Справа №461/10116/24
Провадження №3/461/78/25
07 січня 2025 року суддя Галицького районного суду м. Львова Стрельбицький В.В., за участю представника митного органу Лубоцького Б.І., розглянувши матеріали, які надійшли від Львівської митниці Державної митної служби України про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення митних правил
ОСОБА_1 , місце перебування згідно протоколу - АДРЕСА_1 ,
за ст. 473 Митного кодексу України,
встановив:
16.10.2024 року у ММПО СП «Росан» під час огляду міжнародного поштового відправлення - посилки №MGRMY3002018021YQ, яка надійшла в Україну з Китаю (митна декларація форми CN23 №MGRMY3002018021YQ), відправник: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , одержувач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , тел. НОМЕР_1 , за допомогою рентген-телевізійної установки марки Rapiscan 528, №60549N19 (дозвіл Держпродспоживслужби на проведення робіт з ДІВ № 78 від 25.06.2020 року), були виявлені товари, які підозрюються у порушенні прав інтелектуальної власності, а саме:
1. Частини для телефонів з маркуванням 14plus Org camera, нові - 29 шт.
2. Частини для телефонів з маркуванням 15plus Org camera, нові - 30 шт.
3. Частини для телефонів з маркуванням Model: 14pro, colour: Gold, нові - 10 шт.
4. Частини для телефонів з маркуванням Model: 14promax, colour: Black, нові - 8 шт.
5. Частини для телефонів з маркуванням Model: 14pro, colour: White, нові - 5 шт.
Виявлений товар знаходився в посилці без будь-якого приховування.
Відповідно до статті 236 Митного кодексу України, оператори поштового зв'язку здійснюють декларування товарів, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон України у міжнародних поштових відправленнях, а відтак представляють інтереси відправників та одержувачів поштових відправлень під час митного оформлення.
Оператор поштового зв'язку ТзОВ СП «Росан» діє на підставі погодження про відкриття ММПО (лист Державної митної служби України №11/4-09-4786 від 18.06.2001 року та лист Державного комітету зв'язку та інформатизації України №3676/21-03-11/2 від 14.06.2001 року).
З метою забезпечення прав інтелектуальної власності, які охороняються відповідно до закону, було прийняте рішення про призупинення митного оформлення товарів № 124/7.4-16/19 від 17.10.2024 р. та повідомлено про призупинення митного оформлення представника правовласника (лист № 7.4-3/16/13/28398 від 17.10.2024 р.).
Листом № 501 ДМС від 13.11.2024 р. представник за довіреністю компанії Apple Inc. ОСОБА_2 повідомив, що товари заявлені до митного оформлення за митною декларацією форми CN23 №MGRMY3002018021YQ (частини для телефонів з маркуванням 14plus Org camera, нові - 29 шт., частини для телефонів з маркуванням 15plus Org camera, нові - 30 шт., частини для телефонів з маркуванням Model: 14pro, colour: Gold, нові - 10 шт., частини для телефонів з маркуванням Model: 14promax, colour: Black, нові - 8 шт., частини для телефонів з маркуванням Model: 14pro, colour: White, нові - 5 шт.) підлягають знищенню, оскільки є контрафактними, фальсифікованими.
Вищезазначеним листом також було надано висновок експерта № 309-11/24 від 13.11.2024 р. з додатком № 1 на 13 арк.
Відповідно до пункту 2.1.3 статті 18 Всесвітньої поштової конвенції, затвердженої Указом Президента України №316/2017 від 10.10.2017 року, забороняється вкладення в усіх категоріях відправлень контрафактних і піратських предметів. Згідно абзацу 9 пункту 2 Переліку вкладень, заборонених до пересилання у поштових відправленнях, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2023 р. №958, у міжнародних поштових відправленнях забороняється пересилати предмети, ввезення яких заборонено до країн відповідно до їх законодавства та актів Всесвітнього поштового союзу.
Згідно п. 2 ст. 235 Митного кодексу, України забороняється переміщення (пересилання) в міжнародних поштових відправленнях товарів, заборонених до пересилання відповідно до актів Всесвітнього поштового союзу, а також товарів, відправлених з порушенням вимог нормативно-правових актів з питань надання послуг поштового зв'язку.
Пунктом 2 частини 1 статті 235 Митного кодексу України встановлено, що забороняється переміщення (пересилання) в міжнародних поштових відправленнях товарів, відправлених з порушенням митних правил.
