07 січня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/14412/24
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Слободянюк Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 /надалі - позивач, ОСОБА_1 / звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області /надалі - відповідач, ГУ ПФУ в Полтавській області/ про:
- визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 з 01 січня 2018 року у розмірі 90% відповідних сум грошового забезпечення та з 01 квітня 2019 року у розмірі 90% відповідних сум грошового забезпечення на підставі довідки про розмір грошового забезпечення від 05 липня 2024 року №ФП73958/9955 ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також щодо обмеження перерахованої ОСОБА_1 пенсії з 01 квітня 2019 року її максимальним розміром (десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність);
- зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 січня 2018 року у розмірі 90% відповідних сум грошового забезпечення, а також з 01 квітня 2019 року у розмірі 90% відповідних сум грошового забезпечення з урахуванням встановленої йому суми грошового забезпечення для обчислення пенсії на підставі довідки про розмір грошового забезпечення від 05 липня 2024 року №ФП73958/9955 ІНФОРМАЦІЯ_1 , з урахуванням встановлених доплат (індексацій, всіх встановлених йому видів підвищення або надбавки до пенсії, щомісячних доплат), без обмеження максимальним розміром (десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність), з урахуванням проведених виплат;
- визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо припинення виплати ОСОБА_1 з 01 листопада 2024 року щомісячної доплати до основного розміру пенсії в сумі 2000 гривень згідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року №713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб" після перерахунку пенсії на підставі рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2024 року у справі №440/9371/24;
- зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області поновити нарахування та виплату ОСОБА_1 з 01 листопада 2024 року щомісячної доплати до основного розміру пенсії в сумі 2000 гривень, що передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року №713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб", яка припинена після здійснення перерахунку пенсії на підставі рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2024 року у справі №440/9371/24 /а.с. 1-11/.
Позов обґрунтований тим, що пенсію за вислугу років позивач отримував у розмірі 90 процентів суми грошового забезпечення відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Разом з тим, перерахунок пенсії з 01 січня 2018 року та з 01 квітня 2019 року здійснено Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області у розмірі 70 процентів суми грошового забезпечення, чим порушено право позивача на отримання пенсії у належному розмірі та гарантований Конституцією України соціальний захист. Крім того, позивач має право на отримання щомісячної доплати до пенсії в сумі 2000,00 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб" №713 від 14 липня 2021 року, проте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області припинено йому виплату щомісячної доплати до пенсії, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №713 від 14 липня 2021 року, після перерахунку пенсії з 01 квітня 2019 року, проведеного на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2024 року у справі № 440/9371/24.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), витребувано докази.
Відповідач позов не визнав та у відзиві на позовну заяву /а.с. 50-51/ зазначив, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ в Полтавській області як отримувач пенсії на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Обчислення пенсії здійснено відповідно до чинного законодавства.
Справу розглянуто судом у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України.
Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося на підставі частини четвертої статті 229 КАС України.
Дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні ПФУ в Полтавській області та з 03 серпня 1997 року отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" /а.с. 18-зворот/.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області призначено ОСОБА_1 пенсію за вислугу років у розмірі 85 процентів суми грошового забезпечення /а.с. 18-зворот / та у подальшому (зокрема, з 01 лютого 2012 року) визнано право на отримання пенсії у розмірі 90 процентів /а.с. 27-зворот/.
Головним управлінням ПФУ в Полтавській області проведено ОСОБА_1 перерахунок пенсії з 01 січня 2018 року, виходячи із розміру - 70 процентів суми грошового забезпечення, встановленого частиною другою статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" у редакції, чинній на час здійснення перерахунку пенсії /а.с. 28/.
З 01 липня 2021 року Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на виконання постанови Кабінету Міністрів України "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб" №713 від 14 липня 2021 року нараховувало ОСОБА_1 до його основного розміру пенсії в сумі 6730,50 грн щомісячну доплату до пенсії в сумі 2000,00 грн /а.с. 36/.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2024 року у справі №440/9371/24 /а.с. 19-21/ позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії задоволено: визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови у проведенні з 01.04.2019 перерахунку основного розміру пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 05.07.2024 №ФП73958/9955; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 05.07.2024 №ФП73958/9955 про розмір грошового забезпечення станом на 05.03.2019, відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", положень постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з урахуванням раніше виплачених сум.
15 жовтня 2024 року Головним управлінням ПФУ в Полтавській області на підставі рішення суду проведено ОСОБА_1 перерахунок пенсії з 01 квітня 2019 року відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 05 липня 2024 року №ФП73958/9955 /а.с. 53/, виходячи із розміру - 70 процентів суми грошового забезпечення, встановленого частиною другою статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" у редакції, чинній на час здійснення перерахунку пенсії /а.с. 27, 52/.
