про продовження процесуального строку
06 січня 2025 року м. Рівне №460/15457/24
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Поліщук О.В., перевіривши виконання вимог статті 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України за позовною заявою ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинення певних дій,
До Рівненського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - відповідач) про визнання протиправною бездіяльності державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції та зобов'язання вчинити певні дії, а саме повернути позивачу неправомірно стягнуті кошти.
Ухвалою суду від 20.12.2024 позовна заява була залишена без руху. Постановляючи вказану ухвалу суд вказав, що до позовної заяви позивачем (його представником) не було додано доказів на підтвердження обставин щодо: наявності виконавчого провадження, в межах якого відбулося стягнення коштів; проведення стягнення коштів державним виконавцем; звернення до відповідача з приводу повернення коштів. Також, суд констатував, що до адміністративного позову позивачем не додано документа про сплату судового збору або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. З огляду на вказане, ухвалою суду позивачу встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви тривалістю не більше 10 днів з дня вручення даної ухвали шляхом надання суду:
доказів на підтвердження усіх обставин, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги;
доказів сплати суми судового збору в розмірі 968,96 грн (оригіналу платіжного документа) (перерахування коштів здійснюється за реквізитами, зазначеними на сайті суду в мережі Інтернет: https://adm.rv.court.gov.ua/sud1770/gromadyanam/tax/), або ж доказів на підтвердження наявності підстав для звільнення чи відстрочення сплати судового збору (доказів важкого фінансового становища).
01.01.2025, на виконання вимог вказаної вище ухвали суду, через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС представником позивача подано заяву про усунення недоліків позову, до якої були долучені копії письмових доказів на підтвердження обставин, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги, а саме: постанови про відкриття виконавчого провадження від 06.11.2023 ВП № 73220949; постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 06.11.2023 ВП № 73220949; постанови про стягнення виконавчого збору від 06.11.2023 ВП № 73220494; платіжних інструкцій від 13.03.2024 № 24139PBNKI00b7260001, від 13.03.2024 № 24139PBNKI00b7260001, від 17.04.2024 № 241a1PBNKI0097470001 про стягнення з ОСОБА_1 в межах виконавчих проваджень №№ 73220949, 74766541 коштів в загальній сумі 18800,00 грн; адвокатського запиту від 06.11.2024 № 197-24; листа Відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 12.11.2024 № 287939; скарги ОСОБА_1 від 21.11.2024; ухвали Рівненського міського суду Рівненської області від 17.06.2024 у справі № 569/7529/20.
Окрім того, до заяви про усунення недоліків позову представником позивача були долучені докази сплати судового збору в сумі 968,96 грн та докази повернення відповідачем позивачу частини спірної суми коштів в розмірі 12750,00 грн.
Розглянувши заяву про усунення недоліків позову, а також додані до неї докази, суд зазначає наступне.
Згідно з наданою стороною позивача квитанцією від 31.12.2024 № 8174-0791-7644-7310, позивачем був сплачений судовий збір в сумі 968,96 грн.
Більше того, випискою з автоматизованої системи документообігу суду стверджується, що сплачені позивачем кошти судового збору 02.01.2025 були зараховані до спеціального фонду Державного бюджету України.
Відтак, суд констатує, що недоліки позову в частині сплати судового збору були усуненні позивачем у спосіб і строк, установлені судом.
Також позивачем були надані суду письмові докази на підтвердження обставин, якими останній обґрунтовує позовні вимоги.
Разом з тим, частиною першою статті 122 КАС України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина друга статті 122 КАС України).
Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.
Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця визначаються у статті 287 КАС України.
Так, пунктом 1 частини другої статті 287 КАС України встановлено, що позовну заяву щодо оскарження рішення, дій чи бездіяльності приватного виконавця може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Аналізуючи зміст статті 287 КАС України, очевидним є те, що законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.
Отже, початок перебігу строків звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд зауважує, що строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Установлення процесуальних строків законом і судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесуальному праві сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах, а також стимулює їхніх учасників добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їхнього завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням правової визначеності в публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
З матеріалів позову слідує, що ОСОБА_1 просить суд визнати протиправною бездіяльність державного виконавця Відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції та зобов'язання вчинити певні дії, а саме повернути позивачу неправомірно стягнуті кошти.
Водночас, суд звертає увагу на те, що ні у позовній заяві, ні у доданих до неї документах не було зазначено про те в межах якого виконавчого провадження було стягнуто кошти з позивача, коли відбулося стягнення коштів та яким був розмір стягнення.
Відсутність пояснень з приводу таких обставин та доказів на їх підтвердження і стало однією з підстав постановлення судом ухвали від 20.12.2024 про залишення позову без руху.
З тотожних мотивів судом попередньо не досліджувалося питання дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом та, як наслідок, не вирішувалася додана до позову заява про поновлення пропущеного строку звернення до суду.
Натомість, за наслідком отримання заяви про усунення недоліків позову та доданих до неї документів, судом встановлено, що 06.11.2023 державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Бодейко В.А. відкрито виконавче провадження № 73220949 з примусового виконання виконавчого листа по справі № 569/7259/20, виданого 26.10.2023 Рівненським міським судом.