Таким чином, ОСОБА_1 , вчинив дії направлені на переміщення товару (частини для телефонів з маркуванням 14plus Org camera, нові - 29 шт., частини для телефонів з маркуванням 15plus Org camera, нові - 30 шт., частини для телефонів з маркуванням Model: 14pro, colour: Gold, нові - 10 шт., частини для телефонів з маркуванням Model: 14promax, colour: Black, нові - 8 шт., частини для телефонів з маркуванням Model: 14pro, colour: White, нові - 5 шт.) через митний кордон України з порушенням митних правил, а саме пересилання у міжнародних поштових відправленнях товарів, заборонених до пересилання актами Всесвітнього поштового союзу.
Відповідно до ст.526 МК України, вважаю можливим провести розгляд справи у відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та не з'явилася в судове засідання, хоча належним чином повідомлялася про час і місце розгляду справи, що стверджується матеріалами справи.
Згідно ч. 9 ст. 494 МК України, якщо при складенні протоколу особа, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, не була присутня, до протоколу вноситься відповідний запис, який підписується посадовою особою митного органу, яка склала протокол, та свідками, якщо вони є, після чого один примірник протягом трьох робочих днів надсилається особі, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, за повідомленою нею або наявною в митних органах адресою (місце проживання або фактичного перебування).
Згідно ч. 10 ст. 494 МК України, протокол вважається врученим у тому числі у разі, якщо особа, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, не перебувала за повідомленою нею або наявною в митних органах адресою або місце проживання чи фактичного перебування, повідомлене такою особою, є недостовірним.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання вищевказаних вимог, посадовими особами уповноваженими на складання та вручення протоколу про порушення митних правил скеровано на наявну у митного органу адресу ОСОБА_1 примірник відповідного протоколу із зазначеними у ньому датою, часом та місцем розгляду справи.
Суд зауважує, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправних зволікань) судового захисту. У поняття «розумний строк» розгляду справи Європейський суд з прав людини включає: складність справи, поведінку заявника, поведінку органів державної влади, важливість справи для заявника. В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Крім того, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Відповідно до статті 129 Конституції України, розумні строки розгляду справ судом віднесено до основних засад судочинства в Україні. Ця засада втілена, зокрема, у статті 245 КУпАП.
Вирішуючи питання про можливість розгляду справи за відсутності особи відносно якої складено протокол, суд враховує принцип судочинства, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, оскільки неявка у судове засідання особи, в тому числі внаслідок неотримання нею поштової кореспонденції, відсутності за місцем проживання зазначеним у протоколі тощо, нівелює завдання КУпАП, яким є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством визначених статтею 1 КУпАП.
У свою чергу, законодавством встановлено строки здійснення провадження у справах про притягнення до відповідальності з метою забезпечення учасникам процесу визначеності у часі, протягом якого суд розгляне справу та ухвалить остаточне рішення, а також строки притягнення до відповідальності. Добросовісна участь особи у процесі вирішення її справи полягає, серед іншого, у недопущенні зловживань наданими їй правами. Дотримання балансу між інтересами усіх сторін при розгляді справи законодавцем покладено на суд, який, вирішуючи питання про права та обов'язки сторін, також зобов'язаний дотримуватися встановлених законодавством засад та строків розгляду справи.
За наведених обставин, з метою дотримання розумних строків розгляду справи та враховуючи, що особа, яка притягається до відповідальності не з'явилася у судове засідання, повідомлялась про наявність даного адміністративного провадження та скерування справи на розгляд до суду, а також про місце, час, дату розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи, не подала до суду жодних клопотань чи заяв, вважаю можливим провести розгляд справи у її відсутності.
При цьому, також виходжу з того, що положення Закону України «Про правовий режим воєнного стану» покладають на суд обов'язок продовжувати здійснювати правосуддя в умовах введення воєнного стану, за наявності такої можливості та встановлюють те, що повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені. При цьому, скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства прямо забороняється Законом.
Заслухавши доводи представника митниці, дослідивши матеріали справи, приходжу до наступного висновку.
Завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням (ч. 1 ст. 486 МК України).
Статтею 473 МК України передбачена відповідальність за пересилання через митний кордон України в міжнародних експрес-відправленнях товарів, заборонених до такого пересилання законодавством України, а також пересилання у міжнародних поштових відправленнях товарів, заборонених до пересилання законодавством України та актами Всесвітнього поштового союзу.