Також внаслідок проведеного перерахунку пенсії з 01 квітня 2019 року розмір пенсії ОСОБА_1 з 01 квітня 2019 року склав 18323,13 грн, а з 01 листопада 2024 року - 23610,00 грн /а.с. 27, 52/. При цьому ГУ ПФУ в Полтавській області з 01 листопада 2024 року припинило нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячної доплати до пенсії в сумі 2000,00 грн, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб" №713 від 14 липня 2021 року, про що свідчить лист органу ПФУ №1600-0201-8/80853 від 05 листопада 2024 року /а.с. 35/.
Не погодившись з діями відповідача щодо зменшення з 01 січня 2018 року та з 01 квітня 2019 року відсоткового значення грошового забезпечення з 90% до 70 %, а також щодо припинення з 01 листопада 2024 року нарахування та виплати доплати до пенсії у розмірі 2000,00 грн, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та доводам учасників справи, суд виходить з наступного.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини в сфері пенсійного забезпечення осіб, які перебували на військовій службі, та деяких інших осіб, є Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" № 2262-XII від 09 квітня 1992 року /надалі - Закон № 2262-XII/.
Пунктом "а" частини першої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" /у редакції, чинній на час призначення позивачу пенсії/ було передбачено, що пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.
Відповідно до частини другої вказаної статті загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 85 процентів відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, - 95 процентів, до категорій 2 і 3, - 90 процентів.
У подальшому редакція частини другої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", норма якої визначала максимальний процентний розмір відповідних сум грошового забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ для обчислення пенсії, змінювалася неодноразово.
Так, Законом України №51-ІV від 04 липня 2002 року внесено зміни до частини другої статті 13 Закону №2262-ХІІ (згідно з пунктом 1 розділу ІІ "Прикінцеві положення" такі зміни набрали чинності з дня введення в дію Закону України "Про Державний бюджет України на 2003 рік", а саме: з 01 січня 2003 року) шляхом заміни цифр "85", "95" і "90" відповідно цифрами "90", "100" і "95".
Законом України № 3591-IV від 04 квітня 2006 року частину другу статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб" викладено в такій редакції: "Максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 90 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів".
Законом України № 3668-VІ від 08 липня 2011 року, який набрав чинності з 01 жовтня 2011 року, внесено зміни до частини другої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", відповідно до яких максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 80 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів.
Законом України № 1166-VII від 27 березня 2014 року, який набрав чинності з 01 травня 2014 року, частину другу статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" викладено в новій редакції, а саме: "максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів".
В рішенні Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Закон України № 1166-VII від 27 березня 2014 року набрав чинності після призначення позивачу пенсії за вислугу років та подальшого встановлення йому пенсії у розмірі 90 процентів суми грошового забезпечення, а тому на позивача дія його норм не поширюється.
Крім того, внесені Законом України № 1166-VII від 27 березня 2014 року зміни до частини другої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" щодо встановлення максимального розміру пенсії не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, оскільки процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом та механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм здійснення перерахунку пенсії за вислугу років, є норми статті 63 Закону №2262-ХІІ, які змін у зв'язку з прийняттям Закону України № 1166-VII від 27 березня 2014 року не зазнали.
Таким чином, при перерахунку пенсії змінною величиною є лише сума грошового забезпечення, яка зазначається у відповідній довідці, натомість відсотковий розмір грошового забезпечення, який визначається відповідно до наявної у позивача вислуги років та відповідно до норми закону, яка була чинною на час призначення позивачу пенсії, є незмінним. Тобто при перерахунку пенсії її розмір має обчислюватися із вказаної у довідці суми грошового забезпечення станом на момент проведення перерахунку, але виходячи із відсоткового розміру грошового забезпечення, право на який особа набула на момент виходу на пенсію і який не може бути зменшений у зв'язку з наступними змінами в законодавстві. Якщо в подальшому, після призначення пенсії, відсотковий розмір грошового забезпечення збільшився, то при перерахунку пенсії її розмір має обчислюватися із вказаної у довідці суми грошового забезпечення станом на момент проведення перерахунку, але виходячи із відсоткового розміру грошового забезпечення, право на який особа набула на момент здійснення такого перерахунку.
Наведеним суд відхиляє довід відповідача про правомірність застосування ним при перерахунку пенсії позивача частини другої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" у редакції, чинній на час здійснення такого перерахунку.
