07 січня 2025 р. № 400/10938/24
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Малих О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачаВійськової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ,
провизнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду рапорту ОСОБА_1 у звільненні з військової служби;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт ОСОБА_1 від 27.09.2024 року щодо звільнення з військової служби відповідно до підпункту «б» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», а саме, у зв'язку з наявністю інвалідності.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що є військовослужбовцем та проходить службу в Військовій частині НОМЕР_1 . Вказує, що 27.09.2024 року засобами поштового зв'язку подав рапорт про звільнення його з військової служби на підставі пп. «б» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» - у зв'язку з наявністю у нього інвалідност. Однак відповідачем не розглянуто рапорт позивача. Позивач вважає, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо не прийняття рішення по суті рапорту від 27.09.2024 року про звільнення його з військової служби згідно з пп. «б» п. 2 ч. ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Ухвалою від 21.11.2024 року суд відкрив провадження у справі та ухвалив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін у судове засідання.
Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому у задоволенні вимог позивача просить відмовити. Заперечуючи проти позову відповідач зазначив, що звернення позивача відразу до командира військової частини НОМЕР_1 не є належним, оскільки порушує вимоги статтей 12, 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України в частині звернення до свого безпосереднього начальника.Позивач проходить службу за мобілізацією у Військовій частині НОМЕР_1 .
Крім того, процедура звільнення військовослужбовця з військової служби чітко визначена актами законодавства у сфері військового обов'язку та військової служби. В даному випадку порушена процедура подання рапорту по команді відповідно до вимог п. 233 Порядку.
Також відповідач звернув увагу на порушення строків звернення до суду.
Суд розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
З'ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, цінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:
27.09.2024 року позивач засобами поштового звязку на вдресу відповідача направлено рапорт до командування Військової частини НОМЕР_1 щодо звільнення його з військової служби на підставі пп. «б» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» - у зв'язку з інвалідністю .
До рапорту позивачем надано копію довідки МСЕК від 19.09.2024 року.
Матеріали справи не містять жодного рішення за результатами поданого рапорту та фактично ці обставини й слугували підставою для звернення до суду із цим позовом.
Водночас, суд зазначає, що у контексті вказаної справи, не встановлює та не визначає належність та достатність доказів як підстави для звільнення з військової служби, оскільки вказане не є предметом даного спору.
Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, зазначає наступне:
Відповідно до ч. 7 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 року № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232) звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Пунктом 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом президента України від 10.12.2008 року № 1153/2008 (далі - Проложення № 1153) передбачено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються:
- підстави звільнення з військової служби;
- думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю;
- районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Відповідно до п. 1 розділу ІІІ наказу Міністерства оборони України від 06.08.2024 року № 531 «Про затвердження Порядку організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України» (далі - Наказ № 531), у паперовому рапорті військовослужбовець вказує найменування посади командира (начальника), якому адресується рапорт; заголовок « ІНФОРМАЦІЯ_1 »; суть порушеного питання; перелік доданих до рапорту документів або їх копій (за потреби); найменування займаної посади; військове звання, власне ім'я та прізвище; дату; особистий підпис.
Судом враховано, що позивачем подано рапорт до Військової частини НОМЕР_1 засобами поштового зв'язку на адресу відповідача щодо звільнення його з військової служби на підставі пп. «б» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону № 2232.
03.10.2024 року відповідачем засобами поштового зв'язку було отримано рапорт позивача, що підтверджується поштовим відстеженням.
Відтак, позивачем подано рапорт із урахуванням для його розгляду командиром (начальником) або іншою посадовою особою, яка уповноважена приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання (по команді) та проставлення відповідних резолюцій.
Більше того, суд зауважує, що відповідно до положень п. 4-5 розділу ІІІ Наказу № 531, якщо для прийняття рішення по суті рапорту недостатньо наданих військовослужбовцем інформації або документів, безпосередній або прямий командир (начальник) військовослужбовця, уповноважений приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, може не погодити рапорт, зазначивши вичерпний перелік підстав та документів (копій документів), які необхідно додати до рапорту для вирішення його по суті. Командиру (начальнику), уповноваженому приймати рішення стосовно порушеного у рапорті питання, забороняється відмовляти у задоволенні рапорту у разі, якщо до рапорту не додано документів, які є або повинні бути в розпорядженні відповідного командира (начальника).
