Справа № 946/86/25
Провадження № 1-кс/946/95/25
07 січня 2025 року слідчий суддя Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області ОСОБА_1 , при секретарі - ОСОБА_2 ,
розглянувши у судовому засіданні клопотання слідчого відділення № 1 СВ Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області, про арешт майна, -
У своєму клопотанні слідчий вказує, що відділенням №1 СВ Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025162150000013 від 04.01.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Досудовим розслідуванням установлено, що 03.01.2025 до ЧЧ ВП № 1 Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області надійшов рапорт від о/у ЗС № 1 ВКП Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_4 про те, що під час розгляду матеріалів ЄО 8284 від 14.12.2024 за повідомленням ОСОБА_5 , представника ТОВ "Вигідна покупка", щодо неправомірних дій з боку невідомої особи, яка під час дії воєнного стану 14.12.2024 шляхом вільного доступу з полиць магазину "Аврора", розташованого за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, с. Шевченкове, вул.Чернишевського, буд.21, таємно викрала товарну продукції на загальну суму 4667 грн., та з місця вчинення злочину зникла.
В ході проведення досудового розслідування встановлено, що у приміщенні за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, с. Шевченкове, вул. Чернишевського, буд. 21 (магазин «Аврора»), розташований технічний прилад з функцією фото-, кінозйомки, відеозапису, володільцем якого є ТОВ «Вигідна покупка», на якому збережено обставини, здійснені у публічно доступному місці, що мають значення для даного кримінального провадження.
06.01.2025 на підставі постанови слідчого ВП № 1 СВ Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області про зняття показань технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-, кінозйомки, відеозапису, чи засобів фото-, кінозйомки, відеозапису у представника ТОВ «Вигідна покупка» ОСОБА_5 вилучено флеш-картку «Micro HD» 32 ГБ, з відеозаписами з камер внутрішнього відеоспостереження камер за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, с. Шевченкове, вул. Чернишевського, буд. 21 (магазин «Аврора») від 14.12.2024 року.
Слідчим відділення № 1 СВ Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області, 06.01.2025 винесено постанову про визнання речовими доказами флеш-картки «Micro HD» 32 ГБ, з відеозаписами з камер внутрішнього відеоспостереження камер за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, с. Шевченкове, вул. Чернишевського, буд. 21 (магазин «Аврора») від 14.12.2024 року.
Беручи до уваги вищевикладене та враховуючи, що у матеріалах кримінального провадження вбачається наявність достатніх підстав вважати, що для встановлення важливих обставин у кримінальному проваджені, необхідно зберегти речові докази, а саме: флеш-картку «Micro HD» 32 ГБ, з відеозаписами з камер внутрішнього відеоспостереження камер за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, с. Шевченкове, вул. Чернишевського, буд. 21 (магазин «Аврора») від 14.12.2024 року зберігли на собі його сліди та визнані постановою слідчого як речові докази у кримінальному провадженні, і без цих складових не можливо буде в подальшому призначити відповідні експертизи та прийняти об'єктивне рішення по кримінальному провадженню, слідчий просить накласти арешт.
Слідчий, прокурор та ОСОБА_5 про час та місце розгляду клопотання були повідомлені належним чином, однак в судове засідання не з'явились, надали заяви про розгляд клопотання без їх участі.
В силу ст. 107 КПК технічні засоби фіксування процесу не застосовувалися.
Вивчивши матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, матеріали кримінального провадження, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання про арешт майна підлягає задоволенню.
Клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання (ч. 1 ст. 172 КПК України).
Згідно ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Як передбачено п. 1 ч. 2, ч. 3 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається, в тому числі, з метою збереження речових доказів. Арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально - протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально-протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Частиною другою ст.173 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
З урахуванням положень ст.ст. 2, 7 КПК України, при розгляді клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст.ст. 170-173 КПК України, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні слідчого та відповідати вимогам закону.
Вказана норма узгоджується зі ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.
У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
Виходячи з наведеного та приймаючи до уваги, що завданням кримінального судочинства є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування кримінального правопорушення тощо, а також зважаючи на те, що видане майно має значення речових доказів у кримінальному провадженні, та незастосування арешту щодо цього майна може призвести до зникнення, втрати або його пошкодження або настання інших наслідків, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню, слідчий суддя вважає що клопотання слідчого про арешт майна є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.170 - 173 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого відділення № 1 СВ Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Ізмаїльської окружної прокуратури Одеської області, про арешт майна - задовольнити.
Накласти арешт із забороною користування, розпорядження та відчуження на тимчасово вилучене майно, а саме: флеш-картку «Micro HD» 32 ГБ з відеозаписами з камер внутрішнього відеоспостереження камер, за адресою: Одеська область, Ізмаїльський район, с. Шевченкове, вул. Чернишевського, буд. 21 (магазин «Аврора») від 14.12.2024 року, із залишенням на зберігання в камері зберігання речових доказів відділення поліції №1 Ізмаїльського РВП ГУНП в Одеській області.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п'яти діб з дня проголошення або отримання.
Слідчий суддя: ОСОБА_1