Висновки суду відповідають правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у рішенні від 04 лютого 2019 року у зразковій справі №240/5401/18, залишеному без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року, а також в постанові від 28 січня 2021 року у справі №420/40/20.
Обираючи належний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо здійснення позивачу перерахунку пенсії з 01 січня 2018 року та з 01 квітня 2019 року в розмірі 70 процентів відповідної суми грошового забезпечення та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області перерахувати позивачу пенсію з 01 січня 2018 року та з 01 квітня 2019 року, виходячи з 90 % грошового забезпечення, та виплатити пенсію з урахуванням проведених виплат.
Вирішуючи позовну вимогу про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 квітня 2019 року у розмірі 90% відповідних сум грошового забезпечення з урахуванням встановленої йому суми грошового забезпечення для обчислення пенсії на підставі довідки про розмір грошового забезпечення від 05 липня 2024 року №ФП73958/9955 ІНФОРМАЦІЯ_1 , з урахуванням встановлених доплат (індексацій, всіх встановлених йому видів підвищення або надбавки до пенсії, щомісячних доплат), без обмеження максимальним розміром (десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність), з урахуванням проведених виплат, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 5 вказаного Кодексу кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Зі змісту наведених норм слідує, що захисту адміністративним судом підлягають порушені права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. А відтак, суд не вправі вирішувати позовні вимоги, які заявлені на майбутнє, та не спрямовані на захист і відновлення вже порушених прав позивача.
З огляду на те, що перерахунок пенсії з 01 квітня 2019 року, виходячи з 90 % грошового забезпечення, позивачу ще не проведено, позовна вимога про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 квітня 2019 року у розмірі 90% відповідних сум грошового забезпечення з урахуванням встановлених доплат (індексацій, всіх встановлених йому видів підвищення або надбавки до пенсії, щомісячних доплат), без обмеження максимальним розміром (десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність) задоволенню не підлягає у зв'язку з передчасністю її заявлення.
Правовою основою для реалізації гарантії перерахунку призначених пенсій у зв'язку зі збільшенням рівня грошового забезпечення діючих військовослужбовців є положення частини третьої статті 43 та статті 63 Закону № 2262-XII.
Так, згідно зі статтею 43 Закону № 2262-XII у разі якщо на момент призначення або виплати пенсії відбулася зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення та/або були введені для зазначених категорій осіб нові щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у розмірах, встановлених законодавством, пенсія призначається з урахуванням таких змін та/або нововведень, а призначена пенсія підлягає невідкладному перерахунку.
Відповідно до частини четвертої статті 63 Закону № 2262-ХІІ усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
У свою чергу з метою поетапного зменшення диспропорцій в розмірах пенсій, призначених військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції), поліцейським та деяким іншим особам, до прийняття Верховною Радою України законодавчих актів щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців і деяких інших осіб Кабінет Міністрів України 14 липня 2021 року прийняв постанову "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб" №713 /надалі - Постанова №713/.
Пунктом 1 Постанови № 713 установлено, що з 1 липня 2021 р. особам, яким призначено пенсію до 1 березня 2018 р. відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон) (крім військовослужбовців строкової служби), до розмірів їх пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону станом на 1 березня 2018 р., щомісячну доплату в сумі 2000 гривень, яка враховується під час подальших підвищень розмірів пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону.
Особам, яким призначено (поновлено) пенсію після 1 березня 2018 р., розмір якої обчислено відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону (крім військовослужбовців строкової служби) з грошового забезпечення, визначеного станом на 1 березня 2018 р. або до цієї дати, встановлюється щомісячна доплата, передбачена абзацом першим цього пункту.
Особам, зазначеним в абзацах першому і другому цього пункту, пенсії яких переглядалися (перераховувалися) після 1 березня 2018 р. (крім перерахунку пенсій на виконання Закону України від 24 березня 2022 р. N 2146-IX "Про внесення змін до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" щодо пенсій в разі втрати годувальника"), щомісячна доплата, встановлена абзацами першим і другим цього пункту, не виплачується, крім випадків, коли розмір пенсії після такого перегляду (перерахунку) збільшився менше ніж на 2000 гривень. Якщо сума збільшення пенсії під час її перегляду (перерахування) не досягала 2000 гривень, щомісячна доплата, передбачена абзацом першим цього пункту, встановлюється в сумі, якої не вистачає до зазначеного розміру.
Щомісячна доплата, передбачена цим пунктом, встановлюється у межах максимального розміру пенсії, визначеного Законом, починаючи з 1 липня 2021 року.
