07 січня 2025 року м. Рівне №460/4507/24
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді С.М. Дуляницька, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доДержавної служби України з безпеки на транспорті, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Холодногірсько-Новобаварський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції
визнання дій протиправними, зобов'язання утриматися від вчинення певних дій, -
До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Холодногірсько-Новобаварський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якому позивач просить суд: визнати противоправними дії Державної служби з безпеки на транспорті, у вигляді направлення на примусове виконання Постанови від 15.06.2023 серії АА №00009951 по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, відносно позивача/правопорушника ОСОБА_1 , про притягнення її до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП та накладання штрафу у розмірі 34 000,00 грн, та зобов'язати утриматися відповідача від дій, направлених на примусове стягнення суми штрафу із позивача, у розмірі 34 000 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що із постанови про відкриття виконавчого провадження, він дізнався про те, що відповідач звернувся до виконавчого органу із заявою про примусове виконання постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, яка датована 15.06.2023 року, серії АА № 00009951, для примусовому стягненню з позивача штрафу у розмірі 34000,00 грн. Позивач вказав, що 04.12.2023 ним в добровільному порядку було сплачено штраф 17000,00 грн по постанові № 00009951. Факт сплати штрафу у розмірі 17000,00 грн в повному обсязі 04.12.2023 свідчить про відсутність намірів позивача ухилятись від сплати штрафу, стягнення з позивача в порядку примусового виконання постанови подвійного розміру штрафу є невиправданим та несправедливим втручанням у право позивача на мирне володіння майном, згідно протоколу 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Тому дії відповідача щодо направлення виконавчого документа до виконавчого органу є протиправними. Просив задовольнити позов у повному обсязі.
В обґрунтування відзиву представник відповідача зазначив, що в позовній заяві скаржником зазначається що постанову серії АА №00009951 від 15.06.2023 року ним було отримано 05.07.2023 року, а оскаржена вона було 16.07.2023 року. Тобто в останній день строку, встановленого ст. 300-2 КУпАП. З цього дня (10-ого) перебіг строку встановленого ст. 300-2 КУпАП було зупинено. В подальшому законність постанови АА №00009951 від 15.06.2023 року була підтверджена постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.11.2023 року у справі №569/13001/23. Згідно ч.2. ст.255 КАСУ у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Після набрання законної сили рішення по справі №569/13001/23 перебіг строку встановленого ст. 300-2 КУпАП було продовжено з 10-ого дня, на котрому він був зупинений. Тобто з 30.11.2023 року у позивача згідно з ст. 300-2 та ч.2 ст.308 КУпАП виник обов'язок сплати штрафу в подвійному розмірі. Зазначили, що 04.12.2023 позивачем було сплачено лише частину подвійного розміру штрафу, інша ж частина була стягнута в примусовому порядку відповідно до вимог законодавства. Тому відповідач мав усі правові підстави для направлення виконавчого документа до виконання. Просив відмовити позивачу у задоволенні позову.
Позивачем подано відповідь на відзив, в якій підтримав позицію викладену в позовній заяві та просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 02.05.2024 року справу №460/4507/24 передано за підсудністю до місцевого загального суду як адміністративного Рівненського міського суду Рівненської області.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.08.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 02.05.2024 про передачу справи на новий розгляд іншого суду у справі №460/4507/24 скасовано та направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвалою суду від 28.08.2024 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою суду від 17.09.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою суду від 24.10.2024 залучено до участі у справі як третю особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Холодногірсько- Новобаварський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
Ухвалою суду від 13.11.2024 витребувано від Холодногірсько-Новобаварського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції: - належним чином засвідчені копії матеріалів виконавчого провадження №74778497.
Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши позовну заяву та матеріали адміністративної справи, оцінивши належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив таке.
Державною службою України з безпеки на транспорті винесена Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання / перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України від 15.06.2023 серії серії АА №00009951 (далі - постанова №00009951), якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн.
