомога на оздоровлення за 2022 рік, матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік виплачені без врахування додаткової винагороди. Крім того, відповідач не провів нарахування та виплату грошового забезпечення позивачу з 27.03.2021 по 02.12.2022 із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2021 та 01.01.2022. Позивач зазначає, що одноразова грошова допомога в розмірі 25% місячного грошового забезпечення не виплачена.
У відзиві на позов відповідач вказав, що розпоряджень щодо проведення перерахунку грошового забезпечення військовослужбовцям не надходило, змін до ПКМ України від 30 серпня 2017 р. № 704 не внесено.
Відповідач вказав, що нарахування та виплата індексації грошового забезпечення позивача проведена у відповідності до вимог чинного законодавства.
Щодо компенсації вартості речового майна, відповідач зазначив, що позивачем не було подано при звільненні рапорту (заяви) для виплати йому грошової компенсації вартості неотриманих під час служби речове майно, отже позивачем самостійно не було реалізоване своє право на отримання цього майна або компенсації його вартості, а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
Щодо компенсації за харчування, відповідач зазначає, що позивач зарахований на всі види забезпечення, в тому числі забезпечений триразовим харчуванням за рахунок держави з моменту зарахування до списків частини. Рапортів на ім'я командира військової частини НОМЕР_2 про відмову від харчування від позивача протягом всього строку служби не надходило, відповідних наказів про зняття з харчового забезпечення відносно позивача не видавалось, у зв'язку з чим, позивач не набув права на компенсацію харчування.
Щодо матеріальної допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік з урахування додаткової грошової винагороди, відповідач зазначив, що позивачу допомога на оздоровлення виплачена в повному обсязі.
Щодо нарахування та виплаті позивачу в повному обсязі додаткову винагороду в розмірі 100000 грн щомісячно відповідач зазначає, що позивач не має права на отримання додаткової винагороди в розмірі до 100000,00 гривень пропорційно в розрахунку на місяць у період з 24.02.2022 по 02.12.2022, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і
начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Щодо вимоги позивача про нарахування та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби, з урахуванням додаткової грошової винагороди, відповідач зазначив, що одноразова грошова допомога вважається одноразовим додатковим видом грошового забезпечення, а тому до її складу не включається щомісячна додаткова грошова винагорода.
Інші заяви по суті справи сторони до суду не подавали.
Суддя перебував у відрядженні з 17.09.2024 по 20.09.2024 та у щорічній основній відпустці з 21.10.2024 по 03.11.2024 та з 23.12.2024 по 05.01.2025.
Відповідно до ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Суд розглядає справу у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі п.10 ч.1 ст.4, ч.4 ст.229 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.
Судом встановлено, що відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 №337 від 02.12.2022 року капітана ОСОБА_1 , заступника командира батареї з озброєння 1 зенітної ракетної батареї зенітного ракетно-артилерійського дивізіону військової частини НОМЕР_2 , звільненого наказом командира військової частини НОМЕР_5 (по особовому складу) від 22.11.2022 року №362 у запас за підпунктом «г» відповідно до п. З ч. 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», з 02.12.2022 виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.
Відповідно до довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України Військової частини НОМЕР_2 №5740 від 12.11.2021 капітан ОСОБА_1 дійсно в період з 14.09.2021 по теперішній час приймає участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Відповідно до довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України Військової частини НОМЕР_2 №2/660 від 27.12.2022 капітан ОСОБА_1 дійсно в період з 14.09.2021 по 05.12.2021, з 08.12.2021 по 13.07.2022, з 13.07.2022 по теперішній час брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
06 січня 2023 року позивач отримав посвідчення учасника бойових дій серія НОМЕР_6 .
Позивач вважає, що відповідач не провів з позивачем розрахунків щодо виплати грошового забезпечення, індексації, компенсації за неотримане речове майно, компенсації за продовольче забезпечення, компенсацію за невикористання щорічної основної відпустки. Крім того, грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань, одноразової грошової виплати при звільненні виплачені без врахування щомісячної додаткової грошової винагороди.
По суті спірних правовідносин суд зазначає таке.
Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 9 Закону України № 2011-XII від 20 грудня 1991 року "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-XII), визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно із частиною другою статті 9 Закону № 2011-ХІІ, до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону № 2011-ХІІ).
Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", якою збільшено розмір грошового забезпечення військовослужбовців.
Відповідно до пункту 10 Постанови № 704, ця постанова набирає чинності з 01 березня 2018 року.
Постановою № 704, зокрема, затверджено: тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 1; схему тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу згідно з додатком 14.
Пунктом 4 Постанови №704 в редакції, чинній на момент прийняття постанови, визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначалися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14.
21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" (далі - Постанова № 103).
Згідно з пунктом 6 Постанови № 103, внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються. Так, до Постанови №704 були внесені зміни, внаслідок яких пункт 4 Постанови №704 викладено у новій редакції, а саме: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14".
Пункт 6 Постанови КМУ №103 втратив чинність у зв'язку із набранням законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року по справі №826/6453/18.
Тобто, з 29 січня 2020 року була відновлена дія пункту 4 Постанови КМУ №704 у первісній редакції, яка визначала розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а не на 01 січня 2018 року.
Відтак, з 29 січня 2020 року - з дня набрання чинності судовим рішенням у справі № 826/6453/18 - виникли підстави для розрахунку грошового забезпечення позивача з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням та відсоткової надбавки за вислугу років, а також додаткових видів грошового забезпечення, оскільки з цієї дати позивач мав право на отримання грошового забезпечення, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою № 704 у відповідності до вимог статті 9 Закону №2011-ХІІ.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" у 2020, 2021, 2022, 2023 роках установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2020 року - 2 102 гривні, з 01 січня 2021 року - 2270 гривень, з 01 січня 2022 року - 2481 гривень.
Отже, через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, виникли підстави для нарахування грошового забезпечення, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою № 704 у відповідності до вимог статті 9 Закону № 2011-ХІІ, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.
Враховуючи викладене, суд вважає, що бездіяльність відповідача щодо не проведення нарахування грошового забезпечення позивачу з 15.04.2021 по 02.12.2022 з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, є протиправною.
Належним способом відновлення порушеного права позивача є зобов'язання відповідача провести позивачу перерахунок та реалізувати виплату за період з з 15.04.2021 по 02.12.2022 грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званнями шляхом застосування множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1-14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704, з урахуванням виплачених сум із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії.
Щодо позовної вимоги позивача про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 15.04.2021 по 02.12.2022, суд зазначає таке.
Відповідно до ч.6 ст.5 Закону № 1282-XII проведення індексації грошових доходів населення здійснюється, зокрема, у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів.
Відтак, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Статтею 1 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей встановлено, що соціальний захист військовослужбовців діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з ст. 9 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 2 Закону України Про індексацію грошових доходів населення, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення); суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їхніх сімей і пенсій, які індексуються відповідно до закону за цими видами страхування; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, крім суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі.
Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Підстави для проведення індексації визначені ст. 4 Закону України Про індексацію грошових доходів населення, відповідно до якої індексація грошових доходів населення проводиться в разу, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
Частинами 1, 2, 6 статті 5 Закону України Про індексацію грошових доходів населення встановлено, що підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів.
Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1078 від 17.07.2003 (далі Порядок №1078).
Абзацами 1, 2 пункту 4 Порядку №1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Оплата праці, у тому числі працюючим пенсіонерам, грошове забезпечення, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю, що надається залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії індексуються у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.
Відповідно пп. 2 п. 6 Порядку № 1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
Згідно з абз. 4 п. 6 Порядку № 1078 проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
Таким чином, індексація грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і, відповідно до чинного законодавства, підлягає обов'язковому нарахуванню та виплаті, так як належить до основних державних гарантій щодо оплати праці.
Відповідно до ст. 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії " передбачено, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Отже, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних вище нормативно-правових актів, проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією), є обов'язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути, позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
В п. 23, 26 рішення у справі Кечко проти України Європейський суд з прав людини зазначив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.
Так, реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням коштів і базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян.
У зв'язку з цим Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").
Відповідачем надано картку особового рахунку ОСОБА_1 , з якої вбачається, що індексація грошового забезпечення була виплачена позивачу з травня 2021 по грудень 2022 (включно).
З урахуванням зазначеного, вимоги про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 15.04.2021 по 02.12.2022 та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 15.04.2021 по 02.12.2022 задоволенню не підлягають.