Пунктом 2 Постанови № 713 установлено, що у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, сум індексації, щомісячної доплати, передбаченої пунктом 1 цієї постанови, інших доплат до пенсій, встановлених законодавством (крім пенсій за особливі заслуги перед Україною), в осіб, які отримують пенсію, призначену відповідно до Закону, не досягає 3854 гривень, таким особам встановлюється щомісячна доплата до пенсії в сумі, якої не вистачає до зазначеного розміру, яка враховується під час подальших перерахунків пенсій.
Суд враховує, що предметом цього спору є наявність підстав для відновлення позивачу нарахування та виплати щомісячної доплати до пенсії в сумі 2000,00 грн, передбаченої Постановою №713, після перерахунку його пенсії, здійсненого на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2024 року у справі №440/9371/24.
З матеріалів справи судом встановлено, що на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2024 року у справі №440/9371/24 позивачу у жовтні 2024 року проведено перерахунок пенсії з 01 квітня 2019 року.
Тож спірним є питання чи втрачає позивач право на нарахування та виплату передбаченої Постановою №713 щомісячної доплати до пенсії в сумі 2000 грн у разі, якщо його пенсія після 01 березня 2018 року була перерахована на підставі рішення суду.
Даючи відповідь на це питання, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені Верховним Судом у постанові від 08 листопада 2022 року у справі № 420/2473/22.
У пункті 46 вказаного рішення Верховний Суд зазначив, що "аналіз наведених норм права, а також мети прийняття Урядом вказаної постанови № 713 свідчить про те, що перерахунок пенсі, проведення якого згідно з абзацом третім пункту 1 постанови № 713 є обставиною, що виключає можливість нарахування щомісячної доплати у розмірі 2000, 00 грн до розмірів пенсій, визначених відповідно до статей 13, 21 і 36 Закону № 2262-ХІІ має бути обумовлений підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом № 2262-ХІІ на підставі нормативно-правого акта компетентного органу, оскільки в такий спосіб досягається мета, яка слугувала підставою для ухвалення постанови №713, а саме зменшення диспропорцій в розмірах пенсій, визначених на законних підставах. Натомість перерахунок пенсії, проведений на виконання судового рішення з метою усунення порушеного права особи на належний розмір пенсії, право на отримання якої у особи винило до 01.03.2018, не є перерахунком пенсії у зв'язку із зміною складових грошового забезпечення чи інших показників основного розміру пенсії".
У пункті 48 цієї ж постанови Верховний Суд зробив висновок стосовно того, що "оскільки перерахунок пенсії позивача, проведений ГУ ПФУ 06.01.2022 на виконання судового рішення з метою усунення порушеного його права на належний розмір пенсії, право на отримання якого у нього винило до 01.03.2018, не є перерахунком пенсії у зв'язку із зміною складових грошового забезпечення чи інших показників основного розміру пенсії, то позивач має право на щомісячну доплату до пенсії в розмірі 2000, 00 грн відповідно до постанови № 713, яка має виплачуватись для досягнення мети прийняття постанови № 713 - поетапного зменшення диспропорцій у розмірах пенсій, призначених до 01.03.2018".
Також у постанові від 02 березня 2023 року у аналогічній справі №600/870/22-а Верховний Суд не знайшов підстав для відступу від правових висновків, викладених у постанові від 08 листопада 2022 року у справі №420/2473/22, а також вказані правові висновки підтримані Верховним Судом у постанові від 01 травня 2023 року у справі №300/2963/22.
Таким чином, у подібних правовідносинах суд враховує вказані висновки Верхового Суду відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України.
Згідно наявних у справі протоколів перерахунку пенсії позивача щомісячна доплата до пенсії нараховувалася позивачу з 01 липня 2021 року та відповідач продовжував її нараховувати та виплачувати позивачу до 01 листопада 2024 року.
Обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови у нарахуванні та виплаті позивачу щомісячної доплати до пенсії, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України "Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб" № 713 від 14 липня 2021 року, у сумі 2000,00 грн, починаючи з 01 листопада 2024 року, та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області нарахувати та виплатити позивачу щомісячну доплату до пенсії, передбачену постановою Кабінету Міністрів України "Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб" № 713 від 14 липня 2021 року, у сумі 2000,00 грн, починаючи з 01 листопада 2024 року, з урахуванням проведених виплат.
Отже, позов підлягаєчастковому задоволенню.