Відповідно до ч. 1 ст. 458 МК України, порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх митним органам для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на митні органи цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
Відповідно до ч. 2 ст. 235 МКУ, забороняється переміщення (пересилання) в міжнародних поштових відправленнях товарів, заборонених до пересилання відповідно до законодавства України та актів Всесвітнього поштового союзу, а також товарів, відправлених з порушенням вимог нормативно-правових актів з питань надання послуг поштового зв'язку.
Згідно пунктів 2.1.4, 2.1.5 статті 18 Всесвітньої поштової конвенції до пересилання забороняється в усіх категоріях відправлень предметів ввезення або обіг яких заборонено в країні призначення та предметів, що за своїм характером чи упакуванням можуть становити небезпеку для поштових працівників або населення.
Відповідно до пункту 2.1.3 статті 18 Всесвітньої поштової конвенції, затвердженої Указом Президента України № 316/2017 від 10.10.2017 року, забороняється вкладення в усіх категоріях відправлень контрафактних і піратських предметів.
Згідно ст. 37 Постанови Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 р. № 270 «Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку», у міжнародних поштових відправленнях забороняється пересилати предмети, ввезення яких заборонено до країн відповідно до законодавства та актів Всесвітнього поштового союзу.
Відповідно до п. 2 ст. 235 Митного кодексу України, забороняється переміщення (пересилання) в міжнародних поштових відправленнях товарів, заборонених до пересилання відповідно до актів Всесвітнього поштового союзу, а також товарів, відправлених з порушенням вимог нормативно-правових актів з питань надання послуг поштового зв'язку.
Пунктом 2 частини 1 статті 235 Митного кодексу України встановлено, що забороняється переміщення (пересилання) в міжнародних поштових відправленнях товарів, відправлених з порушенням митних правил.
Згідно п. 38-1 ч.1 ст. 4 Митного кодексу України, піратські товари - товари, що є предметами порушення авторського права та/або суміжних прав або права інтелектуального власності на зареєстрований промисловий зразок в Україні та які являють собою або містять копії, зроблені без згоди правовласника авторського права і суміжних або права інтелектуальної власності на промисловий зразок чи особи, уповноваженої таким правовласником у країні виробництва. У абзаці третьому пункту 2 статі 20 «Про охорону прав на промислові зразки» зазначається, що використанням зареєстрованого промислового зразка визначається виготовлення виробу із застосуванням зареєстрованого промислового зразка, застосування такого виробу, пропонування для продажу, в тому числі через Інтернет, продаж, імпорт (ввезення), експорт (вивезення) та інше введення його в цивільний оборот або зберігання такого виробу в зазначених цілях.
Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 4 МКУ, контрафактні товари:
а) товари, що є предметами порушення прав інтелектуальної власності на торговельну марку в Україні, на яких без дозволу міститься позначення, тотожне із охоронюваною в Україні торговельною маркою стосовно одного й того самого виду товарів, або яке є схожим настільки, що його можна сплутати з такою торговельною маркою;
б) товари, що є предметами порушення прав інтелектуальної власності на географічне зазначення в Україні й містять назву чи термін або описуються за допомогою назви чи терміна, які захищені таким географічним зазначенням;
в) будь-яка упаковка, етикетка, наліпка, брошура, інструкція з експлуатації, гарантія чи інший документ такого типу, навіть якщо вони представлені окремо, які є предметами порушення прав інтелектуальної власності на торговельну марку або географічне зазначення, які містять позначення, назву або термін, тотожні із охоронюваною в Україні торговельною маркою чи географічним зазначенням, або які є схожими настільки, що їх можна сплутати з такою торговельною маркою чи географічним зазначенням, та які можуть використовуватися стосовно одного й того самого виду товарів, щодо якого охороняється торговельна марка в Україні чи географічне зазначення;
З висновку експерта № 309-11/24 від 13.11.2024 р. встановлено, що товари виявлені у наведеному вище поштовому відправленні є тотожними товарам за відповідними реєстраційними документами, права на які належать компанії Apple Inc.