Того ж дня, 06.11.2023 у виконавчому провадженні № 73220949 державним виконавцем Бодейко В.А. винесені постанови про визначення розміру мінімальних витрат виконавчого провадження та стягнення виконавчого збору.
В подальшому, 13.03.2024 та 17.04.2024 відбулося стягнення коштів з рахунка позивача в загальній сумі 18800,00 грн в межах виконавчих проваджень № 73220949 та № 74766541.
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 17.06.2024 у справі № 569/7529/20 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/119858911) визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий лист, виданий Рівненським міським судом Рівненської області 26.10.2023 по справі № 569/7529/20, на виконання рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 07.10.2021 у справі № 569/7529/20 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права користування домоволодінням, зобов'язання не чинити перешкод у проживанні в житловому будинку та визнання права на спадкування за законом разом із спадкоємцями першої черги спадкування. При цьому, зі змісту вказаної ухвали слідує, що вона була постановлена в судовому засіданні в присутності позивача - ОСОБА_1 , та його представника - Соломон О.М.
06.11.2024 представник позивача звернувся до відповідача з адвокатським запитом № 197-24, у якому просив повідомити обставини повернення позивачу коштів, стягнутих у виконавчому провадженні № 73220949.
21.11.2024 позивач звернувся до начальника Відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції зі скаргою щодо неповернення коштів.
Листом від 12.11.2024 за № 287939 відповідач повідомив адвокату позивача про відсутність підстав для повернення коштів.
Також 09.12.2024 позивач звернувся до Рівненського міського суду Рівненської області зі скаргою на дії державного виконання щодо неповернення коштів, стягнутих у межах виконавчого провадження № 73220949.
Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 16.12.2024 у справі № 569/23873/24 відмовлено у відкритті провадження за вказаною вище скаргою позивача.
Підсумовуючи вищенаведене в його сукупності суд констатує, що обставини, яким позивач обґрунтовує набуття права на повернення коштів, стягнутих у виконавчому № 73220949, мали місце 17.06.2024, оскільки саме в цей день Рівненський міський суд Рівненської області постановив ухвалу про визнання виконавчого листа у справі № 569/7529/20 таким, що не підлягає виконанню.
Разом з тим, до суду з цим позовом позивач звернувся 18.12.2024, тобто поза межами десятиденного строку звернення до суду, установленого пунктом 1 частини другої статті 287 КАС України.
До позовної заяви адвокатом позивача була долучена заява про поновлення пропущеного строку звернення до суду, яку представник обґрунтовує тим, що ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 16.12.2024 у справі № 569/23873/24 відмовлено у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_1 .
З даного приводу суд зазначає, що як постановлення Рівненським міським судом Рівненської області ухвали від 16.12.2024 у справі № 569/23873/24 про відмову у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_1 , так і подання ОСОБА_1 09.12.2024 скарги до Рівненського міського суду Рівненської області та подання адвокатом Соломон О.М. запиту від 06.11.2024 № 197-24 до Відділу державної виконавчої служби у місті Рівному Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, жодним чином не вказує на причини пропуску позивачем строку звернення до суду з цим позовом, не підтверджує поважність причин його пропуску, а лише вказує на те, коли позивач та його представник почали вчиняти активні дії з метою повернення коштів, стягнутих у виконавчому провадженні № 73220949.
Суд наголошує, що норми КАС України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного строку звернення до суду.
Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
Іншими словами, для поновлення строку звернення суд має встановити наявність об'єктивно непереборних обставин, що перешкоджали вчасному зверненню з адміністративним позовом, у зв'язку з чим позивач має довести суду їхню наявність і непереборність з доданням відповідних доказів, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.
Частиною першою статті 123 КАС України встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
З огляду на вказане, суд приходить до висновку про те, що недоліки позовної заяв позивачем в повному обсязі не усунуті.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо він не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Позивач вважається таким, що не усунув недоліки, якщо до закінчення встановленого судом строку не усунув усіх або хоча б одного недоліку, зазначеного в ухвалі суду про залишення позову без руху.
Така позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30.08.2021 у справі № 520/7668/2020 та від 18.01.2023 у справі № 160/21195/21.
Водночас, відповідно до частини другої статті 121 КАС України, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Згідно з частиною третьою статті 121 КАС України, якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, у письмовому провадженні.
За приписами частини шостої статті 121 КАС України, про поновлення або продовження процесуального строку, відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.
За таких обставин, суд вважає за необхідне з власної ініціативи продовжити процесуальний строк на усунення недоліків позовної заяви, встановлений ухвалою суду від 20.12.2024, тривалістю не більше 5 (п'яти) днів з дня вручення даної ухвали та запропонувати позивачу усунути недоліки позовної заяви шляхом подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду із зазначенням інших підстав для його поновлення за весь період пропуску, а також належних доказів поважності причин його пропуску.
Керуючись статтями 121, 241, 248, 256 КАС України, суд
Продовжити ОСОБА_1 процесуальний строк, встановлений ухвалою суду від 20.12.2024, тривалістю не більше 5 (п'яти) днів з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала окремо не оскаржується. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Суддя О.В. Поліщук