Щодо позовної вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації за нестримане речове майно, що належало до видачі станом на 02.12.2022 року, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 2 статті 24 Закону України від 25 березня 1992 року №2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Згідно з ст. 1 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Частиною 2 статті 1-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Частиною 1 статті 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" закріплено, що речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, Міністерством інфраструктури України - для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до абзацу першого пункту 2 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 р. №178 виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу.
За пунктом 3 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.
Пунктом 4 Порядку №178 передбачено, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.
Пункт 5 Порядку №178 передбачає, що довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.
Пункт 4 розділу ІІІ Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016 №232, передбачає, що військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна. Порядок виплати грошової компенсації здійснюється відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року №178 "Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно". Грошова компенсація замість речового майна, що підлягає видачі, виплачується на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, форма якої наведена у додатку до Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178, яка видається речовою службою військової частини, виходячи із заготівельної вартості цих предметів.
Як встановлено п. 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008, після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.
Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
З наведених законодавчих приписів випливає, що у разі звільнення військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби. Застосовування в пункті 3 Порядку №178 словосполучення "у разі звільнення з військової служби", а не, наприклад, "при звільненні з військової служби", дозволяє дійти висновку, що право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно не залежить від факту закінчення проходження військової служби (виключення військовослужбовця зі списків особового складу).
Отже, військовослужбовці після звільнення їх з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.
Суд зазначає, що п.4 Порядку №178 передбачено, що виплати військовослужбовцям грошової компенсації вартості за неотримане речове майно передбачено застосування різних форм звернення про виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, а саме рапорту, як особливої, передбаченої спеціальним законодавством форми доповіді військовослужбовця при його зверненні до вищого начальника в різних випадках службової діяльності, так і заяви, як звернення громадянина із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством його прав та інтересів.
Зазначений висновок суду відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 03.10.2018 у справі № 803/756/17.
Суд зазначає, що жодних доказів, що позивач звертався з рапортами чи заявами щодо надання довідки про вартість речового майна та виплати грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, що належало до видачі станом на 02.12.2022 до суду не надано, а тому в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Щодо позовної позивача про не нарахування та не виплати позивачу грошової компенсації вартості не отриманого харчування за період з 15.04.2021 по 02.12.2022, суд зазначає таке.
Відповідно до приписів "Норм харчування військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань та осіб рядового, начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту та Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації", затверджених Постановою Кабінету міністрів України від 29 березня 2002 р. №426, військовослужбовці, особи рядового, начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, які залучені до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, проведення антитерористичної операції, а також військовослужбовці, які залучені до здійснення заходів із правового режиму воєнного стану, приведення органів військового управління, військових частин, військових навчальних закладів, установ, організацій у найвищий ступінь бойової готовності забезпечуються трьох разовим харчуванням (продовольчим пайком) за рахунок держави.
Відповідач по справі - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.
Збройні Сили України забезпечують стримування збройної агресії проти України та відсіч їй, охорону повітряного простору держави та підводного простору у межах територіального моря України у випадках, визначених законом, беруть участь у заходах, спрямованих на боротьбу з тероризмом.
З'єднання, військові частини і підрозділи Збройних Сил України відповідно до закону можуть залучаються до здійснення заходів правового режиму воєнного і надзвичайного стану, безпеки та захисту критичної інфраструктури, здійснення заходів щодо поводження з військовополоненими в особливий період, заходів із забезпечення національної безпеки і оборони.
Безпосередньо весь особовий склад військової частини з початку війни та на даний час виконують завдання щодо утримання зайнятих районів, рубежів і позицій, відбиття ударів противника, прориву оборони противника, розгрому його військ, захоплення важливих районів, рубежів і об'єктів, в цілому виконують завдання з протидії збройній агресії Російської Федерації за для збереження незалежності та волі народу України.
Відповідач у відзиві зазначив, що позивач зарахований на всі види забезпечення, в тому числі забезпечений триразовим харчуванням за рахунок держави з моменту зарахування до списків військової частини. Рапортів на ім'я командира військової частини НОМЕР_2 про відмову від харчування від позивача протягом всього строку служби, та, як наслідок, відповідних наказів про зняття з харчового забезпечення відносно позивача матеріали справи не містять.
Позивачем не надано доказів того, що його харчування під час проходження служби було забезпечене не в повній мірі та не зазначено відповідних обставин порушення його права в цій частині позовних вимог.
З урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку, що позивач не набув права на компенсацію харчування, відповідно, вказана позовна вимога задоволенню не підлягає.
Щодо позовної вимоги про перерахунок грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік з урахуванням додаткової винагороди, яку він отримував під час проходження служби відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №168, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Згідно з п. 30.3. наказу Міністерства оборони України від 11.06.2008 №260 «Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», який був чинний на момент спірних правовідносин, розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадових окладів, окладів за військовими званнями та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно з законодавством України на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Крім того, положеннями п.1 Постанови Кабінету Міністрів України № 1294 від 07.11.2007 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Відповідно до п.8 Наказу Міністерства оборони України від 09.02.2017 №88 «Про бюджетну політику Міністерства оборони України на 2017 рік», щомісячне грошове забезпечення військовослужбовців виплачувалось із розрахунку: оклад за військовим званням, посадовий оклад, надбавка за вислугу років; премія; надбавка за виконання особливо важливих завдань у розмірі 50%; щомісячна грошова винагорода у розмірі 60% грошового забезпечення на місяць.
Частиною 1 ст. 10-1 Закону № 2011-ХІІ визначено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
Згідно з ч. 3 ст. 15 Закону № 2011-ХІІ, військовослужбовцям виплачуються грошова допомога на оздоровлення та державна допомога сім'ям з дітьми в порядку і розмірах, що визначаються законодавством України.
Порядок та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України визначаються постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» (далі - Постанова № 889) та інструкцією «Про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», яка затверджена наказом Міністерства оборони України від 11.06.2008 року № 260 (далі - Інструкція № 260).
Згідно з пункту 30.1 розділу XXX Інструкції № 260, особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом та набули право на щорічну основну відпустку, один раз на рік надається грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Пункт 30.3 Інструкції № 260 визначає, що розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадових окладів, окладів за військовими званнями та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно з законодавством України на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Пунктом 2 ч. 1 Постанови № 889 визначено щомісячну додаткову грошову винагороду військовослужбовцям Збройних Сил України (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби): з 1 квітня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 квітня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 80 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 липня 2014 року - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення. На виконання зазначеної Постанови Уряду, наказом Міністерства оборони України від 24 жовтня 2016 року № 550, затверджено Інструкцію про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України (далі - Інструкція № 550).
Відповідно до п. 5 Інструкції № 550 винагорода виплачується як окремий платіж разом (одночасно) з грошовим забезпеченням.
Пунктом 8 Інструкції № 550 встановлено, що грошова винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Згідно з п. 9 Інструкції № 550 розміри винагороди встановлюються наказами Міністра оборони України (начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони) з урахуванням конкретної військової частини, займаної посади та особливостей умов проходження служби в межах видатків на грошове забезпечення, передбачених для Міністерства оборони (Головного управління розвідки Міністерства оборони) в Державному бюджеті України на відповідний рік.
Відповідно до п. 10 Інструкції № 550, командир військової частини за наявності обставин, передбачених у цьому пункті, має право зменшувати розмір винагороди.
Згідно з п.9.1 розділу IX Інструкції № 550 грошове забезпечення, з якого нараховується одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби за станом здоров'я, включає: оклад за військове звання, посадовий оклад, надбавки за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення).
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
З урахування вищенаведеного до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: посадовий оклад; оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
З метою врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168, Міністр оборони України надіслав телеграму від 25.03.2022 № 248/1298, пунктом 2 якої передбачалося, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам вищих військових навчальних закладів і військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти) встановлювати виплату щомісячної додаткової винагороди (пропорційно із розрахунку на місяць) в розмірах: 100000 грн - військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (пропорційно часу участі у таких діях або заходах); 30000 грн - іншим військовослужбовцям (із дня призову (прийняття) на військову службу до дня виключення із списків особового складу військової частини у зв'язку зі звільненням з військової служби).
Пунктами 5, 6 вказаної Телеграми передбачено, що виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень або 30000 гривень здійснювати на підставі наказів: командирів (начальників) військових частин (військових навчальних закладів, установ, організацій) - особовому складу військової частини; керівника вищого органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.
Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видавати до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.