В прохальній частині позовної заяви позивачем заявлено клопотання про стягнення на його користь судових витрат зі сплати судового збору та на оплату правничої допомоги, яка надана адвокатом Сергієнком Володимиром Івановичем на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії ВІ № 1163661 від 26 серпня 2023 року /а.с. 24/.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно з частинами першою та третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Частиною першою статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, до яких відповідно до частини третьої цієї статті належать і витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частинами другою - п'ятою статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Проаналізувавши наведені процесуальні норми, Верховний Суд в постанові від 02 лютого 2023 року у справі №120/4765/21-а дійшов висновків, що "склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування зазначених витрат. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, постанові Верховного Суду від 2 червня 2022 року № 380/3142/20. Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката потребують належного документального підтвердження, на чому неодноразово наголошував Верховний Суд у судових рішеннях. Визначений у них орієнтир, яким мають керуватися суди нижчих інстанцій при вирішенні питання щодо розподілу витрат на правничу допомогу адвоката, головним чином вимагає повного і всебічного дослідження доказів, якими підтверджується надання правничої допомоги, особливо її вартість і оплата. Зважаючи на те, що понесені витрати відшкодовуватиме інша сторона, дослідження цих доказів вимагає ретельного підходу, адже їх стягнення, з одного боку, є компенсацією (певною мірою вимушених) фінансових затрат сторони, на користь якої ухвалено судове рішення, але водночас ця компенсація не може бути надмірною. Тож окрім того, що витрати на правничу допомогу мають бути документально доведеними, вони мають відповідати також критерію співмірності у розумінні частини п'ятої статті 134 КАС. Вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. При цьому принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися, у тому числі, через призму принципу співмірності, який, як уже зазначалося вище, включає такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони. Крім того, врахування таких критеріїв не ставиться законодавцем у залежність від результату розгляду справи. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи. Разом з цим при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року та від 08 лютого 2022 року у справах № 640/3098/20 та № 160/6762/21 відповідно".
На підтвердження наявності підстав для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката Сергієнка Володимира Івановича в сумі 8000,00 грн позивачем надано до суду копії договору про надання правничої допомоги №25/24 від 11 червня 2024 року /а.с. 13/, акту наданих послуг від 02 грудня 2024 року за договором про надання правничої допомоги №25/24 від 11 червня 2024 року /а.с. 14-зворот/, рахунку-фактури від 02 грудня 2024 року /а.с. 14/, квитанції від 02 грудня 2024 року /а.с. 15/.
Дослідивши надані позивачем документи в системному зв'язку з кількістю виконаних адвокатом робіт, наданих послуг, підготовлених та поданих суду письмових матеріалів та доказів, суд вважає, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із наданими адвокатом послугами та складністю цієї справи (яка не характеризується наявністю виключної правової проблеми, а навпаки має сталу судову практику, та не потребує встановлення значного обсягу фактичних обставин справи та вжиття дій щодо збирання значного обсягу доказів), а відтак підлягає зменшенню до 2000,00 грн.
Тож, враховуючи висновок суду про часткове задоволення позову, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1000,00 грн.
За подання позову до суду позивач поніс витрати у вигляді сплати судового збору в сумі 2906,88 грн, що підтверджується квитанціями про сплату №5286-5039-4142-5409 від 02 грудня 2024 року /а.с. 39/ та №8051-9654-1353-8086 від 10 грудня 2024 року /а.с. 46-зворот/.
Таким чином, стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягає сума судового збору в 1937,92 грн.
Керуючись статтями 6-9, 72-77, 211, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Гоголя, буд. 34, м. Полтава, Полтавська область, 36000, ідентифікаційний код 13967927) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо здійснення ОСОБА_1 перерахунку пенсії з 01 січня 2018 року та з 01 квітня 2019 року в розмірі 70 процентів відповідної суми грошового забезпечення.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області перерахувати ОСОБА_1 пенсію з 01 січня 2018 року та з 01 квітня 2019 року, виходячи з 90 % грошового забезпечення, та виплатити пенсію з урахуванням проведених виплат.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 щомісячної доплати до пенсії, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України "Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб" № 713 від 14 липня 2021 року, у сумі 2000,00 грн, починаючи з 01 листопада 2024 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну доплату до пенсії, передбачену постановою Кабінету Міністрів України "Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб" № 713 від 14 липня 2021 року, у сумі 2000,00 грн, починаючи з 01 листопада 2024 року, з урахуванням проведених виплат.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 судові витрати в загальній сумі 2937,92 грн (дві тисячі дев'ятсот тридцять сім гривень дев'яносто дві копійки), в т.ч. витрати зі сплати судового збору в сумі 1937,92 грн (одна тисяча дев'ятсот тридцять сім гривень дев'яносто дві копійки) та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1000,00 грн (одна тисяча гривень нуль копійок).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною восьмою статті 18, частинами сьомою-восьмою статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Н.І. Слободянюк