Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
07 січня 2025 р. №520/14778/24
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мороко А.С., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекірди, 10, м. Хмельницький, Хмельницька обл., Хмельницький р-н, 29013, код ЄДРПОУ 21318350), Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, 5, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області №203750006404 від 16.05.2024 року щодо відмови ОСОБА_1 за заявою від 09.05.2024 року № 745, в призначенні йому пенсії за вислугу років згідно зі ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ;.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (його правонаступників) призначити, виплачувати довічно та щомісячно в повному обсязі без обмеження граничного розміру виплати пенсії та перераховувати пенсію ОСОБА_1 , за вислугу років із 09.05.2024 року з розрахунку 90 відсотків від розміру заробітної плати, згідно довідки про складові заробітної плати (посадовий оклад, надбавка за класний чин, надбавка за вислугу років) №21-52 від 08.04.2024 року "Про складові заробітної плати (посадовий оклад, надбавка за класний чин, надбавка за вислугу років)" станом на 14.12.2015 та №21-52 від 08.04.2024 року "Про складові заробітної плати (за період з 01.11.2010 року по 30.11.2015 року), виданих Харківською обласною прокуратурою, без обмеження максимального розміру заробітної плати для розрахунку пенсії, відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХЇІ, з доповненнями згідно із Законом № 3662-ХІІ від 26.11.1993, у редакції Закону від 12.07.2001 № 2663-111 та проводити довічно, щомісячно виплати призначеної пенсії за вислугою років в повному обсязі, з проведенням коригування вищезазначених виплат з урахуванням коефіцієнтів підвищення окладів та коефіцієнтів підвищення окладів та класного чину, відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року № 1789-ХІІ, з доповненнями згідно із Законом №3662-12 від 26.11.1993, у редакції Закону від 12.07.2001 року №2663-111, без обмеження граничного розміру виплати пенсії та без обмежень, встановлених з 01.10.2017 Законами України № 2148-VIII від 03.10.2017 та № 1058-ІУ від 09.07.2003, незалежно від працевлаштування, незалежно від перебування на посадах у державних органах, в органах прокуратури України, правоохоронних органах, органах державної влади України або органах місцевого самоврядування, підприємствах, установах, організаціях, незалежно від форм власності, а також незалежно від одержаного заробітку, прибутку.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що має право на призначення йому пенсії за вислугу років згідно з положеннями ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.91 № 1789-ХІІ (в редакції Закону від 12.07.2001 № 2663-ІІІ), у зв'язку з набуттям стажу роботи не менше 20 років, у тому числі на посадах прокурорів, слідчих не менше 10 років. Вказує, що застосуванню підлягають положення статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру", у редакції до внесення змін Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011, оскільки внесеними вказаним Законом, а також Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 змінами, на які посилається відповідач, на порушення статті 22 Конституції України звужено зміст та обсяг соціальних гарантій працівників прокуратури.
Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.
Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана відповідачу через систему "Електронний суд" та надійшла в електронний кабінет користувача, що підтверджується електронною роздруківкою.
Представник відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, надіслав до суду відзив на позов, в якому він заперечував проти задоволення позовних вимог зазначивши, що враховуючи зміни, в ч. 1 та ч. 2 ст. 50-1 Закону № 1789-ХІІ (в редакції на 15.07.2015 (дата втрати чинності окремих положень Закону) зазначено, що прокурори і слідчі мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: з 1 жовтня 2020 року і пізніше - 25 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 15 років. Пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. 15 липня 2015 року набрав чинності Закон України від 14 жовтня 2014 року №1697- VII "Про прокуратуру", згідно з Прикінцевими положеннями якого визнано такими, що втратив чинність Закон України від 5 листопада 1991 року №1789-ХІІ "Про прокуратуру", крім пункту 8 частини першої статті 15, частини четвертої статті 16, абзацу першого частини другої статті 46-2, статті 47, частини першої статті 49, частини п'ятої статті 50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, частини третьої статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів. Отже, на момент звернення позивача із заявою про призначення пенсії за вислугу років, положення статті 50-1 Закону України від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ "Про прокуратуру", що регулювали право пенсійного забезпечення та розмір пенсії, втратили чинність, тому посилання позивача на вищезазначену норму закону, тим більше в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України "Про прокуратуру" від 12.07.2001 №2663-111, є необґрунтованим та таким, що не відповідає нормам чинного законодавства.