Постанова №00009951 оскаржена позивачем в судовому порядку до Рівненського міського суду Рівненської області.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 19.09.2023 (справа № 569/13001/23) https://reyestr.court.gov.ua/Review/113555500) постановлено: “Відмовити в позові ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.11.2023 (справа № 569/13001/23) (https://reyestr.court.gov.ua/Review/115280470) вирішено: “Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 19 вересня 2023 року у справі № 569/13001/23 - без змін».
04.12.2023 ОСОБА_1 сплачено штраф у розмірі 17000,00 грн.
Державним виконавцем винесено Постанову про відкриття виконавчого провадження від 19.04.2024 ВП №74778497, якою відкрито виконавче провадження щодо виконання Постанови №00009951; про стягнення з позивача на користь Державної служби України з безпеки на транспорті штрафу у розмірі 34000,00 грн.
У спірному випадку позивач оскаржує дії Державної служби з безпеки на транспорті щодо направлення Постанови серії АА №00009951 від 15.06.2023 на примусове виконання до виконавчого органу.
Ключовим для вирішення цього спору є встановлення дати набрання законної сили постановою 15.06.2023 серії АА №00009951, оскільки пред'явити до виконання можливо лише той виконавчий документ, який набрав законної сили, а також встановлення обставини, щодо того, чи сплата штрафу відбулася у строки, встановлені для добровільного виконання постанови.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.
Відповідно до частини 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон № 1404-VIII.
За правилами статті 1 Закону України “Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
За правилами частини першої статті 3 Закону №1404-VIII, відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів:
1) виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України;
1-1) судові накази;
2) ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом;
3) виконавчих написів нотаріусів;
4) посвідчень комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій;
5) постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди;
6) постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;
7) рішень інших державних органів, рішень (актів) Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами;
8) рішень Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України;
9) рішень (постанов) суб'єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень;
10) рішень Органу суспільного нагляду за аудиторською діяльністю або Аудиторської палати України, які законом визнані виконавчими документами;
11) рішень Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення про застосування заходів реагування у вигляді штрафу.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Статтею 298 КУпАП встановлено, що постанова про накладення адміністративного стягнення є обов'язковою для виконання державними і громадськими органами, підприємствами, установами, організаціями, посадовими особами і громадянами.
Разом з тим, згідно з положеннями статті 299 КУпАП постанова про накладення адміністративного стягнення підлягає виконанню з моменту її винесення, якщо інше не встановлено цим Кодексом та іншими законами України.
При оскарженні постанови про накладення адміністративного стягнення постанова підлягає виконанню після залишення скарги без задоволення, за винятком постанов про застосування заходу стягнення у вигляді попередження, а також у випадках накладення штрафу, що стягується на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу, крім постанов про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу за правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, постанов у справах про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), підлягає примусовому виконанню після закінчення строку, установленого частиною першою статті 307 цього Кодексу.
Постанова про накладення адміністративного стягнення звертається до виконання органом (посадовою особою), який виніс постанову.
Статтею 289 КУпАП передбачено, що скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, постанов у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та/або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), - протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Відповідно до абз. 3 статті 291 КУпАП, постанова у справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, та постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, набирає законної сили після її вручення особі або отримання поштового повідомлення про вручення, або про відмову в її отриманні, або повернення поштового відправлення з позначкою про невручення.
Відповідно до частини 1 статті 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Так, стаття 300-2 КУпАП, яка регулює порядок виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, визначає, що у разі сплати особами, зазначеними у статті 14-3 цього Кодексу, штрафу протягом 10 днів з дня набрання законної сили постановою про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті така постанова вважається виконаною.
У разі оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті перебіг строків, визначених цією статтею, зупиняється до розгляду скарги.
Таким чином, оскарження особою постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зупиняє її примусове виконання до розгляду відповідної скарги, що покликано забезпечити визначеність сторін у виниклих між ними правовідносинах.