Згідно з абз. 13 п. 14.10 Розділу ХІV Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 10.04.2009 року № 170, документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби. Наказ по особовому складу про звільнення цих військовослужбовців повинен бути виданий і доведений до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем взяття громадянина на військовий облік та до військової частини за місцем проходження військової служби в строки, що забезпечуватимуть вчасне здавання справ і посад і розрахунок військовослужбовців, а також виконання строків звільнення, визначених Президентом України.
Згідно з п. 117 Дисциплінарного статуту ЗСУ, пропозиція, заява чи скарга вважаються вирішеними, якщо розглянуто всі порушені в них питання, вжито необхідних заходів або надано вичерпні відповіді. Відмова у вирішенні питань, викладених у пропозиції, заяві чи скарзі, доводиться до відома військовослужбовців, які їх подали, у письмовій формі з посиланням на акти законодавства із зазначенням причин відмови та роз'ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.
Згідно з п. 3.11.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України документи, в яких не зазначено строк виконання, повинні бути виконані не пізніше ніж за 30 календарних днів з моменту реєстрації документа у військовій частині (установи), до якої надійшов документ.
Виходячи з аналізу вищезазначених правових норм, суд дійшов висновку, що рапорт, як офіційна форма звернення військовослужбовця до вищої посадової особи передбачає його опрацювання та надання відповіді по суті порушених в ньому питань.
Такий строк визначено в п. 3.11.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України як загальний строк для опрацювання документів, які були зареєстровані військовою частиною.
Тобто, право військовослужбовця на реалізацію свого права зазначеному у рапорті, так і права на інформацію - кореспондує з обов'язком відреагувати на рапорт.
Суд зауважує, що жодного доказу на підтвердження опрацювання та надання відповіді по суті порушених в рапорті позивача питань матеріали справи не містять.
Факт отримання рапорту позивача не звільняє відповідача, як суб'єкта повноважень, до компетенції якого належить вирішення спірного питання щодо можливості звільнення позивача з військової служби, від обов'язку прийняття рішення за наслідками розгляду рапорту по суті. Так, за результатами розгляду рапорту та доданих до нього документів відповідач повинен прийняти відповідний наказ про звільнення з військової служби, а за відсутності правових підстав для цього - повідомити про це заявника.
Таким чином, у даних правовідносинах суб'єкт владних повноважень не може утриматись від прийняття рішення, що входить до його виключної компетенції.
При цьому, оскільки відповідач належним чином по суті не надав відповідь на рапорт позивача про звільнення з військової служби та не прийняв будь-яке рішення, яке б породжувало для позивача юридичні наслідки, то суд, в даному випадку, в контексті спірних правовідносин, зобов'язує відповідача розглянути зазначений рапорт по суті, та за результатами розгляду прийняти відповідне рішення.
Щодо посилань відповідача на порушення позивачем строків звернення, суд звертає увагу на наступне:
Відповідно до ч. 5 ст. 122 КАС України, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Судом встановлено, що рапорт про звільнення отриманий відповідачем 03.10.2024 року. Протягом 14 днів рапорт розглянуто не було. Про порушення своїх прав щодо розгляду рапорту позивач дізнався 20.10.2024 року, після усного звернення до відповідача. Адміністративний позов складено 18.11.2024 року та заареєстровано у суді 19.11.2024 року.
Отже, позивач звернувся за захистом своїх справ у строки, передбачені КАС України.
Враховуючи викладене, суд не приймає доводи відповідача щодо порушення строків звернення до суду з адміністративним позовом.
Згідно ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Судові витрати по справі відсутні.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241 - 246, 260 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) - задовольнити.
2. Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не розгляду рапорту ОСОБА_1 про звільнення з військової служби.
3. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 розглянути рапорт ОСОБА_1 від 27.09.2024 року про звільнення з військової служби відповідно до підпункту «б» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», а саме, у зв'язку з наявністю інвалідності.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 07.01.2025 року.
Суддя О.В. Малих