Представник відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, надіслав до суду відзив на позов, в якому заперечував проти задоволення позовних вимог, зазначивши, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 16.05.2024 № 203750006404 відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру», оскільки відсутній необхідний стаж за вислугу років - 25 років, в тому числі 15 років на прокурорських посадах та у зв'язку з тим, що заявник не працював в органах прокуратури безпосередньо перед зверненням за призначенням пенсії. Представник відповідача 2 зауважує, що 15 липня 2015 року набрав чинності Закон України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ (надалі - Закон № 1697). Підпунктом 1 пункту 3 Прикінцевих положень Закону № 1697 передбачено, що у зв'язку з набранням чинності вищевказаного Закону визнано таким, що втратив чинність Закон України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року № 1789-ХІІ (надалі - Закон № 1789) за винятком частини третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1 Закону № 1789. Таким чином, посилання позивача на норми Закону № 1789, який втратив чинність, як на підставу права на призначення пенсії не підлягають задоволенню. Відповідно до положень частини першої статті 86 Закону № 1697, який чинний на час звернення позивача з заявою про призначення пенсії, прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення (з 1 жовтня 2020 року і пізніше) вислуги років не менше 25 років, у тому числі, стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 15 років. Таким чином, враховуючи відсутність вислуги років не менше 25 років, у тому числі, стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 15 років та у зв'язку з тим, що позивач безпосередньо перед зверненням за призначенням пенсії не працював в органах прокуратури, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області було правомірно прийнято рішення №203750006404 від 16.05.2024 про відмову в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до ст. 86 Закону України «Про прокуратуру».
Положеннями ч.1 ст.257 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
Згідно ч.2 ст.257 Кодексу адміністративного судочинства України: за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду.
Відповідно 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Дослідивши наявні матеріали справи, суд зазначає наступне.
Судовим розглядом зі змісту позовної заяви встановлено, що позивач 14.12.2015 звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ (в редакції Закону від 12.07.2001 № 2663-ІІІ) при наявності стажу роботи на день звернення понад 20 років та розрахунку пенсії в розмірі 90% відсотків від заробітної плати.
За наслідками розгляду звернення, позивач отримав рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області № 203750006404 від 16.05.2024, яким відмовлено позивачу у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до Закону України "Про прокуратуру", у зв'язку з відсутністю необхідного стажу за вислугу років відповідно до пункту 1 статті 86 Закону України » від 14.10.2014 № 1697-УІІ “Про прокуратуру» та у зв'язку з тим, що заявник не працював в органах прокуратури безпосередньо перед зверненням за призначенням пенсії.
Позивач вважаючи, що має право на призначення пенсії згідно ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" у редакції Закону від 12.07.2001, оскільки при прийнятті на роботу в прокуратуру він розраховував на гарантії, які надаються державою працівникам прокуратури звернувся до суду з даною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року, № 1789-ХІІ (в редакції, що діяла до 01 жовтня 2011 року) було встановлено, що прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугою років незалежно від віку. Пенсія призначається у розмірі 80 процентів від суми їхньої місячної заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержувані перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 процентів місячного заробітку. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок пенсії проводиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.
Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" № 3668-VІ, який набрав чинності з 01 жовтня 2011 року, внесено зміни до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року, № 1789-ХІІ. Зокрема, змінено у відсотках розмір пенсії за вислугу років, яка призначається прокурорам і слідчим у разі реалізації ними такого права. Встановлено, що прокурори і слідчі мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років.
Починаючи з 15 липня 2015 року стаття 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року за № 1789-XII щодо права на пенсійне забезпечення за вислугу років втратила чинність, у зв'язку із набранням чинності нового Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року за № 1697-VI.
Згідно із статтею 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року за № 1697-VI прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше, зокрема, з 1 жовтня 2020 року і пізніше - 25 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 15 років.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії 09.05.2024, а тому спірні правовідносини підлягають вирішенню за нормами Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року за № 1697-VI.
Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, сформованою у постанові від 01.09.2022 у справі № 380/10419/21.
За змістом оскаржуваного рішення ГУ ПФУ в Хмельницькій області від 16.05.2024 № 203750006404 вбачається, що страховий стаж становить 25 років 04 місяці 26 днів, у тому числі: стаж роботи на прокурорських посадах складає 12 років 09 місяців 29 днів, стаж роботи за вислугу років з урахуванням половини навчання в юридичному вузі - 15 років 1 місяць.