Отже, вважаю, що у діях ОСОБА_1 наявні ознаки правопорушення, передбаченого ст. 473 МК України, тобто пересилання у міжнародних поштових відправленнях товарів, заборонених до пересилання актами Всесвітнього поштового союзу, що доводиться дослідженими та перевіреними в ході розгляду справи:
-протоколом про порушення митних правил №1556/20900/24 від 04.12.2024 року;
-митною декларацією форми CN23 №MGRMY3002018021YQ, згідно якої відправником є ОСОБА_1 , Китайська Народна Республіка, Meest Asia, 56457 Zhongcun Town, No.8 Hanxi Road, Room 301, Guangzhou, China;
-актом про проведення огляду (переогляду) товарів від 16.10.2024;
-описом предметів у справі про ПМП від 04.12.2024;
-повідомленням представнику правовласника та інформацією, пов'язаною із призупиненням митного оформлення;
-доповідною та службовою записками представників митного органу щодо обставин виявлення товару (предметів);
-рішенням про призупинення митного оформлення № 124/7.4-16/19 від 17.10.2024;
-матеріалами переписки митного органу з уповноваженими представниками компанії Apple Inc.;
-висновком експерта № 309-11/24 від 13.11.2024 р.;
-письмовими поясненнями представника компанії Apple Inc. ОСОБА_3 з долученими до нього матеріалами щодо прав на промислові зразки за патентами та промислову марку.
Вказані докази засвідчують факт скерування поштового відправлення, дані про особу відправника, виявлення товару, а також фіксують кількість, найменування та індивідуальні ознаки товару.
Таким чином, аналізуючи наведені докази по даній справі з точки зору їх допустимості, об'єктивності та достатності, за відсутності будь-яких істотних суперечностей, приходжу до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 473 МК України доведена належним чином.
У відповідності до ст. 487 МК України, провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до ст.33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Пом'якшуючих та обтяжуючих відповідальність особи обставин судом не встановлено.
Вирішуючи питання про призначення виду стягнення за порушення митних правил, суд бере до уваги те, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Одним з проявів верховенства права є положення про те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.
Така позиція ґрунтується на рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 року № 15-рп/2004у справі № 1-33/2004.
При вирішенні питання про призначення стягнення за вчинене порушення, суд також враховує положення статті 1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод, у відповідності до яких, кожна фізична або юридична особа мас право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Враховуючи, що безпосереднім предметом правопорушення митних правил є товар, переміщення якого через митний кордон України є забороненим (обмеженим) законодавством України та актами Всесвітнього поштового союзу, суд вважає за необхідне застосувати до особи яка вчинила правопорушення адміністративне стягнення у виді конфіскації безпосередніх предметів порушення митних правил.
Оцінюючи клопотання представника компанії Apple Inc. Компанця Є.М. наведене у письмових поясненнях в частині знищення товарів, що порушують право інтелектуальної власності, виявлених у поштовому відправленні, враховую наступне.
Згідно ст. 465 МКУ, конфіскація як адміністративне стягнення за порушення митних правил полягає у примусовому вилученні товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 3 статті 461 цього Кодексу, і безоплатній передачі їх у власність держави. При цьому моторні транспортні засоби та несамохідні транспортні засоби, що буксируються ними, розглядаються як самостійні об'єкти конфіскації. Конфіскація може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, що визначаються цим Кодексом та іншими законами України. Конфіскація товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 3 статті 461 цього Кодексу, застосовується незалежно від того, чи є ці товари, транспортні засоби власністю особи, яка вчинила правопорушення.
Положення ст. 473 МКУ визначають, що пересилання через митний кордон України в міжнародних експрес-відправленнях товарів, заборонених до такого пересилання законодавством України, а також пересилання у міжнародних поштових відправленнях товарів, заборонених до пересилання законодавством України та актами Всесвітнього поштового союзу, тягне за собою конфіскацію цих товарів.
Як наведено вище, провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Згідно ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення.
Постанова повинна містити:
найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову;
дату розгляду справи;
відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування;
опис обставин, установлених під час розгляду справи;
зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення;
прийняте у справі рішення.
Стаття 527 МКУ встановлює, що у справі про порушення митних правил митний орган або суд (суддя), що розглядає справу, виносить одну з таких постанов:
1) про проведення додаткової перевірки;
2) про накладення адміністративного стягнення;
3) про закриття провадження у справі.
У свою чергу, положення ст. 528 МКУ встановлюють, що справа про порушення митних правил розглядається суддею одноособово. У справі про порушення митних правил суд (суддя) виносить одну з постанов, передбачених частиною першою статті 527 цього Кодексу.