З матеріалів справи судом встановлено, що 15.06.2023 Державною службою України з безпеки на транспорті Департамент державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті прийнято постанову серії АА №00009951 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та накладення штрафу 17000,00 грн. за порушення вимог ч.2 ст.132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Зазначена постанова була направлена поштовим зв'язком та отримана ОСОБА_1 05.07.2023.
17.07.2023 року позивач через представника за допомогою системи ЕСІТС, звернулася до Рівненського міського суду Рівненської області із позовом про оскарження постанови про притягнення до адміністративної відповідальності від 15.06.2023 серії АА № 00009951 до відповідача - Державної служби з безпеки на транспорті.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 19.09.2023 (справа № 569/13001/23) https://reyestr.court.gov.ua/Review/113555500) постановлено: “Відмовити в позові ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.11.2023 (справа № 569/13001/23) (https://reyestr.court.gov.ua/Review/115280470) вирішено: “Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 19 вересня 2023 року у справі № 569/13001/23 - без змін».
Суд зазначає, що оскільки позивач скористався своїм право на оскарження у судовому порядку постанови від 15.06.2023 року серія АА №00009951, а тому перебіг строку для добровільного виконання адміністративного стягнення був зупинений.
Разом з тим, після набрання чинності постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28.11.2023 у позивача згідно ч.1 ст.307 КУпАП виникло право протягом 15 днів оплатити штраф зазначений у постанові від 15.06.2023 року серія АА № 00009951.
Судом встановлено, що 04.12.2023 ОСОБА_1 сплачено штраф у розмірі 17000,00 грн., про що не заперечується представниками сторін по справі.
Таким чином, суд приходить висновку, що ОСОБА_1 було своєчасно виконано обов'язок щодо сплати штрафу у розмірі 17000,00 грн.
Отже, у відповідача були відсутні підстави для направлення постанови від 15.06.2023 року серія АА № 00009951 про стягнення штрафу у подвійному розмірі, оскільки ОСОБА_1 було своєчасно сплачено штраф, зазначений у постанові від 15.06.2023 року серія АА № 00009951.
Суд, зважаючи на обставини, що склалися у розглядуваній спірній ситуації, виходячи з меж заявлених позовних вимог, вважає, що належним і достатнім способом захисту порушеного інтересу позивача є визнання протиправними дій Державної служби з безпеки на транспорті, у вигляді направлення на примусове виконання Постанови від 15.06.2023 серії АА №00009951 по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, відносно позивача/правопорушника ОСОБА_1 , про притягнення її до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП та накладання штрафу у розмірі 34 000,00 грн.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача утриматися відповідача від дій, направлених на примусове стягнення суми штрафу із позивача у розмірі 34 000 грн., то суд зазначає, що згідно отриманих на виконання ухвали суду матеріалів виконавчого провадження ВП №74778497, виконавче провадження з примусового виконання постанови про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті №АА№00009951, виданої 15.06.2023 - закінчено 25.06.2024 у зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. А відтак, задоволення вказаної позовної вимоги не призведе до відновлення порушеного права позивача.
Наведене свідчить про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч.1, ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Тому, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір, сплачений при подачі позову до суду у розмірі 605,60 грн. (пропорційно до задоволених вимог).
Доказів понесення позивачем інших судових витрат матеріали справи не містять.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Холодногірсько-Новобаварський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання дій протиправними, зобов'язання утриматись від певних дій - задовольнити частково.
Визнати противоправними дії Державної служби з безпеки на транспорті у вигляді направлення на примусове виконання Постанови від 15.06.2023 серії АА №00009951 по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, відносно позивача/правопорушника ОСОБА_1 , про притягнення її до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП та накладання штрафу у розмірі 34 000,00 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби з безпеки на транспорті судовий збір у розмірі 605,60 грн. (шістсот п'ять гривень 60 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 07 січня 2025 року
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач - Державна служба України з безпеки на транспорті (вул. Фізкультури, 9,м. Київ,03150, ЄДРПОУ/РНОКПП 39816845)
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Холодногірсько-Новобаварський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції
Суддя С.М. Дуляницька