Тобто вислуга років позивача є меншою від 25 років, визначених частиною 1 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року за № 1697-VI, що не надає позивачу право на призначення пенсії за вислугу років.
Суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що зміни у законодавстві, які звужують зміст та обсяг існуючих прав, не повинні застосовуватися, оскільки у період дії статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року за № 1789-XII у редакції від 26 липня 2001 року, чинній до 30 вересня 2011 року, пенсії призначалися прокурорам і слідчим зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років.
Станом на 30 вересня 2011 року у позивача був відсутній стаж роботи 20 років, а тому у період дії статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року за № 1789-XII у редакції від 26 липня 2001 року позивач не набув права на призначення пенсії за вислугу років.
Отже, при прийнятті Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року, № 1697-VII не відбулося звуження змісту та обсягу існуючих прав позивача.
Висновки суду узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 04 березня 2020 року у справі № 265/6322/16-а, від 11 червня 2020 року у справі № 265/2627/17 та від 08 листопада 2021 року у справі № 404/5325/17, від 02 серпня 2022 року у справі № 640/3085/19.
Положеннями частини 6 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року, № 1697-VII чітко визначено, що до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на посадах прокурорів (в тому числі адміністративних) органів прокуратури, стажистами, на посадах помічників і старших помічників прокурорів; слідчими, суддями; на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, податкової міліції, кримінально-виконавчої служби, офіцерського складу Збройних Сил України, Служби безпеки України, інших утворених відповідно до законодавства України військових формувань, на посадах державних службовців, які обіймають особи з вищою юридичною освітою; у науково-навчальних закладах Офісу Генерального прокурора працівникам, яким до набрання чинності цим законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), у тому числі час наукової та викладацької роботи в інших науково-навчальних закладах, якщо вони мали науковий ступінь чи вчене звання; на адміністративних та викладацьких посадах, посадах наукових працівників у центрі прокурорів України; на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, яким до набрання чинності цим Законом було присвоєно класні чини (працівникам військової прокуратури - відповідні військові звання), були направлені туди, а потім повернулися в органи прокуратури; військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання; відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, якщо така відпустка надавалася.
Зважаючи на викладене, а також те, що позивач 14.12.2015 звільнений із займаної посади та органів прокуратури, вислуга років позивача не є достатньою для призначення пенсії на підставі статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року за № 1697-VII (тобто складає менше 25 років), а у період дії статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року за № 1789-XII ОСОБА_1 не набув права на призначення пенсії за вислугу років, суд приходить до висновку, що Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області правомірно відмовило позивачу в призначенні пенсії за вислугу років.
Стосовно позовних вимог щодо розміру відсотків, який підлягає застосуванню при призначенні пенсії, про не застосування обмежень десятьма прожитковими мінімумами, встановленими для осіб, які втратили працездатність при перерахунку пенсій, призначених, відповідно до Закону №1789-XII, а також щодо зобов'язання відповідача проводити довічно, щомісячно виплати призначеної пенсії за вислугою років в повному обсязі, з проведенням коригування вищезазначених виплат з урахуванням коефіцієнтів підвищення окладів та коефіцієнтів підвищення окладів та класного чину, відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року № 1789-ХІІ, з доповненнями згідно із Законом №3662-12 від 26.11.1993, у редакції Закону від 12.07.2001 року №2663-111, без обмеження граничного розміру виплати пенсії та без обмежень, встановлених з 01.10.2017 Законами України № 2148-VIII від 03.10.2017 та № 1058-ІУ від 09.07.2003, незалежно від працевлаштування, незалежно від перебування на посадах у державних органах, в органах прокуратури України, правоохоронних органах, органах державної влади України або органах місцевого самоврядування, підприємствах, установах, організаціях, незалежно від форм власності, а також незалежно від одержаного заробітку, прибутку, суд зазначає, що вказані вимоги є похідними від вимоги про призначення пенсії відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року № 1789-ХІІ, у задоволенні якої судом відмовлено.
Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до положень ст.139 КАС України.
Керуючись ст. ст. 2, 6-10, 13, 14, 77, 139, 205, 242-246, 250, 255, 257-263, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (вул. Гната Чекірди, 10, м. Хмельницький, Хмельницька обл., Хмельницький р-н,29013, код ЄДРПОУ 21318350), Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, 5, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н,61022, код ЄДРПОУ 14099344) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя А.С.Мороко