Згідно ч.1 ст. 541 МКУ, постанова суду (судді) про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил у частині конфіскації виконується державним виконавцем в установленому законом порядку.
Відповідно до ст. 62 ЗУ «Про виконавче провадження», виконання рішень про конфіскацію майна здійснюється органами державної виконавчої служби в порядку, встановленому цим Законом. Реалізація конфіскованого майна здійснюється в порядку, встановленому цим Законом. Розпорядження конфіскованим майном та майном, яке не підлягає реалізації, здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Порядком розпорядження майном, конфіскованим за рішенням суду і переданим органам державної виконавчої служби, затвердженим постановою КМУ від 11 липня 2002 р. N 985, серед іншого, визначено наступне.
Конфіскована неякісна продукція, яка є непридатною для переробки, підлягає знищенню (утилізації). До вирішення питання про подальшу переробку, знищення (утилізацію) неякісна та небезпечна продукція може передаватися на тимчасове зберігання до місць схову, погоджених спеціально уповноваженими органами.
Варто також відзначити наступне.
Представник компанії Apple Inc. посилається на положення ст. 36 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Наведена стаття у зазначеній Конвенції викладена наступним чином:
« 1. У всіх справах, які розглядає Палата або Велика Палата, Висока Договірна Сторона, громадянин якої є заявником, має право подавати свої письмові зауваження і брати участь у слуханнях.
2. В інтересах належного здійснення правосуддя Голова Суду може запропонувати будь-якій Високій Договірній Стороні, яка не є стороною в справі, чи будь-якій заінтересованій особі, яка не є заявником, подати свої письмові зауваження або взяти участь у слуханнях.
3. У всіх справах, які розглядає Палата або Велика Палата, Комісар Ради Європи з прав людини має право подавати свої письмові зауваження і брати участь у слуханнях.»
Отже, аналіз змісту наведеної статті свідчить про те, що вона визначає засади діяльності саме Європейського Суду з прав людини, а не місцевих загальних судів України.
Разом з тим, суд відзначає, що письмові пояснення представника компанії Apple Inc. долучені до матеріалів справи оцінені та досліджені судом, що зокрема відображено у наведеній постанові.
Отже, підсумовуючи наведене, а саме мотиви з яких виходить суд оцінюючи доводи представника компанії Apple Inc. щодо ухвалення рішення про знищення товарів, враховую засади диспозитивності, зокрема те, що суд повинен діяти виключно у межах наданих йому повноважень та у спосіб визначений законом.
Так, наведені положення вказують на те, що рішення про конфіскацію товарів відповідає вимогам Митного кодексу України, зокрема санкції ст. 473 цього Кодексу. У свою чергу, наведені вище положення нормативних актів встановлюють порядок і можливість знищення товарів, які не відповідають встановленим стандартам і не можуть бути реалізовані, відповідно до ЗУ «Про виконавче провадження.»
Очевидним для суду також є те, що уповноважені особи державних органів, які будуть виконувати рішення про конфіскацію товарів повинні розуміти та усвідомлювати те, що товари які порушують права інтелектуальної власності і не відповідають встановленим стандартам не можуть бути реалізовані на загальних підставах.
Таким чином, ухвалення рішення про конфіскацію товарів жодним чином не порушує права компанії Apple Inc., зокрема право інтелектуальної власності.
Не суперечить таке рішення і наведеним представником компанії Apple Inc. положенням ст. 46 та 61 Угоди про торгівельні аспекти прав інтелектуальної власності.
Так, ст. 46 наведеної Угоди вказує на те, що з метою створити ефективний засіб проти порушення органи судової влади повинні мати право наказувати, щоб товари, стосовно яких мало місце порушення, без будь-якої компенсації, були виведені із комерційних каналів таким чином, щоб уникнути завданню будь-якої шкоди власнику прав, або, якщо не це суперечить існуючим конституційним вимогам, знищені. Органи судової влади повинні також мати право наказувати, щоб матеріали та прилади, які головним чином були використані для виробництва товарів, що порушують права інтелектуальної власності, без будь-якої компенсації були виведені з комерційних каналів таким чином, щоб зменшити ризик подальших порушень. При розгляді таких вимог слід враховувати необхідність співвідношення між серйозністю порушення та ремедіуму, а також призначеного покарання, а також інтереси третіх сторін. Стосовно підроблення товарів з товарним знаком недостатньо просте проте усунення товарного знаку, який був незаконно застосований, крім виключних випадків, щоб дозволити виведення товарів із комерційних каналів.