Таким чином, додаткова винагорода, яка передбачена постановою КМУ від 28.02.2022 №168, не має регулярного характеру та виплачується на підставі наказів командирів (начальників) за наявності певних умов, а саме на період дії воєнного стану, пропорційно часу участі в інших заходах в умовах особливого періоду.
З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що додаткова винагорода на період дії воєнного стану, передбачена Постановою №168, як одноразовий додатковий вид грошового забезпечення не включається у розрахунок грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, оскільки не є щомісячним видом грошового забезпечення, а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
Щодо позивної вимоги позивача про нарахування та виплату позивачу в повному обсязі додаткову винагороду в розмірі 100 000 (сто тисяч) гривень щомісячно, що передбачена Постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» за період з 24.02.2022 по 02.12.2022 року, з урахуванням фактично виплачених сум, суд зазначає таке.
28.02.2022 Кабінет Міністрів України затвердив Постанову №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" (далі - Постанова №168).
Пунктом 1 Постанови 168 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
В той же час, обов'язковою умовою для нарахування та виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, є документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, у період здійснення зазначених дій або заходів, що здійснюється на підставі бойових наказів, журналів бойових дій, рапортів командира підрозділу та довідок командира військової частини.
Водночас, суд зазначає, що військовослужбовець набуває право на отримання додаткової винагороди у розмірі 100000 грн на місяць за умови підтвердження безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, втім із розрахунку пропорційно часу участі у виконанні бойових завдань, виходячи із специфіки покладених на підрозділ, у якому він проходив службу, завдань.
В матеріалах справи наявна картка особового рахунку ОСОБА_1 в якій зазначено, що позивач отримував додаткову винагороду у розмірі 100000 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах ( квітень, травень, червень, липень 2022, суми 13333,33 грн, 12903,23 грн, 13333,33 грн, 12903,23 грн відповідно).
В матеріалах справи наявна довідка про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України Військової частини НОМЕР_2 №2/660 від 27.12.2022 капітан ОСОБА_1 дійсно в період з 14.09.2021 по 05.12.2021, з 08.12.2021 по 13.07.2022, з 13.07.2022 по теперішній час брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
Проте суд зазначає, що доказів того, що позивач безперервно приймав участь в бойових діях та перебував на бойових позиціях у період з 22.02.2022 по 02.12.2022, позивачем не додано.
З урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.
Щодо позовної вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 , одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожен повний календарний рік служби, з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди станом на день виключення зі списків особового складу, а саме 02.12.2022 року, передбаченої Постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», суд зазначає таке.
Згідно з ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон України №2011-XII) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Відповідно до частини другої статті 15 Закону України №2011-ХІІ військовослужбовцям при звільненні з військової служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Пунктом 10 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 передбачено - поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, особам начальницького складу Національного антикорупційного бюро, особам із спеціальними званнями Бюро економічної безпеки: які звільняються із служби за власним бажанням, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, та мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.
Згідно з витягу із послужного списку позивач проходив службу з 15.04.2021 по 02.12.2022 в НОМЕР_7 окремій механізованій бригаді "ОК ІНФОРМАЦІЯ_1 ", тобто повних календарних років проходження служби в в/ч НОМЕР_2 налічується 1 рік, за який позивачу нараховано та виплачено одноразову грошову допомогу у розмірі 25 % місячного грошового забезпечення, що витягом із наказу від 02.12.2022 №337
Як вже вище судом зазначалося, що додаткова винагорода, яка передбачена постановою КМУ від 28.02.2022 №168, не має регулярного характеру та виплачується на підставі наказів командирів (начальників) за наявності певних умов, а саме на період дії воєнного стану, пропорційно часу участі в інших заходах в умовах особливого періоду.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог з цій частині.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.
Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову.
Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 19, 139, 205, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Задовольнити частково позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення військовослужбовця за період з 15.04.2021 року по 02.12.2022 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи у відповідному році.
Збов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ), грошове забезпечення військовослужбовця за період з 27.03.2021 року по 31.12.2021 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2021 за статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ), грошове забезпечення військовослужбовця за період з 01.01.2022 року по 02.12.2022 року із використанням показника прожиткового мінімуму для працездатної особи станом на 01.01.2022 за статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням належних податків та зборів.
Відмовити у задоволенні іншої частини позовних вимог.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення у повному обсязі виготовлено 07 січня 2025 року.
Суддя Олексій КОТЕНЬОВ