Стаття 61 цієї Угоди, взагалі міститься у Розділі 5: «Кримінальні процедури» та вказує на те, що члени повинні забезпечити, щоб кримінальні процедури та покарання застосовувалися принаймні у випадках навмисного підроблення торгового знаку або піратського копіювання в комерційних масштабах. Ремедіуми (заходи, спрямовані на виправлення ситуації, що склалася) повинні включати ув'язнення та (або) грошові штрафи, достатні для того, щоб служити засобом стримування і відповідали рівню покарання, що застосовується у випадках злочинів відповідної тяжкості. У відповідних випадках ремедіуми повинні також включати накладання арешту, конфіскацію та знищення товарів, що порушують право, та будь-яких матеріалів або приладів, які у значній мірі були використані при вчиненні порушення. Члени можуть передбачити, щоб кримінальні процедури та покарання застосовувались і в інших випадках порушення прав інтелектуальної власності, особливо коли вони вчинені навмисно та в комерційних масштабах.
Отже, положення ст. 61 Угоди не можуть бути застосовані у цій справі, адже вони стосуються кримінальних процедур, а дана справа відноситься до категорії справ про адміністративні правопорушення.
У свою чергу, положення статті 46 наведеної Угоди знайшли своє відображення у інших статтях як Митного кодексу України, так і інших нормативних актів. Так, зокрема відповідно до ст. 476 МКУ, ввезення на митну територію України або вивезення за межі цієї території товарів, призначених для виробничої або іншої підприємницької діяльності, з порушенням охоронюваних законом прав інтелектуальної власності, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією товарів, що переміщуються з порушенням права інтелектуальної власності.
Наведена представником ст. 237 Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, визначає, що сторони гарантують, що компетентні судові органи можуть вимагати за заявою заявника та без шкоди для відшкодування будь-яких збитків власнику права з причини порушення і без будь-якої компенсації відкликання з торговельних каналів, остаточне вилучення з торговельних каналів або знищення товарів, які, як виявилося, порушують право інтелектуальної власності. Якщо необхідно, компетентні судові органи можуть також вимагати знищення матеріалів і знарядь, які переважно використовуються для створення або виробництва таких товарів. Судові органи вимагають, щоб ці заходи здійснювались за рахунок порушника, якщо не виникають певні причини, щоб не робити цього.
Такі механізми передбачені у національному законодавстві, водночас вони не передбачені у ст. 473 МКУ.
Виходячи з наведеного, приходжу до висновку про відсутність законних підстав для надання вказівки у судовому рішенні на знищення товарів на даному етапі провадження у справі.
Згідно ст. 519 МКУ, витрати у справі про порушення митних правил складаються з видатків на інвентаризацію, зберігання, перевезення (пересилання) товарів, транспортних засобів, зазначених у пункті 3 статті 461 цього Кодексу, а також з інших понесених митними органами витрат на провадження або розгляд справи. До витрат у справі про порушення митних правил належать також кошти, що виплачуються експерту за виконання його обов'язків та за роботу, виконану за дорученням митного органу, виплати добових, компенсації на проїзд до митного органу і назад та наймання приміщення, а також кошти, одержані свідком на відшкодування витрат, пов'язаних з викликом для дачі пояснень.
Відповідно до ст. 520 МКУ, витрати у справі про порушення митних правил відшкодовуються особою, щодо якої винесено постанову про накладення адміністративного стягнення.
Таким чином, з особи, яка притягається до відповідальності, підлягають стягненню витрати, понесені митним органом за зберігання товарів, які стали предметом порушення митних правил та витрати на проведення експертного дослідження.
Статтею 40-1 КУпАП передбачено, що судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом. Згідно п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного з правопорушника стягується 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Керуючись ст.ст.458, 459, 461, 473, 486, 527, 528 МК України,
постановив:
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 473 Митного кодексу України та накласти на нього стягнення у виді конфіскації безпосередніх предметів порушення митних правил, які були вилучені згідно протоколу №1556/20900/24 від 04 грудня 2024 року.
Стягнути з ОСОБА_1 витрати за зберігання на складі митниці товарів, які є предметом порушення митних правил у розмірі 74,65 гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі Державної судової адміністрації України 605,60 гривень судового збору.
Постанова може бути оскаржена упродовж десяти днів з дня її винесення.
Суддя В.В. Стрельбицький